Дважды бежали от войны. Как семья предпринимателей из Мариуполя снова начала все с нуля, теперь – во Львове
Від Спартака до Маріуполя
Від війни подружжя Дмитрієвих тікало двічі. Уперше – у 2014 році з-під Донецького аеропорту. Вдруге – у 2022 році з Маріуполя.
Дарія Дмитрієва з чоловіком Станіславом родом з невеликого селища Спартак, розташованого поруч із злітно-посадковою смугою Донецького аеропорту. Тут вони виросли, вчилися в одному класі і згодом одружилися.
У травні 2014 року, коли росіяни почали обстрілювати аеропорт, сім’я з десятимісячним сином виїхала до сусідньої Авдіївки. Однак воєнні дії швидко наближалися, і родина переїхала в Бердянськ Запорізької області.
Зрештою, вони опинилися в Маріуполі, де Станіслав влаштувався на роботу кухарем. Згодом подружжя відкрило невеликий бізнес – суші-бар. "Ми познайомилися із сім’єю, готовою інвестувати в створення закладу. Так з’явилося мінікафе авторської японської кухні Bluefin", – розповідає Дарія.
Станіслав мав 12 років професійного досвіду кухаря, а його друг Дмитро Кондратенко – кошти на відкриття закладу. Сім’я Дмитрієвих взяла на себе організаційні моменти: облаштування закладу, розробку концепту, підбір персоналу. Дарія працювала в суші-барі, приймаючи замовлення від клієнтів.
Перший заклад розташувався неподалік східної прохідної заводу "Азовсталь". Суші-бар працював як відкрита кухня: люди могли забрати замовлення самостійно або скористатися послугами служби доставки.
Через рік друзі відкрили другий заклад з такою ж концепцією і назвою в центрі міста, неподалік від Маріупольського драмтеатру і пологового будинку. Бар пропрацював трохи більше двох місяців – почалася війна. За кілька днів до початку вторгнення Росії обстріли з боку російських військових почастішали.
"24 лютого ми прокинулися від потужних вибухів. Я сказала чоловіку: "Якщо не виїдемо зараз, то не зможемо вибратися ніколи". Я знала, як було в Донецьку, і розуміла, що в нас є один день, щоб врятувати дітей", – розповідає Дмитрієва.
Подружжя зібрало продукти та інші речі і разом з двома дітьми, сім’єю бізнес-партнерів та ще однією родиною двома машинами виїхали до Запоріжжя. Там через деякий час родина Дмитрієвих сіла на евакуаційний потяг до Львова.
Команда Bluefin складалася з 15 людей. Декого окупанти вивезли в Росію. Один працівник загинув від обстрілів, частина співробітників вирвалася до інших міст.
Обидва бари зачинили в перший день війни, а працівникам радили їхати з міста. Як дізналися пізніше, заклади були знищені. Один згорів у результаті бомбардування, другий зазнав руйнувань і не підлягає відновленню. Квартири Дмитрієвих і Кондратенків у Маріуполі знищили російські військові.
Почати з нуля
До Львова переселенці приїхали без планів. Випадковий чоловік, з яким заговорили на вулиці, був волонтером. Він поселив сім’ю в себе на два тижні.
"Коли ми приїхали до Львова, була така депресія… Ми не знали, що робити з двома дітьми на руках, де ночувати, куди йти. Їхати за кордон не хотіли, тому почали шукати, чим могли б бути корисні тут", – пригадує Дарія.
Згодом разом з партнерами вирішили відновити роботу закладу у Львові. Від маріупольського бізнесу в друзів залишився сайт і команда з Вінниці, яка вела сторінки в соцмережах. Тож почали шукати приміщення.
"Нам дуже пощастило. Коли ми з партнерами приїхали на огляд одного з варіантів і побачили це місце, то зрозуміли, що дуже хочемо тут відкрити свій заклад. Ми тоді навіть не знали, що це центр міста", – каже Дмитрієва.
Для закладу орендували приміщення площею 26 квадратних метрів на вулиці Івана Федорова – менш ніж за сто метрів від міської Ратуші. Вартість місячної оренди становитиме 700 дол. У цьому приміщенні раніше працювало кафе, тож частина обладнання залишилася, а решту докупили.
У Львові Bluefin відкрився 20 травня. Власники відтворили маріупольський концепт закладу. Він працює як dark kitchen, тобто "на виніс".
Історія Дарії та Станіслава швидко розлетілася в соцмережах після допису місцевої волонтерки, яка допомогла сім’ї знайти житло у прихистку від "Мальтійської служби допомоги" у Львові. Тож у перші дні роботи ажіотаж був такий, що доводилося навіть відмовляти клієнтам. Зараз тут приймають в середньому по 20 замовлень на день.
У Bluefin – п'ять працівників, усі з Маріуполя. Один виїхав з охопленого війною міста в перші дні разом із засновниками. Другий спочатку переїхав в інше місто, а коли дізнався, що у Львові відкриють заклад, то приїхав допомагати.
Суму інвестицій у відкриття закладу ще не рахували. Команда продовжує вкладати кошти в обладнання та внутрішнє оздоблення. Площа приміщення дозволяє зробити зал для відвідувачів, тож підприємці вже придбали столики, оформили зал та готуються до повноцінного відкриття закладу для гостей.
Дарія з чоловіком після закінчення війни бачать своє майбутнє у Львові. "Якщо Маріуполь буде українським, то ми обов’язково поїдемо допомогти відбудувати, а у Львів ми повернемося, бо він нас уже закохав у себе", – резюмує Дарія.