Этот век снова американский

З точки зору глобального лідерства 20-те століття можна вважати американським.

До своїх активів США додали складальну лінію, персональний комп'ютер, політ на Місяць та інтернет.

Успіхи у цих напрямах дозволили Америці стати і залишатися головною рушійною силою світового економічного зростання. Однак 20 століття вже позаду, то чи слід очікувати зміни лідерства?

Мабуть, найважливішою передумовою для глобального економічного лідерства є розмір економіки. Чим вона більша, тим більша її вага.

США є найбільшою у світі економікою - ВВП країни становить 16,2 трлн дол, Єврозона друга - 12,9 трлн дол, Китай посідає третє місце - 8,2 трлн дол.

Здавалось би, всі три економіки досить великі, щоб грати роль глобального економічного лідера. Проте нема ніяких передумов, які б свідчили, що економіка Єврозони буде зростати швидше за економіку США.

Єврозона хоч і достатньо велика, аби претендувати на роль світового лідера, проте недостатньо монолітна для швидкого прийняття рішень. ЄС ще формується і в короткостроковій перспективі не може розраховувати на світове лідерство.

Китай за деякими прогнозами може випередити США за обсягом виробництва вже у 2020 році, однак він не має необхідного запасу міцності. Безболісне збільшення економіки може бути позаду, а десятиліття жорстких заходів з контролю за збільшенням населення ще більше послаблять зростання у перспективі.

До того ж, Китай не має вільно конвертованої валюти. Разом із слабкими фінансовими наглядовими рамками, що відображають погану реалізацію принципу верховенства права, це негативно позначається на перспективах економіки країни.

Пекін вже не раз закликав світ стати менш залежним від Вашингтона. За прогнозами, у 2050 році на Бразилію, Китай та Індію буде припадати 40% світового виробництва. Тим не менш, економіки, що розвиваються, поки не розуміють, як повинен виглядати пост-американський світовий порядок. Тож не все так просто.

Глобальне економічне лідерство вимагає також кредитно-грошового, фінансового та торгового лідерства. Все те, чим США опікувалися майже 70 років. На Бреттон-Вудській конференції 1944 року Сполучені штати створили новий міжнародний валютно-фінансовий порядок, основою якого став долар.

Бути реальним світовим лідером означає формувати або перебудовувати глобальну економічну систему навколо себе. США залишається світовим лідером, спираючись на комбінацію факторів: Америка випускає долар, служить основою світового попиту, генерує та встановлює принципи фінансового регулювання.

Американська валюта діє як головний двигун світового попиту. Орієнтовані на експорт країни - Німеччина, Японія чи Китай - своїм успіхом багато в чому зобов'язані спроможності США поглинати велику частку глобального експорту.

Незважаючи на кризу, Штати залишаються безперечним лідером у глобальній фінансовій системі. Американські фінансові ринки здатні похвалитися таким рівнем ліквідності та безпеки, який не може показати жодна країна світу.

Це також пояснює глобальну роль Штатів: інвестори в пошуках безпечних та ліквідних активів воліють вкладати гроші саме у цінні папери казначейства США.

У своїй книзі "Велика шахівниця" 1998 року видання колишній радник президента США з національної безпеки, американський політолог Збігнєв Бжезінський писав: незважаючи на всі перешкоди, у США є понад 30 років, протягом яких навряд чи хтось зможе заперечити статус Америки як першої нації в світі.

На його думку, ніхто не зміг би наздогнати США у чотирьох основних аспектах влади - військовому, економічному, технічному та культурному, які разом визначають найвагоміші політичні впливи у глобальному масштабі.

П'ятнадцять років потому ці аргументи вже не здаються такими ж однозначними. Беручи до уваги світ, який все швидше рухається в напрямку глобалізації, стає зрозуміло, що рано чи пізно Штатам доведеться поділитися місцем на Олімпі. Однак сили, яка вже сьогодні змогла б оскаржити лідерство Америки, ще не видно.