Купили имущество у госкомпаний? Государство может забрать обратно

Бізнесмени – власники майна, колись придбаного в державних акціонерних товариств ("Укрзалізниця", "Укрпошта", "Нафтогаз"), можуть втратити свої активи. Верховний Суд у справі №917/1212/21 ухвалив рішення, яке встановлює, що зміна державної форми власності може відбуватися лише шляхом приватизації.

Тобто якщо акціонерне товариство (АТ), де власником 100% акцій є держава, отримало майно як внесок до статутного капіталу, то таке майно залишається державною власністю і АТ не має права ухвалювати рішення про його продаж.

Відповідно, рішення про відчуження майна чи його оренду може бути ухвалене відповідним органом лише в порядку, визначеному законом про приватизацію.

Розберемо на умовному прикладі, що це означає. АТ "Укрзалізниця" проводить розпродаж непрофільних активів на "Prozorro.Продажах". Серед лотів – база відпочинку, яку керівництво "Укрзалізниці" вирішило продати, адже державне акціонерне товариство не є оператором туристичної інфраструктури.

Ви купуєте цей обʼєкт через державну систему електронних аукціонів "Prozorro.Продажі", починаєте інвестувати в його розвиток, створюєте робочі місця, аж раптом дізнаєтеся, що придбали її незаконно.

Верховний Суд зазначає, що рішення про продаж непрофільних активів ухвалювали АТ, у статутних капіталах яких перебували ці активи. Він вважає, що така реалізація майна неправильна, адже, на переконання суду, це майно є державною власністю. Відповідно, рішення щодо його продажу має ухвалюватися не відповідно до корпоративних документів АТ, а за рішенням Кабміну.

Аргументація суду

До ухвалення цього рішення судова практика базувалася на двох ключових, але протилежних рішеннях Верховного Суду. Це рішення Касаційного адміністративного суду в складі ВС у справі "Нафтогазу" і рішення Касаційного господарського в справі про банкрутство Луганського облавтодору.

Одна з позицій полягала в тому, що майно в статутному капіталі державних акціонерних товариств належить державі. Друга позиція наголошувала на тому, що майно є власністю юридичної особи, виходячи із самих аспектів корпоративного управління і формування статутних капіталів.

Верховний Суд підтримав першу позицію: "Велика палата Верховного Суду дійшла висновку, що зміна державної форми власності може відбуватися виключно шляхом приватизації, а закон України "Про приватизацію державного майна" не відносить до способів приватизації передання державного майна до статутного фонду (капіталу) заснованого нею акціонерного товариства.

Тому державне майно, передане державою до статутного фонду (капіталу) акціонерного товариства, 100% акцій якого залишається у власності держави, до моменту завершення процедури приватизації (продажу в приватну власність належних державі акцій такого акціонерного товариства) є державною власністю".

Що далі

Така позиція суду вплине на минулі та майбутні угоди купівлі-продажу майна державних акціонерних товариств. У майбутньому це значно ускладнить процес ухвалення рішень щодо продажу непрофільних активів державних АТ.

Зокрема – збільшить тривалість ухвалення рішень. Простими словами, рішення про продаж сараю має ухвалювати не АТ, а держава. Тут доречно поставити риторичне питання про ефективність тайм-менеджменту в роботі уряду.

Більше питань до долі тих, хто купив таке майно раніше. Його придбання в системі "Prozorro.Продажі" не рятує покупців. За логікою Верховного Суду, людина купила не приватне, а державне майно, і продаж мав здійснюватися відповідно до закону "Про приватизацію державного та комунального майна".

Це ставить у незрозумілі обставини значну кількість правочинів. Зокрема, у зазначеній вище справі суд задовольнив позов прокурора та витребував у приватного ТОВ на користь держави виробничий корпус та блок допоміжних приміщень, які це товариство придбало у НАК "Надра України".

Вочевидь, за цим позовом мають ринути рікою звернення до інших набувачів "державного" майна. Враховуючи позицію суду, воно має бути повернуте державі. Тут не може бути вибіркового підходу, інакше це буде дискримінація.

На місці покупців активів державних АТ я б не покладав великі надії на те, що держава компенсує витрати. Механізм отримання відшкодування доволі простий: особа за реституцією звертається з позовом чи з вимогою про стягнення з державного акціонерного товариства вартості сплаченого майна.

У 99,99% випадків такий позивач виграє цей судовий процес і зможе повісити це судове рішення в рамці на стіну. Річ у тім, що зараз щодо державних АТ діє низка мораторіїв на стягнення у виконавчому провадженні. Які це створює ризики щодо залучення внутрішніх та зовнішніх інвестицій в економіку, не слід і казати.

Багато питань

Аргументація суду залишає не менше юридичних питань.

Зокрема, якщо майно передається до статутного капіталу державного акціонерного товариства і при цьому не змінює власника, то що було передано до статутного капіталу? За нашим законодавством, внесення майна до статутного капіталу є відчуженням майна. Це неспростовний факт.

Тобто якщо ви вносите свою квартиру в статутний капітал якогось підприємства, то власником цієї квартири стає підприємство. Вам квартира більше не належить, натомість ви отримуєте частку чи акції цього товариства.

Як виявилося, щодо державних АТ діють інші правила: держава внесла майно в статутний капітал акціонерного товариства і при цьому залишилася його власником. У результаті держава отримала акції і зберегла майно. Профіт!

Наступне питання. За законодавством, АТ відповідає належним йому майном, але в нашому випадку це майно йому не належне, адже воно державне. Таким чином відповідальність акціонерної державної компанії зводиться до нуля? А як бути з формуванням статутного капіталу? Яким чином він може бути сформований, якщо в акціонерного товариства немає права власності?

З цього можна зробити висновок, що в "Нафтогазу" статутний капітал – нуль чи близький до нуля, адже все його майно зберегло державний статус.

Коли писався недавно ухвалений законопроєкт 5593-д щодо вдосконалення корпоративного управління юридичних осіб, акціонером яких є держава, там були норми, які б розвʼязали давню невизначеність у питанні формування статутного капіталу державних АТ. Мова йшла про те, що майно, яке вноситься в статутний капітал, перебуває у власності АТ. Однак суд не надав оцінки цьому закону.

Як розвʼязати проблему

Це може бути і позитивним знаком, оскільки в іншій справі якась із сторін матиме можливість поставити перед судом питання про застосування нового закону і суд, якщо пристане на такий аргумент, займе протилежну позицію. В іншому випадку розвʼязати це питання можна буде лише на законодавчому рівні.