Юрій Віталійович влетів, як вітер, до зали засідань, і тільки після цього трохи розслабився: став усміхатися, вітаючись із колегами, і цілуватися з міністром оборони Юрієм Єхануровим. Усю офіційну частину засідання він сидів із кам’яним обличчям, втупивши очі в папери, що лежали перед ним.