Большая фрагментация, начало

У 2016 році професор Річард Болдвін (науковим керівником котрого був легендарний професор та нобелівський лауреат Пол Кругман) видав дуже цікаву книгу "Велика конвергенція. Інформаційні технології та нова глобалізація". 

Це був великий та комплексний екскурс в історію глобалізації. Цей екскурс дуже технічно та науково пояснював, чому світ поринув у "нову глобалізацію". Професор Болдвін тоді терміном "нова глобалізація" описав нову роль порівняльних переваг у (1) глобальному ланцюжку вартості, (2) в глобальному ланцюжку поставок, і в (3) істотній фрагментації виробничого процесу на світовому рівні. 

Суверенні економіки шукали свої сегменти в цих світових ланцюгах. Успішні економіки знаходили ці ніші, максимізували свої виробничі потужності та переваги, інтегрувалися в світові вартісні ланцюги та ланцюги поставок, потім переходили до інших сегментів виробничих ланцюгів. Неуспішні економіки одразу намагалися опанувати надто багато сегментів. 

В той же час, основні світові промисловості зазнали "кластеризації" в розвинених країнах, що дало значний імпульс інноваціям.

Сама ця "нова глобалізація" стала фундаментом для фрагментації міжнародних виробничих ланцюгів, природним економічним та промисловим явищем яке почало зароджуватися в 1990-х роках. 

Але, на мою думку це було чимось більшим, ніж природна фрагментація ланцюгів на сегменти для оптимального виробництва та економічної ефективності. Для мене, це був перший етап "Великої фрагментації", яку ми бачимо сьогодні.

Вона стала фундаментом для співпраці країн, локальних альянсів, блоків, політико-економічних моделей. Замість глобальної конвергенції, світ побачив полярні конвергенції. 

Ці світові метаморфози були стимульовані насамперед геополітичними, ідеологічними, безпековими та навіть військовими факторами, на жаль. 

Ця фрагментація матиме глобальні та системні наслідки. Епоха глобалізації відходить в минуле (принаймні в класичному розумінні). Нові геополітичні альянси та партнерства та системи розбудови суспільства (соціальні, правові та політичні) будуть ключовими факторами впливу.

Останніми днями було дуже багато новин та аналітики щодо співпраці рф та Китаю. Financial Times цитувала китайську сторону, що "Китай та росія будуть більш активним в наближенні конвергенції інтересів… та будуть разом працювати для забезпечення стабільності міжнародних промислових ланцюгів постачання".

У ЗМІ лунали таки фрази як "harmonious coexistence" та "win-win cooperation" для ілюстрації розвитку взаємовідносин між Китаєм та рф. Ми також повинні пам’ятати, що Китай наразі купує 40% російської нафти. Китай входить до топ-3 країн імпортерів російського LNG, природного газу та нафтопродуктів. 

В яких реаліях опинився світ, та на що необхідно звернути увагу?

1. Цивілізований світ повинен якнайшвидше повертати переробку критичних мінералів на свої території або на території країн-союзників, та відкривати нові гірничодобувні потужності (знизити ризик географічної концентрації). 

Пригадаємо знакову фразу Ден Сяопіна під час його візиту до Внутрішньої Монголії у 1987 року: "Близький Схід має нафту, Китай має рідкісноземельні елементи". Сьогодні Внутрішня Монголія (Китай) є світовим центром видобутку рідкісно-земельних елементів (РЗЕ). 

За даними "Міжнародного енергетичного агентства", Китай має глобальні домінуючі позиції у видобутку графіту та РЗЕ на рівні плюс-мінус 70% світового видобутку. Індонезія добуває майже 50% всього нікелю у світі. 

Переробка міді, кобальту, літію, графіту та РЗЕ залишається дуже сконцентрованою в Китаї. У випадку з переробкою сферичного графіту (automobile grade), Китай займає майже 100% світових об’ємів. 

У випадку з РЗЕ, китайська частка у світовій переробці сягає приблизно 87%. Китай, Аргентина, Австралія та Чилі залишаються головними географічними гравцями у переробці літію. 

2. Необхідно повернути гірничодобувну промисловість в "авангард" економічного розвитку Європи та США, або згенерувати потужний імпульс розвитку гірничодобувної промисловості в країнах-союзниках цивілізованого світу (великі можливості для України).

Гірничодобувна промисловість та глибока переробка повинні стати ключовими елементами економічного зростання цивілізованого світу. Для цього, необхідно створювати привабливі умови, залучати довгостроковий капітал та технології. 

Європа планує мати 50 працюючих гігафабрик в 2030 р. Це "вікно можливостей" для української сировини.

3. Розвинуті економіки та цивілізований світ мають сфокусувати максимум зусиль на забезпечення та операційне функціонування власних виробничих ланцюгів для випуску стратегічних, критичних та передових матеріалів.

Зокрема, це стосується таких напрямків як: будівництво, автомобілебудування, комерційний аерокосмічний сектор, військовий аерокосмічний сектор, медицина/біомедицина. 

4. Магніти, магніти, та ще раз магніти… перманентні магніти та переробка РЗЕ в цілому - це інтегральні конструктивні блоки сучасних технологій та нових зелених технологій.

Це майбутнє, це фундамент "зеленого переходу". Перманентні магніти необхідні для виробництва двигунів електрокарів та генераторів вітряних турбін. У грудні 2023, Китай повністю закрив можливість експорту технологій виробництва перманентних магнітів. 

Це був додатковий "ban" в сфері РЗЕ та магнітів, так як Китай вже до цього не дозволяв експорт технологій сепарації та глибокої переробки РЗЕ.

5. Необхідно вже зараз опрацьовувати можливі ризики повʼязані з доступом до водних ресурсів та води. 

Існує досить багато прямих та непрямих факторів, які можуть спровокувати досить серйозні конфлікти навколо води.

6. Технологічна інтеграція та безпека вартісних ланцюгів виробництва чипів. Цивілізовані країни союзники повинні приділяти більше уваги технологічної інтеграції та інноваціям. 

Як приклад - домінуючі позиції США та деяких європейських та тайванських компаній в сфері виробництва чипів, та в сфері виробництва обладнання для виробництва чипів (наприклад - компанії з обладнанням для передової літографії). 

США та союзники сьогодні ще мають дуже суттєвий відрив від Китаю. Але, США та союзники програють Китаю в виробництві перманентних магнітів та обладнання для їх виробництва. 

7. Ядерна енергетика буде грати дуже велику роль та країни з ядерною генерацією матимуть конкурентні переваги.

Видобуток та збагачення урану буде актуальним та стратегічним як мінімум найближчі 2-3 десятиліття. За даними "Міжнародного енергетичного агентства", глобальні затрати на геологічну розвідку уранових покладів зросли на 60% ще в 2022 р.

Чи зачепили глобальні метаморфози титанову індустрію?

Світова титанова індустрія має дуже великий рівень географічної концентрації. За даними Геологічної Служби США, Китай займає 66.6% світового фактичного виробництва титанової губки за 2023 р., завантажив свої виробничі потужності на 84.6%. 

В 2022 році, Китай виробляв 58.9% титанової губки, завантажуючи 82.8% своїх виробничих потужностей. Цікава динаміка, яка добре ілюструє стратегічні пріоритети. 

Китай займається значним нарощуванням виробництва ключового металу для комерційного / військового аерокосмічного сектору та медичного / біомедичного сектору. 

У той самий час, США закуповує майже 90% титанової губки в Японії, яка займає 18.1% світового виробництва, та працює на 92% своїх потужностей.

За останні роки, Китай дуже активно нарощував виробництво ТіО2 пігменту. Номінальні виробничі потужності зросли з 3.250 млн тонн ТіО2 в 2018 р. до 5.5 млн тонн в 2023. 

Насправді – геополітика, надпотужний внутрішній ринок та різні дотації, преференції, стимули зі сторони місцевого уряду, зробили з Китаю системного гравця нереальних пропорцій, якій почав витісняти титанову продукцію інших країн. 

Низька виробнича собівартість, гнучка політика у сфері захисту довкілля та дешеві енергоресурси народили справжнього титанового гіганта від якого надірвалась вся титанова промисловість Європи. 

Але, Китай, на цьому не зупинився – Китай активно продовжив міжнародну титанову експансію за рахунок своїх технологій та можливостей кредитування, пропонуючи ринку не тільки продукцію, а ще і видобувні, виробничі та переробні рішення та операторські можливості.

У листопаді 2023 року Європейська Комісія офіційно розпочала антидемпінгове розслідування щодо імпорту ТіО2 з Китаю до країн ЄС. Існує велика вірогідність, що Європейська Комісія запровадить тарифи на китайський ТіО2 в 2024 р. 

Запровадження тарифів матиме великі наслідки для європейського ринку, та зможе дати новий імпульс життя європейським гравцям пігментної індустрії, яка знаходиться у досить непростому положенні. 

Насправді, це "вікно можливостей" для європейських операторів. Потенційне рішення Єврокомісії може надати імпульс експорту наших концентратів для європейських споживачів.

На сьогодні глобальна титанова індустрія – від рівня upstream та до рівня downstream знаходиться у постійному пошуку оптимальних рішень щодо зниження виробничої собівартості. 

Те ж саме стосується пошуку оптимальної сировини для глибокої переробки, так як більшість родовищ у світі не дають таку саму якість ільменіту як наприклад Малишевське родовище в Україні. 

І це при тому, що досить значна кількість ільменітової сировини в світі переробляється в титановий шлак (як наприклад "UGS") або в синтетичний рутил для подальшої глибокої переробки. 

Україна має дуже гарну ресурсну базу для того, щоб стати "титановим форпостом" Європи. Але, без справжніх стратегічних інвестицій (довгостроковий приватний капітал – головна складова успіху промисловості) та нових технологій, ми не зможемо розвиватися як індустрія.

Епілог

Україна зараз воює за свою незалежність та за своє право на існування. Зараз пріоритет – війна. Але, країні вже сьогодні необхідно мати стратегію промислового розвитку та розуміння за рахунок яких секторів економіки ми зможемо максимізувати експортні надходження та стимулювати не тільки економічне зростання, а ще і технологічні інновації та науку. 

Вже сьогодні необхідно розуміти – як ми будемо інтегруватися до світових вартісних та логістичних ланцюгів, та чи будемо ми справжнім гравцем у видобутку та переробки критичних мінералів. 

У нас є уран, в нас є титанові руди, в нас є графіт та багато іншого. Ми можемо переконати наших партнерів, що інвестиції в українські критичні мінерали – це не тільки питання прибутків, це питання забезпечення ресурсної бази ключових елементів для технологічного розвитку наших партнерів та союзників.