Полувековая война. Пора остановить российское топливо и экологическую катастрофу

Поки в Україні триває війна та звучать сирени, у Швеції на конференції "Стокгольм+50" 2 червня звучала планетарна тривога. Знову.

Пів століття тому в Стокгольмі відбулася перша світова екологічна конференція ООН, яка дала початок багатьом міжнародним договорам у сфері захисту довкілля. П'ятдесят років тому прийшло глобальне усвідомлення скрутного становища планети, але воно не привело до належних дій.

На початок 1970-х припадає перша нафтова криза, коли арабські країни ввели ембарго на експорт нафти до США та Європи, підписання договору про нерозповсюдження ядерної зброї, перші міжнародні угоди у сфері захисту довкілля, перші прогнози науковців про загрозу змін клімату.

Утім з того часу світове споживання викопного палива більш ніж подвоїлося, а необхідне для збереження довкілля обмеження його споживання не відбулося. Економіки більшості країн досі прив’язані до вугілля, нафти і газу.

Нафтодолари довго перемагали науку та здоровий глузд. Влиті за останні 30 років в економіку рф нафтодолари створили кривавий режим путіна. Очевидно, що війна та екологічна криза мають спільну причину: залежність від викопного палива.

Чорний слід режиму путіна

Протягом десятиліть найбільші європейські покупці російського викопного палива заплющували очі на злочини Кремля проти прав людини, природи та міжнародного права, гальмували посилення кліматичної політики Євросоюзу.

Акт російської збройної агресії проти України оголив проблеми, які західні демократії воліли не помічати. Зараз очевидно, наскільки міцно росія затягнула енергетичний зашморг для країн ЄС, та на що витрачаються прибутки від продажу нафти і газу, які становлять понад третину від доходів бюджету Кремля.

У 2021 році країни ЄС імпортували 90% газу для покриття споживання, з яких 45% – з росії. Країна-агресор також продала ЄС 25% нафти та 45% вугілля.

У 2022 році завдяки стрибку цін на енергоносії росія розраховує отримати майже 14 млрд євро додаткових надходжень від експорту нафти і газу та використати їх для підтримки вторгнення в Україну. Про це заявив кремлівський міністр фінансів.

Схоже, цей план досі працює, адже 20 європейських імпортерів газу з Росії вже відкрили рахунки в Газпромбанку. Вони погодилися на нові умови оплати, яких вимагає Кремль, а отже, сприятимуть фінансуванню військових злочинів.

22 березня під час обговорення питання про ембарго на російську нафту, природний газ та вугілля країни Європейського Союзу розділилися на різні табори відповідно до ступеня залежності від імпорту з країни-агресора.

Не всі були готові діяти рішуче. Польща та країни Балтії з того часу виступають за повний пакет санкцій проти країни-агресора, включно з повним ембарго на викопне паливо. Німеччина, Нідерланди, Франція та Італія спочатку не підтримували такі ініціативи на рівні ЄС, але зрештою підтримали нафтове ембарго.

31 травня Євросоюз вирішив припинити придбання 90% російської нафти до кінця 2022 року. Купівля російської сировини, яка доставляється танкерами, заборонена. Єдиний виняток з ембарго діятиме для південної гілки нафтопроводу "Дружба", яка є основним джерелом поставок до Угорщини, Словаччини та Чехії.

Угорщина опиралася запровадженню нафтового ембарго, але під тиском інших країн дала згоду. Це вагоме зрушення, але його недостатньо для зупинки війни.

До ста днів війни в Україні, що збігаються із звершенням конференції "Стокгольм+50", українські екологічні активісти оприлюднили спільну заяву із зверненням до світових лідерів. Документ містить три основні вимоги.

1. Повне та негайне ембарго на російські нафту, газ та вугілля, санкції проти російського ядерного сектора, що прискорить перехід до чистої енергії у світі.

2. Вторинні санкції до покупців російського викопного палива, включаючи покупців за межами санкційної коаліції, зокрема іноземні судноплавні компанії та НПЗ.

3. Негайний перехід на чисту енергію, прискорення інвестицій в енергоефективність та енергозбереження в Європі.

"Кожна крапля нафти, куплена в Росії, – це ще одна крапля української крові, пролитої в країні, а кожен шматок російського вугілля – це чергова куля, випущена в мирних українців. Ми повинні зупинити Путіна і його військову машину, відновити мир і покінчити із залежністю від викопного палива, яка живить війну", – ідеться в заяві Stand With Ukraine, яку підтримали десятки міжнародних організацій.

Викопне паливо – кліматична зброя масового знищення

За даними програми охорони довкілля ООН (ЮНЕП), для утримання потепління в межах 1,5ºC необхідно скорочувати світове виробництво викопного палива щонайменше на 6% на рік протягом поточного десятиліття.

Найбільшим світовим експортером газу та нафти є росія, вона також третя у світі за обсягами поставок вугілля. У 2022 році світ повинен скоротити виробництво викопного палива на 6% або більше, ввівши глобальне ембарго на поставки викопного палива з росії. Це можливо, адже в рф видобуток нафти у квітні впав щонайменше на 17% лише завдяки спонтанній відмові покупців від поставок.

Коли ЄС та країни G7 введуть повне ембарго на нафту та вугілля, росія не зможе спрямувати поставки на інші ринки через логістичні й технічні обмеження і їй доведеться скорочувати видобуток. Нафтогазова індустрія, яка десятиліттями отримувала шалені прибутки від співпраці з режимом путіна, намагатиметься штовхати світ до самогубного розширення видобутку нафти та газу.

Під тиском індустрії уряди планують видобувати вдвічі більше викопного палива, ніж можуть собі дозволити, аби втримати ріст середньої глобальної температури в межах 1,5-2 градусів, як передбачає Паризька угода.

Поки країни намагалися просувати більш амбітні цілі із скорочення викидів парникових газів, енергетичні компанії планували збільшувати видобуток викопних енергоресурсів, які спричиняють ці викиди.

Дані Energy Policy Tracker свідчать, що з початку пандемії ковіду на підтримку індустрії викопного палива уряди країн G20 виділили щонайменше 362,6 млрд дол. Прямо чи опосередковано уряди продовжують фінансувати її розширення.

Необхідно зменшувати попит на нафту і газ, щоб не дати цій війні стати пусковим гачком для нових проєктів з розширення нафтогазової промисловості в інших країнах. Світ не зупинить зміни клімату, лише обмеживши виробництво викопного палива в росії і при цьому дозволяючи розробку нових родовищ.

У світі, спустошуваному кліматичною кризою, нема місця для нової інфраструктури викопного палива. Його видобуток має скорочуватися в усьому світі.

Нафтогазову індустрію росії необхідно зупинити якомога швидше, але не менш важливо не допустити розширення впливу інших авторитарних країн, що контролюють поклади викопного палива. Уряди та компанії повинні не лише зменшувати попит на викопне паливо, а й обмежувати його видобуток.

Як врятувати клімат та знекровити автократів

Кліматичні зміни – така ж загроза, як і ядерна зброя, вважають представники 400 неурядових організацій, які ініціювали створення договору про нерозповсюдження викопного палива. Ідею підтримали 101 нобелівський лауреат та 2 755 науковців.

Про підтримку такого договору заявили понад 1 250 громадських організацій, включаючи Українську кліматичну мережу. Однак наразі договір залишається на рівні ініціативи та потребує підтримки.

Чинна основа кліматичної політики – Паризька угода – важлива, оскільки вимагає від країн встановлювати більш амбітні цілі зі скорочення викидів. Разом з тим, вугілля, нафта і газ у тексті Паризької угоди не згадані.

Щоб доповнити її і сприяти зупинці масштабних проєктів з видобутку викопного палива, і був започаткований договір про нерозповсюдження викопного палива. Як і угода про нерозповсюдження ядерної зброї, він містить три головні засади.

1. Відмова від нових проєктів з розвідки та видобутку вугілля, нафти і газу.

2. Організоване згортання виробництва викопного палива відповідно до мети не допустити підвищення середньої глобальної температури більш ніж на 1,5ºС.

3. Прискорений енергетичний перехід для всіх працівників, спільнот та країн.

Ініціатори договору не очікують, що основні постачальники викопного палива, серед яких Венесуела, Саудівська Аравія, Іран та росія, приєднаються до договору навіть у середньостроковій перспективі. Вони не вважають необхідною "всеохоплюючу угоду". Вони закликають створити об’єднання з країн, які працюватимуть спільно для досягнення основних цілей договору.

Однією з моделей є договір про заборону ядерної зброї. Його створили неядерні країни у 2017 році, щоб протистояти ядерній загрозі. Він має на меті формувати дипломатичні та економічні механізми, які б сприяли вилученню ядерних озброєнь, забороні виробництва, придбання, володіння чи зберігання ядерної зброї.

Ініціатива також звертається до досвіду попередніх подібних договорів щодо наземних мін, касетних боєприпасів, хімічної зброї та речовин, що руйнують озон.

У доповіді, оприлюдненій перед відкриттям конференції "Стокгольм+50",  прихильники договору показують, що розширення видобутку нафти, газу та вугілля саботує 17 цілей сталого розвитку ООН та є основною загрозою для довкілля, здоров’я, біологічного різноманіття, економічної та енергетичної безпеки.