Министр экономики Игорь Петрашко: Большинство банков, которые были проблемными в 2014 году, такими и остались
Готовится ли к увольнению министр, почему Украине не стоит быть слишком открытой в торговле, какой должна быть "нормальная" роль банков, что с дешевым кредитованием, а также кто из депутатов ходит к Петрашко за госпредприятиями. (укр)
Ігор Петрашко – колишній інвестбанкір, який з 2013 року працював в одному з найбільших агрохолдингів країни Ukrlandfarming Олега Бахматюка.
Першу спробу потрапити на державну службу Петрашко зробив у 2014 році. Тоді він брав участь у конкурсі на голову Державної фіскальної служби, але боротьбу за право керувати відомством програв сумнозвісному Роману Насірову.
Утім, Петрашко таки потрапив на державну службу. У березні 2020 року він очолив Міністерство економіки в оновленому уряді, замінивши Тимофія Милованова.
Риторика міністра досить контроверсійна, його цитати швидко розходяться в різних експертних колах і часто піддаються нищівній критиці. Складається враження, що міністра часто інтерпретують не так, як йому хотілося б.
Петрашко хоче вищу інфляцію, нижчі ставки за кредитами для бізнесу і вірить що це можливо, посилаючись на американський досвід.
Активне кредитування міністр пропонує навіть після роботи в агрохолдингу Бахматюка, який є одним з показових прикладів, чому до кредитування варто ставитися обережно.
За інформацією джерел ЕП, у 2019 році НБУ у своїх внутрішніх документах оцінював загальну заборгованість Бахматюка за пов'язаними з ним кредитами понад 80 млрд грн, які він винен іноземним кредиторам, НБУ, Фонду гарантування вкладів, держбанкам і які навряд чи колись будуть виплачені в повному обсязі.
Утім, міністр вважає, що саме пожвавлення кредитування є однією з найбільш ефективних "пігулок" від сьогоднішньої стагнації.
Останнім часом прізвище Петрашка часто згадували в контексті кадрових змін у Кабміні. За словами співрозмовників із "Слуги народу", президент Володимир Зеленський обіцяв на засіданні фракції, що міністр економіки найближчим часом буде замінений.
З того часу минуло більше місяця, і Петрашко досі працює в будівлі на Грушевського.
Про можливе звільнення, фундаментальні реформи та аборигенів з "погрємушками"
— На вашу думку, скільки ви ще часу пробудете міністром?
— Скільки Бог дасть. Немає ніяких речей, які є вічні. Ми прийшли сюди, щоб зробити якусь роботу, щоб допомогти країні, і це не жарт. Я людина з бізнесу, до цього на державній службі не працював. Скільки буде потрібно, стільки і будемо працювати.
— Кажуть, вас можуть звільнити вже найближчим часом.
— Я в принципі не тримаюся за посаду. Це (звільнення. – ЕП) більше якісь чутки і загальні розмови. Ви ж самі знаєте: озвучувалися якісь загальні речі, які потім роздувалися пресою.
— За нашою інформацією, питання про ваше звільнення порушувалося на зустрічі президента з фракцією. Він обіцяв депутатам, що міністра економіки невдовзі замінять. Про заміну говорили і самі депутати.
— У нас такої інформації немає.
— Один з ваших попередників на цій посаді Павло Шеремета, який прийшов сюди одразу після Революції гідності, поставив простий, але влучний діагноз економіці України: система не працює. Є відчуття, що за п'ять років кардинально система не змінилася.
— Система, зрозуміло, завжди міняється дуже складно і Україна в таких постійних викликах. Проте фундаментальні зміни системи відбуваються. Вони відбувалися і в 2015-2016 роках, відбуваються і зараз.
З точки зору економічного формату: у 2014-2015 роках була закладена хибна думка, що буде повністю відкритий ліберальний зовнішній ринок, і він буде працювати, як пишуть в книжках. Такого не буває.
Усі країни займаються захистом своїх територій, стимулюванням своїх виробництв, розміщенням продуктивних сил на своїй території, соціальною відповідальністю.
На мою думку, це фундаментальна помилка, дитячий "рожевий" оптимізм. Тому наші системні реформи – це усвідомлення, що будь-яку державу поважають, якщо вона має сильну позицію, сильну і стабільну еліту.
У 2004 році, коли я навчався в Сполучених Штатах, експорт українських товарів на зовнішні ринки становив приблизно 33 млрд дол, а зараз, через 16 років, він збільшився, але не настільки, як би нам хотілося.
— Чому так сталося?
— Нас витискали з ринків. Ми були як ті аборигени з "погрємушками". Нам привозили гроші і казали, от ваш кредит, купуйте тепер наші автобуси, наші ляльки, наші машини і все інше. Ми казали: супер, як гарно. У цей час закривалися підприємства, закривалися напрямки, люди втрачали роботу і виїжджали за кордон.
Ми повністю відкрили ринки. У нас, напевно, найгірші умови в рамках СОТ у світі або одні з найгірших. У нас була хибно побудована модель, за якою ми повністю відкрили ринки. Тому ми зараз працюємо з такими плачевними наслідками.
— Ви кажете, що відбуваються фундаментальні зміни. Які?
— Були хороші речі зроблені у сфері дерегуляції, у реформі публічних закупівель. ProZorro – хороша система. Були ухвалені законопроєкти, які нам потрібно втілювати. Багато чого гарного ухвалюється, але часто не втілюється, ті ж концесії.
Загалом у країні, де понад 40 млн населення, неможливо точковими проєктами досягти сталого економічного розвитку. Він можливий тільки в балансі великого бізнесу, середнього, малого і мікробізнесу.
Малий, середній і мікробізнес – це основа працевлаштування, це основа для заробітків людей, для регіонів. Великий бізнес – це дослідницька база, експорт, складні технологічні рішення, участь у кооперації. Тільки в комбінації усіх цих чинників можна побудувати велику успішну країну. Потрібні комплексні рішення.
— Необхідні фундаментальні комплексні реформи. Держава повинна створити передумови, наприклад, у вигляді дешевого кредитування, але як це корелює із сьогоденням?
Запроваджуються державні програми, є спроби в ручному режимі знизити ставки. При цьому ніяких передумов для появи на ринку дешевих і довгих грошей немає.
Більше того, уряд знову робить все для того, щоб цього не відбулося у найближчі п'ять років, нарощуючи дефіцит бюджету і створюючи передумови для чергової боргової кризи.
— Це складне питання. Насправді у нас багато таких дискусій і дебатів, як краще зробити комбінацію цих рішень, бо ухвалення якихось рішень в одному напрямку створює проблеми для інших.
Якщо ми говоримо, скажімо, про кредитування, про ту ж емісію грошей, то все це міфи. У нас немає емісії грошей.
Що таке емісія грошей? Емісія грошей – це коли іде додатковий випуск. Сьогодні банки не використовують існуючі кошти, які вони мають. Вони розміщають їх на депозитних сертифікатах НБУ чи мають надлишковий капітал.
Відповідні цифри коливаються в межах 110 млрд грн, які просто тримаються на рахунках НБУ, коротка ліквідність і ще залишкова надлишкова капіталізація на рівні 50 млрд грн. Просто треба, щоб вони активніше використовували цей запас.
Також є надзвичайно дорогий державний борг. Немає ніякої проблеми в тому, що Україна має одне з найнижчих співвідношень держборгу до ВВП, якщо врахувати тіньовий сектор.
З урахуванням цього у нас взагалі одна з найкращих цифр у світі, не враховуючи азіатські країни, Близького Сходу чи Росії, які є ресурсно орієнтованими і не мають великого міжнародного боргу.
У Японії, наприклад, борг 240% ВВП, але в них обслуговування 0,1% чи 0,01%. Зрозуміло, що за таких обставин вони собі можуть дозволити.
У нас при 60% боргу до ВВП обслуговування десь на рівні 10-12%. Ми розуміємо, наскільки величезна і неспівмірна диспропорція у нас щодо обслуговування боргу. І це об'єктивно сталося.[BANNER1]
Про дешеве кредитування, зміни в НБУ, курс гривні, який "бахнув" усіх, ОВДП та інсайдерські операції
— Так звані маастрихтські критерії, якими допускається 60% держборгу до ВВП, ймовірно, не дуже підходять для України. У нас проблема не в теоретичному співвідношенні, а в залежності бюджету від запозичень, ринку ОВДП та державних банків, а державних банків – від процентних доходів за ОВДП.
Уявімо, що в державних банків, у портфелі яких близько 300 млрд грн ОВДП, зникає можливість отримувати ту дохідність в районі 10%, яка є зараз. Як їм обслуговувати свої пасиви? Ці кошти не просто так не йдуть на кредитування, є ризики…
— Перерозподіл з непродуктивного в продуктивний сектор. Подивіться дохідність банківської системи за минулі роки. Вона зашкалює. Чи вона має бути такою? Подивіться в Євросоюзі і Сполучених Штатах: банки працюють на рівні маржинальної рентабельності, тобто мають реальні проблеми з дохідністю. У нас вони зашкалюють. Через що?
Через те, що є перерозподіл грошей. Вони мали б кредитувати, брати ризики. Це ненормально, коли основними донорами бюджету в тому числі є державні банки.
Ринок почав частково вирівнюватися, бо інша частина проблематики – це пасиви банків, які йдуть з депозитів. Депозити зараз за доларом – 0,1-0,2%, тут у нас майже як у ЄС і США. Банки беруть у населення ресурс і нічого за це не платять.
— Для гривні такі ставки неможливі...
— Для гривні – це питання. Завжди. Інфляція, ставка, обслуговування. Якщо ми залучаємо кошти в Сполучених Штатах чи ЄС, інфляція на доларовий депозит береться теж там, у Штатах взагалі нічого не платиться – 0,1% чи 0,2%. Інфляція ж вища у Штатах, десь 1,3%.
У нас дуже серйозні "аналітики" розповідають, що не може бути гривнева ставка нижче інфляції. Може бути. У Сполучених Штатах ще 20 років тому діяв закон, який обмежував навіть депозити.
Там трохи інша логіка була, але одна з ідей була в тому, щоб не створювалася штучна конкуренція, щоб банки, не витрачаючи дорогий ресурс, не йшли потім у дорогі ризиковані проєкти і не втрачали гроші.
Тобто ми розуміємо, що баланс, ресурсна база складається з двох частин: тієї, до якої потрібно залучити кошти в населення – доларові депозити вже там, у гривні ми рухаємося.
Нам треба швидше рухатися до того, щоб ставки за депозитами були суттєво нижчими. Зараз все одно ставки суттєво нижчі, ніж, наприклад, у 2007-2008 роках. Вони вже не є для більшості населення інструментом для накопичення, але вони є супротивом для кредитування.
Якщо ми подивимося на ставки депозитів західних банків, там ви вже не побачите ні 8%, ні 9%, ні 10% у гривні.
Реформа банківської системи не завершена. Тобто в нас більшість банків, які були проблемними у 2014 році, такими і лишилися. Ви подивіться, хто продовжує платити високі відсотки. Ми знаємо, чим це завершується…
Державі потрібне реформування банківської системи, але ми говоримо про те, що база має вирівнюватися, і це дасть можливість кредитуватися. Чого вона не падає? Це курка чи яйце?
Попередні політики із залучення державних коштів були, я вважаю, теж не зовсім правильними. Мінфін вимушено створював сильний попит, банки тримали сильний відсоток, тому що вони розміщали, вони заробляли свою маржу. Для чого їм був весь цей процес?
Тобто була така схиблена система. Ніде, ні в Євросоюзі, ні в Сполучених Штатах вона так не працює. Національні банки виконують активну роль в монетарній політиці. У нас єдиним таргетом була інфляція, чого немає в жодній монетарній країні світу.
Тому я дуже радий, чесно кажучи, що зараз Національний банк змінився, є нова концепція політики. Ми рухаємося в напрямку США більшою мірою.
— Ви кажете, що після зміни керівництва Нацбанку почала змінюватися ситуація. У чому це проявляється? Що додає вам оптимізму?
— Саме спілкування, розуміння того, що є діалог, нові засади кредитної грошової політики, схвалені Національним банком, Радою НБУ. Це все правильні речі. Вони, зрозуміло, не будуть відбуватися за день, але це сигнал.
Ми вже бачимо цей сигнал: реагують банки, реагують ринки, починають створювати і кредитні департаменти в комерційних банках. Тобто всі розуміють, що буде зростати кредитування реального сектору економіки. Ринками управляє очікування.
Раніше було очікування, що тебе душать. Зараз, мені здається, трошки відношення бізнесу інше – отримали надію. Чи буде воно реалізоване – важко сказати, але ми зробимо все для того, щоб така політика була реалізована.
— Розмови з банкірами свідчать, що вони зважено ставляться до свого ризик-менеджменту. Це цілком виправдано, бо вони мають людям віддати кошти. Більш того, вони кажуть: ми із задоволенням кредитували б реальний сектор економіки, але за гарних корпоративних клієнтів іде бійка, дуже велика конкуренція. Де їх взяти банкам?
— Це частково маніпуляція і частково – правда. Ви питаєте про це банки, які абсолютно комфортно себе почували в останні чотири роки, заробляючи на ОВДП. У такому випадку не треба тримати ні філії, ні людей, ні ризик-менеджмент, нічого іншого, тож зрозуміло, чому вони комфортно себе почували в цій ситуації.
Що означає для них хороший клієнт? Запитайте хороших клієнтів, чи вони можуть взяти на десять років проєкти з будівництва, наприклад, чи на елеватори, чи на машинобудування. Ніхто не дасть. Вони хороші клієнти, але клієнти не хочуть брати на 6-12 місяців під оборотний капітал.
Я просто не буду називати банки. Ми зустрічалися із західними банками, у них ліміти на країну, які міняються тільки з ростом ВВП і зі зміною рейтингу. Там складніша ситуація, але вони також це обговорювали і для них не тільки облікова ставка є вартістю ресурсу, а також конкурентне середовище між іншими банками.
Звідки тим клієнтам взятися? Клієнти будуть за кількох передумов. Одна з них – альтернативні можливості.
Є банки, є клієнти, у них є певна кількість грошей, наприклад, 100 грн. Банк каже: я 70 грн можу розмістити в ОВДП, у мене стабільний дохід. Залишається 30 грн, і на ці гроші я би хотів прокредитувати трьох-чотирьох клієнтів. Усе, вони далі не рухаються, тому що Нацбанк забирав частину, решту на ліквідність, або банк міг перевести залишки також в цінні папери.
Тобто банки були повністю замкнуті. Міняється парадигма і ми кажемо, що основне завдання банків – кредитувати бізнес або не кредитувати. Якщо ви просто зберігаєте гроші людей, зберігайте і не кредитуйте, тоді й людям ви не зможете платити. Але не заробляйте знову на державі.
Це неправильний, хибний підхід. Тепер банки зможуть виконувати свої нормальні ролі, і в цьому я бачу основні сигнали Національного банку.
— Тобто кредитування має збільшуватися завдяки зменшенню привабливості ОВДП?
— Завдяки зменшенню ОВДП, завдяки більш активній участі Національного банку, завдяки зниженню відсоткових ставок через репрофайлінг, який займе, зрозуміло, не один місяць або два, але це буде довга стратегія.
Завдяки зміні часткових вимог щодо резервування, якщо буде таке рішення НБУ за певними напрямками. У нас досі була одна з найбільш затиснутих банківських систем світу.
Завдяки полегшенню, приведенню у відповідність до європейських норм операцій з виведення і введення капіталу. Щоб підприємець не давав кіпу документів у банк, яка потім ішла в НБУ, і тільки потім твої кошти випускали. Такого ніде немає.
Через що в нас ІТ-сектор розвивається добре? Бо немає регуляції. Усі нормально зарплати платять, люди працюють, але не з українськими банками в основному. У нас чомусь вважається, що всі українці, український бізнес – це погано.
5 млрд дол приблизно зайшло в ОВДП. Ми ж розуміємо, усі ж розумні люди, що це короткострокові інвестиції. Ми розуміємо, що ці гроші зайшли спекулятивно, але ми повинні розуміти, що їх будуть забирати. Це не інвестор, ми повинні це розуміти.
Треба було все викупити в резерви. Викупили, але викупили десь 2,5-3 млрд. Через це стався спекулятивний ріст курсу гривні. Тому що це не інвестиції. Якщо інвестиції, їх можна не викуповувати.
Ви розумієте, що через пів року – рік ці гроші будуть виходити. Усі п'ять мільярдів до копійки мали бути викуплені, курс мав на той час бути підтриманим по 28, не було передумов для підсилення. Маніпулюють, кажуть, що заходили інвестиції. Заходив спекулятивний капітал!
Що створили? Курс 23 грн за дол, "бахнули" всіх наших експортерів на кінець року – металургів, аграріїв, коли їм треба активно продавати продукцію, і все. Частково банки поживилися на цьому.
Частково поживилися нерезиденти на ОВДП, які теж не зовсім задоволені, бо мають проблему з ліквідністю, з виходом. Але, знаєте, усі незадоволені і всі втратили.
— Це були інсайдерькі операції?
— Я вважаю, що інсайдерські.
— У ринкових економіках подібні ймовірні маніпуляції перевіряють відповідні органи. Є закони, які це регламентують. Чи йдуть розмови на рівні уряду і президента про запровадження цих фундаментальних речей?
— Ми воюємо. Бачите, яка йде війна за службу фінансових розслідувань, за орган, який мав би спростити бізнесу життя...
— А ви на якому боці в цій війні?
— Я взагалі на боці бізнесу. Ще недавно я працював саме в цьому секторі.
— Ухвалений у першому читанні законопроєкт щодо Бюро економічної безпеки оптимальний?
— Треба ухвалити закон, який би прибрав дублюючі функції і зменшив вплив правоохоронних органів на бізнес.
Про захист "хіміків" Фірташа та перегляд умов торгівлі з ЄС
— Як ви вважаєте, економічну частину угоди про асоціацію України з ЄС треба переглянути?
— Треба. Я великий прихильник європейської асоціації, особливо зараз, у часи економічних блоків. Країни не будуть виживати індивідуально, крім ультравеликих, таких як Китай чи Сполучені Штати.
Країни ЄС – переважно малі країни, навіть якщо окремо брати Німеччину, Францію, Іспанію чи Італію. Це великі країни, але малі по суті, але в глобальному масштабі ЄС – величезний, це номер один, далі – США, Китай та інші. Україна не може не бути частиною блоку.
Разом з тим, п'ять років минуло з часів підписання угоди про асоціацію, п'ять років так званого stand still, коли не переглядалися умови. Тож зараз це нормальний процес, починається перегляд, дискусія.
Багато європейських компаній уже працюють в Україні. Вони розуміють, що для них це краще мати тут майданчик, вони зацікавлені у вільній торгівлі. Тож у нас вже є свої союзники.
Правда, ми дуже маленькі, бо наша економіка маленька і загалом у нас мало союзників, але їх стає більше. Знову ж таки, ми не за "купуй українське", а за "виробляй в Україні".
Представники європейських компаній, з якими ми зустрічалися, кажуть: "Локомотив "Україна" потребує кардинального оновлення". Це стосується всього, у тому числі інфраструктури. Це для європейських компаній клондайк. Вони не зацікавлені, щоб сюди зайшов Китай. Гроші у світі не проблема, потрібні нормальне розуміння й умови.
Щоб не було так, що європейська компанія побудує тут завод, буде претендувати на тендер, а прийде компанія зі Сходу і дасть на долар дорожче. Такого не має бути. Тому економічний блок з Євросоюзом надзвичайно важливий. Ми будемо його переглядати – посилювати, щоб збільшувати об'єми торгівлі за переважною кількістю позицій.
— Можете пояснити вашу позицію щодо захисту українського виробника на прикладі хімзаводів Дмитра Фірташа?
— Ми прийшли у квітні і почали це аналізувати. Ми це питання, якщо ви помітили, виносили в публічну площину й ініціювали дискусію, а не просто ухвалили рішення. Коли мені принесли розрахунки, ми побачили, що у 2019 році були підстави для введення захисних мит, але тоді їх не вводили. Підстав у 2020 році не було.
— Що в розрахунках? Тобто минулого року треба було захищати?
— Так, я би захищав українських хіміків минулого року. Цього року була унікальна ситуація, і ми побачили іншу статистику, через що у нас дискусія затяглася. Об'єктивно частка українських виробників почала зростати. Зараз статистика показує, що наші хіміки нормально експортують, і частки ринку розподілилися.
Це пов'язано частково з коронакризою і з тим, що питання так званої конкуренції були перебільшені. Аграрії справедливо казали, що в них ціна на FOB в Україні вища, але від тієї кількості імпорту ціна не залежала і зараз ціна не впала.
Ми вважаємо, що виробник-імпортер – це щось таке ефемерне. Ні, є ще трейдери. Якщо трейдери концентрують весь імпорт, то вони не зацікавлені в тому, щоб ціни падали. А в нас є суттєва монополізація за трейдерами. Це проблема, у якій буде розбиратися Антимонопольний комітет.
Щоб ціни зараз рухалися вниз, треба щось вирішувати з кількістю трейдерів, з прямими контрактами.
— Що ви скажете про програну справу щодо аміачних добрив в арбітражі СОТ? За цим рішенням Україна повинна була до 15 вересня прибрати захисні мита, введені проти російських постачальників добрив, але цього не зробила.
— Справа і справді була програна кілька років тому. Ми узгодили в рамках СОТ комфортні для нас строки й умови виконання цього рішення. Ми мали виконати це рішення до вересня. 28 вересня відбулося засідання органу СОТ з врегулювання спорів. До цього ми повідомили, що всі порушення усунуті, тому всі натяки про невиконання – непідтверджені інсинуації.[BANNER2]
Що відбувається на державних підприємствах та які депутати ходять до Петрашка
— Одна з головних претензій від депутатів – те, що відбувається на державних підприємствах: там нічого не міняється, корупційні потоки нікуди не ділися, а окремі чиновники і депутати продовжують на них паразитувати.
— Це не так.
— Про це нам багато депутатів говорили, наводили приклади.
— Це все одно поодинокі заяви і вони базуються на якихось певних речах. Я не хотів би це коментувати, але ви розумієте, що державний сектор завжди був годівничкою для багатьох учасників, у тому числі наближених до парламенту.
Зрозуміло, чому це їх турбує. Ми передали на приватизацію 188 підприємств, стараємося міняти керівників підприємств. У нас немає "любимчиків" чи "своїх людей". За весь час моєї роботи ніхто не може дорікнути мені, що хтось прийшов від Олега Бахматюка, у якого я працював раніше, чи від будь-кого іншого. Немає таких прикладів взагалі, тому ці заяви голослівні.
Ми передали підприємства, зараз передаємо спиртові заводи… Ми прихильники максимально швидкої приватизації. З іншого боку, ми підготували список підприємств, які не підлягають приватизації. Усього в переліку 659 підприємств.
З цієї кількості 133 – це заклади культури, 102 – підприємства оборони, 341 лісгосп. Якщо відняти, то залишається 83 підприємства. Ми вважаємо, що в державній власності повинно приблизно стільки ж і залишитися.
— Чи є ви прибічником приватизації?
— Великий прихильник.
— До вас ходять депутати з різними сумнівними пропозиціями щодо державних підприємств, наприклад, щоб призначити потрібну людину на те чи інше підприємство?
— Дуже мало приходять. З такими пропозиціями не приходять.
— Ви знаєте Артема Чорноморова? Це один з депутатів від фракції "Слуга народу".
— Так, Чорноморова знаю, бачив.
— Він не приходив до вас з якимись пропозиціями?
— Ні.
— З достовірних джерел нам відомо, що він приходив до вас з питанням про отримання контролю над держпідприємством "Степове", а також щодо інтересів в Аграрному фонді. Ви можете спростувати це?
— Я вам гарантую. Я взагалі не знаю, що таке підприємство "Степове". З Чорноморовим ми перетиналися на аграрних форумах, він активний учасник аграрного комітету парламенту, а я з комітетами спілкуюся. Я подивлюся, такого підприємства я не знаю. Аграрний фонд? Точно не приходив з цим питанням.
— Є такий держаний зернотрейдер – ДПЗКУ. До його діяльності завжди були питання. Ще недавно там працювали люди з компаній Чорноморова, а його брокерська фірма заробляла на угодах ДПЗКУ. Знаєте, що там відбувається?
Пояснення від ЕП: Компанія Smagris виступала брокером в угодах ДПЗКУ з іноземними контрагентами. Компанія на момент здійснення угод належала Артему Чорноморову, який уже був тоді депутатом. Короткий час, саме в той момент, директором комерційного департаменту ДПЗКУ був Іван Мащенко, який до цього працював в Smagris.
— Не знаю. У ДПЗКУ був керівник, якого ми планували лишити. Коли я прийшов, ми не міняли там керівника. Там був Саймон Чернявський, він самостійно звільнився, буквально в перший тиждень моєї каденції.
— За нашою інформацією, був певний тиск на нього з боку депутатів.
— Проте точно не від нас. Він звільнився, коли я прийшов. Навряд чи я за тиждень міг би якось на нього вплинути.
У нас немає якихось пріоритетів щодо персоналу, у нас є бачення щодо результатів. Ми туди направили комісію з аудиту, який проводимо на всіх підприємствах – і в ДПЗКУ, і в Аграрному фонді. У Держрезерві, до речі, якраз на цьому тижні мала закінчитися регіональна перевірка. Це довгі процеси, і ми реагуємо, виходячи з результатів.
— Ми не знаємо, що там відбувається. Усі держпідприємства захищаються "комерційною таємницею". Великий бізнес завжди цікавився Аграрним фондом. Наприклад, компанії Бахматюка у 2015 році уклали з фондом чимало угод із закупівель зерна.
— Тоді насправді нічого дивного в цьому не було. Зараз таких операцій взагалі немає. Бахматюк не працює з жодною державною компанією.
— Ви з ним зараз спілкуєтеся?
— Звичайно, час від часу спілкуюся телефоном.
— Особисто не зустрічаєтеся?
— Він же не в Україні. Я з країни не виїжджаю поки що, у Польщі єдиний раз був з візитом. Проте ще раз наголошую, що за всіма компаніями там немає ніякої співпраці, щоб усі були спокійні. Навіть натяку немає. Ні з Резервним фондом, ні з Аграрним фондом, ні з ДПЗКУ.
Що стосується попередніх років, то будь-яка державна компанія хотіла би працювати з великими аграрними компаніями. Це менші ризики неповернення. Коли Аграрний фонд припинив співпрацю з великим компаніями, почалися зловживання і масові крадіжки на підприємствах. Великі компанії були гарантом того, що всі кошти повертаються, що поставки йдуть.
— Один з депутатів казав нам, що ви рідко зустрічаєтеся із заступниками. Щоб довести щось до вас, провести ініціативи, доводиться подолати великий спротив.
— А хто це каже?
— Не можу сказати.
— Це дивно, дуже дивно. Я зустрічаюся із заступниками кожен день. У нас регулярні зустрічі по понеділках зранку. Є нарада в прем'єра, яку він робить з усіма міністрами, після цього у мене нарада із заступниками. У мене наради з ними і перед засіданнями Кабміну. Наради регулярно проходять – двічі на тиждень на постійній основі.
Часто ми проводимо також проміжні наради у вівторок, четвер чи п'ятницю – залежно від потреби.
У мене був щойно мій перший заступник Юлія Свириденко, яка активно працює. Я з усіма в постійному контакті. Світлана Панаіотіді, Ірина Новікова, яка активно займається малим та середнім бізнесом. Тарас Висоцький, Сергій Глущенко, Олександр Романішин, Дмитро Романович, Тарас Качка, Ігор Дядюра.
— За нашою інформацією, ви часто зустрічаєтеся з Вадимом Денисенком. Яка у нього роль?
— Радник на громадських засадах, з комунікаційних питань. Він одразу, як тільки прийшов, багато мені допоміг у тому, щоб наладити комунікацію і роботу.
— Ця людина пов'язана з вашим колишнім роботодавцем і працювала на нього?
— Він ніколи з колишнім роботодавцем не працював, тому я не знаю…
— Він ніколи не працював з Бахматюком?
— Ні. Денисенко був представником уряду в парламенті. Можливо, він був комунікаційним консультантом. Той же "Укрлендфармінг" – це 30 тис представників разом з "Авангардом" та іншими компаніями.
Ми працювали з усіма банками, з більшістю юридичних компаній України, з більшістю інвестиційних банків, з більшістю медіа, включаючи "Блумберг" та "Ройтерс", тому медіа-консультантів у нас було дуже багато.[BANNER3]
Чи буде Мінагро і чи отримають допомогу аграрії, які постраждали від посухи
— Якою ви бачите модель існування Мінагрополітики, яке зараз перебуває у складі Мінекономіки. Раніше президент казав, що буде окреме Мінагро. Чому тоді в бюджеті на 2021 рік немає коштів на нього?
— Це концептуальне питання. Щодо нього було багато заяв та обговорень.
Важливо, щоб було ефективне функціонування міністерств і відомств. Кожна країна має своїі формати. Хтось має виділені міністерства, хтось має більше, хтось – менше. Моя особиста думка: ні в якому разі не заперечуючи тезу, що Міністерство аграрної політики може бути, я загалом не прихильник великої кількості міністерств.
У Сполучених Штатах небагато міністерств. У Польщі зараз триває дискусія: там кількість міністерств планують скорочувати для економії бюджетних коштів.
Важлива ефективність роботи. У мене є два профільні заступники, які займаються аграрними темами, і я сподіваюся, що аграрії задоволені. Стільки уваги, скільки ми їм приділяємо, їм вистачає.
— У профільних асоціаціях скаржаться і кажуть, що потрібне аграрне міністерство.
— На зустрічах з аграрними асоціаціями, остання з яких була в Кропивницькому, таких питань не ставили. Ми можемо сказати, що заклали в бюджет на наступний рік, і просимо суттєво збільшити суми компенсації аграріям.
Тобто ми повністю виконуємо функцію аграрного міністерства. Ще раз наголошую: у мене два повноцінні заступники, які в постійному контакті з усіма "рослинниками", виробниками, виноробами. Ми активно опрацьовуємо питання зрошення, тому, на мою думку, функцію аграрного міністерства ми виконуємо дуже добре. А думки завжди є різні.
— Про які проєкти зрошення йдеться?
— Ми формуємо новий підхід до цього питання. Я не прихильник точкових проєктів і хочу, щоб воно було доступним і затребуваним ринком. Тут є два напрямки.
Напередодні у нас була велика координаційна нарада за участю міністра екології, Державного агентства водних ресурсів, профільних комітетів парламенту. Підключалися губернатори (глави ОДА. – ЕП) та учасники ринку. За результатами ми сформулювали концепцію, яка готується на рівні законодавчих актів – про об'єднання водокористувачів.
Другий напрямок – те, що перебуває під Міністерством розвитку економіки, сільського господарства і торгівлі. Це робота з фермерами, які потребують коштів, щоб зробити так звану останню милю – прокласти труби, закупити обладнання. Тут ми розширили програму компенсації, включивши відповідне обладнання.
Ми домовилися, що розширимо кількість українського обладнання із зрошування, включивши їх в програму компенсації.
Загальна сума, яку ми плануємо закласти на наступний рік для аграрного напрямку, – 8,5 млрд грн. Ще 1,5 млрд грн – на зрошування, це без каналів, бо Міністерство екології закладає інший напрямок.
— Чимало аграріїв постраждали від посухи. Чи планується компенсація для них?
— З ресурсів, які є цього року для аграріїв, ми зможемо допомогти в рамках фінансових програм. Наприклад, у програмі "5-7-9" 56% – це сільськогосподарські підприємства. Програма перевалила за 9 млрд грн, за тиждень будемо мати 10 млрд і 20 млрд – до кінця року.
Аграрії користуються цією програмою, отримують кредитні ресурси під нуль відсотків, деякі – до 5%, але більшість – під нуль"відсотків.
Що стосується аграріїв півдня, то ми з губернаторами (главами ОДА. – ЕП) зібрали інформацію про аграріїв, які мають кредити, і провели роботу з банками, щоб перевести позики під програму "5-7-9". 80% звернень отримали в банках позитивну відповідь. Це були ті речі, які ми могли зробити.
Щодо прямої компенсації, то це компетенція більше Верховної Ради, тому що з резервного фонду виділення коштів приватному сектору передбачене тільки на поворотній основі. Механізму немає.
Проте ми хочемо, щоб це не повторювалося, тому в наступні роки у нас буде програма агрострахування. Ми компенсуємо ставки, тому що ринок сам себе не запустить.
— Як це буде відбуватися? Як на це реагує страховий ринок?
— Якщо парламент підтримає, буде виділено близько 672 млн грн на компенсацію страхових платежів. Це запустить новий ринок. Будуть різні коефіцієнти. Для півдня Одещини буде 1,3. Це експерті речі, які ми напрацьовуємо з асоціаціями. Ми бачимо зацікавленість і від страхових компаній. Спробуємо допомогти, щоб ринок сформувався протягом 2021-2023 років.
— У нас досі немає очільника Держспоживслужби, ключового відомства, яке захищає споживачів. Було два конкурси і дві співбесіди. Коли буде призначення?
— Служба проходить активне реформування відповідно до наших міжнародних зобов'язань, відповідно до євродиректив. Річ у тім, що торгівля з ЄС, створення промислового безвізу передбачають активну інтеграцію Держспоживслужби.
Зараз Держспоживслужба активно впроваджує цифровізацію процесів. Цифровізацію скарг споживачів, роботи на кордонах з митними деклараціями, щоб максимально знизити кількість блокувань експортера чи імпортера.
Виконуючий обов'язки служби працює. Я абсолютно задоволений її роботою.
Конкурс ми не можемо запустити, оскільки є мораторій на проведення конкурсів у період карантину. Враховуючи, що карантин для Євросоюзу є більше правилом, ніж винятком, ми вирішили, що проведемо елемент добору. Сьогодні завершується термін подання документів. Не маю ще інформації, хто подавав документи.