Курьер против солнца

Ухвалений закон "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" визначив повноваження цього органу.

Серед його завдань — встановлення цін і тарифів на електроенергію та визначення правил взаємовідносин між монополістами та споживачами.

Однак виявилося, що рішення, які регулятор ухвалює у формі постанов, не остаточні. Затримати набуття ними чинності може "Урядовий кур'єр" — щоденне друковане видання центральних органів виконавчої влади України.

Закон про НКРЕКП вимагає публікувати постанови регулятора в "Урядовому кур'єрі" протягом 15 календарних днів після ухвалення. Після такої публікації рішення регулятора набуває чинності і підлягає виконанню.

Проте останнім часом видання дозволяє собі нехтувати строками публікації рішень НКРЕКП і робить це вибірково. На практиці таке затягування може означати суттєві збитки для учасників ринку та держави.

Останній приклад — затягування з публікацією постанови НКРЕКП №428, яка встановила нові "зелені" тарифи для приватних господарств. Цей документ регулятор затвердив та опублікував на своєму сайті ще 30 березня, однак у друкованому виданні текст постанови №428 не з'явився.

Результат такого затягування для українців, які встановили дахові сонячні електростанції, більш ніж неприємний — вони втратили 1,44 млн грн.

Може здатися, що регулятор зробив усе, що від нього вимагається. Однак закон покладає на комісію завдання забезпечити встановлення цін і тарифів для гравців ринку. Серед основних принципів роботи комісії — законність, самостійність, ефективність, своєчасність та відповідальність за ухвалені рішення.

Критерій ефективності рішення органу державної влади полягає у можливості його застосування. Тому аналіз встановлених законом принципів роботи регулятора дозволяє зробити висновок, що НКРЕКП зобов'язана не лише формально ухвалити постанову, а й забезпечити її публікацію та виконання.

Регулятор міг би закликати "Урядовий кур'єр" опублікувати постанову, не кажучи про більш активні дії на кшталт звернення до уряду або суду. Зрештою, чи не повинен регулятор захищати інтереси малих учасників ринку?

Під час підготовки матеріалу голова регулятора Дмитро Вовк також висловився з приводу проблеми відсутності публікацій рішень комісії в "Урядовому кур'єрі". За його словами, на 14 червня неопублікованими є 32 постанови, із яких 20 очікують публікацію уже більше як два тижні, а деякі — більше 100 днів.

Однак деталями з приводу незаконних затримок з публікацією голова регулятора поділився на своїй сторінці у Facebook. З точки зору українського законодавства така дія не має жодного юридичного наслідку.

Виходить, що є обурення приватної особи у себе в Facebook, однак на сайті НКРЕКП відсутні звернення до "Урядового кур'єру", прем'єр-міністра чи президента із закликом допомогти вирішити проблему. До того ж, у НКРЕКП є можливість провести прес-конференцію чи інший публічний захід на цю тему, не кажучи вже про судовий позов, .

У Комісії стверджують, що "НКРЕКП неодноразово письмово зверталась" з цього приводу до Кабміну, прем'єр-міністра, Верховної ради, та парламентського комітету ПЕК, РНБО, до антикризових енергетичних штабів та навіть представництва ЄС.

Щоквартальні тарифи

Особливість "зелених" тарифів в Україні полягає у їх прив'язці до поточного курсу євро — це закріплено на рівні законодавства. Такий підхід дозволяє зменшити ризики, пов'язані з коливанням гривні, зокрема — для власників приватних будинків, які встановили дахові сонячні електростанції.

Звісно, переглядати тарифи щоразу після зміни курсу євро — занадто складно, тож вони визначаються кожного кварталу і затверджуються постановою НКРЕКП. Чинною є постанова НКРЕКП №2382 від 29 грудня 2016 року, що встановлює "зелений" тариф для господарств на рівні 498,17 коп за кВт-год.

Наступна постанова, №428, що збільшувала тариф на 23 коп, була ухвалена 30 березня 2017 року і повинна була вийти друком в "Урядовому кур'єрі" не пізніше 14 травня. Проте цього не сталося. Через це нову ставку "зеленого" тарифу для господарств, 521,09 коп за кВт-год, застосовувати не можна.

За два місяці затримки українські громадяни, що інвестували у власні сонячні електростанції, не отримали 1,44 млн грн законних виплат.[L]

Постанови №2382 та №428 як дві краплі води схожі одна на одну. Їх відрізняють лише дата та розміри ставок "зеленого" тарифу. Кожна з них — це півтора аркуша друкованого тексту, тож навряд чи затягування з їх публікацією пов'язане з коректурою. Очевидно, що "Урядовий кур'єр" порушує законодавство.

Через таку бездіяльність втрачають гроші не лише власники домашніх електростанцій. Державний та місцеві бюджети не отримали 350 тис грн податків.

Невидимий гравець

В Україні домашні сонячні електростанції — ледь видимий гравець на ринку електроенергії. До травня 2017 року господарств, що підключили до мережі сонячні електростанції за "зеленим" тарифом, було трохи більше 1 300.

З 1 квітня, відколи повинна була набрати чинності нова постанова НКРЕКП, до 14 червня вони дали в мережу близько 7 300 000 кВт-год електроенергії.

З точки зору енергосистеми виробіток електроенергії домашніми СЕС — майже непомітний. Однак їх кількість швидко зростає. У 2015 році їх було лише 270, у 2016 році — понад тисячу, а за перші п'ять місяців 2017 року додалося ще 300.

Така динаміка не унікальна. У Німеччині в 2014 році працювало близько 1,5 млн дахових електростанцій, 70% з яких були профінансовані власниками будинків.

Тренд до збільшення місцевої розподіленої генерації електроенергії з відновлюваних джерел характерний для більшості розвинених країн. Однак у розвинених країнах редакції бюлетенів, що друкують закони та постанови органів влади, дотримуються закону. Мільйонні збитки з них стягнули б через суд.

В Україні ж "Урядовий кур'єр" впливає на державну енергетичну політику, а НКРЕКП нічого не робить, щоб припинити беззаконня. Видання не вперше затягує публікацію рішень регулятора. Аналогічним чином воно на кілька місяців затягнуло публікацію скандальної постанови НКРЕКП про нестандартні приєднання.

Практика порушення вимог закону цим друкованим органом стає все більш схожою на системне використання друкарського станка як інструменту впливу.