Будущее принадлежит тем, кто внедряет инновации: как Украине догнать развитые страны мира
Инновации в действии
Згідно з даними звіту WEF "The Future of Growth 2024", показники ВВП різних країн напряму залежать від того, наскільки інноваційними є їхні економіки.
Якщо середній бал інноваційності держав з низьким доходом — 26,8, то показник економік з високим рівнем доходу вдвічі більший — 59,4. Розвинені держави мають високу спроможність створювати нові технології та інноваційні бізнес-моделі, саме вони концентрують у себе передові центри розробки.
Натомість країни, що розвиваються, здебільшого адаптують та поглинають наявні технології, намагаючись скоротити розрив.
Зв’язок інновацій та зростання економіки
Якщо економіка не зацікавлена в інноваціях, вона не може бути ефективною та конкурентоспроможною на глобальному ринку. Країни з високим рівнем інноваційності інвестують значні ресурси у дослідження, розробки, освіту та науку.
Це сприяє розвитку високотехнологічних індустрій, які виробляють товари та послуги з високою доданою вартістю. Якщо продаж сировини проносить обмежений заробіток, то готова продукція, вироблена завдяки інноваційним технологіям, здатна збільшити дохідність у десятки разів.
У такий спосіб країни, які розвивають і підтримують інноваційне середовище, здебільшого, досягають вищих рівнів економічного добробуту та вищого ВВП на душу населення.
Водночас економіки, які ігнорують швидкий розвиток інновацій, технологій та цифровізацію, ризикують залишитися позаду, втрачаючи продуктивність та ефективність.
Причому з роками розрив у технологічних можливостях між країнами, що розвиваються, та розвинутими економіками дедалі збільшується:
Інноваційний потенціал України
Україна має індекс інноваційності 46,4 — трохи більший за середньосвітовий (45,2). За цим показником наша держава є абсолютним лідером серед країн з низьким рівнем доходу (lower middle).
Ба більше, ми випереджаємо майже всі країни з доходом вище середнього (upper middle) — попереду нас лише Малайзія та Таїланд з незначним відривом, а також нас обганяє більшість країн з високим рівнем доходу.
Отже, в Україні є потужний ресурс, необхідний для швидкого зростання країни. Це екосистема талантів і технологій — наявні фахівці, рівень освіти й технологічності:
ІТ-сектор продовжує бути важливою складовою української економіки: у 2023 році він приніс $6,7 млрд завдяки експорту своїх послуг і займає понад 40% всього українського експорту послуг. Частка експорту українських ІТ-послуг у ВВП становить 4%.
Це дещо менше показників 2022 року — 4,6%, проте значно більше, ніж довоєнний показник 2013 року — 0,7%.
Українські компанії зарекомендували себе на світовому рівні як надійного партнера, а під час війни, попри ризики та побоювання зі сторони глобальних клієнтів, довели світу свою стійкість, стабільність та прагнення працювати, створювати нові технологічні напрямки.
Наразі існує великий потенціал для України у розвитку Military-tech та кібербезпеки. Так, у порівнянні з 2014 роком, галузь військово-технічних рішень зросла від 3 до 7 разів, залежно від сфери. Мінцифри визначило цей напрямок як пріоритетний напрямок на найближчі роки.
Українські розробки, перевірені та протестовані в умовах повномасштабної війни, можуть бути цікавими й для наших західних партнерів, адже країни Європи та США також готові інвестувати в підвищення безпеки. Наприклад, Польща уже сьогодні витрачає на оборону 3,9% ВВП, США — 3,49%, Греція — 3,01%.
Проте варто зважати й на ризики. Мобілізація та відплив людського капіталу можуть лишити Україну головного ресурсу для досягнення будь-якої стратегії втілення інновацій.
За даними Управління Верховного комісара ООН у справах біженців, зараз у світі налічується 6,3 млн українських мігрантів, які залишили Україну через повномасштабне вторгнення. Наразі невідомо, скільки з них повернуться додому, але експерти вже прогнозують демографічну кризу у недалекому майбутньому.
Досвід розвинених країн: Сінгапур та Ізраїль
У своїй стратегії з розвитку інноваційної економіки Україна могла б рівнятися на Сінгапур та Ізраїль. Обидві країни є прикладами того, як можна досягти значного економічного зростання та соціального прогресу за досить короткий час, попри відносно обмежені природні ресурси та складні геополітичні умови.
Зараз ВВП Сінгапуру — $108,733 на душу населення, країна входить до топ-3 економік світу. А ще 60 років тому, на момент проголошення незалежності від Малайзії, вона не мала не лише власної армії та економіки, але й вільного доступу навіть до базових благ, як-от прісна вода.
Більшість сінгапурців жили в злиднях. Основою економічних перетворень стала концепція національного інтересу, яка передбачала, що політичне виживання Сінгапуру можливе лише за швидкого економічного розвитку, у центрі якого є освічена людина.
Головними напрямками реформ стали боротьба з корупцією, освіта та залучення у країну іноземних інвестицій.
Роблячи ставку на інноваційність, у Сінгапурі створили умови, максимально привабливі для іноземного бізнесу. Влада ліквідувала більшість адміністративних бар'єрів для відкриття компаній, а також звільнила підприємців від податків на 5, а потім і 10 років.
Щоб подолати демографічні виклики, до країни активно залучали іммігрантів для підтримки робочої сили. Як наслідок, Сінгапур став високоефективною економікою, показник інноваційності якої сягає 76,4.
Ізраїль — країна, яка завдяки величезній кількості високотехнологічних компаній стала відомою як країна стартапів. Ця назва походить від однойменного бестселера Дена Сенора і Саула Сінґера.
Згідно з їхньою оцінкою, високий рівень освіти зокрема у сферах науки, технологій, інженерії та математики (STEM), створив фундамент для розвитку інновацій. Ізраїльські університети та науково-дослідні інститути є джерелом передових досліджень та розробок.
У свій час ізраїльтяни зрозуміли критичність наявності талантів у країні, адже очікувати на нове покоління не було коли, й розробили дієву стратегію залучення "мізків".
Ізраїльське суспільство вирізняється високим рівнем прийняття ризику та підтримкою новаторських рішень й підприємництва, стверджують Ден Сенор і Саул Сінґер. Водночас ізраїльський уряд активно заохочує інноваційний сектор через різноманітні програми, гранти та податкові пільги.
При цьому велика кількість технологічних інновацій в Ізраїлі походить з військового сектору та необхідності забезпечувати свою безпеку, що також є актуальним фактором і для України.
Шлях розвитку для України
З початку повномасштабного вторгнення українські бізнес-лідери демонструють стійкість і відданість: знаходять нові можливості для зростання, створюють робочі місця, наповнюють бюджет країни, залучають інвестиції та виконують зобов'язання перед західними партнерами.
Відкритим залишається питання до держави: яку стратегію розвитку ми обираємо? Наприклад, якщо ми хочемо наслідувати досвід Ізраїля та робити ставку на освіту, підприємництво та інновації, потрібно вже здійснювати певні кроки у цьому напрямку.
Насамперед — берегти той людський ресурс, який все ще залишається в країні. Для цього потрібна державна політика зі збереження талантів.
Не менш важливий напрямок зусиль — заохочувати закордонні інвестиції. Вже зараз світові гравці ретельно аналізують можливості інвестувати в Україну. Дієва судова реформа, податкові пільги й стимули з боку уряду, а також спрощення бюрократичних процедур для реєстрації та роботи бізнесу можуть прискорити залучення інвестицій, навіть попри повномасштабну війну.
Свіжий приклад: у грудні 2023 року компанія Intel анонсувала найбільшу за весь час своєї присутності інвестицію в Ізраїль на суму в $25 млрд для будівництва нового заводу з виробництва мікросхем. У межах угоди Intel отримала від ізраїльського уряду грант у розмірі $3,2 млрд.
Майбутнє належить тим, хто впроваджує інновації — мантра для перемоги над ворогом та стратегії розвитку України. Але інновації не трапляються без людей. З огляду на складні умови, як-от повномасштабна війна, економічна ситуація та сусідство, якого ми не можемо позбутися, збереження талантів — одна з небагатьох наявних опцій.
І ми не маємо права втратити її. За наявності людського капіталу та інвестицій Україна буде потужним конкурентом і постачальником інноваційних рішень для багатьох розвинених країн.