Реформа оборонки: последний "дерибан"?

15 січня 2014 року у вступному слові на засіданні уряду прем'єр-міністр Микола Азаров повідомив про необхідність розглянути кілька економічних документів.

Один з них потрапив до редакції ЕП.

Це проект розпорядження "Про схвалення концепції Державної цільової програми реформування та розвитку оборонно-промислового комплексу до 2017 року".

Азаров підкреслив, що успішна реалізація такої програми дасть поштовх оснащенню армії новітніми зразками техніки, прискорить розвиток науково-технічної сфери і зміцнить позиції України на світовому ринку озброєння.

Замовником програми визначено Мінекономрозвитку, яке протягом трьох місяців після затвердження концепції зобов'язане розробити дану програму.

Основне завдання - дати армії та правоохоронцям нову техніку та озброєння. Реалізація цього завдання покладена на оборонно-промисловий комплекс - ОПК.

Виконавці - державний концерн "Укроборонпром", органи центральної влади, що реалізують військово-промислову політику, інші суб'єкти усіх форм власності, які займаються військовою технікою.

Попередня програма розвитку ОПК завершилася провалом у 2013 році через хронічне недофінансування. Як підкреслюється в концепції, нова програма на 2014-2017 роки мусить підвищити рівень обороноздатності України та активізувати участь держави у міжнародній військово-технічній кооперації.

Мета програми - реструктуризація підприємств ОПК і підвищення конкурентоспроможності їх товарів та послуг. Для здійснення мети є два шляхи.

Перший - еволюційний. Передбачається завершити недофінансовані дослідно-конструкторські роботи з модернізації наявних зразків військової техніки, удосконалити існуючі технологічні процеси виробництва, об'єднати аналогічні підприємства ОПК задля оптимізації витрат та провести їх реструктуризацію.

Як наслідок, удосконалиться структура ОПК, сконцентруються ресурси і збережуться технології. Крім позитивних наслідків, Кабмін зробив акцент на негативних: технологічне відставання ОПК від провідних країн, зниження попиту на світовому ринку, ліквідація збиткових стратегічних підприємств.

Другий шлях уряд назвав оптимальним і обрав саме його: інвестиційно-інноваційний розвиток ОПК.

Його родзинка - поєднання науки та виробництва через запровадження нових технологій, удосконалення нормативної бази із стандартизації продукції, міжнародна кооперація, залучення приватного та іноземного капіталу, реструктуризація підприємств.

На диво, уряд не передбачив негативні наслідки інвестиційного розвитку. Зате підкреслив, що планує залучити молодих вчених та спеціалістів. Для інвестиційних проектів підготовлені наступні напрямки.

1. Технологічний розвиток ракето-, авіа- і суднобудування.

2. Створення індустрії наноматеріалів та нанотехнологій.

3. Розвиток композиційних та модифікованих матеріалів.

4. Розвиток малотоннажної хімії.

5. Енергозбереження, охорона навколишнього середовища.

6. Маркетингові дослідження ринків військової техніки.

7. Міжнародна кооперація.

Для здійснення заходів, пов'язаних з науковими дослідженнями у військовій сфері, планується асигнувати з держбюджету 2,9 млрд грн. На інші заходи уряд хоче залучити кошти з прибутку держпідприємств ОПК, кредити, державні дотації та інвестиції в розмірі 7,67 млрд грн до 2017 року.

В експертному висновку до проекту концепції майбутньої програми розвитку ОПК департамент фахової експертизи Кабміну вказує на відсутність напрямків розвитку безпосередньо самого оборонного комплексу. Він наголошує, що такі напрями повинні бути пов'язані з матеріально-технічними потребами збройних сил.

Крім того, департамент нагадує, що згідно з чинним законодавством армія та інші військові формування забезпечуються лише за бюджетні кошти.

Міністерство фінансів у зауваженні до проекту програми відзначило в ініціативах уряду певний авантюризм. Фінансисти вказали на важливість розтлумачити джерела 10,57 млрд грн, необхідних для успіху програми. Однак Кабмін відхилив зауваження, пообіцявши надати розрахунки пізніше у додатках до програми.

Як було зазначено, попередня програма розвитку ОПК, що діяла до 2013 року, зірвалася через нестачу коштів. Причому грошей не вистачало як при "попередниках", так при "реформаторах".

Згідно з аналітичною доповіддю Національного інституту стратегічних досліджень, інвестиції в інфраструктуру ОПК у 2006 році становили 21,6% від загального фінансування армії, у 2009-2010 роках - 7%, у 2012 році - 14,5%.

У 2010 році президент підписав закон "Про засади внутрішньої і зовнішньої політики", яким визначив реформування армії як одну з основних засад внутрішньої політики у сфері національної безпеки та оборони.

Однак декларації не збігалися з можливостями. Заплановані витрати на вдосконалення збройних сил щороку різко коливалися через брак коштів.

У 2010 році на реформування армії уряд заклав 498 млн грн, у 2011 році - 313 млн грн. У 2012 році він розщедрився на 1,4 млрд грн, але не дав грошей на прикладні дослідження, оновлення техніки та відновлення боєздатності військових частин.

У 2013 році видатки на реформування збройних сил були скорочені до 0,9 млрд грн. Більше того, у проекті бюджету на 2014 рік на реформу оборони передбачено  лише 464 млн грн - майже удвічі менше, ніж у 2013 році.

Скорочення спіткало і відновлення боєздатності військових частин. У 2010 році на це планували витратити 350,5 млн грн, у 2011 році - ще менше: 334 млн грн. Після цього уряд взагалі вилучив таку статтю видатків.

Крім загальновідомих причин невдач уряду Азарова - повної підвладності олігархічним кланам, корупції у стінах Кабміну та некомпетентності через "кумівство" - є ще одна. Уряд не зміг забезпечити надходження запланованих доходів від розпродажу надлишкового озброєння і техніки.

З омріяних 4,1 млрд грн у 2010 році до бюджету надійшло 0,33 млрд грн. З більш виважених 1,57 млрд грн у 2011 році фінплан країни отримав 0,38 млрд грн. У наступних роках взагалі нічого не продали. Причини ганебної політики наповнення бюджету встановлені у недавньому аудиті Рахункової палати.

Як зазначили спеціалісти, систематичний зрив розпродажу військової техніки відбувається через її моральне та фізичне зношення, неузгодженість дій між відповідальними органами влади та недосконале законодавство.

Якщо зважити на хронічні дефіцити бюджетів 2012-2013 років, державні дотації та державні інвестиції, на які розраховує уряд, нереальні. На прибутки державних підприємств ОПК, які достатні для покриття витрат на модернізацію, можна розраховувати тільки у далекій перспективі.

Отже, реальними ресурсами уряду є кредити та недержавні вкладення, які можна оцінити в контексті міждержавних відносин.

Міжнародні кооперації в сучасних умовах несуть ризики для України, і уряд повинен їх прораховувати. Нова концепція реформування ОПК передбачає гармонізацію законодавства з країнами ЄС та членами НАТО. Це важливо для перспективного розширення ринків, залучення кредитів та інвестицій.

Проте останні зміни зовнішньополітичного курсу керівництва держави в протилежному від Атлантики напряму дають підстави вважати, що Київ збирається завойовувати західні ринки з Росією чи колоритними країнами Азії та Африки.

Найбільш ризикованим партнером є Москва, яка недавно грала мускулами на кордоні з Україною. Кремль також є основним конкурентом України в продажах радянської військової техніки на світовому ринку.

Коли програма реформування ОПК буде прийнята, чиновники почнуть працювати над реструктуризацією підприємств. До 2017 року планується провести їх оптимізацію у вигляді ліквідацій, санацій, злиттів, акціонувань та продажів.

Зважаючи на плани ввести іноземний та приватний капітал в ОПК, розквіт рейдерства за часів "сім'ї" та кишеньковий уряд олігархів, є загроза, що Росія візьме під контроль військове виробництво в Україні чи його окремі процеси.

Навіть якщо міжнародна кооперація вестиметься з багатьма країнами, є ризики, що через домінуючу корупцію у вітчизняних органах влади Україна залишиться ресурсним придатком на міжнародному ринку.

Дослідники Дніпропетровського філіалу Національного інституту стратегічних досліджень в аналітичній записці підкреслюють, що створення інноваційної продукції в ОПК зазвичай не доводиться до серійного виробництва. Продукт продається іноземним фірмам, а українським власникам залишаються втрати.

Загалом майбутня програма необхідна і своєчасна, вона відображає гіпотетичні перспективи вітчизняного ОПК. Проте вже зараз можна передбачити її провал. Постійні скандали навколо приватизації держмайна дають підстави вважати, що армію готують до останнього "дерибану".

Державні стратегічні підприємства зношуються. Уряд скорочує витрати на модернізацію ОПК. Суцільна корупція, яка проникла у владну вертикаль від Києва до периферії, проїдає навіть ті мізерні кошти, які доходять з бюджету.

Без придушення корупції у стінах Банкової, без прозорості політичних рішень, без виходу з-під впливу агресивного сусіда оборонний комплекс України остаточно перетвориться на купу металобрухту з написом Made in USSR.