Новая эра энергетики и промышленности: стоит ли восстанавливать разрушенные электростанции?
Инновации в действии
Україна стикається з безпрецедентними викликами у сфері енергетичної безпеки через російську агресію. Втрата контролю над значними промисловими активами та постійні атаки на енергетичну інфраструктуру ставлять під загрозу не лише економічне відновлення, а й національну безпеку країни.
У цих умовах реіндустріалізація на основі нових технологій та відновлюваних джерел енергії набуває критичного значення, оскільки технологічно оснащена промисловість є фундаментом стійких економіки та обороноздатності.
Інвестування в європейське майбутнє сприятиме досягненню енергетичної незалежності та конкурентоспроможності на внутрішньому ринку ЄС.
Для цього потрібна розробка та реалізація стратегії реіндустріалізації, орієнтованої на залучення інвестицій у виробництва, модернізацію промислового сектору та створення інноваційних галузей, що може стати ключем до відновлення та зміцнення економіки в умовах війни та після її завершення.
Інтегрований підхід
У часи, коли Україна зіштовхується з безпрецедентними викликами, спричиненими великою війною та цілеспрямованими атаками на енергетичну інфраструктуру, децентралізована відновлювана енергетика стає маяком надії.
Під час війни в Україні, незважаючи на численні виклики, активно розвивається сфера відновлюваної енергетики. ДТЕК, один з лідерів у цій галузі, запустила нову вітроелектростанцію на півдні країни і готується до реалізації проєкту Полтавської ВЕС, плануючи подальше розширення використання вітрової енергії.
Усього з початку великої війни були запущені три ВЕС. Це стало можливим завдяки підтримці й інвестиціям національних та міжнародних партнерів, зокрема ЄБРР, який розглядає можливість фінансування будівництва Дніпро-Бузької ВЕС.
В Україні також розвивається децентралізована сонячна енергетика. "Укрнафта" в співпраці з Бориславською міськрадою встановила СЕС на лікарні в Львівській області, а компанія "Аврора" інвестувала в першу чергу дахової СЕС у Вінниці.
КМДА планує встановити сонячні електростанції для забезпечення енергією кількох медичних закладів, а проєкт "мобільні СЕС плюс батареї" від Scatec обіцяє нові можливості для забезпечення електроенергією в умовах війни.
Місто Ніжин реалізує проєкт з будівництва СЕС для забезпечення електроенергією місцевого водоканалу, що стало можливим завдяки міжнародній підтримці та гранту від GIZ. Такі ініціативи сприяють розвитку відновлюваних джерел енергії та підкреслюють стійкість та інноваційний потенціал України.
Задум "Національного плану дій з відновлюваної енергетики до 2030 року" (НПД ВЕ 2030) містить ціль: досягнення не менше 27% енергії з відновлюваних джерел у загальному енергоспоживанні країни. Ця ціль досяжна та актуальна, вона також відображає бажання України рухатися спільним курсом з ЄС.
Україна має не просто приводити промислову та енергетичну політики у відповідність до норм Євросоюзу, а й виступати за збільшення амбіцій на рівні ЄС та бути активним гравцем у технологічному і промисловому переозброєннях ЄС.
Це дозволить нам отримати необхідні інвестиції та щільно інтегруватися з новими виробничими ланцюгами Євросоюзу. Така політика має передбачати конкретні кроки для залучення інвестицій, розвитку розподіленої генерації та стимулювання приватного сектору до участі в "зеленій" трансформації економіки.
Маневреність, гнучкість та децентралізація
В умовах посилених атак на нашу енергетичну інфраструктуру необхідно будувати розподілені високоманеврові генеруючі потужності та батарейні установки зберігання електроенергії для забезпечення гнучкості та стабільності енергосистеми, а також інвестицій у розподільчі мережі.
Це підкреслює роль держави як гаранта створення сприятливих умов для інвесторів і підтримки ініціатив, які підсилюють енергетичну безпеку країни.
Першочергове завдання – забезпечення інвестицій у розподілену генерацію для підвищення надійності, гнучкості енергосистеми, її децентралізації, особливо в контексті зовнішніх загроз. За прогнозами "Укренерго", для покриття дефіциту балансуючих потужностей в енергосистемі потрібно збудувати щонайменше 1,7 ГВт високоманеврових потужностей і 0,8 ГВт батарей для зберігання енергії.
Згідно з аналізом Razom We Stand, для заміни пошкоджених вугільних ТЕС треба ввести в експлуатацію близько 12 ГВт потужностей, у тому числі з використанням вітрової та сонячної енергії, а також децентралізованої когенерації.
Оцінюється, що для відновлення енергетичного сектору потрібно близько 17 млрд дол інвестицій. У цьому контексті важливо внести до НПЕК нормативно-правові та регуляторні зміни для активізації державних та приватних інвестицій у сектор.
Ми також рекомендуємо оновити та доповнити програму справедливої трансформації вугільних регіонів з урахуванням планів до 2035 року. Це передбачає злагодженість з ініціативами поступової відмови від використання вугілля в енергетиці, що включає плани щодо закриття державних вугільних ТЕС.
Актуалізація "Державної цільової програми справедливої трансформації вугільних регіонів" з новим горизонтом планування до 2035 року може стати вагомим кроком до зміцнення енергетичної незалежності та стійкості економіки.
Важливо, що програма передбачає не лише відмову від вугільних ТЕС, а й перепрофілювання вугільної інфраструктури під нові потреби та можливості: індустріальні парки, виробничі кластери, логістичні центри.
Особливу увагу слід звернути на переосмислення та повторне використання інфраструктури закритих шахт та об'єктів вугільної промисловості. Їх слід перетворити на платформи для реіндустріалізації та новітніх енергетичних проєктів, включаючи розподілену генерацію та сховища енергії.
Цифровізація як шлях до реформ
Цифровізація та модернізація державного управління в енергетичному секторі виринають як фундаментальні елементи цієї трансформації. Інвестиції в цифрові технології та кібербезпеку не просто зміцнюють енергетичну систему та захищають її від зовнішніх загроз, а й оптимізують її роботу, забезпечуючи ефективне управління ресурсами та прозорий моніторинг.
Необхідно чітко встановити механізми роботи системи інформаційно-аналітичного забезпечення, що буде відповідати за моніторинг та аналіз ефективності виконання політик і заходів, передбачених "Національним планом з енергетики та клімату" та процесом інтеграції України з ЄС.
Це включає визначення взаємодії між усіма зацікавленими сторонами: центральними та місцевими органами влади, підприємствами, науковими установами та експертними групами при збиранні, обробці та використанні даних, необхідних для оцінки прогресу в досягненні встановлених цілей.
Україна визнає, що такі кроки відповідають не лише потребам сьогодення, а й викликам майбутнього. Вони задають курс на створення інтелектуальної та безпечної енергетичної системи, що може розгортатися в синергії з розгортанням власного виробництва обладнання і технологій.
Такий підхід може об'єднати зусилля у сферах законодавчої підтримки, технологічного розвитку та міжнародної кооперації. Користуючись ним, Україна може крокувати до реалізації візії енергетичної незалежності, відновлення, збереження довкілля та досягнення економічного процвітання разом з ЄС.
Такий комплексний підхід до енергетичного та промислового розвитку не тільки відповідає на негайні виклики, а й створює міцний фундамент для майбутніх поколінь, відкриває шлях до сталого та інноваційного розвитку країни.
Співавтор – Олег Савицький, директор з кампаній Razom We Stand