Конец "зеленого тарифа": как дальше зарабатывать на солнечной энергетике
Что ожидает отрасль после завершения эры "зеленого" тарифа и какие варианты существуют для тех, кто стремится зарабатывать на производстве солнечной энергии. (укр)
Після численних змін та доповнень до закону про альтернативні джерела енергії питання величини "зеленого" тарифу, що діє для СЕС, введених в експлуатацію у 2024 році, стає дедалі менш зрозумілим.
Навіть досвідченим фахівцям стало складно орієнтуватися в оновленнях і таблицях змін. Однак чинний тариф залишається актуальним для наземних сонячних електростанцій потужністю до 1 МВт.
У грудні 2023 року постанова НКРЕКП зафіксувала "зелений" тариф на рівні 9,87 євроцента за кВт-год. Враховуючи чергове зменшення коефіцієнта до 0,4, яке відбулося з 1 січня 2024 року, актуальні дані перевищують 4 євроценти за кВт-год (1,84 грн), що значно нижче ринкових цін (10 жовтня індекс середньозваженої ціни на ринку на добу наперед (РДН) перевищив 5,5 грн/кВт-год без ПДВ).
Таким чином, можна констатувати, що ера "зеленого" тарифу для промислових сонячних станцій в Україні завершилася. Ті, хто планують будувати електростанції, обирають інші сценарії роботи.
Які є альтернативи "зеленому" тарифу
Є два механізми підтримки для промисловості: ринкова премія та аукціонна ціна.
Ринкова премія – додатковий механізм для значної частини споживачів, які продовжать користуватися "зеленим" тарифом. Це поступовий перехід до ринкових умов. Виробники можуть продавати електроенергію на ринку, а різницю між ринковою ціною і "зеленим" тарифом компенсує гарантований покупець.
Ринкова премія покликана уникати зловживань і надмірної вигоди для виробників, адже компенсація розраховується на основі середньозваженої ціни за два попередні місяці з урахуванням ринкових котирувань на добу наперед або за двосторонніми договорами.
Проте варто пам'ятати, що на відміну від "зеленого" тарифу ринкова премія не передбачає авансових платежів. Це може ускладнити ситуацію, особливо враховуючи заборгованості. Наразі активно обговорюються зміни до постанови №641, які мають полегшити перехід на ринкові умови.
Механізм ринкової премії може стати важливим для багатьох підприємств. В Україні наразі понад 800 ліцензіатів, серед яких є невеликі аграрні компанії із сонячними електростанціями. Для таких підприємств, де генерація електроенергії не є основним бізнесом, перехід на ринок може стати серйозним викликом.
Наприклад, компанія із станцією потужністю 3 МВт, яка не має сильного фінансового чи регуляторного крила, може зіткнутися з труднощами, якщо "зелений" тариф припинить діяти.
Для таких компаній ринкова премія може стати плавним переходом до нових умов. Однак впроваджені механізми завжди містять якісь компромісні варіанти і регуляторні органи намагаються змістити баланс на сторону держави.
Після отримання результатів впровадження завжди доцільно консолідувати досвід, провести оцінку впливу на виробників ВДЕ та виступити з нормотворчою законодавчою ініціативою для коригування та адаптації механізмів з урахуванням реалій. Це завдання вирішується на базі профільних галузевих об'єднань.
Аукціонна ціна. Наразі планується проведення аукціону для будівництва ВДЕ з такими квотами на продаж: 11 МВт – СЕС, 11 МВт – інші ВДЕ, 88 МВт – ВЕС. В інвесторів слабкий інтерес до них через обмежені квоти.
До кінця не зрозуміло, які цілі переслідуються. Можливо, Міненергетики розглядає ці аукціони як пілотні, щоб відпрацювати механізм. Немає очікувань, що цей механізм вплине на формування ринку і створення реальної конкуренції.
Найкращий регулятор ринку – це сам ринок. Як тільки держава починає втручатися в його роботу, виникає ризик викривлення умов. Так, під час війни держава втручається для забезпечення стабільності, але в довгостроковій перспективі чесна конкуренція є найкращим механізмом.
Ринок природним чином створює умови, до яких бізнес адаптується, забезпечуючи попит і пропозицію, що дозволяє уникати несправедливих переваг.
Приклад недавнього аукціону від "Укренерго" на допоміжні послуги (резерв підтримання і відновлення частоти) показав силу конкуренції. Близько 40 компаній боролися за перемогу, було 12 переможців і це суттєво знизило вартість послуг порівняно з тогорічними цінами попри інфляцію. Це показує, що навіть у складних умовах конкуренція залишається ефективним інструментом.
Всупереч цьому для великих корпорацій інтерес до таких аукціонів може бути невеликим, оскільки їхні бізнес-моделі часто орієнтовані на інші механізми.
Щоб підвищити конкуренцію і стимулювати боротьбу на аукціонах, уряд затвердив умови проведення конкурсу на будівництво генеруючих потужностей і виконання заходів з управління попитом. Планується проведення конкурсів на будівництво об'єктів потужністю 5-80 МВт із загальною конкурсною потужністю 700 МВт. Введення цих об'єктів в експлуатацію очікується до кінця 2027 року.
Цікавим альтернативним варіантом є набуття статусу учасника ринку, що передбачає будівництво власної станції і продаж електроенергії безпосередньо на РДН та ВДР (внутрішньодобовий ринок). У цьому випадку компанія стає відповідальною за баланс і може самостійно продавати енергію.
Однак така діяльність специфічна, потребує активної участі в торгівлі електроенергією, управління ризиками та координації з ринковими умовами.
Це складніше порівняно з продажем за "зеленим" тарифом, де держава купує електроенергію за фіксованою ціною. Часто продаж електроенергії навіть у межах однієї бізнес-групи здійснюється через окрему компанію-постачальника. Яскравим прикладом є Nova Energy з групи компаній Nova, яка генерує енергію, та D.Trading, що входить до складу енергетичної групи ДТЕК.
Є ще один поширений підхід – продаж за "двосторонніми договорами", який особливо актуальний для виробників СЕС. Контрагентами в цьому випадку виступають професійні компанії-трейдери або постачальники електроенергії.
Трейдерами виступають енергетичні компанії, які купують та продають електроенергію на ринку, наприклад, ДТЕК чи Київські енергетичні компанії, або незалежні суб’єкти, які спеціалізуються на торгівлі електроенергією.
Постачають електроенергію чимало компаній разом з постачальниками універсальних послуг (колишні обленерго), які співпрацюють з великими споживачами. Останніми можуть бути промислові підприємства і торгові мережі, які можуть укладати угоди на постачання електроенергії для своїх об'єктів.
Механізм активного споживача
В Україні набуває популярності механізм "активного споживача", який дозволяє підприємствам та бізнесам не тільки використовувати альтернативні джерела енергії, а й продавати надлишки електрики споживачам. Це важливий крок у розвитку енергетичної незалежності та зниженні витрат на електропостачання.
Наразі є дві основні моделі корпоративних договорів щодо енергопостачання.
Перша – це віртуальні корпоративні договори, які укладаються на кілька років уперед. Друга модель, яку використовують частіше, – це фізичні корпоративні договори, коли власники сонячних електростанцій, розташованих біля споживачів, можуть продавати електроенергію без участі посередників.
У ЄС ця модель відома як prosumer (producer + consumer). В Україні вона трансформована на механізм "активний споживач". Її перевага – у відсутності плати за розподіл електроенергії через мережі обленерго, що робить цей варіант особливо привабливим для підприємств, які прагнуть зменшити витрати.
В одному з обласних центрів власник торговельного центру побудував сонячну електростанцію і вирішив продавати електроенергію своїм орендарям. Після звернення до НКРЕКП з цього питання було встановлено, що цей проєкт дозволяє реалізувати саме механізм активного споживача. Економія на тарифі на розподіл електроенергії значно підвищує економічну ефективність СЕС.
Такий підхід актуальний в умовах загрози блекаутів, спричинених агресією, а також на тлі зростання вартості електроенергії. Механізм дозволяє бізнесу не лише забезпечити безперебійне електропостачання, а й оптимізувати витрати.
Ті, хто не бажають продавати електроенергію, можуть використати модель самозабезпечення, що також сприяє зниженню енергетичних витрат підприємства. Недавно Офіс реформ представив дані щодо кількості нових генеруючих потужностей, що були збудовані в рамках цих програм.
За перше півріччя 2024 року в Україні були отримані ліцензії для виробництва електроенергії на промислових СЕС загальною потужністю 41 МВт та укладені договори домогосподарствами для виробництва електроенергії за "зеленим" тарифом для домашніх СЕС загальною потужністю 50 МВт. Таким чином, внесок останніх у виробництві електроенергії за "зеленим" тарифом становить 1,429 ГВт.
Крім того, є категорія споживачів – підприємств та домогосподарств, які встановили СЕС для власного споживання, для забезпечення резервного живлення в комплекті з накопичувачами електроенергії. Ми оцінили їх кількість, проаналізувавши інформацію щодо розмитнення сонячних панелей.
Тримаючи в голові певну залежність між вагою панелі та її потужністю, можна отримати цікаві дані. Так, згідно з офіційними даними митної служби, за 2023 рік було ввезено панелей загальною потужністю 322 МВт. За перші шість місяців 2024 року було імпортовано 371 МВт, а за сім місяців – 475 МВт.
Таким чином, офіційна звітність щодо "зеленого" тарифу відображає 90 МВт (40 МВт від промислових станцій і 50 МВт від приватних господарств). З урахуванням імпортованих 475 МВт, частина яких, імовірно, ще не змонтована. Крім того, існує фактор "сірого" імпорту, який також може впливати на загальні обсяги.
Хай там як, а ці цифри демонструють високий попит на сонячну генерацію як на найбільш доступний вид генерації для всіх категорій споживачів.
Нетбілінг
Нетбілінг – це система, що дозволяє виробникам електроенергії з відновлюваних джерел продавати залишки виробленої електроенергії в мережу та отримувати за це компенсацію, що зменшує їх рахунки за електрику.
Нетбілінг дозволяє будувати потужніші станції і зменшити час невикористання енергії. Це актуально для об’єктів, де СЕС може виробляти більше енергії, ніж потрібно для споживання. Нетбілінг дозволяє ефективніше використовувати станцію: не зменшувати генерацію і продавати електроенергію в мережу, хоч і за нижчим тарифом. Тут важливий ґрунтовний аналіз з урахуванням низки факторів.
Наприклад, компанія Atmosfera в роботі з бізнес-клієнтами досліджує сценарії роботи підприємства за умови підключення до нетбілінгу. Вона пропонує розрахунки, що враховують нерівномірне навантаження, фактичне споживання, час віддачі енергії в мережу, плаваючі тарифи на електроенергію на РДН.
Такий ґрунтовний підхід дозволяє клієнтам ухвалити зважене рішення на основі професійного аналізу від компанії-інсталятора. Основна робота починається з аналізу графіка споживання енергії та можливостей виробництва сонячної енергії на конкретному об'єкті. Для цього важливо оцінити площу для встановлення сонячних панелей та пікові години споживання електроенергії.
Для успішної реалізації таких проєктів необхідні кваліфіковані фахівці та надійні компанії. Асоціація сонячної енергетики України створила онлайн-каталог інсталяторів сонячних електростанцій. Цей каталог допоможе споживачам швидко знаходити перевірених підрядників для встановлення СЕС по всій країні.
Основною метою платформи є об'єднання найкращих професіоналів ринку сонячної енергетики. Це підвищить рівень конкуренції на ринку і зробить механізм нетбілінгу доступним та ефективним для широкого кола користувачів.
Показовим є приклад роботи на молокозаводах або у великих торгових мережах. Вони використовують нетбілінг для зниження своїх витрат на електроенергію, що підвищує конкурентоспроможність та забезпечує надійність постачання.
Однак важливо враховувати всі нюанси. Наприклад, якщо вироблена сонячна енергія не використовується повністю вдень, її можна накопичити та використовувати під час пікових годин, коли електроенергія найдорожча. Це дозволить зекономити на придбанні дорогої енергії і підвищити окупність проєкту.
Нетбілінг стає доступним і для приватних господарств, перетворюючи їх на активних споживачів енергії. Господарства можуть встановлювати СЕС потужністю до 50 кВт і продавати надлишки енергії постачальнику. Однак через відсутність "зеленого" тарифу такі продажі не надто привабливі.
Чи можна заробити на цьому? Експерти зауважують, що це скоріше спосіб досягнення енергетичної незалежності та зниження власних витрат на електроенергію. Якщо мета полягає в продажу надлишкової енергії, то цей механізм не є ідеальною бізнес-моделлю. Строк окупності інвестицій в сонячні панелі для бізнесу з нетбілінгом може становити близько пʼяти років.
Є технічні особливості, які можуть бути корисними, якщо мета – ефективніше використання електроенергії для власних потреб. Принцип простий: якщо у вас нема статусу активного споживача і навантаження на фазах розподілене нерівномірно (а це завжди так), генерація обмежується за меншою фазою.
Якщо на фазах L1 і L2 потужність становить по 100 кВт, а на L3 – лише 20 кВт, то загальне навантаження буде 220 кВт. Проте станція вироблятиме лише 60 кВт, бо робота орієнтована на мінімальну фазу і решту 160 кВт потрібно брати з мережі.
Якщо є статус активного споживача, то станція може генерувати на максимальній фазі, що дає змогу виробляти до 300 кВт. У такому випадку при навантаженні 220 кВт станція забезпечує повне покриття і віддає в мережу ще 80 кВт.
Економія досягається шляхом зменшення споживання електроенергії з мережі за ціною 8 грн/кВт, а додаткові 80 кВт, віддані в мережу, продаються за визначеною ціною. Основна перевага тут – максимальне використання власної генерації.
Бізнес і домогосподарства можуть використовувати накопичувачі електроенергії, які дозволять акумулювати електроенергію в періоди сонячної генерації або профіциту електроенергії в енергосистемі і використовувати її в періоди високої вартості. Необхідною умовою є застосування відповідних тарифів.
Для домогосподарств це може бути перехід на тарифи, диференційовані за періодами часу: "двозонний або тризонний тариф". Для бізнесу це може бути перехід у категорію "А": купувати електроенергію відповідно до погодинної вартості на РДН та додаткових умов постачальника електроенергії.
Таким чином, споживачі можуть застосовувати різні методи управління споживанням. Такий підхід знижує навантаження на мережі, що актуально у воєнний час, коли інфраструктура зазнає пошкоджень. Власники СЕС роблять внесок у стабілізацію енергопостачання, використовуючи сонячну енергію в період денного максимуму влітку, навіть якщо це не приносить прибутку.
Згідно з внесеними змінами до правил приєднання підприємства можуть встановлювати сонячні генерації до 50% від дозволеної потужності без погоджень та змін у технічних умовах. Це дозволяє оптимізувати витрати на електроенергію, а відсутність тарифів на розподіл лише підвищує маржинальність таких проєктів.
Слід звернути увагу, що тарифи на розподіл електроенергії можуть суттєво різнитися залежно від регіону. Наприклад, у Закарпатській області через гірську місцевість і високі витрати на підтримку мережі проєкти сонячної генерації з нетбілінгом більш привабливі. Розгляньмо конкретну ситуацію.
Якщо тариф постачальника 8,8 грн, з яких 5 грн – це вартість електроенергії, а 3,5 грн – тариф на розподіл, то можна домовитися про постачання за 5,5 грн, зберігаючи виробництво. Однак бізнес-центр не може продавати електроенергію своїм орендарям, оскільки це акцизний товар і для цього потрібна ліцензія.
У такому випадку орендар має вибір: купувати в постачальника за 8,5 грн або домовитися з власником бізнес-центру про придбання за 5 грн, розділивши різницю між собою. Власник сонячної станції отримує свою частку і повертає інвестиції, а підприємство скорочує витрати на кожному кіловаті електроенергії.
Завершення ери "зеленого" тарифу ставить перед виробниками сонячної енергії нові виклики, але й відкриває можливості для розвитку. Перехід до ринкової премії, участь в аукціонах, будівництво станцій та укладення двосторонніх угод можуть стати ефективними інструментами для монетизації інвестицій у відновлювані джерела енергії. Успіх залежатиме від здатності компаній адаптуватися до нових умов та активно взаємодіяти з ринковими механізмами.