Что не так с асбестом и как быть с горами опасных строительных отходов
Сфера, яка важлива для адаптації нашого законодавства з ЄС та яка потребує додаткової нашої уваги – професійне поводження (виявлення, видалення, пакування та захоронення) з азбестовмісними матеріалами (АВМ).
Що не так з азбестом? Волокна усіх видів азбесту шкідливі для здоров’я та можуть спричиняти канцерогенну дію - як на тих, хто напряму взаємодіє з цим матеріалом, так і на людей, які знаходяться поза будівельними майданчиками у зоні розповсюдження азбестовмісного пилу та на майбутніх користувачів будівель та споруд.
Це підтверджують дослідження Національного інституту раку (США), Агентства реєстру токсичних речовин та захворювань (США), Агентства з охорони здоров’я (Великобританія).
Понад 70% дахів житлових будинків в Україні покриті азбестоцементними покрівельними листами, які складаються з хризотилового азбесту на 10-15%.
Цей матеріал також широко застосовувався для сільськогосподарських потреб: з нього будують пташники та корівники, труби для меліорації земель або для прокладки електрокабелів чи кабелів зв'язку тощо.
Більше того, він широко використовувався у секторі водопостачання та водовідведення, як на комунальних підприємствах, так і в приватному секторі.
Азбестовмісні матеріали також широко використовувалися в секторі централізованого теплопостачання і ще є у вигляді ізоляційних матеріалів на трубопроводах, котлах та димоходах.
З огляду на таке широке розповсюдження, азбест також у великій кількості потрапляє до будівельних відходів, які утворюються від смертоносної зброї рф.
Все це буде демонтуватися, розбиратися та захоронятися. І нам необхідно знати, як правильно це зробити, щоб зменшити кількість утворення небезпечних азбестовмісних будівельних відходів, які в подальшому не можна використовувати як вторинний ресурс.
Ситуація на сьогодні
Україна вже кілька років рухається до європейського поводження з небезпечними матеріалами, у тому числі з азбестом.
Розуміння необхідності дотримання професійних правил роботи з азбестовмісними матеріалами, в першу чергу застосування засобів індивідуального захисту, зростає і, щонайкраще, – не тільки серед тих, хто безпосередньо дотичний до цієї сфери.
Навіть в соцмережах під постом про перебудову сільської хатини я бачила коментарі про те, що шифер небезпечний і не слід його просто викидати на сміттєзвалище.
Проте статистика у цій галузі лише починає формуватися. Тема впливу азбесту в Україні ґрунтовно не досліджувалась – не було інтересу з боку влади. Тому в науковому просторі немає даних про кількість постраждалих людей в азбестоцементних або суміжних галузях в Україні.
Донедавна лише Державна установа "Інститут медицини праці імені Ю.І. Кундієва НАМН України" вивчав канцерогенну природу азбестових волокон, проблему впливу азбесту на здоров'я працівників виробничих підприємств азбестовмісних матеріалів (наприклад, рівень азбестових волокон на робочих місцях).
Однак ситуація з поводженням з азбестом суттєво зрушила з місця. Сьогодні в Україні вже є відповідне законодавство. Закон "Про систему громадського здоров'я", який набув чинності в жовтні 2023 року, забороняє використання азбесту та азбестовмісних матеріалів в Україні у проєктах реконструкції та нового будівництва.
Азбестовмісні матеріали, виявлені під час реконструкції та ремонту треба видалити та захоронити як небезпечні відходи.
Наказ Міністерства охорони здоров'я України №1013 "Про затвердження Державних санітарних норм і правил "Про безпеку та захист працівників від шкідливого впливу азбесту та матеріалів і виробів, що містять азбест" доповнює заборону на використання азбесту та встановлює рекомендації щодо зменшення ризиків, пов'язаних з негативним впливом азбесту на здоров'я працівників у всіх видах трудової діяльності, де працівники піддаються або можуть піддаватися впливу азбестового пилу з виробів і матеріалів, які містять азбест.
Крім того, у сфері поводження з азбестом Наказ №1073 "Про затвердження Порядку поводження з відходами, що утворилися у зв'язку з пошкодженням (руйнуванням) будівель і споруд внаслідок воєнних дій, терористичних актів, диверсій або проведення робіт з ліквідації їх наслідків, та внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України" визначає правила, яких необхідно дотримуватися у випадку, якщо будівельні відходи змішуються з будь-якими азбестовмісними матеріалами.
Законодавство хоч і є, проте бракує деяких "цеглинок", які б дозволили повноцінно працювати у сфері поводження з АВМ. Всі етапи менеджменту АВМ - дослідження, правила демонтажу, пакування, маркування, транспортування та особливо захоронення - ще не пророблені з тим рівнем деталізації, який би гарантував безпечне середовище для роботи та експлуатації.
Проте, вже зараз в донорських проєктах затребувані концепції поводження з АВМ та план їх реалізації. І ця практика буде поширюватися, бо це вже передбачено українським законодавством.
Щоб заповнити тимчасові прогалини у законодавчій та нормативній базі, ми з колегами з австрійської CES clean energy solution, французькою Neo Eco та українськими експертами розробили Білу книгу з поводження з азбестовмісними матеріалами, яка містить аналіз поточної ситуації у сфері менеджменту АВМ в Україні та методологію поводження з азбестом, яка може слугувати орієнтиром для компаній, які мають потребу у розробці стратегії поводження з АВМ.
Матеріал створений з урахуванням найкращих світових практик та враховує українські воєнні реалії. Біла книга також стане у нагоді працівникам профільних міністерств та законодавцям при розробці та удосконаленні законодавчих норм та адаптації нормативної бази загалом.
Що робити?
А над законодавством потрібно терміново працювати далі. На рисунку нижче наведені основні прогалини, які мають бути закриті в українському законодавстві щодо поводження з АВМ.
З переліку прогалин чітко вимальовується to do list для законодавчої влади з доопрацювання законодавства щодо азбесту до повноцінного робочого стану:
1. Чітко описати процедури скринінгу та удосконалити лабораторні дослідження.
Наразі, не визначено, як повинен проводитися попередній скринінг на об’єктах будівництва, який би визначав, візуально чи на основі аналізу, чи є азбестовмісні матеріали та чи потрібні подальші дії - відбирання зразків, дослідження у лабораторії.
Спілкуючись з муніципалітетами, ми розуміємо, що не було жодного проєкту, в якому б будівля перевірялася на наявність АВМ до початку проєктування або будівельних робіт. Ми це питання вже пропрацьовуємо більше 10 років, але першими цю тему на глобальному рівні підняли та зрушили з місця МФО, які протягом останніх 10-15 років активно фінансують муніципальний та інфраструктурний сектори (через кредити та гранти) в Україні.
МФО мають власну політику у сфері поводження з небезпечними матеріалами, яка забороняє використання та застосування АВМ у проєктах, що фінансуються.
Якщо АВМ виявлено під час перевірки проєкту або на етапі проєктування, з ним необхідно поводитися як з небезпечним матеріалом згідно з міжнародними стандартами, використовуючи найсучасніші методи охорони праці та безпеки життєдіяльності.
Наразі ні українські муніципалітети, ні більшість будівельних компаній не усвідомлюють достатньо, що азбест є небезпечним і канцерогенним матеріалом, який потребує спеціальних заходів для зменшення його впливу на навколишнє середовище та оточуючих. У багатьох випадках екологічні відділи місцевих та державних органів влади не здійснюють жодного контролю за роботами з видалення азбесту.
В Україні є досить великий перелік лабораторій, які можуть проводити дослідження азбестовмісних матеріалів. Найвідоміший, мабуть, це Інститут медицини праці ім. Ю.І. Кундієва в Києві. Однак експерти цього інституту не мають досвіду лабораторної оцінки азбестових зразків за допомогою скануючого електронного мікроскопа, який прийнято вважати "золотим стандартом" в галузі.
Наразі жодна з українських лабораторій не має повного спектру необхідного ISO обладнання (ISO 10312:2019 Атмосферне повітря - визначення азбестових волокон - метод прямої трансмісійної електронної мікроскопії) для професійного аналізу зразків повітря, пилу та матеріалів.
Ми досліджували один і той же зразок в Україні та у лабораторії у Відні - результати були прямо протилежними. Тому створення в Україні професійної лабораторії, яка буде спроможна швидко та якісно провести аналіз є ключовим аспектом.
І ця лабораторія має бути незаангажована та ринок має їй довіряти, бо це питання зупинки будівництва та додаткових витрат для підрядників.
2. Створити систему оцінки ризиків та роботи з видалення АВМ
Сьогодні на ринку проєктування дуже мало фахівців, які здатні якісно та професійно підготувати План поводження з азбестом – їм бракує досвіду та загалом розуміння проблеми.
Саме відсутність кваліфікації експертів та недостатнє усвідомлення ситуації є, на цей момент, найбільшою проблемою будівельних компаній, які не в змозі виконати якісні роботи з видалення азбесту відповідно до міжнародних стандартів.
Українські будівельні компанії, які виграють тендери МФО на реконструкцію будівель та інфраструктурних об’єктів, не в змозі належним чином підготувати План поводження з азбестом навіть за наявності детальних звітів про екологічний та соціальний скринінг, а також інструкцій з охорони праці.
Що стосується видалення АВМ, так тут взагалі складна ситуація – у будівельних компаній відсутнє будь-яке професійне обладнання для облаштування робочої зони, як наприклад, створення негативного тиску в зоні роботи, фільтрація повітря, відпрацьованої води тощо.
Також було б доцільно переглянути обов'язки державних сертифікованих технічних наглядачів та зобов'язати їх здійснювати моніторинг робіт з видалення азбесту відповідно до попередньо погодженого Плану поводження з азбестом.
3. Організувати систему полігонів для захоронення АВМ
Наразі в Україні немає жодного полігону, який би міг приймати азбест. Відповідно до нових умов ліцензування діяльності щодо поводження з небезпечними відходами, захоронення також підпадає під ліцензування.
На сьогодні в реєстрі ліцензіатів відсутні суб’єкти господарювання з дозволом на захоронення азбестовмісних матеріалів. Це наразі одна з найбільших проблем, бо, враховуючи масштаби руйнацій та реконструкцій, сотні тон азбестовмісних відходів залишаються на будівельних майданчиках, адже їх не має куди вивозити.
Це відповідно спричиняє затримки реалізації проєктів, серед яких, на приклад, багато критичних проєктів відновлення житла для внутрішньо переміщених осіб. Тому створення ліцензованих полігонів – одне з пріоритетних завдань, для того, щоб повноцінно запустити роботу у сфері поводження з АВМ.
А загалом, міжнародні вимоги до захоронення азбестовмісних відходів вимагають спеціальної інфраструктури на полігоні, як виокремлена ділянка зі стабільною поверхнею, наприклад, забетонована, для складання відповідних чином запакованих та промаркованих відходів та чіткий облік всіх вхідних обсягів.
Одна з основних умов - азбест не повинен контактувати з іншими відходами і його не можна механічно пошкоджувати.
4. Створити систему з підвищення рівня обізнаності
Уряд та органи влади повинні розробити державні, регіональні та місцеві програми для підвищення обізнаності всіх зацікавлених сторін (населення, муніципальних службовців, працівників приватного сектору, комунальних підприємств тощо) про потенційну небезпеку АВМ при неправильному поводженні з такими матеріалами та заходи з охорони здоров'я і праці під час роботи, включаючи детальну інформацію про необхідні засоби індивідуального захисту.
Проте життя, як часто буває в Україні, випереджає законодавство. Тому, всім хто потребує знань про менеджменту АВМ вже зараз, рекомендую чекати на владнання всіх законодавчих та нормативних нестиковок проактивно - беріть на озброєння знання, якими діляться експерти та впроваджуйте у своїй діяльності.