Голод, инфляция, стагнация. Куда катится мировая экономика, и как на это влияет война в Украине?
Мир оказался в экономической ловушке и этим попытается воспользоваться Россия, чтобы легитимизировать вторжение в Украину. Но есть и другой вариант.(укр)
У 2022 році світ чекав на відновлення економіки, однак воєнне вторгнення росіян в Україну та наслідки пандемії зруйнували всі надії на стабільне життя.
Зриви в постачаннях змушують погіршувати прогнози щодо інфляції і світового виробництва. Це може загрожувати стагфляцією, голодом та затяжною кризою.
Цим спробує скористатися Росія, щоб легітимізувати своє вторгнення в Україну в обмін на власну сировину та доступ до українського зерна.
Непоборна інфляція
Розкручування маховика глобальної інфляції почалося у 2020 році внаслідок пандемії. Уряди мало не всіх країн світу вводили масштабні локдауни для населення та жорсткі обмеження для бізнесу.
У результаті зупинилися десятки тисяч підприємств, закрилися ключові порти. Це зруйнувало ланцюги постачання товарів, спричинило невиконання угод та банкрутства. Попит на товари і їх виробництво безконтрольно падали.
У перші місяці пандемії економіка США впала на 32,9%, ЄС – на 11,8%. Стало зрозуміло, що без стимулів світ ризикує зануритися в депресію на довгі роки. Для підтримки попиту на товари та уникнення масових банкрутств ФРС у березні 2020 року знизила ключову ставку до 0-0,25% і запровадила політику кількісного пом’якшення, щомісяця вливаючи в економіку по 120 млрд дол.
Американцям підвищували соціальні виплати і просто роздавали гроші. За два роки такої політики доларова маса зросла на 70% або на 2,5 трлн дол. Частина цих грошей осіла на фондовому ринку, частина – на споживчому. Ціни зростали, а бізнес працював завдяки дешевим кредитам і зростанню продажів.
За планом ФРС, "надруковані" долари мали підтримати попит на період кризи, а підприємства за цей час повинні були відновити роботу і наростити виробництво. Очікувалося, що це допоможе створити робочі місця, підвищити зарплати та стабілізувати ціни. Проте реальність виявилась іншою.
Виробники не виправдали сподівань, бо не змогли збільшити пропозицію. Водночас обсяг грошей у споживачів швидко зростав. Інфляція вийшла з-під контролю, що в грудні 2021 року визнав глава ФРС Джером Пауелл.
У квітні цього року ціни в США були на 8,3% вищими, ніж рік тому, що є максимумом з кризового 1981 року. Інфляція в єврозоні не відстала: у травні підскочили на 8,1% у річному вимірі – новий рекорд.
Ціни зростають, бо пропозиція товарів відстає від попиту. Люди готові витрачати кошти, а для збільшення виробництва потрібен час. Закриття кордонів через пандемію не дозволило трудовим мігрантам виїхати із своїх країн, тож компанії зіткнулися з дефіцитом водіїв та сезонних робітників.
Різка цифровізація економіки та попит на техніку призвели до дефіциту мікрочипів, який неможливо швидко подолати. Через це автомобільні компанії не змогли наростити випуск машин і навіть змушені закривати заводи.
Дисбаланс у торгівлі після першої хвилі пандемії спричинив черги в портах і дефіцит контейнерів. Перевезення товарів за два роки подорожчало на 400%.
Китай досі притримується політики "нульової толерантності" до коронавірусу. Так, у квітні на карантин закрили фінансовий центр Китаю місто Шанхай.
У деяких країнах інфляція зумовлена політичними факторами. Наприклад, Велика Британія страждає від розриву економічних зв’язків з ЄС після Brexit, а в Туреччині зростання цін зумовили невдалі монетарні експерименти.
Різкий попит на товари позначився і на вартості сировини. Подорожчання продовольства, енергоносіїв та металів є одним з головних драйверів інфляції. За рік ціни на нафту зросли на 168%, вугілля – на 288%, пшеницю – на 73%. Дефіцит сировини може призвести до голоду і політичної нестабільності.
Загроза голоду
Збільшення населення Землі та ріст доходів людей підвищують попит на їжу, тоді як її пропозицію гальмує негода. За даними продовольчої та аграрної організації ООН (FAO), з 2020 року ціни на продукти зросли на 60%.
Кліматичні катаклізми вже два роки тримають у напрузі всіх, хто відповідає за продовольчу безпеку. Однак про можливість голоду в багатьох країнах світу замислилися після повномасштабного вторгнення росіян в Україну.
Російська армія заблокувала українські порти, і тепер 400 мільйонів людей ризикують залишитися без ключового постачальника зерна.
Водночас Росія обмежила експорт власного продовольства та добрив. Це може підштовхнути світові ціни на продукти ще на 8-22%. Аномальне подорожчання їжі стає чутливим політичним фактором для країн-експортерів. Вони починають обмежувати експорт продовольства, щоб стабілізувати внутрішні ціни.
За даними аналітичної компанії Fitch Solutions, уже 30 країн вдалися до обмеження експорту зерна, цукру, круп та м’яса. Це суттєво обмежить пропозицію на світовому ринку та ще більше підігріє світові ціни.
Чим вищі ціни – тим більша ймовірність того, що хвилю протекціонізму підхопить більше країн. Обмеження експорту – це єдина можливість стабілізувати ціни та приборкати суспільне невдоволення.
Далі ситуація може розгортатися за спіраллю. Імпортери в очікуванні вищих цін панічно купуватимуть більше зерна в резерви, а фермери притримуватимуть товар в очікуванні зростання цін. У підсумку розрив попиту та пропозиції ставатиме дедалі більшим, що сильніше штовхатиме ціни вгору.
Розвинуті країни зможуть купувати навіть дороге продовольство, а бідним державам буде непереливки. Особливо це стосується країн Африки та Близького Сходу, які залежні від постачань з України та Росії.
Наприклад, Єгипту для 102 млн населення щороку потрібно імпортувати 21 млн тонн пшениці. З них 86% надходило з РФ та України. Через обмеження постачань вартість тонни пшениці для єгиптян з початку війни зросла з 274 дол до 400 дол. До кінця 2022 року країні доведеться переплатити 1,5 млрд дол.
Якщо Єгипет зможе собі це дозволити, то Гана, Кенія, Мадагаскар, Ліван, Нігерія, Еритрея, Сомалі та Афганістан опиняться на межі голоду. На поповнення запасів продовольства в них не вистачить грошей.
Для розвинених економік це теж не пройде безслідно. Навіть там є вразливі прошарки населення, які можуть стати фактором політичної нестабільності.
Енергетична криза
Не меншим фактором нестабільності може стати дефіцит енергоносіїв, який впливатиме на вартість комунальних послуг та роботу низки галузей.
У 2021 році економіка відновлювалася, тому дорожчав газ. Цим вирішила скористатися Росія. "Газпром" системно знижував постачання палива до країн Євросоюзу і вимагав сертифікувати газопровід "Північний потік-2", який мав зацементувати російську монополію на європейському енергетичному ринку.
Євросоюз на шантаж не піддався. Після відмови сертифікувати трубу Росія ще більше закрутила крани, і ціни на газ порівняно з 2020 роком зросли вп’ятеро. Зараз тисяча кубометрів блакитного палива коштує близько 1 тис дол.
Внаслідок цього гуртові ціни на електроенергію в країнах ЄС менш ніж за рік зросли в два-три рази. Держави витрачали мільярди євро на субсидування тарифів на електроенергію, аби втримати бізнес у зоні рентабельності.
З нафтою ситуація теж важка. Попит на неї повернувся на докризовий рівень, а її виробництво гальмується через значне скорочення видобутку в період пандемії. Через це ціна на нафту за рік зросла на 65% до 114 дол за бар.
Дешева нафта стимулює розвиток економіки, а дорога – гальмує. Коли у 2014 році вартість чорного золота впала зі 100 дол до 50 дол за бочку, світовий ВВП зростав на 0,7% швидше, а в ЄС з’явилися 3 млн додаткових робочих місць.
Зростання ціни на нафту матиме зворотні наслідки. Компанії закладуть її подорожчання у вартість товарів та послуг, внаслідок чого знизиться попит і виникне ризик скорочень або банкрутств підприємств.
Через війну Захід поступово відмовлятиметься від російської нафти. Країни свідомо націлені зменшити її постачання на свій ринок до 3-4 млн бар на добу. Це означає, що в найближчі місяці ціна на чорне золото точно не впаде.
Ціна на вугілля теж перебуває на піку – 400 дол за тонну. Це в чотири рази більше, ніж в аналогічний період 2021 року. Вгору котирування штовхає подорожчання інших енергоносіїв, бо вугілля є альтернативою.
Ріст цін на вугілля сильно вдарить по економіках, залежних від цього палива. Наприклад, у жовтні дефіцит вугілля призвів до зупинок виробництв у Китаї.
Загроза стагфляції
Комбінація шоків попиту та пропозиції вже призвела до рекордного зростання цін. У майбутньому це може загрожувати стагфляцією.
Стагфляція – це стан економіки, коли ціни зростають, а кількість робочих місць та зарплати падають. Таке поєднання стагнації та інфляції може призвести до затяжної кризи, для боротьби з якою немає дієвого рецепта.
Приклад стагфляції – 1970-ті роки, коли нафтове ембарго арабських країн призвело до розкручування інфляції та значних змін у світовій економіці.
Аналітики обережно ставляться до порівнянь поточної кризи із 70-ми роками минулого століття, адже рівень інфляції ще не настільки критичний. Однак удари пандемії та війна в Україні спричинили такий хаос, що паралель з подіями 50-річної давнини дедалі частіше лунає в західних медіа.
Світові економічні прогнози коригуються в бік підвищення інфляції (3,95% до 6,2%) та зменшення темпів зростання ВВП (з 4,1% до 3,3%). Окрім коронавірусу та війн, світову економіку може спіткати ще один шок – поступове підвищення ключової ставки ФРС, яке відбувається в рамках боротьби з інфляцією.
Ці кроки неминуче викличуть корекцію на фондових ринках та підвищення ставок за позиками для підприємств. З одного боку, це може зашкодити відновленню виробництва. З іншого – грамотна політика ФРС може знизити інфляцію та послабити тиск на домогосподарства.
Стагфляція виникає, коли м’яка монетарна політика та стимулювання попиту поєднуються із спадом виробництва. Вірогідність виникнення стагфляції залежатиме від того, наскільки швидко стабілізуються ринки. Для цього доведеться боротися з наслідками пандемії та війни в Україні.
Управління хаосом
Катастрофи у світовій економіці ще немає, хоча споживання невдовзі може почати гальмувати. За даними індексу Мічиганського університету, споживчі настрої в США перебувають на найнижчому рівні з 2011 року.
Це може змінитися в кращий бік, якщо ФРС приборкає інфляцію, а наслідки пандемії будуть не такими відчутними. Однак вагомим фактором залишається війна, і ключ до її закінчення лежить у Кремлі. Росіяни це чудово розуміють.
Час для вторгнення в Україну був обраний не випадково. Економіка ЄС зараз найбільш залежна від сировини з РФ. Спочатку росіяни розв’язали криваву бійню в центрі Європи, яка вдарила по постачаннях, а тепер намагаються продати економічну стабільність в обмін поступки в питанні України.
Так, у розмові прем’єр-міністром Італії путін запропонував розблокувати українські порти із зерном в обмін на зняття санкцій. Навіть більше: в обмін на послаблення санкцій Росія може відкрити експорт власних добрив.
До цього колишній російський прем’єр медведєв лякав світ ціною 2 тис дол за тис куб м газу за блокування "Північного потоку-2".
Західні країни на офіційному рівні не сприймають такий шантаж, однак серед еліт уже йде дискусія про можливі поступки путінському режиму. Радник Офісу президента України Михайло Подоляк заявив, що в кулуарах економічного форуму в Давосі йшли розмови про те, що нібито прийшов час домовитися з путіним та повернутися до бізнесу з росіянами.
Такі настрої існують і серед звичайних людей. Наприклад, кандидатка в президенти Франції Марін Ле Пен зібрала 41,5% в другому турі виборів на риториці про зняття з Росії енергетичних санкцій.
Чим ближче світова економіка до затяжної кризи, тим важче буде Україні просувати нові санкції проти росіян та зберігати європейську солідарність. Не всі західні еліти розуміють, що поступки диктатору призведуть до нових втрат.
Для України важливо донести думку, що єдиний вихід з кризи – це воєнна поразка Росії, а будь-яке потурання агресору є лише повторенням помилок минулого століття, яке може призвести до нової світової війни.