Непотопляемый "Роттердам +": как "элита" оставила в дураках всю страну

Минуло майже 1,5 року з того часу, коли з легкої руки Нацкомісії з регулювання енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) в Україні почала працювати скандальна формула "Роттердам+".

Як відомо, за цією формулою розраховується вартість вугілля для українських теплоелектростанцій, що у підсумку впливає на тарифи на електроенергію для населення та бізнесу. Паливна складова у структурі ціни на електрику сягає 80%.

У зв'язку із зростанням тарифів обґрунтованість застосування цієї формули викликала жваву дискусію в експертному середовищі, яка триває й сьогодні.

Експерти і ЗМІ, "Економічна правда" в тому числі, не раз доводили, що "Роттердам+" переважно працює на збагачення виробників електроенергії, зокрема Ріната Ахметова (група ДТЕК. — ЕП), який є головним гравцем на ринку.

Представники Нацкомісії були іншої думки. На думку керівника НКРЕКП Дмитра Вовка використання цієї формули повинно було дати країні чимало переваг. Серед них — автономність від зони АТО при накопиченні ресурсів, відсутність ручного режиму визначення ціни, прив'язка до світових цін на вугілля.

До того ж, одним з головних пріоритетів енергетичного сектору на найближчі роки уряд визначив ліквідацію залежності економіки від монопольних джерел енергоресурсів. 

Однак реалії життя внесли свої корективи. Через війну на Донбасі всі шахти, які видобувають вугілля антрацитової групи для низки ТЕС, опинилися на окупованій території. Проблема пошуку нових джерел ресурсів для теплової енергетики загострилася.

Головним каталізатором проблеми стала блокада залізничних перевезень вугілля з окупованих територій. Через дефіцит антрациту 15 лютого 2017 року уряд запровадив надзвичайний стан в електроенергетиці. До травня 2017 року п'ять з шести ТЕС, які використовують антрацит, тимчасово зупинили роботу.

Чому країна виявилася неготовою до енергетичної кризи? Чи була альтернатива поставкам вугілля з окупованих територій?

Здавалось би, підхід, запропонований комісією, вирішить проблему безпеки постачань. Утім, коли виникла складна для енергетики ситуація, виявилося, що до неї не готові ні державний оператор "Центренерго", ні приватні компанії ДТЕК та "Донбасенерго".

Більше того, поки високопосадовці та основні гравці ринку тлумачили та використовували "Роттердам+", оптові ціни на електрику різко підскочили, а запаси вугілля на ТЕС знизилися до критичного рівня. У той же час на фоні глибокої кризи учасники ринку різко поліпшили свої фінансові показники.

Як таке могло статися?

Що таке "Роттердам+"

3 березня 2016 року НКРЕКП затвердила нову методику визначення прогнозної ОРЦ електроенергії. У ній вартість енергетичного вугілля визначалася за такою формулою: середня ринкова ціна імпортного вугілля в портах Амстердам-Роттердам-Антверпен за попередні 12 місяців плюс вартість його доставки.

"Ми змінили філософію від "витрати+" (ціна на вугілля), щодо чого не могли дійти згоди, до прив'язки до міжнародних цін на вугілля. Така прив'язка може бути короткостроковим рішенням до переходу на нову модель ринку, коли регулятор не встановлює ціни на генерацію", — роз'яснив Вовк.

Формула "Роттердам+" почала діяти з другого кварталу 2016 року. Фактично у тариф для ТЕС після цього стала закладатися ціна вугілля за імпортним паритетом за 2015 рік з урахуванням доставки. Саме тариф для ТЕС, який не піддавався регламентуванню, виявився найбільш слабким місцем. Це дозволяло коригувати процедуру перерахунку рівня ОРЦ.

Динаміка прогнозної ОРЦ електроенергії, 2016-2017 роки

Джерело: постанови НКРЕКП №721 та №2326 із змінами

Наприклад, у 2016 році НКРЕКП затвердила постійне зростання прогнозної ОРЦ на електроенергію на 12% —  до 1 318,69 грн за МВт-год. Однак пізніше постановою №1178 регулятор змінив своє попереднє рішення, затвердивши зростання ОРЦ у 2016 році на 26,5% —  до 1 490,63 грн за МВт-год.

Після встановлення прогнозної ОРЦ у першому кварталі 2017 року на рівні 1 341,57 грн за МВт-год комісія спочатку планувала зниження ОРЦ на електроенергію на 6% до 1 263,76 грн за МВт-год, але постановою №337 вона підвищила ОРЦ ще на 1,8% —  до 1 365,72 грн за МВт-год.

Автор попросив керівника НКРЕКП Дмитра Вовка прокоментувати таку різку зміну цінового тренду і чергове підвищення ОРЦ у 2017 році, а також поцікавився, чи стимулювала формула "Роттердам+" накопичення ресурсів для забезпечення енергетичної безпеки країни.

У відповіді на запит голова НКРЕКП підвищення ОРЦ у 2017 році пояснив багатьма факторами: змінами структури виробництва, зниженням частки дотаційних сертифікатів, переглядом різних тарифів та необхідністю додаткової закупівлі вугілля через припинення поставок палива.

Однак Вовк не сказав, чому в Україні за рік не був створений резерв міцності у сфері енергетичної безпеки і чи є корупційна складова у формулі "Роттердам+".

Рік тому голова НКРЕКП стверджував, що 40% вугілля для ТЕС добувається на неконтрольованій території, а доставляти його дуже дорого. "Щоб не займатися героїзмом, ми вирішили дати компаніям теплової генерації бюджет, який точно дозволить не ставити питання про забезпечення вугіллям", — підкреслив Вовк.

Тобто регулятор свідомо заклав через формулу "Роттердам+" завищену вартість вугілля у прогнозну ОРЦ.

Тарифи зростають, рівень енергобезпеки — ні

За час дії схеми "Роттердам+" і "планового" підвищення ОРЦ промислові підприємства залежно від класу споживачів стали платити за електрику на 20,6-23,4% більше. Тарифи на електроенергію для населення зросли у 2,46-2,67 разу.

Проте через "відривання" промислових цін зростання тарифів для населення не досягло своєї цілі — вирівнювання цін та скорочення перехресного субсидування.

Вочевидь, регулятор поклав тягар витрат за спожиту електроенергію, в тарифі на яку закладений додатковий прибуток генеруючих компаній, на гаманці своїх громадян та промислових споживачів, діючи далеко не в їхніх інтересах.

Споживачі, сплачуючи високі тарифи за електрику, могли б сподіватися, що вони роблять фінансовий внесок в енергетичну безпеку країни та реформування національної енергетики, сприяють створенню достатнього запасу енергетичного вугілля для ТЕС.Саме про це говорили автори формули "Роттердам+".

Тільки цього не сталося. Чому? Щоб відповісти на це питання, слід подивитися, що відбувалося на ринку енергетичного вугілля за останні півтора року, виходячи з публічної інформації.

У структурі ціни електроенергії на вугільних ТЕС паливна складова сягає 80%. Для забезпечення енергетичної безпеки країни важливо, скільки, якої марки та звідки надходить вугілля до генерації. За даними "Укрзалізниці", з окупованої території у 2015 році було перевезено 8,1 млн тонн вугілля, у 2016 році — понад 6,2 млн тонн.

Що буде після повної блокади поставок вугілля з окупованого Донбасу?

Згідно з прогнозною структурою палива на 2017 рік для роботи генерації Міненерго планує річну поставку 7,9 млн тонн антрациту і 20,1 млн тонн газового вугілля.

Поставки антрациту з вітчизняних підприємств становлять 40%, решта — імпорт, в тому числі з Росії — трохи більше 1%. У структурі поставок вугілля газової групи імпортні закупівлі (з Польщі) становлять менше 1%, решта — вітчизняні поставки. На перший погляд, не все так погано. На 2017 рік плани затверджені.

Йдемо далі. ДТЕК контрактує антрацит не тільки з Росії, але і з ПАР. ДП "Центренерго" з 2016 року почало модернізацію двох блоків Трипільської ТЕС та їх переведення з антрациту на газову групу вугілля. Аналогічні плани у ДТЕК на Придніпровській ТЕС. Також є домовленість про постачання в Україну 2 млн тонн вугілля із США.

Разом з тим, темпи реалізації планів дуже повільні. Заплановані обсяги закупівель імпортного антрациту викликають тривогу щодо їх реалізації. Прикладом тому можуть бути фактичні запаси вугілля за останні кілька років на українських ТЕС, які не відповідали міністерським планам.

Запаси вугілля марок "А" та "Г" на складах ТЕС, тис тонн

Джерело: Міненерго

Розглядаючи щоквартальну динаміку запасів вугілля на складах ТЕС у довоєнний 2013 рік та в "роттердамський" 2016 рік, можна спостерігати середньорічне падіння запасів вугілля у 2,7 разу: марки "А" — у 3,7 разу, марки "Г" — у 2,1 разу.

Це свідчить про те, що війна мала руйнівні наслідки для енергетичного потенціалу країни. Блокада поставок вугілля лише прискорила цей процес.

Запаси вугілля марки "А" на складах електростанцій країни у першому кварталі 2017 року порівняно з аналогічним періодом 2016 року, до введення формули "Роттердам+", скоротилися на 43,3%, марки "Г" — на 17,8%.

За перший квартал запаси вугілля марки "А" впали наполовину. Хоча за цей період на 30% зросли запаси вугілля марки "Г", алк вони не замінили антрацит на ТЕС, які не пройшли модернізації. Блокада призвела до зупинки роботи Трипільської, Зміївської, Придніпровської, Криворізької та Слов'янської ТЕС на кілька місяців.

Регулятор, затверджуючи схему "Роттердам+", сподівався на скорочення поставок вугілля з боку ОРДЛО, переведення антрацитових ТЕС на газове вугілля, створення плану накопичення палива. Однак факти свідчать про інше. За даними Держстату, за перший квартал 2017 року Україна імпортувала 170 тис тонн антрациту, з них 169 тис тонн — з Росії.

В Україні працює лише одна антрацитова ТЕС — Луганська. Вона входить до складу "ДТЕК Східенерго". Через особливості логістики на цю станцію у першому кварталі 2017 року надійшло 66 тис тонн антрациту. Паливо купували по 70 дол за тонну в січні і по 80 дол за тонну в лютому-березні у своєї структури — шахтоуправління "Обухівська", яка добувала вугілля в Ростовській області.

Отже, вугілля в Україну до 2017 року потрапляло не із заморських країн, а з Росії та окупованого Донбасу за цінами, близькими до "роттердамських". В. о. гендиректора "ДТЕК енерго" Дмитро Сахарук у липні повідомив, що антрацит з Росії купується по 95 дол за тонну, з Південної Африки — по 100 дол за тонну.

Через блокаду поставок вугілля з окупованої території запаси палива на українських ТЕС танули на очах. За три тижні квітня 2017 року вони скоротилися на 33,8% — до 172 тис тонн.

Виходить, що досі в країні не було "подушки" енергетичної безпеки з достатньою кількістю запасів твердого палива, що забезпечило б діяльність вітчизняних ТЕС.

Для чого тоді цілий рік діяла прогнозна ОРЦ на електроенергію, що передбачала імпортні поставки дефіцитного палива за світовими цінами, якщо дороге вугілля було завезене з окупованої території та суміжного російського регіону? Куди пішли гроші українських споживачів, які платять підвищені тарифи за електрику?

Кого пошили у дурні

На ринку "вугільної" генерації електроенергії основними гравцями є підприємства ДТЕК (до 30% електричної генерації країни), ПАТ "Центренерго" і ПАТ "Донбасенерго". Після введення формули "Роттердам+" ці генеруючі компанії — оператори ТЕС — стали продавати електроенергію на 15-20% дорожче.

Вони заявили, що імпорт антрациту для них збитковий, а формула "Роттердам+" не покриває витрати на закупівлю вугілля на світовому ринку.

Проблема формули ще й у тому, що тариф для електричної генерації нараховується за залишковим принципом. Це виглядає так: у ДП "Енергоринок" — централізованого оптового покупця усієї електроенергії в Україні — нема коштів, щоб відразу відшкодувати вугільній генерації витрати в повному обсязі.

Через це кошти, які надходять за електрику до цього підприємства, спочатку розподіляються між іншими виробниками електроенергії (атомна і альтернативна енергетика — ЕП) , а лише потім передаються вугільній генерації. Вже після цього оператори ТЕС далі розраховуються за контрактами з постачальниками твердого палива.

Для формування оптової ціни "Енергоринку" не важливо, звідки на ТЕС завозиться паливо. В результаті посередники були зацікавлені купувати дешевше вугілля з шахт, які знаходяться на неконтрольованій території, а не дорожче імпортне, необхідне для заміщення донбаського антрациту.

Додаткова виручка залишалася в кишенях власників генеруючих компаній та різних прокладок-посередників, які продавали їм паливо. Зазвичай останні — це трейдингові компанії самих операторів — наприклад, "ДТЕК трейдинг" — або інші торговці.

Натомість з кожним підвищенням оптової ціни для споживачів зростав і обсяг коштів, що надходив до "Енергоринку". Їх перерозподіл приносив генерації чималий дохід. Постачальникам вугілля не було ніякого сенсу витрачатися на імпорт з ПАР чи США, коли під боком — Ростовська область РФ чи ОРДЛО.[L]

Зростання виручки не підштовхувало операторів до розумної політики закупівель, до страхування ризиків через імпорт. Хоча "Роттердам+" сприяв цьому, але вони не купували паливо на світовому ринку в обсягах, які планувалися.

У такій ситуації економічні суб'єкти не були зацікавлені витрачатися на енергетичну незалежність країни та її безпеку. Для цього є державні структури, але вони не мали важелів та бажання прямо втручатися у бізнес-практику операторів ТЕС і змушувати їх діяти в інтересах держави.

Не було системи санкцій за невиконання операторами планів з накопичення запасів вугілля, не було відповідальності за невиконання рішення державного органу.

У підсумку більша частина додаткової виручки від продажу електрики діставалася вертикально-інтегрованій ДТЕК, яка домінує на енергоринку і має весь виробничий ланцюжок: від видобутку вугілля до виробництва тепла та електроенергії.

У 2016 році її річний показник EBITDA — операційний прибуток до сплати відсотків, податків та амортизації — зріс у 2,37 разу до 17,8 млрд грн. У другому півріччі 2016 року цей показник виріс у 4,6 разу порівняно з першим півріччям.

Згідно з біржовою звітністю кількість грошей та їх еквівалентів у ДТЕК того року збільшилася у 10,7 разу. Такий позитивний тренд для компанії зберігається.

Чистий прибуток державної компанії ПАТ "Центренерго" збільшився у 2016 році у 17,7 разу — до 386,7 млн грн. У першому кварталі 2017 року порівняно з аналогічним періодом 2016 року підприємство збільшило чистий прибуток більш ніж утричі до 851 млн грн.

Можна лише дивуватися заяві в. о. директора "Центренерго" Олега Коземка на зборах акціонерів 25 квітня 2017 року про брак обігових коштів через майже 1 млрд грн боргу за електроенергію з боку ДП "Енергоринок", коли у звітності компанії на 31 березня 2017 року залишки грошей становили 1,23 млрд грн.

Значно поліпшив фінансові показники і третій гравець на ринку виробництва електроенергії з вугілля — ПАТ "Донбасенерго", яке пов'язували з колишнім президентом Віктором Януковичем. У 2016 році компанія збільшила чистий дохід на 25% до 4 млрд грн, а валовий прибуток зріс на 20,4% до 1,7 млрд грн. Позитивні фінансові тенденції підприємства зберігаються і у 2017 році.

За розрахунками експертів Української біржі, тариф ДП "Енергоринок" для ТЕС збільшився на 47% у першому кварталі 2017 року порівняно з четвертим кварталом 2016 року. Тим не менш, виробництво електроенергії, наприклад, на "Центренерго" за цей період знизилося на 30% — до 1,7 млрд кВт-год.

Такий економічний парадокс став можливим лише після затвердженої регулятором схеми розрахунку прогнозної ОРЦ на електроенергію у 2016 році.

Виходить, що після введення формули "Роттердам+" виграли генеруючі компанії, які стали отримувати надвисокі доходи. У дурнях залишилися країна, яка далі залежить від поставок вугілля з Росії, промислові споживачі та опосередковано населення, які платять за електрику завищену "роттердамську" ціну.

Непохитний "Роттердам+"

Обґрунтовану тривогу з приводу адекватності формули "Роттердам+" відразу забили експерти та громадськість. На прикладі ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" журналіст Сергій Головньов встановив, як ДТЕК завдяки схемі "Роттердам+" отримала 9,6 млрд грн маржі за останній рік тільки на цьому підприємстві.

Колишній член НКРЕКП, а нині громадський експерт Андрій Герус, вважає, що "Роттердам+" діє для встановлення тарифів на електроенергію, але не використовується для формування ціни на вугілля з державних шахт.

Він довів, що завдяки цій схемі ТЕС, маючи в тарифі покриття ціни вугілля на рівні 2 200 грн за тонну, купували в українських шахтарів паливо по 1 330 грн за тонну.

Парадоксально, але шахти, які видобувають паливо для виробництва електроенергії, мають великі борги за електроенергію перед електростанціями. Причина — виручка від використання схеми "Роттердам+" йде генеруючим компаніям і трейдерам, а державні шахти залишаються збитковими.

У вересні 2016 року Герус попросив суд визнати постанову НКРЕКП №289 від 3 березня 2016 року незаконною і скасувати її. Експерт вважає, що регулятор ухвалив та оприлюднив постанову з грубим порушенням процедурних норм, що призвело до неприпустимого зростання цін на електрику.

Однак суд не погодився з позивачем. На думку суду, ключовими перевагами запропонованого НКРЕКП підходу щодо визначення граничних цін на вугілля є ті ж аргументи, які наводив у 2016 році очільник регулятора Вовк.

"Визначення показників формули "Роттердам"... належить до дискреційних повноважень НКРЕКП, тому правомірність визначення її показників є формою втручання в дискреційні повноваження та виходить за межі завдань адміністративного судочинства", — підкреслюється в постанові суду.

За словами Геруса, експерти намагалися провести фахову дискусію з керівництвом НКРЕКП про доцільність існування формули "Роттердам+", але Вовк та інші посадові особи уникали громадського обговорення.

"Із споживачів зібрали понад 10 млрд грн. Їх не витратили на енергетичну безпеку країни, а заховали у свої кишені. Якщо регулятор є частиною енергетичного бізнесу, а не арбітром, то бізнесмени-олігархи отримують надприбутки. "Роттердам+" — це просто корупційна схема", — зауважив співрозмовник.

Активіст планує пройти весь шлях судів в Україні, і якщо вітчизняна Феміда як слід не оцінить дії комісії, звернеться до Європейського суду з прав людини.

Боротьбою активістів проти спірного рішення регулятора зацікавився заступник голови комітету парламенту з питань запобігання та протидії корупції Віктор Чумак.

21 лютого 2017 року він направив депутатське звернення до Національного антикорупційного бюро. У документі він написав, що дії НКРЕКП призвели до значного необґрунтованого зростання тарифів на комунальні послуги, внаслідок чого незаконно збагатилися учасники організованої групи.

Через три дні було відкрите кримінальне провадження за фактом зловживання службовим становищем членами НКРЕКП.

Головний експерт групи "Реформа енергетичного сектору" "Реанімаційного пакета реформ" Юлія Усенко вважає, що "Роттердам+" — звичайна маніпуляція, яка дозволяє створити корупційну схему. Усенко сподівається, що розслідування НАБУ прояснить ситуацію, хоча стан судової системи цьому не прияє.

Замість післямови

Справа щодо "Роттердам+" може стати не тільки викликом для правоохоронців та суддів, а й каталізатором глибоких змін в українському суспільстві. Вона зачіпає інтереси не лише громадян та підприємств, а й політичної та економічної еліт.

24 травня 2017 року, звітуючи перед народними депутатами, генпрокурор Юрій Луценко зауважив, що через "Роттердам+" можуть розкрадатися бюджетні кошти, а сама схема є "мафіозною загрозою".

Не секрет, що основними вигодонабувачами схеми є акціонери генеруючих активів, передусім власник ДТЕК олігарх Рінат Ахметов.

Чи є випадковістю активне скуповування дешевих акцій ДТЕК компанією ICU, де раніше працювали глава НБУ Валерія Гонтарева, екс-міністр енергетики Володимир Демчишин, голова НКРЕКП Дмитро Вовк, і різке зростання вартості акцій після прийняття схеми? Чи впливав Порошенко на затвердження порядку формування прогнозованої ОРЦ?

Правоохоронцям є над чим працювати.