Фортификация страны: зачем Украине аналог корпуса инженеров армии США

Ефективна оборонна інфраструктура критично важлива для захисту суверенітету і територіальної цілісності країни. Протягом майже двох з половиною років протистояння російським окупаційним силам ми бачимо це на власні очі.

Важливість оборонної інфраструктури визнається і на національному рівні. З початку 2024 року на будівництво оборонних рубежів уряд виділив 38 млрд грн.

Наразі основна модель створення оборонної інфраструктури покладена на плечі військових, місцевої влади та окремих органів місцевого самоврядування.

На жаль, така модель виявилася не дуже ефективною, а швидкість та якість створення оборонної інфраструктури не завжди відповідає очікуванням військових. Постає логічне питання: як зробити ці процеси швидкими та якісними?

В Україні до створення оборонної інфраструктури найчастіше залучаються приватні виконавці, які можуть не мати відповідного досвіду. Персонал у таких організаціях зазвичай наймають зовні, а безпосередні виконавці не раз ставали ціллю диверсійних груп ворога, ударів дронами-камікадзе або обстрілів.

Такий персонал не має озброєння і, як правило, не підготовлений до роботи в умовах наближеності до лінії фронту або до протидії ворожим військовим формуванням, що робить їх легкою ціллю для ворога.

Досвід інших країн демонструє різні моделі управління створенням безпекової інфраструктури. Зазвичай такі організації є окремим родом військ та входять до складу збройних сил або парамілітарними організаціями, підпорядкованими міністерству оборони та не обтяженими армійськими статутами.

Найбільш відомі та успішні приклади – корпус інженерів армії США та будівельна Організація Тодта в нацистській Німеччині. Завдання таких формувань – підготовка театрів воєнних дій (військова інфраструктура, довгострокові оборонні споруди, комунікації) і розміщення військ у воєнний та мирний часи.

Акумулювання багаторічного досвіду та напрацювання стандартів у таких формуваннях дозволяють зробити їх діяльність прогнозованою, дотримуватися жорстких термінів та досягати відповідної якості об'єктів, що здаються.

Військово-будівельні організації показують високу ефективність координації та взаємодії під час створення масштабних будівельних проєктів.

Вони мобілізують та організовують велику кількість робочої сили для реалізації масштабних військових інфраструктурних проєктів, об'єднують найкращих фахівців з різних галузей, отримують доступ до найсучасніших технологій, швидко перерозподіляють ресурси відповідно до поточних пріоритетів.

Звісно, такі переваги не можуть виправдати злочинні методи експлуатації робітників, до яких вдавалася Організація Тодта. Абсолютно неприпустимими є підходи, коли використовувалися примусова праця, тоталітарні методи управління, порушення принципів демократичності і прав людини, залучення військовополонених та політв'язнів до виконання важких і небезпечних робіт.

Тепер гляньмо на модель функціонування корпусу інженерів армії США. Ця організація має майже 250-річну історію і брала участь у масштабних проєктах: від будівництва меморіалу Лінкольна у Вашингтоні до висадки в Нормандії і відбудови зруйнованої військової та цивільної інфраструктури в Іраку.

У складі корпусу служать і працюють понад 30 тис військових та 140 тис цивільних різних будівельних спеціальностей. Із сорокових років Конгрес передав корпусу відповідальність за придбання, будівництво, управління та обслуговування військових інфраструктурних об'єктів, включаючи тренувальні табори, державні заводи з виробництва боєприпасів, авіабази, склади та лікарні.

Корпус армії інженерів США також управляє будівництвом та експлуатацією дамб, каналів, протиповеневих систем, підтримує внутрішні водні шляхи для навігації, контролює повені, управляє об'єктами гідроелектрогенерації. Корпус є моделлю сучасної парамілітарної військово-будівельної корпорації.

Що ми можемо взяти з такого досвіду? Перше – централізоване планування та управління оборонними інфраструктурними проєктами. Друге – тісну взаємодію та прив'язку проєктів до стратегічних та оборонних потреб ЗСУ. Третє – залучення найкращих фахівців і впровадження сучасних технологій військового будівництва.

Реалізація масштабних оборонних інфраструктурних проєктів вимагає ефективної координації дій влади, військових, інженерів та бізнесу, а також мобілізації значних фінансових та людських ресурсів.

В умовах війни зміцнення обороноздатності, особливо в північних, східних та південних регіонах, є абсолютним пріоритетом і внеском у майбутню перемогу України. Інвестиції в оборонну інфраструктуру допоможуть захистити життя українців, стримати російську агресію та відновити територіальну цілісність.

Пряме копіювання військово-будівельних організацій, швидше за все, буде неможливим і малоефективним. Необхідно створити власну військово-будівельну організацію, яка буде розбудовувати оборонну інфраструктуру України.

До таких проєктів можна віднести будівництво фортифікаційних споруд та укріплених районів на фронті, створення мережі захищених командних пунктів і логістичних центрів, розвиток транспортної інфраструктури.

Організація має забезпечувати прозорість використання коштів, дотримання демократичних принципів і прав людини, недопущення використання примусової праці, залучення найкращих фахівців, впровадження сучасних технологій. Централізоване управління має відповідати потребам військових.

Служба у військово-будівельних підрозділах може стати одним з видів альтернативної служби в інтересах захисту країни для тих, хто з певних причин не може долучитися до служби в складі Збройних сил України.

Це знизить навантаження на логістичні підрозділи ЗСУ, закладе потужний фундамент для майбутньої відбудови країни та управління стратегічними інфраструктурними проєктами за прикладом корпусу інженерів армії США.