Достижения на продажу
5 листопада прогнозується підписання багатостраждальної угоди про розподіл продукції на Олеській ділянці з компаніями Chevron та "Надра Олеська".
Поки влада ділить невидобутий сланцевий газ, аналогічні процеси поза увагою громадськості відбуваються на шельфі.
Там нема опозиції, екологів та органів місцевого самоврядування. Тимчасом можливі обсяги капітальних інвестицій в регіон можуть досягти 3,5 млрд дол.
У жовтні уряд погодився укласти чергову угоду про розподіл продукції щодо видобутку на площах Абіха і Кавказька, ділянці Маячна і структурі Суботіна.
До пулу дослідників увійдуть компанії "Ені юкрейн шеллоу вотерс Б.В.", Нідерланди, "ЕДФ юкрейн шеллоу вотерс САС", Франція, ТОВ "Води України" та ПАТ "ДАТ Чорноморнафтогаз".
Наразі текст угоди недоступний. Є лише пояснювальна записка до постанови Кабміну. З неї можна судити лише про загальні положення угоди про розподіл продукції.
Розподіл часток між учасниками буде виглядати так: "Води України" - 35%, "ДАТ Чорноморнафтогаз" - 10%, "Ені юкрейн шеллоу вотерс Б.В." - 50%, "ЕДФ юкрейн шеллоу вотерс САС" - 5%.
Великі частки українських компаній пояснюються тим, що вони володіють ліцензіями на геологічне вивчення ділянок. "ДАТ Чорноморнафтогаз" має ліцензію на вивчення і видобуток вуглеводнів на структурі Суботіна до серпня 2019 року. А "Води України" має аналогічну ліцензію на площі Абіха до грудня 2032 року.
Незрозумілі партнери
Серед причин підписання даної угоди - відсутність державного фінансування і технічних засобів для освоєння нових великих родовищ, потреба впровадження новітніх технологій, необхідність освоєння родовищ, розробка яких ведеться в особливо складних умовах: ділянки надр і родовищ в морських акваторіях.
Перелік традиційний, але перелічені в постанові Кабміну ділянки знаходяться на невеликих глибинах - до 100 м. Там могли б працювати і сумнозвісні "вишки Бойка". Однак в пояснювальній записці йдеться про нестабільність геологічних структур, що може відкласти початок промислового видобутку вуглеводнів.
Наявність серед учасників проекту ЕДФ - "Електрісіте де франс" - не зовсім зрозуміла. Наприклад, італійська "Ені" демонструє активність в Україні щодо освоєння видобутку газу з традиційних і нетрадиційних джерел, працює з "Нафтогазом" над реабілітацією старих свердловин.
З "Електрісіте де франс" все інакше. На зустрічі з президентом України голова ради директорів Анрі Прогліо зазначив, що Україна та ЕДФ мають перспективи співробітництва в ядерній енергетиці.
З ресурсної токи зору цей проект не є таким масштабним, як угоди століття щодо сланцевого газу. Якщо порівнювати ділянки за обсягами прогнозних та доведених ресурсів, то ця угода є значно меншою навіть порівняно із Скіфською ділянкою, не кажучи про континентальні угоди на кшталт Юзівської чи Олеської площ.
Назва площі, ділянки, структури |
Прогнозні ресурси |
Юзівська площа |
4,00 трлн куб м газу |
Олеська площа |
2,98 трлн куб м газу |
Площа Паласа |
250-485 млрд куб м газу |
Скіфська ділянка |
35 млрд куб м газу, 25-60 млн тонн нафти |
Площі Абіха, Кавказька, ділянка Маячна, структура Суботіна |
17 млрд куб м газу |
На відміну від "угод століття", на шельфі йдеться про видобуток традиційних газу та нафти. Причому деякі ділянки, які потрапили до складу угоди, вже досліджені. Зокрема, йдеться про структуру Суботіна.
"Чорноморнафтогаз" кілька років намагається розпочати там видобуток. Компанія провела тривимірну сейсморозвідку, пробурила три продуктивні свердловини і підтвердила запаси 1,6 млн тонн нафти і 1,4 млрд куб м газу. Вона також планувала видобути там 10 млн тонн нафти. Розробка коштувала 1,2 млрд грн.
Інші ділянки менш досліджені. Відомо лише, що за прогнозними ресурсами площа Абіха, яка вивчена і підготовлена до буріння, може дати 6-8 млрд куб м газу, а площа Кавказька і ділянка Маячна - до 9 млрд куб м газу.
Як зазначив прем'єр Микола Азаров, до кінця десятиліття Україна розраховує отримувати від проекту 2-3 млн тонн умовного палива щорічно. В еквіваленті це 1,4-2,1 млн тонн нафти та газового конденсату або 1,7-2,6 млрд куб м газу.
Якщо припустити, що йдеться про оцінку 45% частки "Чорноморнафтогазу" та "Вод України", то прем'єр розраховує на 3,7-5,7 млрд куб м газу на рік.
Як і інші угоди про розподіл продукції, цей документ передбачає, що закордонні учасники беруть на себе ризики початкового етапу дослідження.
Ці роботи будуть розділені на два періоди. Перший - проведення тривимірних сейсмічних досліджень на площі 150 кв км і буріння чотирьох свердловин: двох пошукових і двох оцінювальних. Другий - буріння однієї пошукової свердловини та трьох додаткових на площах Абіха, Кавказька і ділянці Маячна.
Схема розміщення родовищ вуглеводнів і перспективних ділянок українського сектора Чорного та Азовського морів
Джерело: ДАТ "Чорноморнафтогаз". Натисніть для збільшення |
Загальний обсяг інвестицій в період геологічного дослідження становитиме 400 млн дол. Якщо на ділянках буде знайдений комерційний ресурс, то частину вкладень державних компаній за період геологічного дослідження закордонні інвестори відшкодують видобутими вуглеводнями.
На жаль, в пояснювальній записці не розкривається алгоритм відшкодування. Вочевидь, в цей період частка державних компаній буде мінімальною. Загалом капітальні вкладення за всіма ділянками оцінюються 1-3,5 млрд дол.
Надходження ж від державної частки за весь період комерційної експлуатації родовищ оцінюється 100-160 млрд грн. Це досить оптимістично. Адже якщо вартість тисячі кубічних метрів газу становитиме 430 дол, то сумарно це 30 млрд куб метрів газу, які повинна отримати держава за свою 45-відсоткову частку.
"Темна конячка"
"Темною конячкою" є одна із сторін - ТОВ "Води України", які володіє ліцензією на вивчення і видобуток вуглеводнів на площі Абіха до 2032 року.
Товариство засноване у 2002 році. 80% підприємства в кінці 2012 року належало НАК "Надра України", а 20% - "Західукргеології", 100% якої належить тій же НАК "Надра України". Головою "Вод України" є Юрій Омельченко, якого пов'язують з міністром енергетики та вугільної промисловості Едуардом Ставицьким.
Деякі експерти вважають, що надання таким компаніям ліцензій не випадкове. Річ у тім, що проект Кодексу України "Про надра", на відміну від діючого законодавства, передбачає продаж ліцензій. Отже, компанії, контрольовані "потрібними людьми", отримують ліцензії не для їх розробки, а для перепродажу.
Ці компанії можуть бути виведені з державної власності в процесі "реформування" і "наближення до європейських стандартів". Відтак, не можна виключати версії, що такі схеми будуть використовуватися людьми, наближеними до влади.
Фото komarkelov.ru |
* * *
Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми.
Точка зору редакції "Економічної правди" та "Української правди" може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.