"Орланы" здесь – как пчелы, это наш главный враг". Сооснователь "Аэроразведки" Ярослав Гончар о войне дронов
Чем отличаются аэроразведки украинских военных и армии оккупантов, как ударные дроны помогают ВСУ и как они работают на поле боя. (укр)
Про них написали The Times, FRANCE 24, The Guardian та інші світові ЗМІ понад 140 публікацій: український підрозділ "Аеророзвідка" з 2014 року сприяє силам безпеки та оборони України в боротьбі з російськими загарбниками.
Мільйони українців оцінили ефектні кадри, на яких видно, як дрон зависає над танком окупаційних військ і скидає на нього протитанкові гранати. Так працюють ударні октокоптери R18, створені "Аеророзвідкою".
Підрозділ має великий послужний список надзвичайно успішних операцій.
В інтерв’ю із співзасновником "Аеророзвідки" Ярославом Гончаром ЕП спробувала порівняти спроможності аеророзвідки українських військових та окупаційних військ, з’ясувати, чи дійсно китайський виробник квадрокоптерів DJI у цій війні грає на боці РФ, і чи допоможуть американські дрони MQ-9 Reaper Україні.
— Чим відрізняються можливості аеророзвідки ЗСУ та російських військ?
— Відрізняються суттєво. Україна має борти класу Bayraktar. Росіяни подібним не володіють.
Максимум, що в них є, – це БПЛА "Форпост" (розробка ізраїльського концерну Israel Aerospace Industries, інша назва – Searcher – ЕП). Росіяни багато їх втратили у 2014 році, тому зараз вони дуже рідко з’являються на полі бою.
Проте в москалів добре розвинене сімейство БПЛА "Орлан".
Вимушений визнати, що ці дрони – доволі серйозний супротивник. Ми спостерігаємо за тим, як вони прогресують: протидія з нашого боку – модернізація з їхнього боку. Порівняно з 2015 роком "Орлани" показали значний прогрес.
Вони оснащені двигунами внутрішнього згоряння, завдяки чому довго перебувають в повітрі.
Крім обладнання для оптичної розвідки, вони можуть нести обладнання для радіоелектронної боротьби (РЕБ) і для розгортання віртуальних базових станцій мобільного зв'язку.
У нас є їхні "Орлани" і наземні станції керування, тому ми бачимо, що з технічної точки зору ці комплекси добре просунулися за останні роки.
"Орлани" тут (під Миколаєвом – ЕП), як бджоли. Це наш головний ворог. Вони вже "хохочуть" з нашої РЕБ, яка на них не діє. Вони спокійно літають, і це вже проблема.
Якщо в Києві є ліс, хоч якісь природні укриття, то тут степ, і приїхати на позицію непоміченим – це справжня пригода. А коли над ділянкою вони літають не по одному, а по троє, ти не можеш вийти на позицію.
Наш шанс – погана погода і низька хмарність.
Одночасно я не спостерігаю в них якоїсь серйозної активності в класі мікро- і міні-БПЛА. Ну, якісь "Гранати" вони запускають (серія російських БПЛА "Гранат" – ЕП), але не в тому обсязі, як їм потрібно.
На відміну від них, у нас в класі мікро-БПЛА волонтерський рух просто завалив збройні сили "мавіками", "фантомчиками" (квадрокоптери Mavic і Phantom китайського виробника DJI – ЕП), "аутелами" (американські квадрокоптери Autel Robotics – ЕП).
Тому "червону зону", тобто лінію зіткнення, ми моніторимо дуже добре, але програємо в спостереженні. У нас досі проблема з тим, щоб "підвісити" камеру в повітрі на 10-20 годин або на тривалість світлового дня і вести спостереження.
На початку повномасштабного вторгнення Bayraktar використовувався ефективно, а зараз, коли бойові дії сформували лінію фронту, коли на цій лінії створена потужна ППО, "байрактарами" не ризикують.
Спроможність щодо спостереження ми втратили. Тепер на глибині понад 30-50 кілометрів треба використовувати інші джерела інформації.
— Чи поділяєте ви точку зору, що DJI допомагає російським військовим використовувати свої системи AeroScope для знищення українських операторів дронів?
— Хто вам таке сказав? У нас теж є AeroScope і ми їх застосовуємо. Цю проблематику можна побачити в засобах масової інформації.
Довідка ЕП. Комплекс AeroScope відстежує та аналізує електронні сигнали дронів. Пристрій дозволяє в режимі реального часу відстежувати до 50 дронів: визначати їх розташування, висоту, напрямок руху, швидкість, модель і навіть серійний номер. Крім того, користувачі комплексу можуть відстежувати операторів безпілотників DJI.
Ця історія виникла через певні вади системи управління державою. Вона почалася з пропозиції "Центру інновацій міністерства оборони" міністру оборони аби він, використовуючи дипломатичні канали, заручився підтримкою однієї з найпотужніших країн союзника України для проведення переговорів з урядом КНР.
Під час переговорів українська сторона мала попросити уряд КНР, щоб DJI зробила територію України безпольотною зоною для дронів DJI, зареєстрованих в РФ, і одночасно надала спроможності українським силам безпеки та оборони для самостійного регулювання часових та географічних рамок цієї зони.
Ця пропозиція "перекочувала" з Міністерства оборони в Міністерство цифрової трансформації. Закінчилося все тим, чим закінчилося (листом міністра цифрової трансформації Михайла Федорова до СЕО DJІ Ван Тау – ЕП).
Я б не перебільшував проблему з AeroScope. Ми, як і росіяни, ним активно користуємося. Робити з AeroScope страшилку не варто. Існують технічні та організаційні способи унеможливити фіксацію позиції пілота.
Коли відбувалася операція з оборони Києва, у нас працювали два AeroScope, які люб'язно надала компанія "DJІ Україна". Ми абсолютно точно моніторили, що відбувається в повітрі. Проблематика дронів DJІ та AeroScope більше полягає в організаційній складовій.
Так, один з волонтерських фондів завіз у Київ сотні квадрокоптерів. Кожен, хто заходив у формі в цей фонд, отримував коптер, і ніхто не додумався прив'язувати пілота до ІМЕІ пристрою (ідентифікатора).
Коли ти дивишся на екран системи моніторингу AeroScope і бачиш у повітрі 400 дронів, то взагалі не розумієш, де наші, а де вороги. Тому проблема не в самому AeroScope.
— Три наші спікери запевняли, що майже одразу після запуску дронів на місце запуску прилітали снаряди.
— Я маю сумніви, що людина з пультом від Mavic (мініквадрокоптер DJI – ЕП) є тією особою, на яку цілиться артилерія ворога. Це велике перебільшення, але технічно це можливо.
Такі прецеденти були в зоні Операції об'єднаних сил, коли операція скотилася в позиційну війну і там всіх відводили, роками забороняли стріляти, літати безпілотниками.
Але коли в повітря одночасно підіймаються десятки дронів, визначити операторів може лише стаціонарна версія AeroScope. Мобільна версія взагалі ні про що: там радіус дії три-чотири кілометри.
Як ви це собі уявляєте? Якісь типи за допомогою AeroScope вирахували пілота серед усього того, що літає в повітрі, і передали артилерії дані на ураження?
Людина потрапила під обстріл і прив'язала цей випадок до того, що страшний AeroScope прямо на нього наводив. Таких людей ми називаємо "сектою свідків AeroScope".
Усім, хто нервує через AeroScope, пропоную в 73-му морському центрі спеціальних операцій узяти програмне забезпечення, яке "прошиває" коптер і він починає передавати позицію пілота як нулі. Кому від цього стане спокійніше, звертайтеся, надамо вам це ПЗ.
— Керівництво України попросило в США ударні дрони MQ-9 Reaper. Чи змінить це ситуацію на війні?
— Гадаю, українські військові повинні почати мислити категоріями, якими мислить НАТО. Тобто треба мислити категоріями спроможностей.
Дрон – це лише залізяка. До неї ще йде доктрина застосування, навчений персонал, взаємосумісність, якась база технічної підтримки. Існує ціла методика використання цього дрона.
У США всіма дронами керують з єдиного пункту управління в Каліфорнії. У різних місцях на планеті є авіабази, звідки їх запускають.
Ті дрони, що доставляють в Україну, летять із Сицилії. Команда на Сицилії просто забезпечує зліт, посадку і технічне обслуговування, а безпосереднє управління відбувається в США.
Люди йдуть на роботу, заходять у 20-тонні контейнери і відразу входять в операцію в Африці, на Близькому Сході.
Пункт керування американським дроном "Хижак"
Я б щиро хотів, щоб Україна мала такі спроможності. Але дати нам Reaper, Global Hawk… Справді? Ми спроможні це взяти? А обслуговування? А персонал? А система управління? А доктрина?
Треба змінити підхід до ведення бойових дій, а тут всі збройні сили вивчені за Брусиловим (Олексій Брусилов, 1853-1926 роки, російський і радянський воєначальник і педагог – ЕП).
Тут Друга світова війна, лобові атаки, а дрон – це взагалі інша історія. Це про мережецентризм, точкові удари, ситуаційну обізнаність. А тут у штабах досі паперові карти.
Довідка ЕП. Мережецентрична війна – це військова доктрина США, орієнтована на підвищення бойових можливостей перспективних формувань у сучасних війнах і збройних конфліктах завдяки досягненню інфокомунікаційної переваги, об'єднанню учасників бойових дій у єдину мережу.
Це як з "байрактарами". Ви бачите відео, які записують на телефон у пункті управління, а потім викладають на сторінці головнокомандувача у Facebook?
Ніхто ж не думає про те, що існує якась інтеграція, що в пункті управління оператори повинні натискати визначену кнопку, коли дрон бачить певний об'єкт, і у головнокомандувача на електронній мапі з'являється мітка, а до неї прикріплений скріншот виявленого дроном об’єкта.
Певне коло осіб повинно мати можливість миттєво ділитися цією інформацією із зацікавленими підрозділами. Ось такі процеси спочатку потрібно налагодити.
Відео знищення військової техніки російських окупантів за допомогою БПЛА Bayraktar на Facebook-сторінці головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного
Зараз "байрактари" бояться залетіти в Миколаїв. Причина зрозуміла: уже окопна війна – ворог окопався. Хто ж тепер їх підставить під "тори" (російський ЗРК "Тор" – ЕП). Тепер "байрактар" хитається в нас за спиною і дивиться здалеку.
Ми по телефону розмовляємо з операторами: "А ну стій, стій, стій, не крути, ось так". Потім дивишся в планшет на відео з "байрактара" і намагаєшся зрозуміти географічні координати тих об’єктів, які він знайшов. Ось так воно в нас працює.
— Можете навести приклади застосування аеророзвідки?
— Недавно допомагали виводити з оточення наш підрозділ, який просидів тиждень у населеному пункті. Уявіть: у центрі села школа, у школі 50 військових і село оточене. Кілька спроб лобових штурмів закінчилися нічим, у село вже не зайти.
Виручила "Аеророзвідка". Два екіпажі точковими ударами "погасили" танки, що дало можливість людям вийти з оточення під прикриттям нашої артилерії.
Ще треба було добитися влучності від нашої артилерії, особливо коли проти тебе стоїть сьома гвардійська десантно-штурмова дивізія – гарно надресовані улюбленці Путіна, а з ними "вагнерівці" і купа військової техніки.
До цього ми хлопцям в оточенні скидали на дронах акумулятори для NLAW (протитанкова ракета) на розвалений будинок. Вони матраци стелили, щоб техніка не побилася. Скидали цигарки, кабель для прошивки радіостанції...
Не скажу, що це якийсь великий масштаб, але 50 людей просиділи в оточенні тиждень. З усією потужністю танків, САУ, мінометів ми не могли їх звільнити.
Але виходить "Аеророзвідка", протягом двох ночей точковими ударами мінусує російські танки, і лишаються всілякі БМД, БТР, з якими піхота розбирається самостійно.
— Чого потребує ваш підрозділ з точки зору матеріально-технічного забезпечення?
— Багато деталей треба завозити з усього світу. Потрібні дві речі. Перше – просимо завод у Канаді продати зв'язок між наземною станцію і дроном. Надійний, гарний, вони вміють робити. Друге – в американців просимо тепловізори.
— Вони не дають через експортний контроль?
— Навіть не в тому справа. Це більше бюрократія, причому з українського боку. Збройні сили хочуть отримати конкретний виріб (готовий БПЛА – ЕП), а нам потрібен не виріб, а деталь.
Завозити такі деталі мають право лише Міністерство оборони, Прикордонна служба та МВС, але ніхто з них не хоче нам допомагати. Якісь деталі нікому не потрібні, тому ми намагаємося придбати на світовому ринку китайські підробки.
— Чого потребує аеророзвідка як сегмент ЗСУ з точки зору тактики застосування?
— Зміни доктрини ведення збройної боротьби, приведення її у відповідність до нормативних актів України, до стратегії воєнної безпеки, до стратегії національної безпеки.
Ми всій нації заявляємо, що будемо переходити на мережецентризм, а насправді продовжуємо вести лобові атаки.
Таке управління безпілотниками призводить до того, що ми неефективно використовуємо податки громадян. Ми втрачаємо дуже багато БПЛА, а це недешево. Громадянське суспільство повинно порушити питання, як так сталося.
Чому після восьми років війни волонтери знову купують "мавіки" й "аутели"? Що заважало збройним силам прийняти на озброєння відповідні БПЛА в необхідній кількості? Хто був відповідальний?
Чому жоден безпілотник ні з чим не інтегрований? Чому запис з БПЛА потрібно кудись нести на флешці і займатися дешифруванням? Хто за це відповідає?
"Аеророзвідка" сприяє силам безпеки та оборони України в боротьбі з російськими загарбниками. Підтримати підрозділ можна за цими реквізитами.
UAH:
МФО 305299
ЄДРПОУ 43707232
UA123052990000026004026809488
(for Aerorozvidka)
Номер карти/Card number UAH:
4441114457007449
(for Aerorozvidka)
EURO:
ORGANISATION FOR DEVELOPMENT, SECURITY AND SUSTAINMENT
IBAN Code: EE222200221078616894
BIC CODE: HABAEE2X
(for Aerorozvidka)
PAY PAL: paypal.me/odss2402 (for Aerorozvidka)