Как элитный картофель из Седнева пережил оккупантов и два месяца блокады. История одного предприятия

Порада не складати всі яйця в один кошик добре працює в будь-якому бізнесі. Воєнна весна 2022 року довела це аграріям. Багато сільськогосподарських підприємств пропустили сівбу та сезон продажу насіння, але підприємства з різними підрозділами і диверсифікованою діяльністю вижили і продовжують працювати.

Так сталося з компанією "Чернігівеліткартопля" в селі Седнів на Чернігівщині, яка виводить нові сорти картоплі і продає їх населенню та фермерам.

Село було в окупації до 1 квітня. Для картоплярства це пік сезону продажу насіння, але сезону не було. Попри збитки, завдані російськими військами, компанія продовжує роботу, бо ще вирощує зерно, розводить корів та овець.

Підприємство розмістило склади, виробничі та посівні площі в різних селах, тому й уникло великих збитків. Фермери з виробничими потужностями в одному населеному пункті через окупацію втратили все. Як, наприклад, власник найбільшого в Україні органічного кизилового саду Сергій Ольшанський на Запоріжжі.

Як маленьке "Чернігівеліткартопля" пережиладвомсіячну окупацію, яких збитків зазнало підприємство від російських військових та як диверсифікація врятувала його?

Селом пройшло понад 800 одиниць російської техніки

Седнів – одинадцяте село від місця, де сходяться російський, білоруський та український кордони. До контрольно-пропускного пункту Сеньківка менше 60 км, до Чернігова – лише 30 км. У мирний час це було перевагою через потік авто. В умовах війни це вразливість, яку місцеві мешканці відчули 24 лютого.

У Седнів колона російської техніки увійшла о 17:00 в перший день повномасштабного вторгнення. За свідченнями місцевих мешканців, у ній налічувалося понад 800 танків, БТРів та машин супроводу. Їх рух селом в напрямку Чернігова не припинявся понад чотири години.

Біля села Киселівка, що за кілька кілометрів від обласного центру, українські військові підірвали міст через річку Замглай. Через це окупанти повернулися і зупинилися поблизу села Черниш, де по них невдовзі вдарили ЗСУ. Після цього росіяни вирішили "сховатися" в Седневі поміж житлових будинків.

Окупанти загнали техніку на підприємства та у двори. За словами місцевих мешканців, спершу російські військові оселилися в дитячих таборах на околиці села та на підприємствах, а згодом перебазувалися до центру: у магазини, адміністративні будівлі та порожні будинки.

Після цього ходити центральними вулицями було заборонено, тож місцеві пересувалися лише околицями. У будинку творчості художника, амбулаторії та на території підприємства "Левона-С" облаштували лазарети. Люди кажуть, що бачили, як росіяни вивозили трупи своїх військових двома вантажівками.

9 березня більшість окупантів роз’їхалися по сусідніх селах. У Седневі залишилися полк зв’язку, поодинокі патрулі, групи військових на підприємствах та в центрі. Навколо Седнева боїв не було, тому пошкоджень в селі небагато. Здебільшого – сліди мародерства росіян та поодинокі уламки снарядів.

Окупанти виїхали із Седнева 1 квітня. Лише після цього працівники місцевих підприємств змогли повернутися до роботи, а власники – оцінити збитки.

Картопля – другий хліб

Як і до війни, на підприємстві "Чернігівеліткартопля" працюють ті самі 50 людей. Середній рівень тамтешніх заробітних плат становить 8,5-9 тис грн. Компанія має клієнтів з усієї України. У минулі роки найбільше покупців було з Харкова, Маріуполя, Херсона, інших південних та східних регіонів.

Для багатьох картопля – це другий хліб. У 2020 році кожен українець у середньому споживав 134 кг картоплі. Хоча цей показник з 2017 року поступово зменшується, але досі залишається одним з найвищих у Європі.

В Україні насіння картоплі розмножують державні Інститут картоплярства НААН та Поліська дослідна станція ім. Засухіна. Приватна профільна компанія одна. За словами директора "Чернігівеліткартоплі" Ігоря Шкурка, картоплярство – примхлива галузь. Щоб мінімізувати ризики, слід диверсифікувати виробництво.

З 2,3 тис га земель компанії під картоплю у 2022 році відвели лише 80 га. Решта – озимина, ріпак та інші культури. Крім того, компанія займається тваринництвом: вирощує корів та овець. Це дає додатковий прибуток.

Як і навіщо оздоровлюють картоплю

З кожним роком картопля втрачає врожайність і характерні якості сортів, тому їх треба оздоровлювати. Цей процес триває шість-сім років.

Спочатку працівники маркують візуально здорові рослини картоплі, восени забирають звідти клубні і передають в Інститут мікробіології в Чернігів, де картоплини "очищають" від грибків, вірусів та мікроорганізмів.

З такої стерильної бульби виростає етильований паросток. Під електронним мікроскопом з нього беруть проби і висаджують у пробірки, де формуються стеблинки. Найкращі з них "Чернігівеліткартопля" купує, щоб далі розмножити у своїй біотехнологічній лабораторії.

Коли пагінець у пробірці доростає до кришки, лаборанти його живцюють: розрізають на три-чотири частини і кожну розміщують окремо.

Так треба зробити багато разів. З двох десятків пробірок за рік компанія отримує 15-20 тис рослин. Далі їх пересаджують у гідропонну та ґрунтову теплиці й отримують перший урожай насіння.

"У гідропонній теплиці мінібульби потрібно зривати кожні п’ять днів, щоб стимулювати бульбоутворення. На наступний рік ми посадимо їх у полі.

Перший урожай називається "супер-супер еліта", другий – "супер еліта", третій – "еліта". Його й продаємо. Це рослини з найкращими якостями свого сорту", – розповідає заступник директора компанії Геннадій Гайструк.

На підприємстві оздоровлюють 30 сортів картоплі. У гідропонній теплиці перебувають 5 тис рослин.

Підприємство виводить і нові сорти. З насіння пророщують певний сорт, потім вручну запилюють іншим. Восени відбирають бажані бульби за кольором, структурою, формою. Навіть в одному кущі вони можуть бути різними.

Далі їх висаджують на окреме поле. Це і є початок виведення нового сорту. Завершиться процес разом з випробуваннями та сертифікацією за 10 років.

"У січні ми зареєстрували патент і отримали свідоцтво на сорти "Феномен" та "Ажур". Планували передати на випробування ще три, але не встигли, бо почалася війна. Сподіваюся, вийде наступного року", – каже Гайструк.

Усього за час існування підприємство вивело 12 сортів картоплі. Наприклад, сорт "Нагорода" вирізняється крупними бульбами та високою врожайністю. "Сувенір чернігівський" підходить для вирощування в умовах посухи, а "Зоряна" має польову стійкість до пошкоджень колорадським жуком.

Втрати від дій російських військових – майже 10 млн грн

"Хоча про війну трубили з усіх новин, ніхто з нас не думав, що вона буде. 17-19 лютого були на виставці в Києві. Обговорювали цю тему з колегами, ніхто не вірив. Коли ж рано-вранці 24 лютого почули вибухи біля Сеньківки, то швидко вивезли з підприємства хімію та препарати. Те, що могли і встигли.

Бус залишився у дворі. Російські військові вирвали акумулятор, порізали колеса, побили скло. Наробили й іншої шкоди. Одне тішить: пробірки не пошкодили, тож після деокупації ми висадили саджанці", – говорить Гайструк.

На територію підприємства російські військові зайшли у перші дні. Вибили двері, пошкодили ворота, меблі, сантехніку, вкрали автонавантажувачі, дрібну оргтехніку, водяну помпу і навіть мотокосу.

"У рослинництві все потрібно робити вчасно. Коли окупанти вийшли з території підприємства і частина роз'їхалася сусідніми селами, наші лаборанти на свій страх і ризик приходили сюди живцювати картоплю. Інакше рослини переросли б і загинули. Пропала б багаторічна робота", – пояснив Гайструк.

Чоловік живе в сусідньому селі за 6 км від Седнева. З 24 лютого і до кінця окупації регіону був удома. У його село Нове росіяни заїжджали лише раз.

Найбільшої шкоди окупанти завдали сховищу: вивезли 30 тонн картоплі. Найгірше – змішали 400 тонн високопродуктивних сортів. Картоплю довелося віддати на переробку по 1,3 грн за кг, тоді як сіянка коштує 15 грн. Через це компанія втратила 6 млн грн. Загалом втрати становили майже 10 млн грн.

Хай там як, а процес оздоровлення картоплі не припинився, тому компанія має шанс повноцінно відродити комерційну діяльність наступного року.

"Чернігівеліткартопля" також вирощує зерно. Щоправда, важкою технікою окупанти зіпсували частину озимини на полях біля Седнева. Ферми за межами селища зі 150 коровами та сотнею овець уціліли – їх просто не знайшли.

Бухгалтерка підприємства Оксана Плешкан розповіла, що під час окупації цивільні мали носити білі пов’язки і повісити їх на будинках, де живуть люди.

"25 лютого техніка окупантів стояла на вулиці в три ряди. На роботу я не ходила всю окупацію. Уперше потрапила сюди на початку квітня, коли росіяни відійшли. Те, що побачила, той безлад та хаос, шокували", – говорить Плешкан.

Селян росіяни особливо не займали. На початку окупації ходили зі списками атовців. Шукали, але нікого не знайшли.

"Їжа в нас була: картопля, консервація, кури. З борошном та дріжджами були проблеми. Ми роздавали людям молоко, картоплю, зерно. Місцеві перетирали його на господарських млинах, пекли хліб. Так і жили", – згадує Плешкан.

Світло, вода та газ у селищі були постійно. Там розташовувався полк зв’язку, тому окупанти дозволяли місцевим комунальникам проводити ремонтні роботи. Станції мобільних операторів розбомбили, тому з 13 березня зв’язок зник.

Життя після деокупації

Повноцінно "Чернігівеліткартопля" запрацювала на початку травня й одразу зіткнулася з новими викликами. Висока вартість пального та зруйновані мости вплинули на збут молока. Щоб його налагодити, знадобився час.

Змінилися маршрути, і деяким партнерам стало невигідно забирати молоко із сіл. Підприємство здає сировину на Ічнянський завод сухого молока та масла. За словами Шкурка, завод розраховується за продукцію кожні 15 днів. Це допомагає мінімально закривати нагальні потреби бізнесу.

Також компанія отримала кошти від переробки непроданої та перемішаної сіянки на крохмаль. Це не той прибуток, який мав бути від продажу насіння, але він допомагає триматися на плаву, поки зберуть перший урожай озимини. Зерно збиратимуть на початку липня, але куди його продавати – невідомо.

Ще одна стаття витрат – електроенергія. За час окупації на підприємстві виникла заборгованість 34 тис грн.

"Тут стояв полк зв’язку. Вони користувалися трансформаторними підстанціями, жили на наших зерно- та картоплесховищах, грілися. Ось і "намотали" світла. Я відправив листи в НКРЕКП, Чернігівську ОВА, Чернігівобленерго, аби цей борг скасували. Маємо докази, що цю електроенергію споживали окупанти. Місяць пройшов, а відповіді поки немає", – скаржиться директор підприємства.

Незважаючи на збитки, "Чернігівеліткартопля" запустила благодійний проєкт з Поліською дослідною станцією ім. Засухіна Інституту картоплярства НААН. Вони безкоштовно відправляли всім охочим до 30 кг насіннєвої картоплі високої репродукції. Люди платили тільки за доставку. Так роздали 12 тонн картоплі.

"Нова пошта" після деокупації селища роботу не відновила, тож відправляти товар довелося з Чернігова. Керівництво сподівається, що з нового врожаю люди віддадуть частину продукції ЗСУ та переселенцям. Також компанія виконала довоєнні замовлення, хоча багато з них скасували замовники.

"Ми втратили багато клієнтів. Продавали переважно приватному сектору, а зараз мільйони людей виїхали за кордон. Регіони півдня відмовилися забирати картоплю, бо там окупація. Ми мали звідти 20% замовлень", – каже Гайструк.

Незважаючи на збитки та складнощі, компанія продовжує працювати. Диверсифікація посівних площ, партнерів, бізнесу і навіть розміщення складів та ферм дозволила менш болісно пройти період відновлення.

Компанія вже будує плани. Зокрема, хоче налагодити постачання картоплі в Молдову та Азербайджан, але все залежатиме від перебігу воєнних дій.