Сколько стоит "дешевый" газ для населения

НАК "Нафтогаз України" довгі роки був зразком безвідповідальності та "бізнесу", наближеного до влади.

Кожний наступний уряд відкладав прийняття непопулярних рішень щодо приведення цін на енергоносії до рівня ринкових. Вже це одне не йшло на користь компанії. Ще чимало грошей виймали чиновники на чолі НАКу, які очолювали корупційні схеми. Не дивно, що фінансово компанія нагадувала головку сиру – ззовні монолітна, а всередині багато дірок. Закривати ці дірки доводилося за рахунок держави.

Ми вирішили підрахувати за останні п’ять років, скільки коштували бюджету дешевий газ для населення та корупція чиновників "Нафтогазу".

В 2013 році державний монополіст НАК "Нафтогаз України" збільшив чистий збиток за міжнародними стандартами фінансової звітності на 14,2%, порівняно з 2012 роком - до 12,521 мільярда гривень. Згідно з повідомленням компанії, її чистий дохід за рік скоротився на 23,4% - до 74,609 млрд гривень.

Якщо дуже стисло, то можна виділити наступні основні причини збитковості Нафтогазу.

Причина перша. Позбавлення НАКу платоспроможних клієнтів, які сплачують за природний газ ринкову ціну.

Що цим скінчиться, було зрозуміло від самого початку. Наприкінці 2012 року тодішній голова НАКу Євген Бакулін вперше заговорив про так звану реформу. Її сутність, як не дивно, полягала у передачі до рук трейдерів найбільш рентабельного сегменту роботи "Нафтогазу" - постачання газу за нерегульованим тарифом для промисловості.

Самому монополісту залишили споживачів, які отримують газ за регульованою ціною, яка є збитковою та ледь покриває витрати, - теплокомуненерго (ТКЕ) та населення.

Не виключено, що "реформа" була обумовлена приналежністю Бакуліна до команди екс-віце-прем'єра Юрія Бойка. А той відстоював інтереси свого бызнес-партнера олігарха Дмитра Фірташа. У 2013 році замість державного "Нафтогазу" на ринку промислових споживачів хазяйнували фірташевський Ostchem, структури Ріната Ахметова та навіть Сергія Курченка. Не зайвим буде зазначити, що жалюгідний стан НАКу був корисним для Росії – тоді ще "партнера" та "доброго сусіда України".

Євген Бакулін та Юрій Бойко під час підписання угоди з "Газпромом". Фото "Газпрому"

Причина друга. З населенням та ТКЕ невигідно працювати, оскільки вони є дотаційними, а дотації здебільшого не надходять.

Зазвичай вважається, що для населення має вистачатися газу внутрішнього видобутку, якого є 18-20 млрд куб м на рік. Здебільшого, його давала дочірня компанія "Укргазвидобування".

Але, як свідчать проекти фінпланів НАКу, цього газу не вистачало. Чому – то окрема причина. "Нафтогазівці" кажуть, що населення забагато споживає. Незалежні спостерігачі натякають, що саме такою є головна оборудка керівників "Нафтогазу" – списати газ на населення за малою ціною, а реально продати його промисловості. Підприємствам вигідно, оскільки вони отримують пальне зі знижкою, а чиновники деяку частину заробленого отримують в "кеші" власне для себе.

Розслідувати це питання досі не хотіла жодна влада – в тому числі, і влада "камікадзе". Отже, офіційно досі вважається, що населення споживає забагато газу. Тому начебто на потреби ТКЕ треба спрямовувати імпортоване пальне – власного не вистачає.

Далі вже справа техніки, яка спрямована на перенаправлення коштовного імпортованого газу на потреби ТКЕ. Зокрема, в "Нафтогазі" намагалися запровадити "свопи": палимо дорогий російський газ – потім заміщуємо його дешевим українським.

Не проти "свопів" навіть було Міністерство доходів та зборів. Але попри лояльність міністерства, запровадити реальне заміщення не вдалося. Це було нереально. Видобуток газу в Україні з року на рік знижувався, тому що державні компанії – "Укргазвидобування" та "Укрнафта" – не вкладали кошти у розширення виробництва. Чому – окрема тема для розмови.

Знову дивним чином пригадуються персони Бойка та Бакуліна, які де-факто робили все, щоб Росія більше заробила на нашій державі. І якщо Бакуліну правоохоронці зараз ставлять неприємні питання, то про Бойка чомусь "забули". Цікаво, чи колись "згадають"?

Через начебто завелике споживання населенням, з року в рік накопичуються борги з бюджетної компенсації збитків, які виникли через ТКЕ. За останні два роки цю різницю, яка дорівнює близько 20 млрд грн, держава так і не відшкодувала.

Крім того, НАК викупає газ в "Укргазвидобування" за дуже низькою ціною в районі 50 доларів США за тис куб м. І таким чином, притоплює "дочку", яка теж отримує збитки.

Кабмін надав "Нафтогазу" ще грошей, не платить Росії за газ та готується підвищити ціни для населення. Поки що це вичерпний перелік реформ уряду Яценюка. Фото ria.ru

Причина третя. Довгі роки вартість газу для населення залишається неринково занизькою.

Досі незрозуміло, чому про газ думає кожний пересічний українець. Це просто ресурс – не розмовляють же на кухні про вартість вугілля, торфу та електроенергії. Отже, саме по собі питання газу – суто політичне.

Його ціну вже давно треба було підняти до ринкового рівня. Це відразу зробило б "Нафтогаз" та його дочірні компанії мегаприбутковими. І не лише через те, що населення платило б повну ціну.

Ринкова ціна унеможливила б корупційні схеми всередині "Нафтогазу" – вони приведені вище. Можливо, саме газове лобі доклалося до того, щоб зробити питання тарифів для населення політичним. Адже чим довше держава начебто турбуватиметься про громадян, тим більше зароблять на схемах.

Навколо газового питання зросли справжні барикади популізму. "Труба", "консорціум", "тарифи на газ", "МВФ вимагає", "захистимо населення". Торги уряду Азарова з МВФ і замороження співробітництва - яскравий приклад такого популізму.

Причина четверта. "Видобування газу в "Нафтогазі" стало одним з факторів подальшого занепаду компанії.

Мало того, що влада України створила умови для поступового занепаду "Нафтогазу". Так ще навколо компанії розверталися корупційні схеми, які прискорювали банкрутство.

Наприклад, Сергій Курченко отримав газ, а сплатити за нього "забув". А голова "Нафтогазу" Бакулін мав отримати передплату, але натомість віддав пальне авансом. Це є одним з епізодів, через який екс-керівника компанії зараз переслідують правоохоронці.

Боргова "стратегія" "Нафтогазу"

Не вірите, що "Нафтогаз" прихований банкрут? Ось вам прямий доказ.

"Економічна правда" простежила процес накачування статутного фонду НАК "Нафтогаз України" за останні п’ять років. Результат невтішний – майже 73 млрд грн.

Як бачимо з наведеної вище таблиці, строк випуску облігацій до погашення з плином часу скорочувався, а відсоткові ставки збільшувалися. Це свідчить про те, що покупці ОВДП ставляться до цих залучень з більшою обережністю. Навіть незважаючи на те, що основний обсяг облігацій купували державні банки, а потім перепродавали їх Національному банку.

Гроші від продажу ОВДП зазвичай використовували для купівлі валюти, яка йшла на сплату за російський газ. В динаміці за роками, "закачування" ОВДП виглядало наступним чином.

Але навіть грошей від уряду не вистачало. Для "затикання дірок" брали додаткові кредити – зазвичай під заставу газу, що постачається.

Фахівці НАКу у планах фінплану на рік неодноразово підкреслювали, що вартість обслуговування боргів постійно зростає. За рахунок цього нарощуються збитки.

При цьому компанія не заробляла, а фактично працювала на обслуговування боргу. Навіть для того, щоб банально сплачувати за старими кредитами, треба було брати нові. Власне, в листопаді 2013 року відбувся технічний дефолт, коли була прострочена виплата купонів НАКу.

Існує розуміння, що для великої компанії жити в борг – це нормально. Але, мабуть, категорія "нормальності" теж має граничні виміри. Ситуація "Нафтогазу" більше нагадує катастрофу – стан хворого, якому реаніматори вперто не дають померти.

"В принципі, це була довготривала стратегія "Газпрому". Зараз вона починає працювати", - вважає Михайло Гончар, директор енергетичний програм центру "Номос".

"Склався давній вантаж боргів попереднього періоду. А зараз настав дуже "добрий" час для того, щоб "Нафтогаз" знову збільшував свою заборгованість. І ми розуміємо, що значна частина цієї заборгованості буде пов’язана з російськими кредитами. Виходячи зі стану "Нафтогазу" і обмежених можливостей уряду, зробити емісію ОВДП можна, але вона не надто допоможе", - сказав Гончар.

Скільки це коштує

Ми вирішили також розрахувати, скільки буде коштувати обслуговування цих боргових зобов`язань. З припущенням, що остання емісія ОВДП була здійснена за тими ж умовами, що і попередня.

Зауважимо, що ці кошти сплачує не "Нафтогаз", а держава. Не маючи грошей в бюджеті, уряд поповнював статутний капітал НАКу власними розписками. За якими, звісно, він має сплачувати відсотки.

Обслуговування емісії ОВДП загальним обсягом близько 73 млрд грн коштуватиме приблизно 51 млрд грн. Загалом держава сплатить за "живого мерця" "Нафтогаз" близько 124 млрд грн. Насправді, ця сума має бути дещо більшою, оскільки банки викупають ОВДП ще й з дисконтом. Зокрема, на покриття знижки лише в 2013 році "Нафтогаз" відстоював надання додатково більше 2 млрд грн. Це два мільярди з бюджету держави.

З наведеної вище калькуляції ми бачимо не лише вартість обслуговування ОВДП. Ми також бачимо втрачену вигоду через те, що бюджет просто не має "живих" грошей. Виникає питання, навіщо державі тягнути таке навантаження?

Чому не час продавати "Нафтогаз"

Нещодавно уряд поставив за мету збалансувати бюджет НАКу до 2018 року. Це буде складно, оскільки окрім ОВДП на держмонополії висить ще більше 60 млрд грн кредитів і більше 30 млрд грн боргів населення, ТКЕ та підприємств.

Останнім часом дуже популярною є думка, що компанію-монстра варто розчленити та продати частинами.

"В мене думка така, що питання Нафтогазу можна вирішити шляхом реструктуризації, а точніше продати частини його – продати "Укрнафту", "Укртранснафту", і закрити діру "Нафтогазу", - вважає, Юрій Корольчук, член спостережної ради Інституту енергетичний стратегій. - Але при цьому підняти тарифи і заставити платити адекватну ціну на газ – іншого варіанту немає. Лише продати частину компанії".

Але тут треба розуміти – продані будуть лише найбільш привабливі частини НАКу. Це зокрема "Укрнафта" та "Укргазвидобування". В купівлі цих компаній зацікавлені деякі олігархічні групи в Україні – зокрема, "Приват" та група Дмитра Фірташа.

А отже, існує великий ризик, що приватизаційна вартість компаній буде навмисно занижена. До того ж, умови конкурсу напевно пропишуть так, щоб жодний справжній інвестор не зміг взяти в ньому участь. Наприклад, достатньо поставити умову, що покупець повинен мати потужності з нафтопереробки в Україні, щоб Ігор Коломойський та Фірташ (через Ігоря Єремєєва) не мали жодних конкурентів.

Ігор Коломойський напевно буде одним з головних претендентів на приватизацію "дочок" "Нафтогазу. Фото bigmir.net

Маніпулювати стартовою ціною теж буде легко. Останніми роками держава купувала газ "Укргазвидобування" за заниженими тарифами. А менеджмент Коломойського навмисно вимивав з компанії кошти. Отже, з точки зору оцінки компанії начебто коштують дуже небагато. Але то є хибна уява. Варто лише розпочати платити за газ та нафту ринкові ціни, як рентабельність УГД та "Укрнафти" зросте дуже істотно.

Крім того, що після такого продажу робити з рештою "Нафтогазу"? Це буде майже те ж саме, що свого часу зробив Бакулін, віддавши найбільш прибутковий напрямок роботи компанії до рук приватних трейдерів.

Отже, щоб не втратити найбільш ласі шматки "Нафтогазу", продавати їх зараз не є слушною ідеєю.

"В даній ситуації, в умовах кризи і локального конфлікту з застосуванням сили, в нестабільній політичній ситуації, ГТС нормально працювала і забезпечувала споживачів в Європі і Україні. Якщо уряд буде адекватним, то він не прийматиме будь-яких рішень в цій сфері, тому що вона дуже чутлива. Логічно б було зробити паузу, і виважено підійти до цієї ситуації", - вважає Михайло Гончар.

Головним вектором на найближче майбутнє має стати приведення цін на енергоносії до рівня ринкових.