Бизнесу в Украине не хватает субъектности. Как изменить правила игры

Чим більше я спостерігаю за ситуацією навколо "бізнес-клімату" в Україні і за ставленням держави до бізнесу, тим більше переконуюся у тому, що український бізнес повинен зробити все можливе, аби нарешті стати суб’єктом у власній країні. 

Інакше майбутнє його туманне і не надто привабливе. Пояснюю, що маю на увазі.

Взяти відповідальність за майбутнє України у довгостроковій перспективі повинен саме бізнес. Це зрозуміло вже фундаментально і ми всі переконалися в цьому, коли побачили, що держава фактично не справляється з тим рівнем обов’язків та відповідальності за країну, які на неї покладені. 

А бізнес на сьогодні є більш організованим, компетентним і прямо зацікавленим у тому, щоб країна розвивалася і була привабливою не лише для інвесторів, а і для звичайних громадян. 

Окрім цього, сьогодні бізнес сплачує фактично у трьох категоріях податків. Перша категорія — до загального бюджету країни, друга — податок у вигляді підтримки армії та волонтерів, а третя — підтримка своїх працівників і своїх компаній на плаву, адже економіка наразі не розвивається, а лише скорочується. 

А ще бізнес без упину витрачає час, ресурси та нерви на боротьбу із десятками перевіряючих органів. При цьому держава не висловлює ані поваги, ані підтримки бізнесу, і не враховує того факту, що його представники — це люди, на яких і тримається економічна база країни. 

Як загалом бізнес взаємодіє з державою сьогодні? Є два способи: підприємці або пишуть листи зі зверненнями до Офісу Президента, або зустрічаються з представниками влади. Проблема у тому, що жоден варіант не працює. 

Досвід показує, що це не ефективно, бо кожного разу це не дає ніякого нового результату, і це треба негайно змінювати. Ми бачимо, що наша держава у значній мірі не поважає і не чує думку бізнесу. 

Так, вона може десь реагувати, щоб зняти напругу, але держава жодним чином не сприймає бізнес, як суб’єкт, бо за ним немає консолідованої сили та ресурсів.

Чому так сталося? Тому що у минулому ми допускали одну і ту саму помилку — ми мали ілюзію того, що повинні бути поза політикою, тому що це "брудна справа". "Нехай нею займаються політики", казали ми. 

Але насправді це виявилося величезною ілюзією, оскільки політика — це ніщо інше як спільне визначення "правил гри", за якими ми живемо. І довгий час ми делегували цю ключову задачу "політикам" і допускали велику помилку, оскільки в Україні ще не дозріли професійні політики і не сформувалася практика цивілізованої політики. 

Тому, усуваючись від формування спільних правил гри, ми фактично віддали цю функцію в руки тих, хто завчасно використовував її проти нас самих, проти бізнесу і проти всієї країни. Це руки силовиків, корупціонерів та олігархів. 

Як результат, Україна опинилася в такому стані, що, на мою думку, продовжувати українському бізнесу "ховати голову у пісок" вже неприпустимо. Це прямий шлях до катастрофи. 

Водночас, коли мова йде про те, що бізнес повинен ставати субʼєктним, то не мається на увазі, що він повинен йти в публічну політику. Особисто я маю на увазі зовсім інші стратегічні речі. 

Перше. Бізнес повинен мати власне чітке бачення щодо майбутнього своєї країни. Особливо це стосується економічної сфери. Власне бачення критично важливе для бізнесу, адже може дати йому потужну позицію у перемовинах як із державою, так із західними партнерами. 

Без цього неможливо бути суб’єктним, бо це ключовий орієнтир того, що ми робимо, куди рухаємо та які наші інтереси.

Друге. Бізнес повинен створювати нові інструменти. Просто бізнес-обʼєднань у нашій країні вже недостатньо. Потрібно створювати фундації, збирати і формувати фінансовий ресурс, що буде системно йти на реалізацію і підтримку тієї політики або політиків, які будуть реалізовувати бачення бізнесу. 

Тільки робити це треба цивілізовано і транспарентно, для цього у світі вже створено чимало корисного інструментарію. Фінанси можуть вкладатися в експертів, консультантів, професійних менеджерів, PR промоції та багато іншого. 

Без такого системного фінансування свого проєкту майбутнього навряд можливо якось впливати на правила і політику.

Третє. Бізнес повинен самостійно вибудовувати власний правильний імідж всередині країни та серед її громадян. Допоки переважна більшість українців не буде поважати і підтримувати український бізнес — доти він не матиме ніякого реального впливу. 

Якщо цього не робити, то політики будуть і надалі продовжувати вдало маніпулювати суспільною думкою. 

Четверте. Українська економіка, а відповідно і український бізнес, будуть критично та стратегічно залежати від темпів і умов розвитку відносин з нашими ключовими "глобальними" партнерами: США, ЄС та Британією. 

Тому якщо ми хочемо, щоб уряди і бізнеси цих країн цікавилися нами та інвестували до України свої кошти, нам потрібно самостійно вибудовувати відносини з елітами цих країн та з їх бізнесом. 

Від нашої держави цього не дочекаєшся: 50% українського представництва на всіх міжнародних конференціях по відбудові України щоразу займають чиновники та політики всіх мастей. А щоб потрапити на них представникам українського бізнесу — потрібно дуже і дуже серйозно постаратися. У цьому я переконався на власному досвіді.

Підсумую. В українського бізнесу сьогодні є два шляхи. Або він дорослішає і стає суб’єктним, або він і надалі приречений у цій країні на виживання, цинічне ставлення до себе та відсутність будь-яких привабливих перспектив. 

Вірю, що він зробить правильний вибір, через який ми всі не будемо шкодувати через десятки років.