Децентрализованная и балансирующая генерация: бег на месте

Цей опалювальний сезон може стати найскладнішим в історії незалежної України, бо наш ворог знову постарається занурити нас у темряву та холод. У 2022 році енергетична система вже отримала значні пошкодження. Генеруючі і транспортні потужності були частково відновлені, хоча явно не до довоєнного рівня.

Міненерго бадьоро рапортує про майже повну готовність до зими, хоча жодної детальної інформації немає через вимоги воєнного часу. Однак у пресу просочується інформація, яка дозволяє робити певні висновки та припущення.

Міністерство планувало розвивати децентралізовану генерацію та балансуючу газову генерацію, але нічого такого з початку війни зроблено не було. Навіть ту одну мобільну газову установку, яку нам подарували американські партнери в лютому, "Енергоатом" ще не підключив до ОЕС. Ходили чутки про постачання когенераційних установок для ТКЕ в кількох містах, але підтвердження не було.

Преса пише про встановлення генераторів незначної потужності, які можуть лише тимчасово живити соціальні об'єкти та об'єкти критичної інфраструктури, але вони не можуть претендувати на рівень децентралізованої генерації.

Недавно Міненерго відзвітувало про введення в експлуатацію кількох додаткових вугільних блоків на ТЕС, які давно не використовувалися і були законсервовані. З одного боку, це позитивний факт, кожен додатковий мегават генерації дуже потрібний, а з іншого боку, такий підхід має низку значних мінусів.

1. Ці об'єкти не можна назвати новою децентралізованою генерацією. Відновлені блоки розташовуються на майданчиках ТЕС, які добре відомі та пристріляні ворогом. Очевидно, що цієї зими будуть проводитися масовані атаки по цих генеруючих об’єктах і по місцевих транспортних мережах "Укренерго". Тому такий підхід не додасть стійкості та гнучкості нашій енергосистемі.

2. Це вугільні блоки. Відповідно, знадобляться додаткові обсяги вугілля для їх роботи, якого і так не вистачає. Це підтверджують заяви ДТЕК та "Центренерго" про необхідність додаткового імпорту вугілля.

3. Україні потрібна саме балансуюча генерація для забезпечення інтеграції дедалі більшої частки переривчастої сонячної та вітрової генерації. Ще до війни "Укренерго" оцінювало розмір нестачі генерації, що балансує, 2 ГВт.

Саме дефіцит балансуючої генерації викликає необхідність імпорту або аварійної допомоги у вечірній час пікового споживання. Однак розконсервовані вугільні блоки складно назвати генерацією, що балансує. Вугільні блоки не особливо підходять для балансування відновлюваних джерел енергії через повільну швидкість набору потужності і високий рівень мінімальної потужності (30-40%).

Для балансування у світі використовують переважно газові електростанції, які набагато гнучкіші, мають швидкий набір потужності та низький рівень мінімальної потужності (близько 20%). Тому витрачені час та кошти на додаткову вугільну генерацію не вирішать проблему балансування енергосистеми.

4. Такий підхід не знижує частку ринку великих, формально немонопольних гравців. Олігополія чітко відчувається. Останній приклад гарного розіграшу ситуації з аварійною допомогою "Укренерго", що призвело до підвищення прайскепів і, відповідно, зростання ціни на електрику, відмінно це підтверджує. Створення нових гравців на ринку генерації підвищило б конкуренцію.

За майже два роки війни Міненерго не змогло просунутися ні в питанні децентралізації генерації, ні в питанні створення балансуючої газової генерації. Час минає, що неприпустимо в такий складний для країни час.

За 18 місяців війни можна було побудувати щонайменше 1 ГВт газової децентралізованої генерації. Донори скоріше підтримали б такі реальні і потрібні проєкти, ніж будівництво атомних блоків та малих модульних реакторів.

Обнадіює той факт, що вже західні партнери бачать ці явні провали і самі наполягають на певних кроках. Наприклад, недавно уряди України та США підписали меморандум, за умовами якого американська влада готова виділити 522 млн дол на енергетичні проєкти в Україні, у тому числі на "встановлення розподіленої газової генерації" (зокрема турбіни CCGT виробництва США).

Залишається сподіватися, що чиновники Міненерго не залишать цей меморандум на папері, а зможуть його реалізувати. Очевидно, що в Україні не всі хочуть зміни балансу сил і ринкових часток вугільної та атомної генерації, що склалися, а також руйнування дивного симбіозу вугільної та ВДЕ-генерації одного немонопольного гравця.