Время Х для Приватбанка и Коломойского: что может произойти с банком
19 грудня 2016 року держава визнала Приватбанк неплатоспроможним і врятувала його від ліквідації, вливши в капітал фінустанови 155,3 млрд грн платників податків.
19 грудня 2019 року Шостий апеляційний адмінсуд суд може вирішити, що все це було марно, неправильно, незаконно, і Приватбанк треба повернути колишньому власнику Ігорю Коломойському.
В НБУ кажуть, що в такому випадку це буде біг по колу. Регулятор знову визнає "Приват" неплатоспроможним, після чого може повторно його націоналізувати.
Будуть й інші наслідки, більш масштабні й лавиноподібні: ексвласники інших банків отримають додаткові козирі і зможуть активніше оскаржувати рішення НБУ про визнання їхніх установ неплатоспроможними.
Навіть зараз, без рішення щодо Приватбанку, держава програє в судах колишнім акціонерам фінансових установ.
5 лютого Верховний Суд визнав неправомірним рішення регулятора про віднесення ПАТ "Златобанк" до категорії неплатоспроможних. Проблемно проходить судовий процес і стосовно "Астра банку", бенефіціаром якого є Микола Лагун. 19 вересня Шостий апеляційний адмінсуд суд визнав, що рішення НБУ про визнання банку неплатоспроможним було незаконним.
Усе це не залишається поза увагою основних кредиторів України, зокрема МВФ. Мінімальний прогрес України в роботі з проблемними активами змушує їх демонструвати незадоволення і наполегливо рекомендувати пришвидшити процес.
За дипломатичними порадами криється жорстка позиція: або Україна пришвидшує роботу і протистоїть скасуванню націоналізації Приватбанку, або фінансування не буде.
Усе це поставило уряд, НБУ та Верховну Раду перед необхідністю оновити законодавство і забезпечити собі більш стійке юридичне підґрунтя в судових процесах. Підготовка поправок тривала кілька років, і зараз їх ухвалення є prior action (першочергова умова) для старту нової програми співпраці з МВФ.
Недавно уряд вніс у Верховну Раду законопроєкт, який повинен полегшити боротьбу держави проти ексакціонерів неплатоспроможних банків. Чи заборонить цей документ повернути Приватбанк Коломойському, і за якими можливими сценаріями будуть розвиватись події?
Заборони, які не діють
За кілька місяців до націоналізації Приватбанку уряд вже оновлював правила виведення неплатоспроможних банків з ринку.
Влітку 2015 року набув чинності закон, який передбачав, що після купівлі-продажу акцій неплатоспроможного банку та їх передавання інвестору забороняються дві речі.
По-перше, інвестор не може бути позбавлений права власності на придбані ним акції банку і такі акції не можуть бути витребувані у нього на користь попереднього власника.
У випадку з Приватбанком це можна трактувати так: Коломойський не може вимагати в держави повернення акцій банку або позбавити державу права володіння ними.
По-друге, попередній власник акцій не має права вимагати від інвестора відшкодування будь-яких збитків, завданих йому в результаті придбання інвестором акцій банку. Тобто Коломойський не може претендувати на компенсацію від держави.
Цих прямих заборон у законодавстві виявилося недостатньо. Знайшлися юридичні шпарини, які дозволили ексакціонерам успішно оскаржувати в судах націоналізацію Приватбанку, а судам — ухвалювати рішення не на користь держави.
Щодо справжніх мотивів цих оскаржень є чимало запитань. Ще в квітні Коломойський заявляв, що йому Приватбанк не потрібен, мовляв, нехай держава поверне йому 2 млрд дол компенсації.
Восени сталася подія, яка зробила "Приват" не таким вже й непотрібним олігарху. В іншому судовому процесі, який проходить у Лондоні, Коломойський програв державному Приватбанку апеляцію.
Тобто повернення установи дозволить йому зупинити сотні позовів Приватбанку проти себе за кордоном та в Україні.
Що передбачає новий законопроєкт
У документі уряд та НБУ прописують низку юридичних запобіжників, покликаних не дозволити повернути банк Коломойському.
Перший — суд більше не буде "стоп-краном" для виконання рішень.
Це означає, що подача позовної заяви і відкриття судового провадження, пояснює старший юрист Legal House Марія Фельмецгер, не зупиняє і не призупиняє виконання оскаржуваного рішення.
Звернення до суду більше не можна буде використовувати як інструмент для зупинення процедури виведення банку з ринку або процесу ліквідації.
Другий — рішення суду не повертає банку попередній статус.
Визнання судом незаконними і скасування рішень НБУ або Фонду гарантування вкладів не скасовує і не зупиняє виведення неплатоспроможного банку з ринку або процесу його ліквідації.
За словами Фельмецгер, власники банку не зможуть повернути його активи на підставі такого рішення.
"Дане рішення власники банків зможуть використовувати винятково для відшкодування реальних збитків, завданих таким рішенням. При цьому тягар доведення наявності збитків ляже на позивачів, а розмір збитків вимагатиме підтвердження міжнародно визнаною аудиторською фірмою", — пояснює вона.
Тобто якщо банк почнуть виводити з ринку, зупинити цей процес уже не вийде. Власники зможуть претендувати тільки на відшкодування. Його розмір буде визначатися так: капітал банку мінус зобов'язання.
Третій — законопроєкт обмежує суд у можливостях трактувати дані НБУ та Фонду гарантування.
Суд повинен покладатися лише на оцінки і висновки НБУ та Фонду гарантування. Виняток — випадки грубих порушень, розбіжностей чи відсутність логіки в наданих НБУ та фондом матеріалах.
"Суди часто виносять вердикти з питань, які не належать до їх компетенції. Безумовно, суди можуть оцінювати відносини НБУ з банками стосовно дотримання процедур і законів, але не повинні оцінювати достатність банківського капіталу, якість застави чи пруденційні нормативи. Це не компетенція судів", — наголошує джерело ЕП, знайоме з позицією НБУ.
Четвертий — дворівневий розгляд судових спорів.
Після ухвалення законопроєкту судом першої інстанції для визнання недійсними рішень НБУ щодо визнанання банків неплатоспроможними буде Верховний Суд, а органом другої апеляційної інстанції — Велика палата Верховного Суду.
Справи, розгляд яких не завершений на рівні другої (апеляційної) інстанції, будуть передані до Великої палати Верховного Суду.
Це непрямий запобіжник. На фоні повільної і неповороткої судової реформи Верховний Суд вважається одним з реформованих острівців у судовій системі. Судді пройшли жорсткий кваліфікаційний відбір, хоча до окремих осіб все одно є питання.
19 грудня — час Х, але це неточно
Подання в парламент законопроєкту відбулося напередодні засідань судів, які повинні ухвалити рішення щодо законності націоналізації Приватбанку.
Наразі є дві ключові події.
Перша — засідання Шостого апеляційного адмінсуду, яке відбудеться 19 грудня. У цей день суд розгляне апеляційну скаргу держави на рішення Окружного адмінсуду від 18 квітня про скасування націоналізації Приватбанку.
У випадку негативного для держави рішення буде розблокований судовий процес в Господарському суді Києва — це друга подія. Тут розглядається позов Коломойського та Боголюбова, завдяки якому вони розраховують повернути акції Приватбанку.
У суді Коломойський та Боголюбов (останній — через компанію Triantal Investments) вимагають скасувати угоду про купівлю Мінфіном акцій Приватбанку від 2016 року та повернути їм акції. У Коломойського перед націоналізацією було 41,7% акцій, у Triantal — 16,6%.
Ця справа наразі не розглядається. Суддя призупинила її розгляд, доки рішення апеляційного адмінсуду не набуде чинності. Саме тому заплановане на 19 грудня засідання є одним з ключових.
Кожна сторона має свої очікування від цього дня.
"Для Коломойського фраза "Час — це гроші" набуває прямого смислу. Від того, що набуде чинності першим — рішення суду чи новий закон, — залежить можливість повернення Приватбанку", — пояснює Фельмецгер.
Для держави краще, щоб у цей день або стався виграш, або не сталося нічого. Варіант, коли суд не винесе вердикт, дозволить виграти час та ухвалити закон.
Наразі є кілька сценаріїв, за якими можуть розвиватися події.
Варіант 1 — виграш державою апеляції 19 грудня.
Це найкращий для держави варіант. У випадку виграшу в адмінсуді 19 грудня підстав для розгляду справи у Господарському суді не буде.
Ексакціонери можуть подати клопотання про призупинення рішення апеляційної інстанції і піти на касацію у Верховний Суд, але для таких дій потрібні серйозні докази, що апеляційний суд ухвалив необ'єктивне рішення.
Варіант 2 — програш на всіх фронтах.
Найгірший для держави варіант — програш ексакціонерам у всіх інстанціях. Тоді учасники опиняться в точці, з якої починали: держава буде вимушена повторно визнати Приватбанк неплатоспроможним і вирішити, що з ним робити.
Варіант 3 — до розгляду справи в апеляційному адмінсуді набуває чинності новий закон.
19 грудня адмінсуд з певних причин не ухвалює рішення. Причини можуть бути різними, приміром, потреба додатково вивчити матеріали (це перше засідання, а у справі 52 томи матеріалів) або нездужання суддів.
Верховна Рада використає цю паузу й оперативно ухвалить законопроєкт.
У такому випадку справа перейде до Високої палати Верховного Суду, а держава використає всі можливості нового законодавства. За інформацією джерел ЕП, саме на цей сценарій розраховують у Кабміні та Нацбанку.
Звісно, він не гарантує виграшу держави — Верховний Суд може ухвалити рішення і на користь ексакціонерів.
До того ж, зазначає адвокат, керівний партнер ЮФ "Горецький і партнери" Олег Горецький, важко сказати, чи впливатиме цей закон на ситуацію з Приватбанком. За його словами, рішення Окружного адміністративного суду, яким націоналізацію було визнано незаконною, ґрунтувалося на фактах порушення процедури в процесі виведення банку з ринку.
Варіант 4 — нове законодавство ухвалене запізно або взагалі не ухвалене.
Цей сценарій полягає у тому, що закон ухвалюється після розгляду справи в адмінсуді або не ухвалюється взагалі.
Такий розвиток подій максимально не вигідний для держави. Тут можливі два сценарії. Перший передбачає можливість орієнтації Господарського суду на старе законодавство навіть у випадку ухвалення нового закону.
За другим сценарієм, судовий процес відбуватиметься відповідно до чинного законодавства, бо закон не буде ухвалений.
Кожен з цих варіантів може мати відхилення, а процеси можуть затягуватися на тривалий час. До того ж, новий закон — не панацея від Коломойського. Він може бути оскаржений у Конституційному Суді або Європейському суді з прав людини.
Що чекає на проєкт закону
Державі слід більше сподіватися на гальмування розгляду справи судом, ніж на оперативність парламенту.
"Законопроєкт потрапив у парламент 11 грудня. За регламентом, навіть якщо він визнаний невідкладним, у депутатів є сім днів для реєстрації альтернативних проєктів. Таким чином, до Нового року документ не може бути винесений на розгляд комітету і в зал", — сказав ЕП голова комітету з питань фінансів, податкової та митної політики Данило Гетманцев.
У його заступника і куратора банківського напрямку Олександра Дубінського, якого приписують до "групи депутатів Коломойського", більш жорстка позиція.
"Ми не плануємо його розглядати. Його потрібно кардинально міняти і подавати альтернативний законопроєкт. Це, в принципі, позиція, яку ми обговорили з головою комітету", — заявив Дубінський.
За його словами, цей законопроєкт суперечить не просто логіці, а всій правовій системі та Конституції.
Залишається тільки здогадуватися, як зміниться документ в парламенті і чи виконає він свою початкову опцію: допомогти державі не допустити повернення Приватбанку та інших неплатоспроможних банків ексакціонерам.