Андрей Мацола: Сейчас любой бизнесмен может выбирать - платить взятки или нет

ПРО ЩО ГОВОРИЛИ:

Чому Андрій Мацола не звільняє людей? Чи можлива дружба на роботі? Як з’явилися перші великі гроші? Конкуренція на ринку – чесна чи брудна гра? Яка частка на ринку належить "Перший приватній броварні"? Чи можливо працювати без хабарів? Чи пропонували купити бізнес та скільки б продав? Що буде на ринку пива в найближчі 5 років?

ЧИ ЗВІЛЬНЯЄ МАЦОЛА СПІВРОБІТНИКІВ І ПРО ДРУЖБУ НА РОБОТІ

— Ви особисто звільняєте людей, якщо говорити про найвищу ланку?

— Звільнення як такого — немає. Я завжди спілкуюся з людьми, питаю ті чи інші результати роботи. Якщо вони були незадовільні, слухаю пояснення. Приводжу до якогось рішення — виправити ситуацію самостійно. Якщо людина готова і конкретизує ті чи інші напрямки, ми продовжуємо і дивимося результати. Якщо ж немає цих результатів або людина не готова, то вона сама приймає рішення. Це 99% самостійних рішень.

— Скільки у вас зараз людей працює у підпорядкуванні?

— Якщо взяти всіх працівників, то близько 3,5 тисяч.

— Наскільки до вас відкритий доступ в компанії? Якщо у мене ідея і я хочу її вам розповісти, я можу до вас потрапити?

— Потрібно прийти до асистента, запитати, коли є вільний час.

— До речі, як до вас звертаються на роботі?

— По-різному. "Андрій", на "ви", на "ти". Кожен звертається так, як йому комфортніше. Комусь комфортніше "Андрій Миколайович", комусь – "Миколайович".

— Чи можна працювати з людиною і бути друзями?

— Ми тільки так і працюємо.

— Кажуть, що коли друзі скинулись по 50% і створили бізнес, то в такому випадку дружбі часто приходить кінець.

— Яка дружба? Якщо дружба — пити вино на вихідних, то це одна частина.

— На вихідних вино, а потім працюємо.

— Цього немає. Особисто я чітко розділяю: ми дружимо на роботі, спілкуємося, підтримуємо максимально відкриті стосунки. І у нас є окремо сімейні питання і питання дружби з тими людьми, з якими ми не пересікаємося по роботі. Я вважаю, що коли ти маєш досить близькі стосунки з багатьма працівниками, це не йде на користь.

— Ви знаєте англійську?

— Знаю, але мій рівень і той, який отримують мої діти (навчаються в Великобританії – ЕП), це зовсім різні речі. Вони живуть в середовищі. Вони матимуть цю атмосферу розуміння, як думають на Заході. Тому що наш і західний соціум ще відрізняються, навіть на побутових речах. Наприклад, привітання з посмішкою. Наші кажуть, що вона не щира. Добре, вона не щира, але краще з нещирою посмішкою, ніж з сумним але щирим обличчям.

— Майбутнє молоді без знання англійської можливе?

— Ні. Раніше, коли ми купували авто, була опція електричний склопіднімач. Ми мусили за неї доплачувати. А тепер навіть ніхто не питає стосовно того, чи є автоматичний склопіднімач, чи немає. Нікому навіть в голову не приходить — як це немає? Вручну крутити? Так само і тут.

— Ви просто давно не бачили "Ланоси".

— Менеджер середньої ланки, коли приходить, бренд-менеджер...

— На яку зарплату, щоб ми розуміли?

— На 12-15 тисяч в середньому. Коли приходить менеджер, то його навіть не запитують, чи знає він англійську. Якщо ти не знаєш, то будуть дуже великі очі — як це ти прийшов без знання? Рівень англійської, акцент чи глибина знання — це вже інше питання, але ти повинен розуміти та спілкуватися хоча б мінімально. Без англійської ніяк.

ЗВІДКИ ПРИЙШЛИ ПЕРШІ ВЕЛИКІ ГРОШІ

— Чи пам'ятаєте, коли вперше до вас прийшли великі гроші? Ви взагалі росли в багатій родині?

— Не дуже пам’ятаю. В середній.

— Пам'ятаєте перші гроші, коли стало зрозуміло, що ви робите щось правильно?

— Так. Ми продали фуру апельсинів. Через лоток.

— Тобто ви продавали на ринку?

— Так.

— Скільки ви заробили на той час?

— Не пам'ятаю, тоді ще купони були. Вони вираховувалися в мільйонах. Це був період 1993-1994 років.

— Тобто апельсини на той час були делікатесом, як банани?

— Вони і зараз є делікатесом. Питання, що тоді були менш доступними. Зараз це делікатес, тільки більш доступний.

— А перший мільйон пам'ятаєте? Мені здається, що ця цифра для бізнесмена щось означає.

— В мене завжди всі кошти, які генерує бізнес, туди і повертаються. Тому ефект першого мільйона я, можливо, пропустив або не відчув, або він настільки швидко був проінвестований, що я його не побачив.

— Ви тримали мільйон доларів у руках?

— Ні, ніколи.

ЧИ МОЖЛИВО ПРАЦЮВАТИ БЕЗ ХАБАРІВ І ЩО З КОНКУРЕНТАМИ

— Ми нещодавно говорили з бізнесменом про його спілкування з податковою у 2010-2012 роках. Якщо казати про ситуацію з бізнесом до і після Революції гідності. Чи дійсно змінилася ситуація, працювати без хабарів можливо?

— Зараз можливо. Будь-який бізнесмен має право вибору — працювати з хабарами або без.

— Раніше такого вибору не було?

— Раніше ти повинен був працювати згідно правил.

— Маєте на увазі, що треба було комусь заносити?

— Так. Зараз ти можеш працювати відкрито, чесно та сплачувати податки. Або можеш займатися схемами і мати ті чи інші відносини. Але з кожним днем робити це стає важче і важче, наскільки я з ринку отримую інформацію. Все більше людей вбачає більш комфортним для себе приділяти час реальному сектору економіки, а не займатися вирішенням спорів з різними державними інституціями.

— Як ставитесь до конкурентів?

— Про будь-яких конкурентів або добре, або ніяк.

— Ви спілкуєтеся з топ-менеджментом?

— Знайомі, але ми мало спілкуємося. Ми більше спілкуємося на ринку, на полицях магазинів.

— Якщо казати про "Першу приватну броварню", хто ваш головний конкурент?

— Я вважаю, що "Карлсберг".

— Конкуренція на ринку чесна чи ні? Чи існує у нас зараз брудна гра?

— Ні.

— Треба зробити популярніше пиво, щоб його купили?

— Все відкрите. Слава Богу, у нас пивний ринок — це в основному міжнародні компанії, вони задають правила. Немає якихось схем, як в горілці.

— А з горілкою інша історія?

— Я думаю, що так.

— Яка частка ринку належить "Першій приватній броварні"?

— Близько 14-15%.

— Це багато?

— Як для нас, то так.

— Найбільша компанія в Україні — це "Карлсберг"? У них близько 30%?

— Так. Але є ще "САН ІнБев", яка також має близько 29-30%. Є "Оболонь" – близько 16,5-17%%.

— Ця частка за останні роки збільшилася?

— Вона стабільна.

— Вона вас влаштовує чи є якісь амбіції?

— У нас є певні обмеження по виробництву. Ми маємо дві площадки у Львові і в Радомишлі. Загальний об'єм 2,4 млн гектолітрів. Ми просто не можемо більше виготовити.

— Але теоретично більше пива пили б, якби у вас була змога більше виробляти?

— Ми працюємо більше на преміальний сектор, постійно вдосконалюємо свої торгові марки, робимо новинки на сезон, на міжсезоння. Ми завжди удосконалюємо свій портфель, тому що не хочемо працювати в масовому ринку, там, де продається рідина за невеликі гроші. Це не наш шлях. Тому частка в грошах збільшується, а в об'ємі вона стабільна.

— Які ваші прогнози щодо виробництва пива в найближчі 5 років? Якого з сьогоднішніх гравців не буде на пивному ринку?

— Якби хтось 5 років назад сказав, що Українська Православна Церква матиме автокефалію, то люди б казали, що це неможливо і смішно. Тому робити якісь прогнози — неправильно. Ринок важкий і звісно, якщо нічого не буде змінено, то насправді він скоротиться до мінімальних об'ємів. Моя думка, що в майбутньому більш вірогідний варіант — це об'єднання компаній. Такий тренд є в усьому світі. Я думаю, що така перспектива чекає і на український ринок.

— Ви запустили ліцензійне пиво від "Хайнекен" та "Крушовіце". Чи є це великою часткою вашого бізнесу зараз?

— "Хайнекен" має близько 1%, "Крушовіце" — також близько 1%.

— Від всього, що ви виробляєте?

— Ні, це від загального ринку. У нас, якщо вираховувати 14,5%, то мінус 2.

— Скільки ви з цього заробляєте?

— Наразі не можу сказати.

— Поясніть структуру власності "Першої приватної броварні"?

— Я — найбільший акціонер компанії. Далі йде ЄБРР, потім компанія Oettinger — це виробник пива в Німеччині. Решта акцій розподілена між фізичними особами в різних країнах.

ЗА ЯКУ СУМУ МАЦОЛА ПРОДАВ БИ СВОЮ ЧАСТКУ В БРОВАРНІ

— Чи надходили вам пропозиції щодо продажу вашої частки? Якщо надходили, то від кого і за скільки пропонували продати?

— Ні.

— За скільки б ви зараз продали?

— За скільки ви хочете купити?

— Не знаю, не дуже орієнтуюся на цьому ринку.

— Зараз ринок не для продажу, а для розвитку. Продавати в цій країні зараз — це нічого не мати.

— Добре, 50 млн доларів?

— Ти готовий заплатити? За частку? Давай поговоримо. Наразі в Україні продавати бізнес невигідно. Потрібно працювати, пройти певною мірою складні періоди. Я переконаний, що 2-4 роки і ситуація абсолютно кардинально зміниться і оцінка бізнесу сьогодні і через три роки буде різнитися. Це до загального питання — продавати чи не продавати. Питання ж не просто в тому, щоб продати. А чим далі займатися? Я 20 років цим займаюся, розумію всі нюанси. Завтра тобі кажуть — йди саджай помідори. І що?

— Статки на "Першу приватну броварню" були зароблені на дистрибуції? Це великий бізнес і вже з нього з'явилася "Перша приватна броварня" і своє виробництво?

— Так.

— Який капітал потрібен щоб відкрити свою броварню? Це 100 тисяч доларів?

— Так, можна відкривати приватну броварню. Але це був 2003 рік.

— Це були всі ваші гроші чи ви не ризикували?

— Не всі, але значна частина.

— Ви на дистрибуції заробляли достатньо, чому вирішили піти в іншу сферу? Хотілося розвиватися чи більше заробляти?

— Ми були одним з найбільших дистрибуторів на Західній Україні. Ще на той час була компанія BBH ("Baltic Beverages Holding" – ЕП). У нас відбулися деякі розбіжності, тому ми вирішили...

— Між партнерами?

— Між нами і компанією BBH, яка потім стала "Карлзберг". Ми вирішили створити свою незалежну.

— Це було правильне рішення?

— Зараз я розумію, що так.

— А тоді це було складне рішення?

— Тоді було складне.

— Як це відбувалося психологічно? Наскільки ви розуміли, що це ризик, чи ви все продумали?

— Нічого не продумували. Просто береш і відкриваєш справу. Які там ризики?

— Ви розуміли, що ви могли прогоріти?

— Так.

— У вас був план Б?

— Плану Б не було.

— Тобто це і є план А, що немає плану Б?

— Варіантів не було. Береш і робиш. Назад дороги немає.

— Через який час ви зрозуміли, що все йде по плану і все це дійсно приносить результат?

— Напевно, коли ми стали вперше мультирегіональною компанією. Це був десь 2006 рік. Після двох років роботи було зрозуміло, що вже є фундаментальна подушка, на якій можна робити відповідний розвиток, експансію на всю країну.

— Тобто через два роки ви вже заробляли?

— Як сказати в пивному бізнесі заробляли? В цьому бізнесі заробіток — це постійна реінвестиція, постійний рух вперед. Якщо взяти на рівні EBITDA, то можна говорити, що це заробіток. Якщо брати кредитне навантаження, то воно з'їдає більше, ніж EBITDA на моменті розвитку. Це різні речі.

Заробіток — це в компанії, яка вже відбула певний етап, умовно компанія "Карлсберг". Я переконаний, що у них з точки зору рентабельності все добре. Інші компанії мають певні складнощі. У нас стоїть питання розвитку. Коли ти маєш постійний розвиток, завжди знаходишся на етапі інвестиції. Тому сказати, що ця компанія заробляє, а ця не заробляє — на сьогоднішній момент так однозначно стверджувати не можна. Тому що у кожного розуміння заробітку є різним.