Коалиционное соглашение и угроза кризиса

Коаліційна угода, підписана 21 листопада п'ятьма політичними силами, суттєвий крок до створення уряду, який зможе провести критично необхідні реформи.

Вона, що важливіше, зв'язує підписантів зобов'язанням вживати заходів для усунення корупції та встановлення верховенства права.

Угода пропонує низку важливих реформ, зокрема, що стосуються системи безпеки та оборони, судочинства, а також децентралізації державного управління.

Очікуваними є зміни Конституції та виборчої системи. Крім того, угода приділяє увагу перетворенням у системах соціального забезпечення та охорони здоров'я.

Угода окреслює і низку важливих заходів з проведення економічних реформ. Серед них - скорочення кількості регуляторних органів, спрощення податкової системи, зменшення рівня соціальних відрахувань до бюджету, урізання рівня бюрократії та спрощення процедур, необхідних для відкриття і ведення бізнесу.

Однак коаліційна угода не дає відповіді на загрозу фінансової кризи та видається недосконалою, ба - навіть неадекватною у низці важливих напрямків.

Дефіцит сектора державного управління - бюджет, позабюджетні фонди та прогнозований на 2014 рік дефіцит "Нафтогазу" - становить понад 10% від ВВП, що потребує річного обсягу запозичень на рівні 200 млрд грн.

Цей дефіцит великою мірою покривається грошовою емісією Нацбанку, через яку збільшується гривнева монетарна база. Водночас обсяг державного та гарантованого державою боргу за результатами 2014 року, ймовірно, перевищить 70% від ВВП порівняно із 40% на початку 2014 року.

При цьому золотовалютні резерви НБУ впали до 12 млрд дол, а суттєві зовнішні виплати, які очікуються до кінця 2014 року, помітно зменшать і цей низький рівень.

Гривня з початку 2014 року знецінилася на 50% до 15 грн за дол, а на "чорному" ринку за долар дають навіть більше. НБУ запровадив радикальні обмежувальні заходи на валютному ринку, обсяги торгів на якому в результаті помітно впали.

Численні банки стають неплатоспроможними і потребують фінансових вливань від НБУ. Україна опинилася на грані фінансової катастрофи, яка може призвести до подальшого стрімкого знецінення гривні та появи передумов для гіперінфляції.

Хоча спровокована Росією війна у Донбасі є важливою причиною фінансової кризи, але значна частина проблем виникла через дії та бездіяльність української влади. Загальне зниження рівня ділової активності в регіоні та втрати в торгівлі з Росією призвели до повсюдного економічного спаду.

Тривалі бої на Донеччині і Луганщині призвели до закриття багатьох шахт, що викликало необхідність імпортувати вугілля і вдарило по золотовалютних резервах НБУ. Часткове закриття металургійних комбінатів Донбасу призвело до експортних втрат та зменшення валютних надходжень.

При цьому потребують збільшення витрати на оборону, які становлять лише 1,5% від ВВП. На цьому тлі субсидії, які забезпечує уряд, щоб утримувати ціни на газ для населення на невиправдано низьких рівнях, становлять близько 7,5% від ВВП.

Якщо теперішня урядова лінія відсутності суттєвих реформ збережеться, то можливість надалі позичати за кордоном стане примарною. Кредит на 17 млрд дол, на який претендує Україна в рамках угоди з МВФ, можна отримати лише за умови проведення суттєвих змін, особливо щодо корупції і державного управління.

Ця позика вимагає досягнення цільових показників за рівнем бюджетного дефіциту та державного боргу, реформи банківського сектора. Україна за угодою з МВФ отримала лише 4,2 млрд дол, а виділення наступних траншів, які повинні були надійти до кінця 2014 року, досі перебуває під питанням.

Зважаючи на жорсткість основних критеріїв фінансової стабільності, виконання яких необхідне для отримання наступних частин кредиту, здатність України досягти їх дедалі частіше викликає сумніви.

Хоча відбулося публічне обговорення можливості збільшити фінансування з боку фонду на 19 млрд дол, однак ця сума ще не доступна. Її не запропонують, якщо у країні не буде глибоких та всеосяжних реформ.

Аналогічно, позики, запропоновані іншими донорами, наприклад США, ЄС, Світовим банком та ЄБРР, не будуть доступними в будь-яких суттєвих сумах за теперішнього стану справ. Надії на новий "План Маршалла" для України неможливо втілити в життя без реальних зусиль уряду в напрямку реформ.

Єдиний шлях для України уникнути фінансового обвалу - провести глибокі та всеосяжні перетворення, починаючи з різкого скорочення бюджетних видатків на 25%, аби зменшити величезний дефіцит.

Цього можна досягнути за допомогою лібералізації цін на газ, забезпечення прозорості у державних закупівлях, реформування пенсійних виплат, скасування субсидій підприємствам та ефективної реструктуризації банківського сектора.

Ліквідація газових субсидій допоможе заощадити 7,5% від ВВП, усунути ключове джерело корупції і зменшити залежність країни від постачань російського газу.

Встановлення однакових для всіх ринкових цін на блакитне паливо та повна реструктуризація "Нафтогазу" допоможуть енергетичній галузі перетворитися з найбільшого тягаря для економіки у фактор незалежності суверенної України.

Такі заходи заохотять заощадження та диверсифікацію енергетичних ресурсів, а також стимулюватимуть розвиток альтернативних джерел їх постачання. При цьому за допомогою адресних соціальних виплат реально захистити найбільш вразливі частини суспільства від негативного впливу підвищення цін на газ.

Реформа державних закупівель, яка би зробила їх процес прозорим та усунула хабарництво, допоможе заощадити 2-5% від ВВП. Ця зміна так само дозволить не лише зменшити тягар бюджетного дефіциту, а й знизити загальний рівень корупції.

Правильно виписані умови проведення конкурсних торгів збільшать ефективність державних закупівель. Це стосується і видатків на оборонні цілі, на яких також заробляють корупціонери, використовуючи різноманітні схеми.

Пенсійна реформа також важлива, бо теперішня система передбачає непомірні пенсійні видатки - 17% від ВВП. Очевидно, що мінімальні та найбільш розповсюджені рівні пенсій є неадекватними і заганяють бідних у злидні. Однак в Україні є чимало привілейованих пенсійних виплат занадто великих розмірів.

Нівелювання цих надлишкових соціальних виплат заощадить 4% від ВВП. Такі скорочення можуть забезпечити більше гнучкості державним фінансам.

Також існує низка субсидій підприємствам, досить витратних для бюджету, які насправді є лише методом державного фінансування конкретних олігархів.

Зазначені субсидії існують у вугільній галузі, у формі привілейованого доступу до ринку електроенергії та інших державних послуг. Усунувши ці пільги, бюджет може заощадити 2% від ВВП. Знову-таки, подібні субсидії лише створюють зайві витрати для держави і підживлюють корупційний вплив олігархічних компаній.

Нарешті, реструктуризацію банківського сектора слід зробити так, щоб зменшити тягар рекапіталізації для держбюджету та НБУ. Зрозуміло, що банки потребують підтримки ліквідністю з боку НБУ, але також очевидно, що рефінансування проводиться без належного контролю за використанням отриманих коштів.

Багато банків є неплатоспроможними, тож їх не слід підтримувати. Крім того, системно важливі установи варто підтримувати за допомогою інструментів, які б великою мірою фінансували теперішні власники банків, щоб втручання держави було найменш витратним та максимально ефективним.

Будь-який уряд, який не зможе адекватно відповісти на виклики фінансової кризи, що потроху вражає Україну, підірве життєздатність країни та її спроможність протистояти російській агресії.

Розвал економіки призведе до того, що перспективи уряду утримати контроль над країною суттєво погіршаться, і нового Майдану, часто згадуваного активістами, буде важко уникнути.

Дарон Асемоглу, професор економіки Массачусетського технологічного інституту, Бостон, США, Андерс Аслунд, старший співробітник Інституту Петерсона, Вашингтон, США, Олег Гаврилишин, гостьовий професор Університету Джорджа Вашингтона, Вашингтон, США, Василь Калимон, професор-емерит Бізнес-школи Айві Західного університету, Лондон, Канада