У 2012 році у "Віснику державних закупівель" були опубліковані оголошення про придбання легкових автомобілів державними та комунальними установами щонайменше на 544 млн грн.

З цієї суми 387 млн грн припало на автомобілі "швидкої допомоги" та санітарні авто. Ще 71 млн грн коштувало оновлення автопарку міліцейських підрозділів.

Причому серед міліціянтів найбільшими щасливчиками виглядають підрозділи Державної служби охорони, яким за рік випало нових авто на 18 млн грн, і цей процес не зупиняється.

У листопаді ДСО почала масово купувати автомобілі "Міцубіші" для регіональних підрозділів і вже після Нового рокустало відомо ще про 2 млн грн, витрачені на ці іномарки для Одеського, Сумського та Чернігівського управлінь ДСО.

За винятком медичних та міліцейських авто залишається щонайменше 83 млн грн, які пройшли у 2012 році на автомобільних тендерах інших установ.

Ось найдорожчі з них, в тому числі мікроавтобуси, які також проходили за розрядом легкових автомобілів. До хіт-параду не включено міліцейські автівки.

Слово щонайменше вжито не випадково. Це перший тренд, який вдалося виявити, аналізуючи тендери на придбання легкових авто державними закладами: державні мужі приховують дані про свою тягу до розкошів.

Є щонайменше три способи: назвати придбане авто вантажним, не опублікувати належним чином дані про закупівлю і зробити вигляд, що нічого не купували.

Перший варіант. Державна авіаційна служба повідомила, що придбала "вантажний автомобіль" за 666 тис грн. І хоча ціна відповідала якійсь вантажівці середнього класу, однак відразу виникла підозра: авто було придбано в "Атлант-М Дніпровська набережна", яке спеціалізується на автівках Volkswagen.

В технічному завданні Державіаслужба теж не стала вказувати, яку конкретну марку авто вона хотіла. Однак було дуже докладно розписано технічні вимоги до транспортного засобу.

Ці вимоги виключали можливість придбання вантажівки, оскільки навряд чи хтось чув про вантажівку кольору "чорний перламутр" з шістьма подушками безпеки, кондиціонером та задніми датчиками паркування.

Але під вимоги авіаслужбовців чудово підходив пікап Volkswagen Amarok 2.0D (180 h.p.) AT Trendline 4Motion, який слід було купувати як легковий автомобіль.

Це важливо, бо НГ вибирали з "Вісника" лише ті тендери, у яких чесно було вказано код закупівлі: "34.10.2 - автомобілі легкові". Скільки таких "вантажно-легкових" випадків залишилося на совісті чиновників, невідомо.

Другий варіант. Приклад приховування подарували ті, хто сам повинен стояти на стражі законів - Генеральна прокуратура. Законники, які доблесно риють землю під Тимошенко, дозволили собі оновити автопарк на 7 млн грн.

Знову ж таки - НГ не впевнені, що це всі дані про автомобільні обновки ГПУ. Однак не через "вантажні" хитрування. Річ у тім, що Генпрокуратура дуже сором'язливо повідомляла про свої забаганки.

У лютому 2012 року на сайті "Вісника" було розміщено оголошення про придбання автомобілів на 3,6 млн грн. Однак всупереч вимогам тендерного закону ГПУ не опублікувала конкурсну документацію. Таким чином було приховано дані про найменування, комплектацію, ціну і навіть кількість придбаних авто.

Мабуть, все так і залишилося б у мороці недомовок, але у справу втрутився "Центр протидії корупції", який за допомогою депутатського звернення Віктора Матчука домігся, аби Генпрокуратура таки опублікувала дані.

Лише після цього стало відомо, що ГПУ купила вісім седанів Toyota Camry у найрозкішнішій комплектації premium по 446 тис грн за штуку і одну Toyota Hiace за 331 тис грн. А скільки ще таємниць про тендери ГПУ поховано в нетрях "Вісника"?

Залишається лише здогадуватися, скільки насправді коштує будівництво нового офісу для відомства Віктора Пшонки на вул. Різницькій, 13/15 в центрі Києва: 147 млн, як повідомила ГПУ, чи на 312 млн грн більше? Саме на цю суму прокуратура провела ще один будівельний тендер, однак не опублікувала кінцеву угоду.

Третій варіант. Це магістральний спосіб поповнення чиновницьких гаражів. У повній мірі його використало Державне управління справами президента.

Журналістам потрапив до рук текст урядового розпорядження, яким Кабмін безкоштовно передав ДУС чотири броньованих Mercedes-Benz S-600 Guard. Безкоштовно, бо ці броньовики 2008 року випуску були конфісковані митниками.

Звісно, що хтось за ці авто все-таки платив. І, мабуть, грубі гроші, бо навіть вживані авто цієї марки можуть коштувати від 350 тис дол за штуку. Якби уряд продав їх на аукціоні, то отримав би мільйон доларів на щось справді потрібне для українців, наприклад, тисячу комп'ютерів для шкіл. Але не з нашим щастям.

Хто і скільки платив - невідомо, бо розпорядження уряду не містять цих даних. Документи про перерозподіл благ на користь чиновників є одними з найтаємніших.

Якби не доброзичливці, які передали документ журналістам, суспільство не дізналось би про ці броньовики, і журналісти не почали б відстежувати їх долю.

А вона вкрай цікава. Для цих мерседесів було придбано зимову броньовану гуму по 28 тис грн за колесо. Відтак вартість комплекту із запаскою для одного авто становила 140 тис грн. Стільки ж коштує новеньке авто на кшталт Suzuki Splash, або два ланоси. А мова йде про "взуття" лише одного авто, і це не остання зима.

Нема жодних сумнівів: описаний випадок з броньованими мерседесами - лише верхівка айсберга, про яку стало відомо випадково.

"Наші гроші" після цього з більшою ретельністю поставилися до переліків авто, які автобаза ДУС страхує кожного року (2013 і 2012 роки) та замовлення на ТО.

Вивчення цих тендерів показало, що за останній рік в гаражі Держуправління справами президента з'явилося щонайменше чотири недешеві автівки: три Mercedes-Benz GL-500 та один Chevrolet GMC.

При цьому у "Віснику держзакупівель" не було зафіксовано жодних повідомлень про придбання цих автомобілів будь-якою державною установою України.

Оригінал публікації: Таємниці розкішних авто для чиновників