Украина, Европа и "Северный поток-2": десять аргументов против проекта Кремля
В случае запуска "Северного потока-2" негативных последствий для ЕС будет гораздо больше, чем преимуществ. Нужен ли в таком случае Европе этот проект, и какими будут последствия для Украины? (укр)
Наприкінці липня 2018 року компанія Nord Stream 2, яка управляє проектом "Північний потік-2", почала укладати труби для газопроводу, по якому можна буде постачати російський газ у Німеччину.
При цьому проект дуже стрімко набирає оберти. Представники компанії заявляють, що будівництво спірного газопроводу "Північний потік-2" планується завершити до кінця 2019 року.
Стримуючим фактором для реалізації проекту можуть бути американські економічні санкції проти "Північного потоку-2", які не дозволять російським компаніям отримувати міжнародне фінансування, та позиція данців.
Данія — остання держава, яка повинна була надати дозвіл на прокладення другої гілки "Північного потоку" і без неї побудова газопроводу за заявленим маршрутом не може завершитися. Дозволи на прокладення трубопроводу раніше вже видали Німеччина, Швеція та Фінляндія.
Росіяни, у свою чергу, буцімто, розробляють альтернативний маршрут, який не передбачатиме дозволу Копенгагена. Чи ймовірний такий варіант, достеменно невідомо.
В будь-якому разі, "Північний потік-2" залишається однією з найбільших небезпек для України, і йдеться не лише про економічні втрати, а і про загрозу втрати суверенітету. Проте будівництво газопроводу може стати поразкою не лише для України, а і для ЄС.
У випадку запуску "Північного потоку-2" негативних наслідків для Європейського Союзу буде набагато більше, ніж переваг.
Такої думки дотримується співробітник Центру аналізу європейської політики і директор Програм по Балканах, Кавказу та Центральній Азії у Фонді Джеймстауна Маргарита Ассенова. Авторка переконана: проект "Північний потік-2" необхідно зупинити.
ЕП публікує найбільш важливі тези її дослідження "Європа та "Північний потік-2": міфи, реалії та шлях уперед".
"Північний потік-2" — загроза для суверенітету України, Молдови та Білорусі
"Північний потік-2" має на меті розширення геостратегічного впливу Росії на Європу шляхом домінування на енергетичному ринку.
Уперше "Газпром" матиме прямий, безперешкодний доступ до більшості прибуткових західних ринків. Перенаправляючи більшу частину газу до Німеччини, РФ зможе обійти Україну та більшість країн Центральної та Східної Європи, які покладаються винятково на російський газ.
Це створює серйозний виклик енергетичній безпеці Європи і може поставити під загрозу безпеку та суверенітет східних сусідів ЄС: України, Молдови та Білорусі. Це надасть Росії безпрецедентну перевагу на західноєвропейських газових ринках і забезпечить міцний економічний та політичний вплив Москви у Німеччині та ЄС.
Трубопроводів достатньо
Ні Росія, ні Європа не потребують додаткових трубопроводів для постачання російського газу. У 2017 році використання російської експортної потужності до ЄС становило лише 61%, залишаючи невикористаною потужність 100 млрд куб м.
Поточна доступна пропускна здатність для російського газу до 28 членів Євросоюзу становить 253 млрд кубометрів на рік, тоді як експорт російського газу в ЄС у 2017 році становив 155 млрд кубометрів.
"Газпром" мав вільну експортну потужність 55 млрд куб м в Україні і ще 40 млрд куб м — в інших місцях. Це означає, що Росія могла б експортувати майже удвічі більше газу до ЄС через існуючі трубопроводи, ніж через "Північний потік-2".
Збільшення залежності
"Північний потік-2" збільшить європейську залежність від Росії і сконцентрує 70-80% імпорту газу на одному маршруті, який контролює Кремль. Позиція ЄС щодо енергетичної безпеки чітка: європейські споживачі втрачають, коли вони залежать від енергетичної монополії, і вони виграють, коли існує безліч альтернатив.
Хоча Росія і надалі відіграватиме важливу роль в енергозабезпеченні Європи, Євросоюзу необхідна подальша диверсифікація імпорту енергії.
Придушення конкурентів
"Північний потік-2" позиціонує Росію як головного постачальника газу в ЄС, чим може придушити можливості для неросійських компаній щодо експорту зрідженого газу до Євросоюзу. Цей експорт наразі більш конкурентоспроможний, враховуючи зростання цін на газ у Європі. Очевидно, це суперечить політиці ЄС та США.
ЄС може і повинен збільшувати фінансові та регуляторні стимули для розвитку альтернативних джерел енергії — СПГ, сланцевого газу, відновлюваних джерел енергії, ядерної енергетики — з метою подальшої диверсифікації галузі.
Нова "газова карта"
Україна є основною транзитною країною російського газу до Європи. Протягом 2017 року через неї транспортовано 93,5 млрд куб м газу — рекорд за останні сім років. Це близько половини експорту російського газу до ЄС і Туреччини.
"Північний потік-2", йдучи в обхід Центральної та Східної Європи й ліквідуючи Україну як основного транзитера, різко змінить газову карту Європи. Він залишить Київ в уразливому міжнародному та фінансовому становищі й підштовхне Росію до подальшої агресії стосовно України, що підриватиме європейську стабільність.
Дезінформаційна кампанія
Москва та її прихильники стверджують, що українська ГТС ненадійна і погано утримується. Однак статистика показує, що рівень інцидентів в Україні за останні 20 років ніколи не перевищував 0,06 випадку на 1 тис км. Це набагато менше, ніж у Росії: 0,22 випадку на 1 тис км. У Росії в чотири рази більше збоїв, ніж в Україні.
Крім того, основна частина інцидентів на українській ГТС, процитованих критиками, відбулася у 2015 році і стосувалася тих частин Луганської та Донецької областей, які контролюють російські військові з 2014 року.
Попри претензії "Газпрому", ГТС України перебуває у задовільному стані й зуміла витримати випадки припинення газових поставок з боку Росії.
Дорогий газ
"Північний потік-2" не обов'язково здешевить газ, бо це залишить "Газпром" поза конкуренцією. Найскладніше буде країнам Центральної і Східної Європи.
Трубопровід вимагатиме значних інвестицій від "Газпрому" і європейських компаній. Це забезпечить низький дохід протягом тривалого часу, бо компанії доведеться продавати газ за ринковими цінами Німеччині та іншим країнам.[L]
"Газпром", швидше за все, спробує відновити свої інвестиції завдяки підвищенню цін на газ для країн, які надмірно залежать від російського газу: Польщі, Угорщини, Словаччини, Болгарії, Білорусі, Молдови, Сербії та України.
Хоча Україна більше не імпортує блакитне паливо з Росії, газ, який вона купує у ЄС, фактично є російським.
Він йде в Україну по трубопроводах зворотного потоку.
Якщо російський газ, який продається Словаччині, Угорщині та Польщі, стане дорожчим, Україна в кінцевому підсумку заплатить за таке підвищення.
Також "Газпром" може відмовитися продавати додаткові обсяги газу країнам, які забезпечують Україну, як ще один прояв економічної війни проти Києва.
Українські газові сховища
Якщо "Північний потік-2" буде завершено, Європа та "Газпром" втратять гнучкість та спроможність зберігати газ в українських сховищах. Швидше за все, доведеться інвестувати більше коштів у зберігання у випадку надзвичайних ситуацій та пікового попиту. Це також може суттєво вплинути на вартість газу в Європі.
Розділяючи ЄС
Якщо газопровід буде побудований, він підірве єдність ЄС, оскільки проект дозволяє одним країнам володарювати над іншими і посилює російський підхід "розділяй і володарюй" до енергетичної політики.
Навіть якщо трубопровід не буде побудований, Москві вже вдалося завдати значних побічних збитків єдності ЄС. 20 з 28 членів ЄС виступають проти проекту і тільки три є твердими прихильниками: Німеччина, якій він приносить найбільшу користь, а також Австрія і Нідерланди, компанії яких беруть участь у проекті.
Зупинити за допомогою санкцій
Найбільш уразливим місцем проекту є фінансування. Введені США економічні санкції проти РФ не дозволяють російським компаніям отримувати доступ до міжнародного фінансування великих проектів на зразок "Північний потік-2".
Беручи на себе роль головного "захисника" європейської енергетичної безпеки, адміністрація США може і повинна перешкоджати фінансуванню проекту. Влада США отримала чіткий мандат на розширення санкцій стосовно Росії, у тому числі щодо проектів газопроводу, і повинна їх реалізовувати.
Переклад дослідження: Анастасія Коберська, Андрій Каракуц