Как война трансформирует ESG-подходы в бизнесе

У вересні в Польщі відбувся 32 Міжнародний економічний форум, який зібрав понад 5 тис учасників, а після цього Польща безстроково заборонила імпорт аграрної продукції з України. Публічна причина – підтримка польських фермерів. Реальна – українські виробники конкурентніші, а їх продукти якісніші.

Це притому, що на згаданому економічному форумі в Карпачі однією з основних тем виступів була Україна. Експерти обговорювали питання відбудови країни після перемоги, перспективи членства в ЄС, імміграцію, боротьбу з корупцією.

Було б не зайвим, якби польські фермери гучніше говорили про свої потреби (як виявилося пізніше – проблеми). Постає питання, наскільки етично польському уряду забороняти імпорт з охопленої війною України, яка залишається форпостом безпеки цивілізованої Європи, і при цьому говорити про соціальну відповідальність та ESG-підходи (environmental, social, governance) у бізнесі.

Незважаючи на спричинене війною фінансове навантаження на бізнес (допомога армії, безпекові виклики, турбота про внутрішньопереміщених осіб, продовольче забезпечення), Україна не пасе задніх у впровадженні ESG-підходів.

Якщо раніше це було трендовою іміджевою справою, то зараз це необхідність, без цього бізнес не може повноцінно існувати. Запит на впровадження цих стандартів іде і від власників та керівників бізнесу, і від суспільства та споживачів.

Проблеми, які мають вирішувати 17 цілей ООН, як ніколи на часі. Заслухавши доповіді колег – представників великого бізнесу з країн Євросоюзу, я дійшов висновку, що Україна після перемоги задаватиме ESG-тренди.

Гендерна рівність

Однією з основних тем моєї панелі, присвяченої корпоративній соціальній відповідальності бізнесу та імплементації ESG-принципів в управлінні компанією, була гендерна рівність. Експерти пояснювали, чому досі проблема не розв’язується і як це змінити (квоти, програми для навчання).

Натомість в Україні ми без обговорень створюємо робочі місця та вводимо власні корпоративні навчальні програми, аби жінки могли освоїти професії, які раніше вважалися "чоловічими". Так, у суспільстві досі існують стереотипи щодо тієї чи іншої професії, але глобально ми зробили великий крок щодо зміни свідомості.

З одного боку, у нас просто немає вибору: коли більшість чоловіків на війні, виробництво має працювати, за кермом трактора, фури чи навантажувача має бути професіонал. З іншого боку, українські жінки довели, що нічим не гірше нищать ворога, рятують поранених та ведуть переговори за кордоном.

В Україні стереотип, що жінка не може бути успішною в так званих чоловічих професіях, поступово розбивається. Одним з прикладів є Вінницька птахофабрика, де жінки завдяки спеціальній корпоративній програмі стали водійками навантажувача – опанували професію, яка вважалася "чоловічою".

У 2022 році після завершення цього проєкту 65 жінок успішно пройшли навчання й отримали кваліфікацію "водій навантажувача". Керівництво підприємства зазначає: залучення жінок на цю посаду позитивно вплинуло на якість виконання робіт і покращило виконання вимог щодо охорони праці.

Цей успішний досвід надихнув інших жінок. Вони ініціювали проведення навчання для опанування навичок, необхідних для посад "оператор виробничої дільниці" і "тракторист", які раніше були доступні тільки чоловікам.

Працевлаштування людей з інвалідністю

Схожа ситуація і в інклюзивній сфері. Приміром, учасники форуму з країн ЄС під час панелі висловлювали думку, що для підвищення кількості працевлаштованих людей з інвалідністю необхідно впроваджувати інклюзивну освіту.

Вони зауважували, що багато компаній не проти наймання людей з інвалідністю, однак ті не завжди мають достатній рівень навичок для тієї чи іншої роботи. Через це їм часто пропонують посади з низьким рівнем кваліфікації.

Тобто річ не в пандусах чи туалетах для людей на візках, а в тому, що людина не підходить за рівнем компетенції через відсутність навчальних програм.

Україна переживає кардинальні зміни в цьому плані через наслідки війни. Великі компанії створюють власні програми для людей з інвалідністю, а також активно взаємодіють з громадським сектором, щоб ті створювали власний бізнес чи впроваджували соціальні проєкти у своїх громадах. Не тільки в Києві, а й по всій Україні регулярно з’являються бізнеси, що наймають працівників з інвалідністю.

До прикладу, у Фастові на Київщині після вторгнення РФ відкрили майстерню печива "Коржик", де працює хлопець із синдромом Дауна. У кількох містах запустили проєкт з відкриття автошкіл для людей з інвалідністю, а ще створюють унікальну IT-компанію, де працюватимуть переважно люди з інвалідністю.

На жаль, ми не маємо теплої ванни, щоб довго думати й налаштовувати всі механізми, ми активно діємо вже зараз.

Реагування на кліматичні зміни

Кліматичні зміни – виклик для всього людства. Багато компаній обговорюють свою відповідальність: зменшення перевиробництва, перехід на альтернативні джерела живлення, зниження рівня викидів СО2 в атмосферу.

Що цікаво: у залі, де відбувалася панельна дискусія, було настільки прохолодно від кондиціонерів, що змерзли слухачі навіть у піджаках. Зважаючи, що таких конференц-залів було кілька десятків лише на одному поверсі, можна уявити, скільки це потребувало енергії і скільки "віддавало" тепла назовні.

Те саме з поліграфічними матеріалами: десятки кілограмів паперу – журналів, буклетів, газет – лежали на столах біля входу і по всьому готелю. В Україні навіть до війни не друкували стільки матеріалів до якихось заходів. Що вже казати зараз: електронні не лише звіти, а й документообіг та системи звітності.

Відповідальність за життя працівників

Важливим аспектом дискусії стала підтримка працівників. Це та сама літера G з абревіатури ESG, тобто governance – управлінські підходи. В умовах війни змінюється не лише стратегія бізнесу, а й підходи до піклування про команду.

Евакуація, створення дитячих центрів в офісах і на підприємствах, реінтеграція ветеранів та адаптація психологічної підтримки команди до нових реалій стали нашою відповіддю на виклики великої війни. Не лише наша компанія, а й весь український бізнес не знав, що здатен настільки піклуватися про працівників.

У чому наша відмінність від іноземних компаній? Вони забезпечують для персоналу реалізацію верхніх щаблів піраміди Маслоу: самореалізацію, цінності, духовність. Українські ж компанії змогли покрити запити на всіх щаблях: від виживання (безпека, їжа, вода) до цінностей, підтримки української ідентичності та самореалізації. Це про цінність команди, важливість життів та потенціалу.

Зараз із шаленою швидкістю змінюється не тільки свідомість українців, а й принципи та цінності бізнесу. Просто тому, що в нас немає іншого вибору.

Ми стаємо трендсеттерами в багатьох аспектах і ESG-підходи у великому бізнесі далеко не виняток. Адже ми не просто змінюємося – ми змінюємо світ навколо нас. Обмеження імпорту ми теж переживемо, бо це – наша точка росту й черговий доказ, що ми сильні духом, тілом і нашими товарами.