Какие предприятия больше всего пострадали от российских оккупантов. Список активов
Некоторые производства уничтожены, другие – получили существенные повреждения. ЭП перечисляет крупнейшие заводы страны, изуродованные армией РФ. (укр)
Триває другий місяць російської війни проти України. Увесь цей час ворог атакує цивільну інфраструктуру, комунікації, продовольчі та енергетичні запаси.
За підрахунками KSE в рамках проєкту "Росія заплатить", завдані росіянами збитки українській інфраструктурі перевищують 80 млрд дол. Якщо врахувати скорочення виробництва та робочих місць, то цифра перевищує 1 трлн дол.
Значно постраждала українська промисловість. Деякі виробництва знищені вщент, інші – зазнали суттєвих пошкоджень, частина простоює.
У промислових регіонах тривають бої, що ускладнює підрахунок збитків. Утім, тимчасова зупинка цих підприємств уже впливає на українську економіку.
Нижче ЕП перелічує найбільші підприємства країни, які були понівечені армією путіна. Загальний список втрачених активів значно більший і сягає сотень об'єктів.
Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча
Кому належить: входить до складу гірничо-металургійної групи "Метінвест" Ріната Ахметова та Вадима Новинського.
Це найстаріше підприємство з тих, які опинилися під масованими обстрілами армії терористів.
Заснований у 1897 році бельгійцями завод (перша назва – товариство "Російський провіданс") пережив царя Миколу ІІ та більшовиків (змінена при них назва тримається досі), але, схоже, не переживе їхніх нащадків. "Визволяючи" Україну, вони зрівняли із землею місто Маріуполь.
У незалежній Україні металургійний комбінат забезпечував робочими місцями понад 15 тис жителів Донеччини, а теплом – житлові райони Маріуполя.
Потужності підприємства дозволяють щороку виготовляти 3,7 млн тонн конвертерної сталі, 12 млн тонн агломерату, понад 4,3 млн тонн чавуну та понад 5 млн тонн готового прокату.
Комбінат був важливим українським експортером, його продукція поставлялася в США, Італію, Польщу і Туреччину.
Підприємство також було найбільшим в Україні виробником оцинкованого холоднокатаного листа, який використовують у будівництві та автопромі.
У перші дні квітня журналіст Денис Казанський повідомив, що окупанти руйнують комбінат.
Його власники – Рінат Ахметов та Вадим Новинський – не коментували атаку на підприємство. Наприкінці березня Ахметов заявив, що заводи "за жодних умов не працюватимуть під російською окупацією".
Холдинг не має доступу до підприємства, через що оцінити ступінь пошкоджень та фінансові збитки неможливо. За словами генерального директора заводу Тараса Шевченка, комбінат доведеться відновлювати.
Від поставок агломерату з Маріупольського металургійного комбінату ім. Ілліча залежить робота другого найбільшого підприємства регіону – "Азовсталі", який теж постраждав від рук окупантів.
"Азовсталь"
Кому належить: входить до складу гірничо-металургійної групи "Метінвест" Ріната Ахметова та Вадима Новинського.
На "Азовсталі" працювали 10,7 тис жителів Маріуполя та прилеглих містечок. Це одне з найбільших підприємств Європи з виробництва сталі та чавуну, а також єдиний в Україні виробник широких залізничних колій та рейкових кріплень.
У 2020 році завод відвантажив 4 млн тонн готової продукції, три чверті якої відправив у 46 країн світу. Основними ринками для "Азовсталі" є Італія, де "Метінвест" має два заводи, Туреччина та Британія.
З 24 лютого "Азовсталь" перебувала в режимі гарячої консервації, допоки в березні не стало відомо про влучення двох російських снарядів у склад і територію неподалік коксових батарей.
Через критичну ситуацію в Маріуполі встановити ступінь пошкоджень заводу наразі неможливо. Як каже генеральний директор "Азовсталі" Енвер Цкітішвілі, про зупинку назавжди говорити зарано.
Заснований у 1933 році завод востаннє зупинявся у 1941 році через війну проти нацистської Німеччини.
"Антонов"
Кому належить: державі.
Завод "Антонов", на якому працювали понад 9 тис співробітників, був одним з двох підприємств українського авіабудування. Саме тут створили найбільший у світі вантажний літак АН-225 ("Мрія").
Завод мав повний цикл створення літаків: від досліджень на етапі створення проєкту до побудови та випробувань. У портфелі "Антонова" – і вантажні (АН-132, АН-138), і пасажирські літаки.
Хоча авіабудівництво було дотаційною складовою роботи заводу, збитковим він не був. "Антонов" заробляв завдяки перевезенням та послугам з підтримання льотної придатності.
За останні десять років підприємство випустило 12 транспортних і десятки регіональних пасажирських літаків. З 2023 року "Антонов" планував щорічно виготовляти 12 літаків АН-178.
Крім заводу в столиці, підприємство має льотно-випробувальну базу в сумнозмісному Гостомелі.
У перший день вторгнення росіяни зосередилися на аеродромі, де планували висадити десант, але ці плани окупантів провалилися. На базі розташовувалися літаки "Авіаліній Антонова".
Під час боїв за Гостомель була знищена не лише злітна смуга аеродрому, а й "Мрія". В "Укроборонпромі" кажуть, що на відродження найбільшого у світі вантажного літака знадобляться понад 3 млрд дол і пʼять років.
У ході боїв "Антонов" втратив три літаки, ще п'ять були пошкоджені. У березні окупанти обстріляли й завод у Києві – у нього влучили три ракети.
Кременчуцький НПЗ
Кому належить: "Укртатнафті" (43,05% акцій – державі через "Нафтогаз України", 56% акцій – структурам Ігоря Коломойського та Олександра Ярославського).
До війни в Україні працювали два нафтопереробні заводи. Проєкта потужність найбільшого – Кременчуцького НПЗ – 18,6 млн тонн пального на рік.
Підприємство мало 3 тис робочих місць у Кременчуці, забезпечувало пальним місцевих аграріїв і транспортну інфраструктуру. У 2021 році завод поставив на український ринок майже 40% бензину та 14% дизпального.
До масштабної війни, у якій чималу роль зіграло пособництво режиму Лукашенка, український ринок пального залежав від РФ та її васала. Понад 70% пального надходили з цих двох країн навіть після початку війни у 2014 році.
Ризики стали реальністю на початку лютого, коли Білорусь стала на бік Росії і пригрозила зупинити постачання нафтопродуктів.
Тоді на Кременчуцькому НПЗ заявили, що разом з Шебелинським заводом зможуть покрити внутрішній попит населення. Однак на 38 день війни окупанти обстріляли стратегічне підприємство і склади з пальним.
Начальник Полтавської обласної військової адміністрації Дмитро Лунін згодом повідомив, що інфраструктура підприємства знищена, а завод не працює.
Компанія "Укртатнафта", єдиним активом якої є Кременчуцький НПЗ, поділена між офшорними компаніями Ігоря Коломойського та Олександра Ярославського. Ще 43,05% акцій належать державі через "Нафтогаз України".
Авдіївський коксохімічний завод
Кому належить: входить до складу гірничо-металургійної групи "Метінвест" Ріната Ахметова та Вадима Новинського.
Третє в переліку ключове промислове підприємство на сході України теж належить "Метінвесту".
Війна не залишала його дверей з 2014 року. Останні вісім років завод, розташований на лінії розмежування, не раз потрапляв під масовані обстріли з боку росіян.
Протягом цього періоду на території Авдіївського коксохіму розірвалося понад 320 снарядів. Дванадцять працівників загинули, а сам завод 15 разів перебував на межі зупинки.
У 2019 році він вийшов на виробництво довоєнного рівня – 9 300 тонн доменного коксу на добу. Максимальна потужність коксохіму – 6,4 млн тонн на рік, що робить його одним з найбільших у Європі.
Підприємство працювало з 1963 року. Понад 95% його продукції йшли на внутрішній ринок. Зокрема, завод забезпечував коксом ММК ім. Ілліча та "Азовсталь".
АКХЗ був місцем роботи для 4 тис українців. ТЕЦ коксохіму виробляла тепло і гарячу воду для мешканців Авдіївки.
13 березня підприємство зазнало масованого обстрілу. Снаряди потрапили в склад, коксові цехи, смолоперегінний та вуглепідготовчий цехи, зупинилася робота ТЕЦ.
Одеський нафтопереробний завод
Кому належить: державі, Фонду держмайна
Світова криза 2008-2009 років зупинила роботу шести підприємств української нафтопереробної галузі, у тому числі – Одеського НПЗ. Посприяли його занепаду й оборудки оточення експрезидента-втікача Віктора Януковича.
Завод з плановою потужністю 2,8 млн тонн на рік зупинив роботу у 2010 році, коли через зміну магістральних маршрутів для поставок нафти робота підприємства стала економічно невигідною.
Тож скорочення виробництва перетворилося на зупинку, доки у 2013 році НПЗ не перейшов під контроль "младоолігарха" з оточення Януковича Сергія Курченка.
Тоді новий власник, група СЄПЕК, намагався відновити роботу заводу, але невдало. Згодом виявилося, що Курченко використовував завод для продажу пального без сплати податків під приводом фіктивної перевалки нафтопродуктів.
У лютому 2014 року, у розпал Революції гідності, Курченко втік з України, а завод роками був предметом судових суперечок. На заводі працювали близько 500 співробітників.
У 2017 році були спроби націоналізувати Одеський НПЗ, зараз він перебуває під арештом в управлінні АРМА.
Наступного дня після обстрілу Кременчуцького НПЗ завод потрапив під ракетний удар. РФ знищила резервуари з пальним, пошкодила господарські будівлі та газові комунікації.
Київський завод Coca-Cola
Кому належить: "Кока-кола бевериджиз Україна".
Єдиний в Україні завод Coca-Cola, розташований у Великій Димерці на Київщині, теж потрапив під обстріли. Його зупинили в перший день війни. Скільки часу знадобиться на відновлення – не відомо.
Завод працює з 1999 року, виготовляє напої Coca-Cola, Fanta, Sprite, Rich, "Добрий", BotaniQ, Nestea, Burn, Gladiator, воду Bonaqua. Щороку з ліній сходять понад 5,7 млрд літрів напоїв.
Продукція постачається в українські магазини та кафе, експортується у Вірменію та Молдову.
Завод є одним з найбільших у регіоні замовників української сировини. Він купує цукор, скляну та металеву тару, концентрати яблучного й томатного соків, етикетки.
Як розповів ЕП директор з корпоративних зв’язків і сталого розвитку компанії Андрій Бублик, у 2021 році 69% бюджету компанії пішли на закупівлі у вітчизняних постачальників. Завод має близько 1 300 співробітників.
Оцінити ступінь пошкодження заводу поки що неможливо, адже після звільнення від окупантів територію підприємства повинні перевірити співробітники ДСНС. Бублик припустив, що вона може бути замінована.
Наразі у Великодимерській ОТГ триває комендантська година, тому компанія не має доступу до заводу.
"Зоря-машпроєкт"
Кому належить: державі, "Укрооборонпрому".
"Зоря-машпроєкт" – одне з найбільших промислових підприємств Миколаєва, на ньому працюють близько 8 500 осіб.
Тут виробляють газові турбіни та газотурбінні установки для морської сфери, устаткування для вироблення електричної і теплової енергії. Серійно випускаються газотурбінні двигуни потужністю 3-25 МВт.
"Зоря-машпроєкт" входить до державного концерну "Укроборонпром". Близько 90% продукції підприємство продає в Індію, В’єтнам, Туреччину та Китай.
В Україні основний напрямок роботи підприємства – підтримка газотранспортної системи: капітальні ремонти і технічне обслуговування двигунів на компресорних станціях ГТС.
Разом з "Укртрансгазом" підприємство реконструює та модернізує компресорні станції, створює власний водневий двигун.
Крім того, "Зоря-машпроєкт" обслуговує флагман Військово-морських сил України фрегат "Гетьман Сагайдачний". Під час війни завод виготовляє протитанкові їжаки.
13 березня окупанти скинули на підприємство авіаційні бомби. Внаслідок цього суттєво постраждала будівля одного з цехів і загорілася готова продукція.
"Монделіс Україна"
Кому належить: корпорації Mondelez International.
Місто Тростянець на Сумщині було окуповане росіянами майже місяць. Після його звільнення з'явилася інформація про значні руйнування. Зокрема, окупанти обстріляли фабрику кондитерського гіганта Mondelez, на якій працювало 900 осіб.
Шоколадна фабрика працювала з повним циклом виробництва: від обробки какао-бобів до упаковки продукції. З виробничих ліній сходила продукція під брендами "Корона", Milka, "Ведмедик Барні", TUC та Oreo.
Менеджер з комунікацій Mondelez в Україні та Євразії Ярослав Ляхович розповів ЕП, що значних руйнувань від обстрілів та пожеж зазнала бісквітна секція. Шоколадна секція постраждала менше.
На підприємстві наголошують, що повну картину можна буде побачити після детального огляду приміщень. Наразі компанія лише починає оцінювати руйнування.
Тростянецька фабрика є однією з найбільш потужних в Україні. Замовляє в українських виробників цукор, молоко та борошно, експортує кондитерські вироби у 50 країн світу.
Міністерство інфраструктури допомагає компанії розширити експортні можливості і відновити логістику.