Запад и Китай: три эры

Збільшення обсягу торгівлі між західними країнами та Китаєм було однією з найбільш значущих тенденцій в глобальній економіці протягом минулого десятиліття.

Два попередні періоди швидкого розвитку торгівельних відносин між Китаєм та Заходом - 206 рік до нашої ери - 220 рік до нашої ери та 1757-1860 роки - мають багато спільного.

Аналіз попередньої історії торгівлі між Азією та західним світом може підказати, що чекає торгівельні відносини у майбутньому.

Імперія Хань та Римська імперія

Перший бум в міжнародній торгівлі між Заходом та Сходом виник в часи Римської імперії в Європі та імперії Хань в Китаї.

У Римській імперії з'явилися перші ознаки сучасного демократичного суспільства. Натомість Китаєм керувала династія Хань, яка мала абсолютну владу.

Римляни мали найбільший показник доходу на душу населення у світі, особливо на Апеннінському півострові.

На початку першого тисячоліття в Римській імперії проживало 44 млн осіб, 8 млн з яких - на території сучасної Італії. Згідно з податковими даними від 2 століття населення Китаю становило 57 млн.

Імперії приблизно мали однаковий розмір економік, на кожну з яких припадало чверть світового ВВП.

Мешканці Апеннінського півострова були найбагатшими на планеті. Рівень ВВП в Римській імперії, 1 ст., міжнародний долар 1990-х років

Джерело: Angus Maddison

Мешканці сучасної Італії були вдвічі більш багатшими за китайців. Римську імперію також відрізняла могутня армія. Інфраструктура римлян переважно була зосереджена на торгівлі - укладені дороги, мости.

Китайці ж спрямовували свої зусилля на зведення значних укріплень та каналів. Будівництво знаменитої Китайської стіни було розпочато за династії Хань.

Міжнародна торгівля між Римською імперією та Китаєм виникла на початку 2 століття до нашої ери. Основні товари обміну - римське золото та китайський шовк. Це дало назву знаменитому торговому маршруту "Шовковий шлях".

Багато країн отримували користь від китайсько-римської торгівлі, що спричинило виникнення першого світового торгового ринку. "Шовковий шлях", 206 рік до нашої ери - 220 рік нашої ери

Джерело: Вікіпедія

Крім шовку Китай також продавав чай та порцеляну, а Індія - прянощі, слонову кістку, текстиль, дорогоцінне каміння та перець. Римська імперія переважно експортувала золото, срібло, скляні вироби, вино, килими та ювелірні вироби.

Шовковий одяг користувався значним попитом серед жінок Римської імперії, хоча вважався непристойним.

"Якщо матеріал не закриває тіло та гідність, це не можна назвати одягом. Велика кількість служниць працюють над тим, щоб жіночі принади проглядали через тонкий одяг. Як наслідок чоловікові не залишається нічого, чого б не міг побачити будь-хто інший", - Сенека Молодший, 4 рік до нашої ери - 65 рік нашої ери.

Римський Сенат кілька разів забороняв шовковий одяг з економічних та моральних підстав: імпорт шовку призвів до значного відтоку золота.

"За найскромнішими підрахунками кожного року в Індію, Серес та на Аравійський півострів надходить 100 млн сестерцій з нашої імперії: стільки нам коштують розкіш та жінки", - Пліній Старший, 23-79 роки нашої ери.

Римляни були змушені платити золотом та сріблом, оскільки попит на їхні вироби був незначним. Низький попит на римські товари пов'язаний із протекціоністською політикою Китаю, яка ґрунтувалась на поглядах самодостатньої держави.

Історик Чарльз Хакер писав у своїй книзі про історію Китаю: "Ранні китайські династії не сприяли зовнішній торгівлі. Вважалося неправильним та небезпечним вступати в контакт з нецивілізованими людьми, а неофіційні поїздки за межі країни часто сприймалися за зраду".

Тривалий високий попит на китайські товари та значна воєнна потужність країн-сусідів змусили Китай дозволити обмежені форми торгівлі під наглядом влади.

Щоб підтримувати доктрину самодостатньої держави та дозволити зовнішню торгівлю Китай офіційно торгував лише з країнами, яких вважав своїми васалами. Римські торговці часто удавали дипломатів неіснуючих країн та відвідували керівників Китаю для отримання дозволу на торгівлю.

Фото tours.pilot.ua

"Часто в місії з васальних держав дозволялося включати торговців, які таким чином отримували можливість займатися торгівлею на основних ринках. Велика частина таких місій не мала жодних дипломатичних цілей", - писав Хакер.

Те, що мало бути протекціоністською політикою, перетворилося на корупційну схему. Влада Китаю отримувала переваги від надання дозволу на торгівлю з західними купцями, які офіційно представлялися дипломатами.

В результаті в Китаї відбувся значний бум в торгівлі, проте найбільш вигідно це було бюрократичній еліті, яка отримувала золото і срібло. Оскільки бюрократична еліта боялася втратити свої позиції, а також остерігалася кримінальної відповідальності, її представники тримали золото і срібло в межах своїх володінь.

Приплив золота та срібла був настільки великим, що багато чиновників виливали великі статуї із дорогоцінних металів. Водночас селянам заборонялося займатися торгівлею. Крім цього, селяни страждали під тиском землевласників. З роками вони втрачали свої землі і змушені були працювати на еліту.

Золото та срібло витікало з Римської Імперії внаслідок негативного торгового балансу. Зрештою, римлянам стало важко платити своїм солдатам. Римляни знайшли вихід, зменшуючи вміст цінного металу в монетах.

Це стало причиною, напевно, першої у світі гіперінфляції. З часом навіть емісії не було достатньо, і римляни почали більше покладатися на варварських найманців і роздавати право збирати податки із своєї території. Це перетворилося у цикл, що, зрештою, і призвело до руйнування імперії.

Результат падіння Римської імперії був катастрофічним. Виробництво та населення суттєво скоротилося. Аж до 17 століття Середземноморський регіон не міг досягнути обсягів економічної діяльності, близьких до тих, які імперія мала в перші два століття першого тисячоліття.

Це твердження ґрунтується на світових обсягах виробництва свинцю - побічного продукту видобування срібла, а також кількості залишків кораблів, знайдених на дні Середземного моря.

В період сильного знецінення монет в Римській імперії в Китаї почалося повстання "жовтих тюрбанів" - 184-205 роки нашої ери.

Повстання спричинила значна корупція державних діячів, втрата селянами земель, значні податки, примусова праця на грандіозних державних проектах.

Заворушення було придушене, а воєнні керівники та місцева адміністрація отримали право на самоуправління. Це пришвидшило занепад династії Хань, який настав у 220 році. Внаслідок повстання та занепаду правлячої династії в Китаї розпочався економічний колапс.

Населення зменшилося з 50 млн в кінці 2 століття нашої ери до 7,5 млн у 280 році нашої ери.

Існує принаймні чотири визнані теорії занепаду Римської імперії. Негативний торговий баланс з Китаєм та відтік цінних металів з Риму були одними з факторів.

Зрозуміло одне: римляни більше не могли покривати зростаючі воєнні витрати, а імперія Хань розпалася внаслідок заворушень. Наступний період, коли торгівля між західним світом та Китаєм суттєво розвинулася, настав аж у 18 столітті.

Китай, Європа, США та опіумні війни

З розвитком технологій кораблебудування західні нації значно розширили торгівлю в усьому світі. Китай знову став цікавим партнером, особливо для британців.

В основному з Китаєм торгували за шовк, порцеляну та чай, який приносив найбільші прибутки. Китай продовжував обмежувати торгівлю із західними країнами на основі давніх переконань, що він є самодостатньою країною.

"Наша держава настільки багата та потужна, що у нас є всі товари. Тому нема потреби обмінювати товари іноземних варварів на наші. Китай є центром світу, і ми маємо все, що нам може знадобитися, а всі китайські товари повинні купуватися за срібло", - казав китайський імператор Кіанлонг, 1711-1799 роки.

У 1757 році Китай запровадив так звану систему кантон. Вона обмежувала кількість портів, в яких європейці могли торгувати з Китаєм. Система забороняла пряму торгівлю між європейськими купцями та китайськими громадянами.

Натомість, європейці, переважно працівники великих торгових компаній, повинні були торгувати з асоціацією китайських торговців під назвою Кохонг. Це була гільдія з тринадцяти купців, уповноважених урядом Китаю проводити торгівлю.

Система дозволяла торгівлю лише в одному порту і лише одній гільдії торговців, визначеній владою. Порти системи кантон Макао та Гонконг, 1757-1842 роки

Джерело: Вікіпедія

З 18 століття у Британії існував золотий стандарт, тому вона була змушена купувати срібло з континентальної Європи та Мексики для підтримки китайського апетиту на срібло.

Британська Ост-Індійська компанія зіткнулася з торговим дисбалансом на користь Китаю. Виходом для британців стало виробництво опіуму.

Купці з Британії та США привозили опіум із заводів в Індії до узбережжя Китаю.

Там опіум продавали китайським контрабандистам, які розповсюджували наркотик всупереч китайському законодавству.

Усвідомлюючи, що продаж опіуму призводить до відтоку срібла та поширення наркоманії, імператор Доагуанг вимагав дій. У 1838 році представники імператора приїхали в Гуанджоу, де арештували китайських дилерів опіуму та вимагали від іноземних фірм залишити свої товарні запаси опіуму.

Коли ті відмовилися, Китай припинив торгівлю та помістив іноземців під облогу, змушуючи торговців здати опіум. У відповідь уряд Британії надіслав війська з Індії, які спустошили побережжя Китаю.

Забороняючи імпорт і, як наслідок, не маючи сучасних воєнних технологій, Китай програв війну Великобританії. Нанкінгський договір, яким завершилася війна, відкрив шлях до подальшої торгівлі опіумом та передав Гонконг Британії.

Також п'ять китайських портів були відкриті для торгівлі. В цих портах британці могли торгувати вільно. Проте урядовці Китаю продовжували утискати зовнішню торгівлю, що призвело до другої опіумної війни - 1856-1860 роки.

Остаточний Тяньцзінський договір містив такі пункти: ще 11 портів відкривалися для зовнішньої торгівлі, іноземці отримували право їздити у внутрішні райони Китаю з метою туризму, торгівлі або проведення місіонерської діяльності.

Поразка у двох війнах поспіль, технологічна відсталість порівняно із західними націями та збільшення кількості наркоманів відоме в Китаї як "століття приниження". Цей термін став одним з ключових гасел націоналістичного та комуністичного руху, які повалили династію Цін у 1920-х роках.

Китай повернув втрачені території Гонконгу від Британії у 1997 році, а Макао в Португалії - у 1999 році. Наразі вони є єдиними спеціальними адміністративними районами Китаю.

З поверненням основних торгових портів Китай відчув новий торговий бум. Так розпочався третій сучасний період розвитку торгівлі Китаю із Заходом.

Китай, ЄС та США

Одразу після приєднання Гонконгу до Китаю обсяги торгівлі між Китаєм та західними державами різко виросли. З 1990-х по 2000-ні роки експорт Китаю збільшився у 2,5 разу. Протягом наступного десятиліття темпи росту експорту порівняно з 1990-ми роками подвоїлися.

Експорт з Китаю ріс швидше, ніж імпорт, завдяки інтервенціям уряду. Пекін запровадив штучні заходи, які забезпечили фабрики у великих містах дешевою робочою силою з сільської місцевості. Зокрема, уряд заборонив видавати кредити муніципалітетам та малим підприємцям.

Соціальне забезпечення - безкоштовна освіта та медицина - було зроблено доступним лише мешканцям міст. Це надало великі переваги компаніям, розташованим у великих містах, які могли користуватися дешевою робочою силою і таким чином конкурувати на зовнішніх ринках.

Крім цього, уряд штучно тримав курс юаня заниженим щоб сприяти конкурентоспроможності свого експорту, обмежити імпорт до країни та сприяти створенню значних заощаджень. З накопиченням значних заощаджень Китай вкладав суттєві кошти в інфраструктуру.

Такі інвестиції часто включали масштабні проекти, наприклад, дамби, дороги, мости та значні обсяги будівництва житла. Частка інвестицій в економіці різко зросла, а ріст доходів домогосподарств відставав від динаміки ВВП.

Золото більше не є основним засобом обміну, цю функцію перейняли долари.

Втретє за всю історію Китай став лідером за обсягами заощаджень основного засобу обміну. Країна має найбільші валютні резерви - 3,2 трлн дол. Досить символічно у 2012 році вперше з 19 століття Китай, імовірно, стане лідером з обсягів споживання золота.

Величезні валютні резерви Китаю є або депозитами у західних банках, або кредитом західним урядам у вигляді облігацій. Заощадження Китаю зробили легшим для банків та урядів отримати дешеве фінансування.

Західні банки під напливом дешевих ресурсів знижували стандарти для позичальників. Таким чином, наплив кредитних ресурсів та бум кредитування посприяв зменшенню якості кредитного портфелю західних банків.

Крім цього, неринкова конкуренція з дешевим китайським імпортом зробила життя важчим для багатьох компаній у західних країнах. Бум інвестицій Китаю у власну економіку спричинив різке подорожчання вартості корисних копалин. Це збільшило торговий дефіцит, які мають розвинені держави з країнами-експортерами нафти.

Торгівельний дефіцит з Китаєм був одним із дисбалансів, що посилив Велику рецесію, яка розпочалась у 2008 році.

Підсумок

Історії відомі три періоди, коли в торгівлі між Заходом та Сходом відбувся значний ріст: 206 рік до нашої ери - 220 рік, 1757-1860 роки, 2000 роки - сьогодення. При цьому щоразу відбувався значний ріст дефіциту торгового балансу західних країн.

Китай же отримував торговий профіцит, і ставав світовим лідером за обсягами накопичення основного засобу обміну - золота, срібла чи резервної валюти. Він підтримував свій позитивний торговий баланс шляхом урядових інтервенцій, які негативно впливали на доходи населення.

Кожного разу Китай використовував доходи від зовнішньої торгівлі для масштабних будівельних проектів всередині країни.

Велика китайська стіна, значна різниця між доходами Гонконгу та континентального Китаю є залишками двох попередніх невдалих спроб Заходу створити стійкі та збалансовані економічні відносини із Сходом.

Історія показує: жодна країна не отримала більшу шкоду від торгівельних обмежень в Китаї, як сам Китай. Населення країни було незадоволене своїми доходами, а сама вона відставала в технологічному розвитку від Заходу.

В 2010 році уряд пообіцяв змінити економічну структуру на користь внутрішнього споживання. Якщо вона буде впроваджена, негативний торговий баланс із Заходом може зменшитися. Захід зможе відчути більший попит на свою продукцію.

ЄС, США та країни Азії можуть отримати більшу економічну користь від вільної торгівлі і порушити нежиттєздатну економічну модель тисячолітньої давності.

Економіка України дуже залежить від крихкого торгового балансу між Заходом та Китаєм.

Торговий дисбаланс між Китаєм та Заходом посприяв стрімкому росту цін на сталь. Китай є світовим лідером із споживання сталі, на країну припадає половина світового попиту на цей ресурс. Негативний економічний вплив світового торгового дисбалансу може значно вплинути на Україну.