Мирон Рабий: Я хочу, чтобы власть боялась третьего Майдана

Нещодавно у самому серці Нью-Йорка відбулася конференція "Інвестиції в Україну".

Не можна казати, що серед американської ділової еліти стався вибух, і вона почала готуватися заводити в Україну шалені гроші.

Власне, такого не було і в 2005 році, коли почалося несподіване "українське диво" у вигляді приголомшливого зростання фондового ринку.

Американці дуже скептично дивляться на Київ. Вони ставлять умови, за яких бізнес США готовий принаймні звернути увагу на Україну.

Перш за все - це наведення ладу, і не стільки на території АТО, скільки в економіці, судах, управлінні державою.

Великі корпорації, які звикли до великих масштабів, потребують зрозумілої інфраструктури зростання. Маленькі компанії прийдуть лише після великих.

Отже, якщо Київ хоче американських грошей, завдяки яким зростав Китай, то він мусить еволюціонувати.

Партнер юридичної компанії Dentons Мирон Рабій під час конференції був чи не головним прагматичним оптимістом щодо України.

Він звернув увагу слухачів на те, що далеко не вся територія держави є проблемною. На його думку, саме зараз Київ має реальний шанс багато чого змінити.

Рабій певний час жив у Києві і на власні очі бачив Майдан. Зараз, перебуваючи у Нью-Йорку, він є унікальним носієм одночасно двох точок зору на сучасну Україну: зсередини та ззовні.

* * *

- Мироне, Україна має перспективи щось змінити, чи вона все та ж, але з іншим фасадом?

- Думаю, що країна змінилася докорінно, і люди змінилися.

- У чому ця зміна?

- Люди взяли владу в руки. Я тільки буду повторювати те, що ми чули на Майдані: влада мусить бути підконтрольна людям.

З того, що я чую від людей у Києві: кожен боїться третього Майдану. Головне, я хочу, щоб влада боялася третього Майдану.

Це не показник того, що наші справи такі погані, що третій Майдан настане. Але люди ставляться до влади набагато серйозніше. Не просто привели когось до влади і пішли додому. Люди хочуть відчувати, що є контроль за владою.

Думаю, це буде головний фактор, що вплине на реалізацію реформ. Обставини, люди і час тепер такі, що Україна може рухатися тільки вперед.

Україна тепер не має можливості стояти на одному місці або дати задній хід - вона мусить рухатися вперед. На хвилі тих переконань я переїхав сюди (у Нью-Йорк. - ЕП), щоб залучати інвесторів в Україну саме тут, а не чекати їх приїзду.

- Як вони зараз бачать Україну? Які типові питання вони вам ставлять?

- Всі хочуть кількох речей. Перша - уряд повинен бути сформований. Друга - реформи мусять бути проведені. Третя - Україна повинна вистояти зиму і тиск з боку Росії. Стабілізація на сході мусить якимось чином реалізуватися, бо наразі, якщо девальвація гривні є занадто швидкою, це просто не приваблює  інвестора.

Таке відчуття, що економіка України ще не впала до самого низу. Вона ще трохи впаде. У 2009 році усі чекали, коли економіка перестане падати, щоб можна було подаватися вперед. Зараз ми так само чекаємо.

- Чи приваблива ціна активів в Україні, щоб інвестори купували бізнеси?

- У 2008-2010 роках була певна хвиля, дуже тимчасова і абсолютно не успішна. Певні інвестори чекали, що будуть продавати хороші активи за низькими цінами. Такого не було. Ніхто не був готовий швидко скидати активи, аби скидати.

Буде більше реструктуризацій, ніж до того, можливості з продажу активів банками в ході реструктуризації. Щодо інших варіантів - не думаю, що таке буде. Зараз не йдеться про те, що у когось раптово з'явилося бажання піти до України, і він одразу знайшов гарні активи для купівлі.

Я розмовляв тут з інвесторами, які вже знають Україну. Вони сподіваються на завершення деяких проектів, які вони розпочали. Вони вже мають готові рішення, але війна і процедури поки що гальмують процес.

Інші почнуть дивитися, коли усе буде спокійно. Їм знадобиться рік-півтора, аби вони прийняли рішення та зрозуміли, з ким і де вони йдуть. Корпоративні рішення входити в країну забирають один-два роки.

Я не сподіваюся, що у 2015 році до весни буде раптовий приплив інвестицій. Може, у 2016 році. Якщо йдеться про наповнення держбюджету-2015, думаю, це проблема. Реалізація інвестиційних проектів, які б мали хороший податковий наслідок вже у 2015 році, є нереальною - хіба що доходи з приватизації.

- Буде важкий рік?

- Буде важкий рік.

- Чи є українські підприємці надійними партнерами в очах американців? Чи є якась узагальнена точка зору щодо України?

- Нема. Я не люблю говорити, що український народ є надійний бізнес-партнер або ненадійний. Є партнери конкретні, і мова завжди мусить йти тільки про них. Вважаю, бізнес так і дивиться.

Є досвідчені інвестори, які вже або працювали в Україні, або мають там проекти, або довго розглядали можливості входження до України. Є ті, які ще не знають, а тільки чують у новинах. Є ті, що шукають надійного партнера. Не лише з точки зору репутації, але й привабливості та тривалості проекту. Їх не так легко знайти.

Думаю, просто треба почати процес пізнання країни та її інвестиційних можливостей. Того, що читається з новин, навіть бізнес-новин, недостатньо.

- Як повинна шукати партнерів типова американська кампанія?

- Всі, хто заходять на ринок, часто говорять із своїми посольствами. Америка має і посольство, і комерційний відділ, який активно працює і спрямовує людей. Він доволі добре орієнтується на ринку.

Найчастіше люди заходять на людських відносинах. Хтось комусь щось підказав або хтось десь когось знайшов. Зробити стандартну схему мені важко.

- Якою повинна бути норма прибутку, щоб американська компанія зацікавилася Україною з її ризиками?

- Представник Євробанку на конференції казав наступне. В Америці можна інвестувати в абсолютно стабільний стандартний ринок, не сильно ризикувати, і це дасть 9-10%. Заходячи в Україну, кожен хотітиме у два-три рази більше.

- Захист іноземних інвестицій в Україні недостатній, його майже нема. Чи є шанси протягом двох-трьох років зробити його набагато сильнішим?

- Ми абсолютно впевнені у цьому.

- Яким чином це може статися?

- Через реформи та відповідальність уряду до народу і людей.

- Заступник голови Адміністрації президента Дмитро Шимків у зверненні до інвесторів багато говорив про реформи. Однак усі урядовці в усі роки казали те саме. Тим не менш, Україна залишається такою, якою вона була.

- Я знаю.

Заступник голови АП Дмитро Шимків розповідав, що НБУ міцно контролює курс. Тоді долар вже коштував 17 гривень - як і зараз

- Чи можна вірити обіцянкам цієї влади?

- Є велика надія багатьох, хто вже з цією владою працював. Надія, що ця влада буде більш відповідальною та мудрішою, ніж попередня.

Так, після Помаранчевої революції розчарування було велике. Так, зараз розмови часто ті самі. Що з цього всього вийде? Чи буде триматися щойно створена коаліція? Чи не посваряться Петро Порошенко та Арсеній Яценюк?

Давайте подивимося, чи втримається конструкція нової коаліції в умовах економічної кризи і фактично воєнного стану. Всі мають достатньо довіри, але хочуть реалізації обіцяного.

- Кажуть, на Україну сильно впливають ЄС та США. Чи бачите ви цей вплив у сенсі втілення реформ?

- Так. Український уряд і групи, які організовують реформ-проекти, близько працюють і з Європою, і з американським урядом.

Наша фірма через US Ukraine Business Council взяла участь у підготовки звіту щодо потенційно можливих реформ в українській юриспруденції. Багато таких проектів тепер рухаються. Дуже інтенсивно йде. Я позитивно це бачу.

Одна з тем доповіді Рабія - нафтогазові покладини України

- На втілення певних реформ виділяються чималі американські гранти. Є люди, які ці гранти споживають. Вони в усі часи були активними, але їх активність не збігалася з діями влади. Чи поєднаються ці два явища?

- Я би хотів це бачити. Знаю, є певні розбіжності, але це притаманно не лише Україні. Просто є організації, які живуть на гранти. Потрібна зацікавленість уряду у реалізації таких проектів.

Був час в Україні, що тільки казали: "Так, так, ви робіть свої програми". Тепер, я б сподівався, в уряді таки хтось прочитає ті звіти, які подаються. Також мав би надію, що міжнародні організації, які надають таку допомогу, будуть більш прискіпливо дивитися на організації, які їх готують.

- Які питання виникали у людей, з якими ви спілкувалися останнім часом?

- Перше - коли розпочнуться реформи і якими вони будуть? Де план реформ? Де план дій уряду?

- Які реформи вони вважають найнеобхіднішими?

- Викорінення корупції і повна реформа судової гілки.

- Захист інвестицій - найважливіше?

- Так.

- А яка друга група питань?

- Завершення кризового менеджменту української економіки в рамках АТО. Ми не можемо говорити про реформи, коли є кризовий менеджмент економіки.

- Раніше Україну сприймали як одну з країн певної групи - Росія, Кавказ, Білорусь.

- Так.

- Зараз змінилося ставлення чи нас досі ототожнюють з Росією?

- Змінилося. Україна себе прославила. Про неї вже не говорять в рамках СНД.

- Якщо розглядатимуться інвестиції, нас розглядатимуть окремо від Росії?

- Абсолютно. Росія воює проти України.

Однак наразі кризовий менеджмент і АТО - пов'язані питання. Кризовий менеджмент часто не дозволяє робити певні рухи.

Коли уряд випустить пакет реформ, буде чіткий крок до реалізації програми президента до 2020 року, яка передбачає шестирічний прискорений темп реформ для вступу України в Євросоюз. Це головне.

На цьому тлі люди будуть розробляти плани входження на ринок. Ці плани не короткострокові, вони розраховані на два-три роки, іноді довше.

Фото emaidan.com.ua