Конец "газовых колхозов"

Заплати за сусіда

До недавнього часу облгази старанно заганяли українців у "газові колгоспи" — ситуацію, коли є будинковий облік газу, однак відсутній поквартирний облік.

При цьому місцеві газові монополісти не гребували незаконним встановленням будинкових лічильників на чужій власності — стінах будинку — без будь-якого проекту чи узгодження із власниками. Тих же власників будинків, що вимагали узгоджень та проектів, часто просто відключали від постачання газу, вимагаючи згоди на встановлення газових лічильників.

Ті ж будинки, де було встановлено будинковий лічильник і не було індивідуального, зустрілись із проблемою переплати за газ дисциплінованими споживачами. Адже мешканці, що  економили газ платили за себе і за тих, хто обігрівав квартиру від плити або зовсім не слідкував за своїми витратами блакитного палива.

Про економію газу в таких умовах не може бути й мови, адже "колгосп" просто демотивує економити.

При цьому монополісти всіляко знеохочують встановлення індивідуальних лічильників, посилаючись на найрізноманітніші відмовки про те, що індивідуальний облік не передбачений їх інвестпрограмою.

Перешкоди створюються навіть для тих споживачів, що намагались встановити лічильник за свій рахунок. Облгази намагаються їм нав'язати конкретну марку та модель лічильника і всіляко затягують його встановлення.

Одне із останніх повідомлень від НКРЕКП поклало край такій поведінці облгазів. У своїй роз'яснювальній записці регулятор повідомив, що споживач має право за свій власний рахунок придбати та встановити газовий лічильник для своєї квартири.

Право на облік

Як , що здійснює державне  регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг, кожен побутовий споживач природного газу має право за власний рахунок придбати лічильник газу, обравши його тип та марку.

Зазначається що нав'язування оператором газоразподільних мереж споживачеві блакитного палива лічильника певного марки та типу є порушенням ліцензійних умов.

Для встановлення лічильника за всласні кошти споживачеві потрібно зробити декілька кроків.

По-перше, звернутись до оператора газорозподільної системи (ГРМ) та узгодити порядок таких дій як видача технічних умов, погодження проекту тощо.

По-друге, фізичне встановлення лічильника. Може бути здійснене будь-яким підприємством, яке має право на виконання таких робіт.

По-третє, після того, як роботи із встановлення лічильника газу були завершені, споживачеві необхідно звернутися до оператора ГРМ для проведення первинного обстеження вузла обліку, ввести лічильник газу в експлуатацію та здійснити його опломбування.

Розміри і типи

В Україні побутовому споживачеві доступні побутові лічильники газу мембранного або роторного типорозміру 1.6, 2.5, 4, 6, 10 (типорозмір означає номінальну пропускну здатність лічильника).

Підбір типорозміру лічильника проводиться на етапі проектування в залежності від витрат газу встановленого (або такого, що проектується) газового обладнання. Інформація щодо витрат газу вказується в паспорті та залежить від потужності кожного газового приладу.

Наприклад, газові плити, залежності від моделі мають витрату газу 1,2 - 1,5 куб м/год. Газові проточні водонагрівачі (колонки) – 1,5-3 куб м/год. Опалювальні прилади, в залежності від теплової потужності, від 0,9 до 6 куб м/год.