Одежда для Европы вместо упадка. Как приватизация изменила швейную фабрику в Чернигове

Ми уже розповідали про те, як приватизація може давати нове життя занедбаним приміщенням і територіям. Зокрема, на прикладі перетворення радянського санаторію у 4-зірковий курорт на березі Азовського моря та заводу радянських телевізорів у Харкові, який перетворився на лідера ринку зарядних станцій для електромобілів.

Кейс, про який хочемо розповісти зараз, яскраво демонструє відмінність між приватним і державним власником в управлінні одним і тим же об’єктом.

Йтиметься про швейну фабрику у Чернігові. Державне підприємство "Експериментальна фабрика спортивного одягу" було одним із тих, яке почали будувати ще за Радянського союзу, а ввели в експлуатацію вже за часів незалежної України. 

Підприємство мало б спеціалізуватися на пошитті спортивного одягу для олімпійців, але його так і не встигли до кінця укомплектувати необхідною технікою. Фабрика запрацювала на 47% проектної потужності. Друга частина обладнання так і залишилася невстановленою.

Після важких 90-х підприємство опинилося на межі виживання, накопичуючи борги та скорочуючи чисельність працівників. 

Вже на початку "нульових" підприємство простоювало, виконуючи невеликі замовлення. Збитки щороку зростали. Основна діяльність підприємства зосереджувалася на здачі приміщень в оренду. При чому за готівку. Обіг цих коштів ніхто не контролював. Дійшло до того, що на підприємстві залишилося всього 14 працівників. 

Довго так тривати не могло, тож, у 2003 році аби зберегти виробництво, трудовий колектив за погодженням з Державним комітетом України з питань фізичної культури і спорту вирішив передати фабрику в оренду приватному підприємству "Текстиль-Контакт".

При цьому до умов договору було включено вимогу щодо працевлаштування персоналу фабрики та завантаження потужностей.

Орендар здійснив капітальний ремонт приміщень, закупив та встановив нові технологічні лінії з розкрою та пошиття жіночого одягу.

Якщо у державній власності підприємство практично простоювало, а 90% виробничих потужностей було законсервовано, то нові управлінці налагодили співпрацю з французькою фірмою Lener Cardier, та голландською Buikema Fashion. Почали шити пальта, плащі, жакети, спідниці. Річний обсяг випуску складав 80-95 тис. штук.

За кілька років загальна вартість активів фабрики зросла більше, ніж удвічі, але підприємство продовжувало працювати у збиток. Тож потрібно було переходити на більш якісний етап розвитку.

Тоді замість оренди у регіональному управлінні Фонду держмайна прийняли рішення про приватизацію. 

"Орендар за рахунок власного прибутку напрацював свою частку. Через деякий час після оренди ми прийняли рішення про приватизацію. Для цього реформували єдині майнові комплекси в акціонерне товариство з часткою держави та часткою орендаря", — розповідає начальник Управління забезпечення реалізації повноважень у Чернігівській області Валерій Йовенко. 

Згодом група компаній "Текстиль-Контакт" викупила у держави міноритарну частку швейної фабрики.

Під керівництвом приватного інвестора фабрика почала розширювати зв’язки із партнерами з-за кордону, встановлювати сучасне обладнання та збільшувати штат. Впродовж наступних 5 років після приватизації кількість працівників зросла у понад 10 разів — до 165 людей.

Одяг для німецької поліції та європейських брендів

Зараз на підприємстві працює близько 200 людей. За словами керівниці швейної фабрики Світлани Титової-Толстик 100% товарів шиється на експорт.

Фабрика спеціалізується на пошитті верхнього одягу для чоловіків та жінок. Тут шиють одяг для низки європейських брендів з Німеччини, Франції, Польщі, Болгарії, Нідерландів, Австрії. 

Серед постійних клієнтів підприємства такі відомі бренди одягу як Lener Cardier, Marc Jacobs, Sandro, Claudia Strater, Balibaris, De Fursac, Tory Burch.

Фабрика працює за давальницькою схемою — отримує замовлення з тканинами, лекалами та повним комплектом фурнітури. Після пошиття готові вироби відправляються в Європу та США.

Про довіру до українського виробника свідчить те, що одяг замовляють навіть для закордонної поліції та військових.

Так, нещодавно у Чернігові пошили 10 тис. курток для кінної поліції Німеччини. Куртки багатодетальні, зі складною технологічною обробкою та з великою кількістю різноманітної фурнітури. Якість пошиття контролювали представники німецької сторони, які протягом усього часу виконання замовлення перебували на фабриці.

Також фабрика шила пальта для офіцерів польської армії. Вимоги до якості тут теж високі, адже Польща входить до складу НАТО. Українські кравці пошили 5 тис. таких пальт.

На підприємстві виготовляли спецодяг і для українських військових. Тут шили партію з 10 тис. вітро- та вологозахисних демісезонних костюмів.

Коли розпочалась пандемія коронавірусу і постала гостра потреба у захисному одязі для медиків, на фабриці почали виготовляти такий одяг. Спеціально для цього купили обладнання, яке дозволяє виконувати шов методом ультразвукового зварювання. 

"Одна така швейна машина коштує 27 тис. євро", — зазначає Світлана Титова-Толстик.

Але все ж основною спеціалізацією залишається пошиття цивільного верхнього одягу для чоловіків та жінок. Тому керівництво швейної фабрики активно працює над розширенням кола замовників з-за кордону.

Підприємство постійно інвестує в оновлення техніки та збільшення продуктивності виробництва.

"За останні 4-5 років близько 1,7 млн євро (53 млн грн) інвестували лише в нове обладнання. Крім того, утеплили приміщення фабрики, відремонтували дах, замінили водопровід, який до цього не ремонтували 20 років", — каже директорка фабрики.

Власна школа кадрів

Швейна фабрика намагається власними силами вирішувати проблему дефіциту кваліфікованих кадрів. Справа в тому, що у Чернігові працює лише одне профтехучилище, яке не випускає достатньої кількості потрібних фахівців. 

Тому фабрика "ТК-Стиль" спільно з Чернігівською торгово-промисловою палатою заснували навчальний центр "Школа швейної майстерності" у партнерстві з Чернігівською торгово-промисловою палатою. Тут протягом 8-ми тижнів можна опанувати швейну майстерність. Вік та професія не мають значення, якщо людина бажає навчитися швейного ремесла.

"За рік ми випустили близько 45 спеціалістів. Навчання безкоштовне за умови, що випускник залишиться працювати на підприємстві мінімум на рік", — підкреслює Світлана.

Середня зарплата працівників найнижчої ланки — близько 9 тис. грн. Але вона може бути вищою, залежно від виробітку. Тож значна частина випускників залишається на підприємстві. 

Перспективи розширення

Зараз, за словами голови правління, фабрика займає один поверх, а шиє у три рази більше одягу, ніж було до приватизації. У найближчій перспективі — збільшити обсяг виробництва продукції втричі.

"Ми підготували інвестиційний проєкт, який дозволить втричі збільшити випуск продукції — до 20 тис одиниць одягу на місяць. Також плануємо у півтора рази збільшити штат. Частина обладнання буде автоматизована", — зазначає Світлана. Вона додає, що наразі компанія шукає інвесторів, які були б готові долучитися.

За його словами, реалізацію цього проєкту планують розпочати вже наступного року. Загальна вартість інвестицій — 3-3,5 млн євро.

"Ми переходимо на новий рівень. Тут буде все розбудовуватися, змінюватися, завозитися нове обладнання", — пояснює директорка фабрики.

Як показує приклад "ТК-Стиль", приватизація допомогла не лише врятувати підприємство від занепаду, а й приносить дохід державі у вигляді податків та створює робочі місця. Це ще раз доводить, що приватний менеджер набагато ефективніший, ніж держава. 

"Історія швейної фабрики "ТК-Стиль" та історії успіху багатьох подібних активів – це наочні приклади позитивного впливу приватизації. Адже занедбані та збиткові підприємства насправді мають величезний потенціал для всієї України та місцевих громад. Приватний власник зацікавлений у розвитку та модернізації, тож інвестує у своє підприємство, дає робочі місця, шукає нові та креативні рішення, розширює мережу бізнес-партнерів," – коментує Голова Фонду держмайна Дмитро Сенниченко.

В Україні досі залишається близько 3,7 тис. державних підприємств. Більшість із них — збиткові. Країни-сусіди України давно позбулися баласту неефективних державних підприємств. 

Наприклад, у Польщі в 1990 році було майже 8,5 тис. таких підприємств. Зараз їх залишилося близько 30. У Грузії ще у 90-х приватизували майже 13 тис. малих підприємств. Схожим шляхом йшла Словаччина. Як відбувалася приватизація у цих країнах і до яких змін це призвело — читайте у нашому матеріалі.