Одеться в белое, чтобы стать успешным. Опять о Сингапуре
Наявність політичної волі. Ключова теза, яку ми часто чуємо від західних партнерів.
Зразок великого проекту, де політична воля стало запорукою побудови сильної держави — це Сінгапур. Так, скажете ви: скільки уже можна нас порівнювати з непорівнюваним, той досвід в Україна точно не буде працювати. І частково ви будете праві.
Що ми маємо зараз? Відсутність політичної волі тимчасово можна підміняти внутрішнім тиском громадянського суспільства та зовнішнім примусом міжнародних партнерів.
Саме за рахунок цих двох факторів за два роки в Україні було прийнято ряд архіважливих антикорупційних законопроектів. Однак, це хитка конструкція.
У той же час політична воля може стати плацдармом, на якому згодом розмістяться чотири "опори", що підтримуватимуть своєрідну "надбудову" — нульову толерантність до корупції.
Що це за "опори"? Ефективні закони, незалежність судової гілки влади, забезпечення виконання законів та якісне надання публічних послуг.
Деталізуємо, що саме мало на увазі вище політичне керівництво Сінгапуру, коли закладало фундамент для кардинальних змін. Мова йтиме не про законодавчі деталі, а саме про принципи.
Крок перший — одягнутися у біле. За бажанням
На підтвердження своєї прихильності справі, батько сінгапурських реформ Лі Куан Ю і його колеги з Партії Народної дії (PAP) у далекому 1959 році визначили чітку позицію щодо боротьби з корупцією.
На підтвердження цьому вони прийняли присягу носити білий одяг, як символ чистоти влади.
Фактично керівництво Партії Народної дії встановило високу планку політичної волі, лідерства і прихильності до побудови нового суспільства, створивши паралельно культуру нульової терпимості до корупції, яка стала частиною культури сінгапурців.
Крок другий — ефективні закони
В Сінгапурі існує два ключових законодавчих акти, за допомогою яких активно викорінюється корупція.
Закон про попередження корупції (PCA) застосовується до осіб, які давали або отримували хабарі в державному і приватному секторах. Другий закон (CDSA) направлений на боротьбу з корупцією, незаконний обігу наркотиків та інші тяжкі злочини.
Відповідно до законів, держава конфіскує незаконні доходи правопорушників-корупціонерів. Таким чином, закріплена міра відповідальності робить корупцію високоризиковою та малопривабливою для потенційних правопорушників.
Крок третій — забезпечення виконання законів
Директор Бюро з розслідування корупційної діяльності (CPIB) звітує перед прем’єр-міністром Сінгапуру. У разі, якщо прем'єр-міністр блокує проведення розслідування, то директор може звернутися безпосередньо до президента.
Це дозволяє збалансувати систему, тому Бюро може працювати незалежно від однієї з гілок влади.
Бюро розслідує різні прояви корупції, починаючи від дрібних, закінчуючи злочинами високопосадовців. Усі передбачувані випадки корупції обробляються співробітниками Генеральної прокуратури (AGC) задля отримання згоди на судовий розгляд.
Бюро з розслідування корупційної діяльності має високу репутацію, тому органи влади та приватні компанії не наважуються блокувати його роботу, максимально сприяючи проведенню розслідувань.
Крок четвертий — незалежна судова влада
Судова система Сінгапуру очолюється Верховним суддею, як очільником Верховного суду, що в свою чергу складається з трьох палат. Судами нижчого рівня є окружні та магістратські суди.
Служителі Феміди призначаються президентом за рекомендацією прем'єр-міністра і Ради радників президента. Така система гарантує відсутність політичного втручання в процес.
Крім цього, тут висока оплату праці, а значить і високий рівень конкуренції між найдосвідченішими адвокатами, що вважають суддівську мантію вінцем своєї юридичної кар’єри.
Крок п'ятий — відповідальна державна служба
Державна служба в Сінгапурі пронизана культурою, яка цінує непідкупність і прозорість. Практика меритократії гарантує, що найкращий кандидат, незалежно від сімейного походження, етнічної приналежності, релігії і статі, буде найнятий на роботу.
Кодекс поведінки встановлює високі стандарти поведінки державних службовців.
В Сінгапурі постійно проводиться регулярний огляд адміністративних правил і процесів задля підвищення їх ефективності з метою зменшення необхідності сплачувати хабарі.
В цілому, громадянин розглядається як клієнт, якому надають послуги. І це суттєва відмінність від пострадянськиї країн, де громадянин розглядається, як "прохач".
Тут також максимально задіяні нові технології і електронні послуги з метою забезпечення прозорості та, що не менш важливо, задля зведення до мінімуму комунікації безпосередньо між державними службовцями і користувачами послуг.
Висновки для України
Перш за все, вище політичне керівництво нарешті має усвідомити, що без їхньої волі жодна із реформ не буде проведена. Навіть за умови прийняття законодавчих актів, запровадити норми прийнятих законів все одно не вдається.
Саме таку ситуацію наразі маємо в Україні — законодавча база прийнята, але не імплементована.
Нещодавно створено кілька нових органів, які протидіють чи боряться з корупцією на різних рівнях влади. Якщо НАБУ та САП демонструють результати, то НАЗК, що є ключовим органом із запобігання корупції, загрузло у низці скандалів.
Невдовзі "лакмусовим папірцем" бажання вищого керівництва держави боротися з корупцією стане створення Державного бюро розслідувань (ДБР) та обрання його голови та заступників. Найбільша кількість корупційних злочинів лягатиме саме у сферу повноважень співробітників ДБР.
Але найголовнішим кроком стане створення незалежних антикорупційних судів. Процес має бути максимально прозорим та за участі громадськості. Концепції вже розроблені, владі потрібно лише продемонструвати політичну волю до відповідної реформи судоустрою.
ЛІ КУАН Ю. ФОТО TELEGRAPH.CO.UK |
* * *
Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться.
Точка зору редакції "Економічної правди" та "Української правди" може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.