Чем заплатят украинцы за отсутствие альтернатив?

Відомо, що історія розвивається за спіраллю. Кожен новий виток - це і повторення минулого, і розвиток.

У 18-19 століттях одним з основних джерел палива для ліхтарів, освітлення будинків та громадських закладів був китовий жир. Промисловий видобуток китової ворвані для освітлювальних цілей привів до катастрофічного зменшення поголів'я китів.

В середині 19 століття був винайдений спосіб дистиляції гасу з нафти. Гас перевершував китовий жир за більшістю параметрів - давав більше світла, менше киптяви, неприємного запаху і не залишав на лампі відкладень.

За декілька десятків років кількість кораблів, що добувають китовий жир, скоротилася з 735 до 39. Продукти нафтопереробки почали свій переможний хід в якості основного енергоносія. У той же час, за рахунок ефекту збільшення обсягу виробництва вартість нафти впала більше, ніж у 8 разів.

Описана ситуація нагадує сучасну - 35 років тому барель нафти коштував $10, зараз - більше $110. Світових запасів нафти вистачить за різними прогнозами в середньому на 50 років, рентабельних запасів – ще на менше.

Що стосується урану, то, за прогнозами, до 2030 будуть повністю відпрацьовані великі і доступні родовища. До освоєння почнуть залучатися важкодоступні родовища з набагато вищою собівартістю виробництва.

Очевидно, що в недалекому майбутньому доведеться шукати альтернативу традиційним джерелам енергії. Тим більше, що собівартість виробництва енергії з відновлюваних джерел стає нижчою з кожним роком.

Так, якщо вартість виготовлення сонячної батареї декілька десятків років назад складала не менше $15 за 1 Вт номінальної потужності, то зараз вона наближається до $1. Причому, вартість знижується мало не в геометричній прогресії - за 2011 рік вона зменшилася на 50%, з 2008 року падіння ціни склало 75%.

Сонячна електростанція. Фото globalnvcorp.com

Зниження ціни в два рази на сонячні батареї в 2011 році стало можливим завдяки тому, що найбільші виробники (Suntech Power Holdings та ін.) подвоїли виробничі потужності. За зростанням об'ємів слідує і зниження ціни.

Всього у 2011 році було виготовлено сонячних батарей сумарною потужністю 27 ГВт, тоді як у 2009 році - лише на 7,7 ГВт. Загальна потужність досягла 67,4 ГВт. За три роки обсяг виробництва виріс більше, ніж у 3,5 рази.

Завдяки цьому, сонячна енергія стає все більш конкурентоздатною. Наприклад, в Індії вже зараз електрика, що виробляється сонячними батареями, коштує дешевше, ніж та, що виробляється від дизельних генераторів ($0,17 за КВт/годину в порівнянні з $0,33 - різниця майже в два рази).

За прогнозами, вартість енергії, що виробляється сонячними електростанціями, знизиться до $0,08-0,1 за КВт/годину до 2020 року, і до $0,04 за КВт/годину до 2030.

Враховуючи стрімке зниження собівартості виробництва сонячних батарей, що відбулося в минулому році, можна сказати - це ще дуже песимістичний сценарій. Реальна динаміка зниження ціни вже зараз перевершує прогнози.

Знижується і вартість енергії, виробленої з інших відновлюваних джерел. Вартість енергії, що отримується з біомаси, знизилася до $0,06 за КВт. Вітрової енергії в районах з достатнім потенціалом - до $0,04-0,05 за КВт. У сфері гідроенергетики – до $0,02 за КВт.

Тільки минулого року у світі було введено в експлуатацію вітряних генераторів потужністю 40 ГВт, загальна потужність перевищила 237 ГВт. Загальна потужність встановлених електростанцій, що використовують відновлювані джерела енергії, вже перевищила потужність усіх атомних електростанцій світу. За 2011 рік у галузь було інвестовано $260 млрд.

Вітряна електростанція. Фото thomasnet.com

Україна не відстає за привабливістю інвестування у галузь. Більше того, у 2011 році, за офіційними даними, вона залучила до неї понад 20 млрд грн інвестицій.

У 2012 році Україна увійшла до тор-30 країн за рейтингом держав, привабливих для "зелених" інвестицій (Ernst&Young).

Отже, альтернативні джерела енергії можуть стати потужним стимулятором розвитку економіки. З одного боку, сприяння їх розвитку – це покращення технологічної бази країни. З іншого – доступ до міжнародних інвестиційних потоків, адже і міжнародні фінансові інститути, і банки фінансують такі проекти.

Крім того, це – озеленення економіки, збільшення робочих місць та шлях до енергетичної безпеки країни.

На сьогодні в Україні з відновлюваних джерел було вироблено лише 1% від загального об'єму енергії. Загальна потужність електростанцій, що працюють з відновлюваними джерелами, складає 413,44 МВт.

Нещодавно на громадське обговорення була винесена оновлена енергетична стратегія України на період до 2030 року. Цільовий показник сукупної потужності відновлюваної енергетики в енергобалансі країни до 2030 року, в разі прийняття стратегії в такій редакції, складе не більше 2%.

Для порівняння – уряд Німеччини визначив мету досягти 80% до 2030 року, і поставив питання про відмову від ядерної енергетики. Ядерна складова падає в енергобалансі інших європейських країн, і не лише. А в Україні натомість запланували установку чотирьох нових ядерних блоків…

"Зелений" тариф вже довів ефективність, та його почали називати непідйомною статтею видатків для бюджету - замовчуючи той факт, що традиційна енергетика одержує постійні субсидії. Приміром, у 2011 році вугільна промисловість України видобула вугілля на 10 млрд грн, а отримала дотацій із держбюджету на 11 млрд грн.

Опонентів альтернативної енергетики, як відомо, немало. Вони гордо ознайомлюють народ з інформацією типу: в Україні найнижчі комунальні тарифи в Європі, а використання альтернативних джерел їх підвищить.

ТЕЦ, що працює на вугіллі та газу. Фото spain-fan.com

Але вони не згадують про той факт, що вже до кінця року тарифи наші можуть зрости майже удвічі. І про те, що доходи у нас інші, і споживання набагато вище.

Ну, не навчені ми економити… Чи тому, що не розуміємо цінність енергії, чи не досить високі тарифи. Чи тому, що комунальні служби змушують не економити.

Адже часто буває, що гарячу воду включаємо стекти, щоб хоч би теплою стала. Або спимо з відкритими вікнами навесні, тому що вже жарко, а батареї кочегарять. Або навпаки – зігріваємося обігрівачами і газовими плитами.

Елементарна економія ресурсів дозволить скоротити споживання. У Європейських країнах вже декілька десятиліть діють програми з енергозбереження, а в Україні лише сьогодні на державному рівні заговорили про енерго-аудит.

Навіть слабкорозвинуті країни почали розвивати альтернативну галузь, а ми все далі заганяємо себе у газовий кут, будуючи міфи і легенди про нібито дорогу і не надто ефективну альтернативу.

Питання тільки в тому, скільки заплатимо ми – українці – за таку недалекоглядність. І яке майбутнє матиме наша без того не надто конкурентоздатна держава без "зелених" технологій.

Наступні 10-15 років можуть стати вирішальними для України на ринку енергетики. Для країни дуже важливо не пропустити момент, сконцентруватися на розвитку життєздатної альтернативи. Ціни на виробництво енергії з відновлюваних джерел падають, а родовища традиційної сировини виснажуються.

Історія робить черговий виток. Не пропустити б.

ПРО АВТОРА:

Віталій Мурашкін, Експерт Асоціації відновлювальної енергетики "Альтернатива"