Министр Данилюк: На мне испытывают то, что будет во время избирательной кампании

"Я написав лист до послів G7, тому що просто вичерпав всі інші механізми"

"Ігор Кононенко лобіював мені заступника".

"Без траншів МВФ секвестр бюджету — неминучий".

Усі ці заяви належать міністру фінансів Олександру Данилюку, новини про якого останній тиждень не сходять з перших шпальт усіх ЗМІ.

Все почалося 27 травня, у день, коли на закритій частині засідання Кабміну Данилюк посперечався з прем'єр-міністром Володимиром Гройсманом. Причина суперечки — відмова прем'єра призначити заступником міністра фінансів Яну Бугрімову.

Наразі у міністра фінансів чотири заступники — Оксана Маркарова, Сергій Марченко, Юрій Буца та Андрій Граділь. З грудня 2016 року заступник за податковим напрямком відсутній. Ним був Євген Капінус, який став державним секретарем в Міністерстві фінансів.

У той день після перепалки з прем'єром Данилюк залишив засідання. Без нього Кабмін ухвалив цікаве рішення: перепідпорядкував Кабміну Державну фіскальну службу і позбавив Мінфін права погоджувати урядові документи. Набуття чинності цими рішеннями залежить від того, як усі міністри завізують ці акти.

Питання перепідпорядкування ДФС виникло не вперше. ЕП уже писала, що після гучного відсторонення керівника цієї служби Романа Насірова тимчасово під свій контроль ДФС узяв Гройсман. В оточенні президента це не влаштовувало крило Ігоря Кононенка.

Перепідпорядкування ДФС Кабміну також дозволяє прем'єр-міністру потіснити президентські апетити щодо фіскальної служби і напряму працювати із своїм політичним соратником Мирославом Проданом.

Своїми останніми діями і заявами Данилюк пішов ва-банк. Він звинуватив близького до президента Кононенка у нав'язуванні йому заступників, чим позбавив себе шансів на політичну підтримку гаранта, і повідомив про політичний тиск на себе листом послам країн G7, чим лише поглибив конфлікт з прем'єром.

"Я не піду у відставку, — каже Данилюк. — Якщо прем'єр хоче — нехай сам мене звільняє".

Очікується, що цього тижня і стане зрозуміло, "хоче" прем'єр чи ні, адже якщо член уряду не пише заяву сам, його звільнення можливе за поданням прем'єра. За відставку повинен проголосувати парламент.

УП/ЕП зустрілися з міністром фінансів у четвер ввечері. Данилюк розповів, що сталося на скандальному засіданні уряду, хто зацікавлений у його відставці, що з бюджетом країни і чому підстав для підвищення мінімальної зарплати нема і найближчим часом не буде.

— Ви уже написали заяву про відставку?

— Ні, і не збираюся писати. Я ніколи такого не казав і навіть на засіданні Кабміну, коли у нас була розмова з прем'єром, я сказав: "Подавайте мене у відставку, якщо не підтримуєте мене. Сам я заяву писати не буду". Я знаю, що багато хто був би щасливим, якби я подав у відставку.

— Прем'єр зацікавлений у вашій відставці?

— Думаю, він менше за всіх зацікавлений у цьому, але зацікавлених багато. Вони є у кожній сфері, яку ми розчистили від корупції, від впливу власних інтересів.

Наприклад, при запуску відкритих електронних реєстрів з відшкодування ПДВ хтось постраждав. Націоналізація Приватбанку зменшила олігархічний вплив Коломойського. Силовим органам, генеральній прокуратурі також довелося обмежити свої побажання. З чого усе це почалося?

Просто перший раз в історії хтось наважився сказати: "Знаєте, пане генеральний прокурор, не повинно бути такої прокуратури в країні, яка тисне на бізнес, на суспільство, на уряд. Щось забагато прокурорів у нас. Реформу не можна імітувати, треба підкріплювати її скороченням фінансування".

Ще раз: зацікавлених у моїй відставці немало, але мене це не хвилює. Для мене важливо, що є набагато більше людей, які мене підтримують. Ми робимо правильні речі.

— Як просувається справа Генпрокуратури щодо нарахування вам податкових зобов'язань та пені?

— Як в Україні працює Генеральна прокуратура? Вони діють як піар-агенство: спочатку публічно звинувачують напряму або через контрольоване "зливання" "компромату" і вважають, що це мене лякає. Мене це не лякає. Нехай доведуть свої звинувачення в суді.

Прийшли документи з Великобританії, і їх це поставило в дискомфортну позицію. Нехай з неї виходять. Генпрокурор заявив, що в мене масштабні ухилення від сплати податків. І де вони?

— Ви про відповідь Королівської служби з податків і зборів? Чи були додаткові документи?

— Ні, я саме про ті документи. Їх отримали Генпрокуратура і ДФС. Податки сплачено. Зараз мене також звинувачують що нібито в мене є незадекларована квартира в Лондоні.

Телеканал "1+1" зняв повністю вигаданий сюжет про те, що я начебто купив квартиру в Лондоні і не задекларував її — у стилі "фільму жахів". Цю фейкову історію швидко підхопила Генеральна прокуратура. Зареєструвала провадження.

Коли ідуть журналістські розслідування проти Грановського, прокуратуру це не хвилює, а тут — взірець правди — телеканал Коломойського!

Я відразу цей фейк спростував. Потім з'ясувалося, що коли "1+1" приписував мені квартиру в Лондоні, то скористався фотографіями квартири керівного директора ЄБРР (Європейський банк реконструкції та розвитку. — УП/ЕП) в Парижі. Така невдача!

Телеканал сфальсифікував документи. Реальна інформація доступна у вільному реєстрі. Це нескладно. Кожен може взяти її. Квартира оформлена абсолютно на інших людей.

Ми будемо судитися з "1+1". Вони відповідатимуть за розповсюдження фейків. Мій адвокат попросив їх зберегти і надати нам сюжет. Знаєте, що нам відповіли?

"Оскільки, згідно з вашим запитом, датою виходу сюжету є 22 квітня 2018 року, а ваш адвокатський запит надійшов 7 травня 2018 року, тобто минуло понад 14 днів від дати оприлюднення сюжету, ефірна версія сюжету не збереглася".

Запит ми направили вчасно — все зафіксовано. Не дарма вони бояться.

Незважаючи на спростування, публічно активно продовжується "вкидання" цієї інформації. Зараз проплачені матеріали на цю та інші теми присутні у багатьох медіа. Це скоординована кампанія. Це неприємно, але це доводить, що ми рухаємося в правильному напрямку.

— Ви знаєте, хто вас атакує?

— Я знаю, хто цим точно не займається. Цим не займаються, люди, які підтримують те, що ми робимо. Увесь цей бруд — хто прямо, хто опосередковано — ллють мої опоненти.

Просто я зараз стикаюся з тим, що буде використовуватися упродовж виборчої компанії з будь-ким, хто матиме активну позицію і наважиться її відстоювати. Це просто початок.

ПРО СКАНДАЛЬНЕ ЗАСІДАННЯ КАБМІНУ

— Повернімося до закритої частини засідання Кабміну, де у вас виникла суперечка з прем'єр-міністром Володимиром Гройсманом. Що тоді насправді сталося?

— У вас є джерела, які були присутні на цьому засіданні, я так розумію.

— Вони можуть бути зацікавлені у тому, щоб викривити інформацію.

— Тут нема що викривляти. У мене була вимога призначити заступника. Мінфіну потрібна професійна людина, яка буде займатися реформою Державної фіскальної служби.

У мене два роки нема профільного заступника з податкового напрямку. Мені вже два роки не дають його призначити і вважають це нормальним. Я не вважаю це нормальним.

— Що вам сказав прем'єр?

— Що не підтримує це призначення.

— Чому не підтримує? Бугрімова працює в міністерстві давно. Євген Капінус, який займався податковим напрямком до цього, став державним секретарем у грудні 2016 року, але він продовжував "вести" податковий напрямок, ходив на засідання профільного парламентського комітету.

Чому питання загострилося саме зараз?

— А чому ви вирішили, що воно не було болючим і критичним? Частину обов'язків я поклав на державного секретаря, а це неправильно. Він координував роботу, профільні радники теж координували роботу з податкових питань, але через відсутність профільного заступника все замикалося напряму на мене.

Реформа ДФС — це пріоритетна реформа, а мені не дають призначити людину, яка б постійно могла нею займатися.

На початку 2017 року моя команда розробила комплексну реформу ДФС і Кабмін ухвалив усі відповідні акти. Це був сильний і продуманий проект реформи ДФС, підтриманий експертами та бізнес-асоціаціями. Ми зробили все, щоб отримати результат.

Завершилося все тим, що акти довго не підписував прем'єр-міністр. Запровадження гальмувалося, а потім Кабмін скасував постанову з поясненням, що реформа "не продумана".

Я — міністр фінансів, питання реформи ДФС — це сфера відповідальності міністра фінансів, я визначаю стратегію і тактику реформи. Хто інший міг ухвалити рішення про скасування і яке підґрунтя такого рішення?

Так працює державне управління. Те, що зараз намагаються зробити — перепідпорядкувати ДФС напряму Кабміну (читай секретаріату Кабміну), — не спрацює, призведе до порушення принципів державного управління та втрати довіри до реформи.

— Після конфлікту з прем'єр-міністром на засіданні уряду ви залишили залу?

— Моя абсолютно обґрунтована пропозиція була абсолютно необґрунтовано відхилена. Я встав і пішов.

— Ще була розмова про відставку. Ви казали, що не підете у відставку. "Якщо хочете, то звільняйте мене самі". Так було сказано?

— Так. Саме так я і сказав. Після того, як я пішов із засідання, я дізнався, що були ухвалені якісь рішення. Я зв'язався з колегами і вони підтвердили, що розглядалися рішення про ДФС. Я відразу запитав: "Розглядалися? Акти були ухвалені?". Кілька людей навіть не могли сказати, ухвалили акти чи ні, інші сказали чітко, що рішення ухвалені не були.

Ось так зараз працює Кабмін. Як з'ясувалося, ці рішення були оформленні як "ухвалені". Я дав запит на отримання стенограми засідання Кабміну. Як член Кабміну я маю на це право. Буду розбиратися з цим дивом.

Ухвалені акти стосувалися перепідпорядкування ДФС напряму Кабміну. Також були ухвалені зміни до регламенту. Згідно з ними, Мінфін вилучався з переліку відомств, які повинні погоджувати акти Кабінету міністрів.

У п'ятницю, коли я побачив акт про зміни до регламенту, який прийшов до Мінфіну на погодження, я переконався, що його було ухвалено. Тепер мене просять його завізувати. Я, звичайно, відмовив, адже це призведе до розбалансування державних фінансів, це порушує закон та Конституцію.

Уявіть собі: ви — міністр уряду, і ось на розгляд виноситься питання про позбавлення міністерства фінансів права погодження актів. Як міністр, як державний діяч ви повинні задуматися, яку проблему це вирішить.

Тобто проблема створюється, а не вирішується. Схожа ситуація з Державною фіскальною службою. Яку проблему це вирішує?

— Можливо, проблему прем'єр-міністра, який отримає повний контроль над Державною фіскальною службою.

— Рішення ще не оприлюднене. Постанова ще не набула чинності. Її потрібно оформити відповідно до регламентних вимог.

Це рішення порушує загальну систему державного управління. Органи, які формують і реалізують політику, повинні перебувати в одному блоці. ДФС, казначейство, фінмоніторинг повинні бути в системі координації міністра фінансів. До речі, аудиторська служба — також.

— Аудиторську службу вивели з підпорядкування Мінфіну на користь Кабміну.

— Це апріорі неправильно. Такий підхід створює додаткові ризики у системі державного управління. Мова не тільки про концентрацію управління в одних руках, ці два рішення суперечать позиції МВФ.

— МВФ уже відреагував листом на дії прем'єр-міністра. Ви після засідання Кабміну говорили з прем'єром?

— Я намагався з ним поговорити. Його не було на зв'язку. Відразу хочу зауважити, що я намагався з ним зв'язатися ближче до вечора.

— Ви конфліктували з Володимиром Гройсманом до цього?

— Зараз ми вже переходимо на психологію. Я взагалі слово "конфлікти" не дуже люблю. Я не конфліктний. Я — за результат, але коли мені не дозволяють дійти до результату, тоді виникає ситуація, яка виглядає як конфлікт.

У мене нема персональних конфліктів. Я в команді прем'єра, але ми повинні і працювати як команда. Я так це розумію. Головне — щоб у мене не було конфліктів з державою і національними інтересами, а таких конфліктів у мене точно нема.

ПРО ЛИСТ ДО ПОСЛІВ G7 ТА СИТУАЦІЮ ІЗ ЗАСТУПНИКАМИ

— Ви написали лист до послів країн G7. Що спонукало вас це зробити? Якої реакції ви очікували?

— Цей лист я написав для того, що поінформувати послів про ризики ситуації, що склалася для системи державних фінансів, а також про загрозу прогресу реформи ДФС. Коли виникають ризики такого рівня, посли повинні про це знати. Я написав лист, щоб не виникло підстав для будь-якої дезінформації.

Я просто вичерпав інші механізми.

— Яка була реакція послів?

— Вони дуже стурбовані. Вони розуміють, що зараз в Україні непроста ситуація і нам потрібно працювати як єдина команда. Вся підтримка від міжнародних фінансових інституцій, яку Україна отримала і продовжує отримувати, тримається на тому, що в складі уряду є професійний фінансовий блок.

— Однак цей лист руйнує стосунки з президентом і прем'єром. Вони дзвонили вам? Можливо, сперечалися з вами?

— Я не хочу ні з ким сперечатися. Я завжди орієнтований на результат і завжди використовую усі доступні механізми: обговорити, запропонувати, показати, чому це важливо, зайняти активну публічну позицію. Просто з листом це вже була крайня міра.

— У листі ви кажете, що президент нав'язував вам заступників. Як це відбувалося?

— Зараз не в цьому питання.

— Це важливо — президент країни нав'язує вам заступника!

— Питання не в цьому. Питання в тому, що у мене два роки нема потрібного заступника — і все. Важливо, щоб посли розуміли ситуацію. Четверо з цих послів є в наглядовій раді проекту з інституційної реформи ДФС, яку я створив.

Вони розбиралися у реформі і приділяли їй значну увагу. Вони виділяли ресурси для підтримки реформи, а потім раптом Кабмін скасовує акти, спрямовані на реалізацію цієї реформи. У нас законом про держслужбу передбачено, що керівництво ДФС призначається на конкурсній основі — цього теж не відбувається.

Ми, звісно, можемо говорити "мед, мед, мед", але від цього солодко не стає. Є серйозні проблеми на митниці. Коли ми говоримо, що ми попереду усієї планети, це не вирішує проблему і не відображає реальність. На фоні цих проблем такі заяви лише зменшують рівень довіри до уряду.

— Ви уникаєте імен. Я розповім те, що знаємо ми. Кандидатуру Ігоря Уманського як потенційного заступника міністра фінансів озвучували депутати, у тому числі з бюджетного комітету, давно — ще на етапі формування вашої команди заступників.

Після конфлікту з Наталкою Яресько Уманський пішов з Мінфіну. У розмові з ЕП він говорив, що не розглядає можливості повернення у Мінфін. Потім він публічно критикував вас і президента, що, як розповідали наші джерела, дратувало президента.

На певному етапі активізувалися розмови про те, що новим міністром фінансів може стати голова парламентського комітету з питань податкової та митної політики Ніна Южаніна.

В апараті її комітету працює Світлана Воробей. Вона може стати заступником міністра, якщо Мінфін очолить Южаніна.

Який президенту сенс призначати заступником міністра Уманського, який з ним не погоджується? Які були аргументи для призначення Воробей? Коли востаннє була розмова, що хтось з них повинен стати вашим заступником?

— Про цих двох — це давня історія. Уманського починав штовхати один з депутатів — один з дуже наближених до президента депутатів.

— Ігор Кононенко?

— Так. Я сказав "ні". Було багато спроб призначити Уманського, але я казав "ні".

Щодо Воробей: важалося, що податковий комітет повинен мати свою квоту у Мінфіні. Я вважаю, що це ненормально, і був категорично проти.

Я хотів призначити Яну Бугрімову, бо знаю цю людину, я їй довіряю. У Яни висока репутація, вона ні з ким не пов'язана, тобто вона буде професійно виконувати свою роботу, але чомусь сталося це блокувалося. Відсутність профільного заступника — велика проблема.

— П'ятий заступник — не забагато?

— У міністра юстиції шість заступників та держсекретар.

Мінфін — це системне міністерство. Ми займаємося всіма сферами, заступники перевантажені. Типова претензія до Мінфіну, чому заступники не приходять на наради до віце-прем'єрів або на засідання комітетів. Все просто: ми залучені у всі важливі питання, а на всіх заступників банально не вистачає.

У нас активна позиція з підтримки ключових реформ: охорони здоров'я, освіти, енергетики. Ми займаємося реформою Академії медичних наук, монетизацією субсидій, реформою державних банків.

Ми відповідаємо за співпрацю з міжнародними фінансовими організаціями, за ефективне використання державних коштів. Мінфін — це і контролер ефективності витрат, і драйвер реформ.

ПРО БЮДЖЕТ, МВФ ТА АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

— У першому кварталі бюджет за доходами не вдалося виконати на 6,2 млрд грн. У квітні ситуація покращилася, але план все ще не виконується.

— У першому кварталі було кілька факторів, він не завжди показовий. Ми шукаємо спосіб вирівняти ситуацію.

— За результатами першого кварталу уряд повинен був вирішити: підвищувати мінімальну зарплату чи ні. Зараз ці очікування зсунулися на перше півріччя. На вашу думку, є передумови для підвищення?

— Передумов нема.

— Якими мусять бути показники бюджету, щоб вони з'явилися?

— Підвищення "мінімалки" — це додаткові видатки. Ми прораховували кілька варіантів. Підвищення з квітня коштувало би держбюджету 13 млрд грн. Це мінімальна сума — без урахування підвищення посадового окладу працівника і тарифного розгляду єдиної тарифної системи.

Якщо врахувати підвищення тарифного розгляду у співвідношенні до "мінімалки", додаткова потреба у витратах на 2018 рік становила б 30 млрд грн. Перше півріччя закінчується через місяць. Зараз потрібно думати про Антикорупційний суд, а не займатися популізмом.

— Тобто головна умова — це Антикорупційний суд, а підвищення ціни на газ?

— Ситуація з Антикорупційним судом однозначна: або ми йдемо у правильний бік, або ні.

Стосовно ціни на газ також потрібно ухвалювати якесь рішення. Це дуже непросте рішення. Ми намагаємося знайти компроміс. Однак зараз лакмусовий папірець — закон про Антикорупційний суд.

— Зміни до регламенту Кабміну, якими пропонується позбавити Мінфін права погоджувати документи уряду, відкривають можливості для "ручного" втручання у видаткову частину державного бюджету. Напередодні виборів це дуже ризиковано.

На вас тиснуть щодо збільшення видатків на певні сфери?

— На мене тиснути складно. Запитів про розширення видатків дуже багато. Я їх не підтримую не тому, що я такий поганий. У нас нема вільного ресурсу. Ми повинні працювати відповідно до ухваленого бюджету. Будь-які побажання щодо збільшення видатків ми відхиляємо.

Недавно виносили на Кабмін "чудове" рішення: врегулювати питання заборгованості перед "Енергоринком" коштом держави. Держава повинна була погасити всі борги і втрати компаній. "Шикарне" рішення, що тут скажеш. Двічі я це "зносив".

Була ще ситуація з державними шахтами. Мова йшла про погашення заборгованості з виплати зарплати коштом бюджету. Також активно тиснули. Я не проти шахтарів, я "за". У них важка і небезпечна робота, вони повинні вчасно отримувати гідну зарплату. Я тільки проти того, щоб ці кошти розкрадалися.

Ми запропонували модель, яка передбачає, що за наявності боргу із зарплати не менше 75% виручки від продажу вугілля мусить іти на виплату зарплати. Також всі шахти повинні перейти на обслуговування в Держказначейство, щоб Мінфін бачив, як вони витрачають гроші.

Якою була реакція? "Це неможливо! Це неправильно! Це ж не державні установи!". Тобто гроші платників податків вони можуть отримувати, а працювати прозоро — ні? Якщо шахти — це незалежні структури, тоді нехай працюють без підтримки бюджету, а якщо ні, то я хочу бачити, куди йдуть бюджетні кошти. 

Це рішення проходило дуже складно, але хочу віддати належне: прем'єр мене в цьому повністю підтримав. Він розумів, що фінансування шахт може стати бездонною дірою для держави. Таких питань дуже багато.

— Вони, напевне, стосуються і нерозподіленого спецконфіскату — коштів Януковича, отриманих корупційним шляхом і переказаних до бюджету?

— Бачите, ви і це знаєте. Наша позиція стосовно нерозподіленого спецконфіскату така: ми його не будемо розподіляти, поки не побачимо, що фінансові показники бюджету дозволяють це зробити. Розподіл спецконфіскату впливає на збільшення дефіциту бюджету.

— Також це впливає на позицію ГПУ щодо вас. За моєю інформацією, це один з принципово важливих моментів для Юрія Луценка. Кошти спецконфіскату частково повинні були йти на фінансування Генпрокуратури.

— Нехай Генпрокуратура займається своїми безпосередніми питаннями. Фінансування бюджету — це питання Кабінету міністрів і Міністерства фінансів.

— З фіскальної точки зору, розподіливши спецконфіскат, ви штучно занижуєте показник дефіциту бюджету. Навіть якщо не брати до уваги побажання генпрокурора, це складно назвати правильним.

— Якщо ми це зробимо на даному етапі, то у нас порушиться фіскальний баланс. Це матиме набагато гірші наслідки. Ми тільки відновили довіру до України з боку інвесторів — і фінансових, і стратегічних. Як нам це вдалося?

Ми показали, що тримаємо баланс у державних фінансах, що інвестори можуть довіряти нашим державним облігаціям, і ми готові виконувати свої зобов'язання.

Гроші, які ми запозичили на зовнішніх фінансових ринках восени 2017 року, ми спрямували на фінансування бюджету. У 2018 році ми також повинні вийти на зовнішні ринки. Це серйозна відповідальність.

Тут не місце думкам про власні позиції та інтереси. У нас часто кожен має свій вузький інтерес і більше його нічого не цікавить. Коли пояснюєш, що коштів нема, можна почути контаргумент: "Нам той МВФ не потрібен, самі впораємося".

— Коли нам критично важливо отримати транш МВФ?

— З 2018 року у нас починаються виплати за облігаціями, які ми реструктуризували у 2015 році. Так сталося, що пік виплат випав на наступні два роки. Крім того, у 2019 році ми повинні виплатити 1 млрд дол за облігаціями, випущеними у 2014 році під державні гарантії США.

У нас є рішення проблеми пікових виплат — повторення транзакції 2017 року. Нам вдалося відновити довіру інвесторів і залучити 3 млрд дол.

Частина коштів надійшла до бюджету, а інша частина дозволила обміняти облігації з терміном погашення у 2019 році на облігації з пізнішим терміном погашення, тобто зменшити суми виплат у 2019 році. Цей випуск отримав міжнародне визнання як "найкращий випуск 2017 року на ринках, що розвиваються". Це я називаю професійною роботою.

— Восени 2017 року була сприятлива ситуація на ринках капіталу, тож Україна забезпечила за своїми євробондами хорошу дохідність. У 2018 році ці фактори можуть не повторитися.

— На інтерес інвесторів впливають два фактори. Перший — загальна ситуація на ринку. Другий — специфічна позиція України. Загальна ситуація на ринку суттєво погіршилася, але це не означає, що ми не можемо розміститися. На глобальну ситуацію ми як країна не можемо вплинути, але можемо вплинути на нашу специфічну ситуацію.

На що розраховували інвестори, коли купували облігації? На те, що ми будемо продовжувати реформи, залишатимемось у програмі МВФ. Ми подали інвесторам чіткий сигнал рішучості та налаштованості на зміни. Одразу після виходу на зовнішній ринок ухвалили пенсійну реформу, інші важливі рішення.

Залишилося лише ухвалити закон про Антикорупційний суд. Це ключова умова і вона мусить бути виконана.

Те, що в нас процес ухвалення затягнувся аж до червня — поганий сигнал для інвесторів. Вони розуміють, що це критично важливо для МВФ, а без МВФ ми не можемо вийти на зовнішні ринки. Це навіть не питання вартості, це питання відносин та довіри.

Ми не живемо лише 2018 роком. Країна буде розвиватися і залучати капітал на фінансових ринках. Потрібно буде зменшувати боргове навантаження. Ми мусимо показати всім, що ми рішуче налаштовані. Потрібно терміново ухвалити закон про Антикорупційний суд у редакції, погодженій з МВФ та Венеціанською комісією. Це буде дуже серйозним позитивним сигналом для інвесторів. Вони на нього чекають.

— Ви перебуваєте в процесі переговорів і бачите усі настрої зсередини. Чи вдасться у 2018 році домовитися з МВФ про черговий транш?

— Моя оцінка — вдасться. Ми повинні це зробити протягом червня, тому що без цього ми не зможемо залучити на зовнішніх ринках необхідний ресурс для фінансування бюджету. Ми планували залучити понад 2 млрд дол ще в першому кварталі.

Прожили п'ять міcяців без цього фінансування, але далі буде набагато складніше. Бюджет-2018 формувався на базі того, що ми залишимося в програмі МВФ, а закон про Антикорупційний суд мав бути прийнятий до кінця 2017 року. За такий бюджет голосувала Верховна Рада. Без МВФ нам доведеться зупиняти значні видатки.

— Які перспективи секвестру, якщо ми не отримаємо транш у 2018 році?

— Якщо немає МВФ — секвестр неминучий.

ПРО БЮДЖЕТНЕ ПЛАНУВАННЯ

— Одна з реформ, яку вам не вдалося реалізувати, — перехід на середньострокове бюджетне планування. Подана вами у 2018 році бюджетна декларація відрізняється від минулорічної — у ній нема прорахунку параметрів бюджету, стель за видатками на три роки. 

— Що значить "відрізняється"? Ми подали декларацію у форматі, який відповідає чинному бюджетному кодексу — у нас просто не було іншого виходу.

У 2017 році ми розробили бюджетну резолюцію — це був пілот. Комплексні зміни до бюджетного кодексу, що запроваджують середньострокове бюджетне планування на постійній основі, ми подали на розгляд парламенту давно, але парламент відмовився їх приймати. Це виглядало як певна вендета.

Для чого потрібна трирічна бюджетна резолюція? Для того, щоб захистити бюджет і реформи від впливу виборів.

Хтось захоче підняти у п'ять разів "мінімалку", хтось — роздати "гречку", хтось — знизити податки, ще хтось — збільшити видатки. З чітким і прозорим планом на три роки це зробити набагато складніше. Коли я почав говорити, що бюджет мусить бути аполітичним, багатьом це не сподобалося. Середньострокове бюджетне планування обмежує політичні маневри.

Ще один момент — запровадження податку на виведений капітал. Ми розробили законопроект. Президент активно підтримує цю ініціативу. Я б хотів, аби вона була реалізована. Щодо неї взагалі нема суперечностей.

— Крім того, як компенсувати втрати бюджету в короткостроковій перспективі після запровадження цього податку.

— Всі погоджуються, що в перші роки будуть втрати бюджету, і ці втрати будуть немалими. Що потрібно зробити? Закласти це в бюджетну декларацію і передбачити компенсатори! Коли я сказав про це, парламент заблокував ухвалення законодавчого підґрунтя для розробки трирічної бюджетної резолюції.

— Тому що це скорочення видатків.

— А як інакше?

— Перед виборами на це ніхто не піде.

— Що значить "не піде"? Є реальність — ти можеш витрачати стільки, скільки заробив. Якщо ти заробив менше, то треба економити.

— У депутатів своя реальність — політична.

— Реальність одна. Нема ніякої окремої "політичної" реальності. Можливість піаритися, приховуючи реальність від людей, — це не реальність, а обман.

Тому ми були вимушені готувати бюджетну декларацію на один рік, у форматі, який використовувався до запровадження нами трирічної резолюції. Це суто декларативний документ, не прив'язаний до реального бюджетного процесу. Саме тому я і не хотів його вносити.

Справа у якійсь сатисфакції для деяких сил від того, що нас змусили подавати декларативний документ. Кому від цього стало краще?