Чего не хватает для развития малого и среднего предпринимательства? Несколько замечаний к Стратегии

Програма розвитку підприємництва потребує конкретних кроків для покращення умов ведення бізнесу. Зокрема, забезпечення передбачуваності регуляторного середовища, розширений доступ до знань, ринків, капіталів. І на додачу — врахування сучасних непростих умов, в яких зараз перебуває Україна. 

"Стратегія відновлення, сталого розвитку та цифрової трансформації малого й середнього підприємництва на період до 2027 року", яку у квітні 2024 року оприлюднило Міністерство економіки, виглядає логічною та обґрунтованою, принаймні на папері. 

Однак, у людей, які мають досвід роботи в бізнесі, та чітке бачення того, як мають розвиватися підприємства, зокрема малі і середні (далі — МСП), вона викликає ряд зауваг. 

Автори Стратегії чітко зазначають, що МСП — основа української економіки, що забезпечує 2\1 доданої вартості та 80% робочих місць. Відтак ми, як країна, як громадянське суспільство, мали б робити все (і навіть трохи більше) для того, щоб зберегти й розвивати малий і середній бізнес, який є запорукою збереження і розвитку української економіки загалом. 

Не дотримуючись глобальної конкуренції, не працюючи всередині країни над тим, щоб зростала конкурентоспроможність та інноваційний потенціал економіки, ми не матимемо шансів на міжнародних ринках. 

Зрозуміло, що стратегія розвитку МСП за духом відображає наш рух в ЄС. Однак, нам варто скористатися досвідом Польщі, на етапі її вступу в Євросоюз. "Польща буде тією мірою важити на Заході й для Заходу, наскільки вона зможе набути впливу на Сході, тобто насамперед в Україні", — це слова політика та державного діяча Яцека Куроня. 

Їх особливо варто застосовувати до економки. Маємо йти вперед, спрямовуючи погляди та зусилля не тільки на захід, але і на схід (мова йде, звичайно, не про росію).

Ми часто забуваємо про 3-мільярдний ринок Азії. Коли в експертному колі обговорювали стратегію Львова, то дійшли висновку про важливість співпраці з країнами Азії — "якщо ви не продаєте в Азію, то ви фактично не продаєте". 

Звідси виникла ідея створення Азійського центру, на жаль, поки не реалізована. Тому, присутня у Стратегії, чітка спрямованість на Європу — це, безперечно, добре, але потрібно також бути відкритими і до співпраці з Азією, де менше регулювання і більша конкуренція. 

Відсутність горизонтальної довіри є причиною недієвості інституцій, що покликані просувати інтереси підприємців, до прикладу торгово-промислових палат. Побудовою таких інституцій у розвинених країнах займається держава, уряди. 

Отже, бізнес справедливо очікує, що уряд України, так само як і міжнародні організації, надаватимуть підтримку в пошуку нових ринків і постачальників і так допомагатимуть представникам малого та середнього бізнесу підвищувати стійкість, створювати та покращувати ланцюги постачання, виробляти продукцію з високою доданою вартістю. 

Критичним, на нашу думку, є і те, що у Стратегії замало уваги приділяється розвитку креативних індустрій. А саме там є додана вартість і з тим нам варто працювати активніше. 

Цей документ цілковито базується на використанні місцевої робочої сили. За прогнозами, населення продовжуватиме скорочуватися до 2052 року і це будуть зміни, що зачіпатимуть молодші вікові групи та вплинуть на дефіцит робочої сили. 

Логічно було б говорити про можливість українському підприємцеві найму іноземної робочої сили. Варто запропонувати правило: має бути пріоритет української робочої сили, але якщо Державна служба зайнятості не забезпечує нам необхідних фахівців — маємо повне право вийти на світовий ринок праці. 

Потрібно говорити про нас не тільки як про робочу силу, але і як про бізнес, який потребує робочої сили. Треба перетворювати українців з нації суцільних наймитів на націю підприємців. 

Є також застереження щодо аналізу регуляторного впливу — він мав би робитися на всі проєкти актів, які стосуються підприємництва. Бо зараз наші ідеї у сфері підприємництва можуть бути аж надто розмаїтими та часом деструктивними. 

У культурі підприємництва нам бракує відваги брати на себе ризики з захоплення глобального ринку. Також немає нічого про горизонтальне об’єднання хоча б заради можливостей створення саморегулівних організацій, і так залучити їх до створення законодавства, що регулюватиме їхню власну діяльність.

Однак, будьмо відверті — всі ці заходи будуть малоефективними через відсутність довіри до державних інституцій. У Стратегії окремим розділом варто винести "Забезпечення реальної презумпції невинуватості для бізнесу", де перші й основні удари бюрократії має брати на себе держава і місцеве самоврядування, а не малі та середні підприємці. 

Саме таку філософію ставлення до підприємництва маємо впроваджувати у наступних документах, що визначатимуть розвиток МСП.