Возвращение ветеранов на работу. К чему должны быть готовы работодатели

Одна відома компанія нещодавно поділилася з нами інформацією щодо кількості ветеранів у їхньому штаті. Загалом із майже 28 тисяч співробітників — близько 10% пішли захищати країну відразу після 24 лютого 2022 року. 

З них — з пораненнями та травмами повернулися уже близько 240 захисників і захисниць (не рахуючи загиблих). Відповідно, з цього числа ще якась кількість людей, тепер уже з бойовим досвідом, повернеться на своє старе робоче місце. 

Це велика компанія, що брала на роботу ветеранів до повномасштабного вторгнення. І тепер розробляє для них проєкти з адаптації на робочому місці. 

Проте є багато маленьких підприємств, компаній і бізнесів, для яких повернення ветеранів до роботи стане чимось новим. 

Адже коли ветеранів у колективі мала кількість або й зовсім нема — це не мотивує роботодавця міркувати над умовами праці/відпочинку/робочого місця для них. Але! Коли ветеранів будуть мільйони — перед роботодавцем стоятимуть геть інші виклики. І не лише перед роботодавцями, а й усім колективом.

Для багатьох робота в колективі з ветеранами буде чимось новим

Зокрема, такі результати демонструє наше свіже дослідження "Потреби та перешкоди ветеранів при працевлаштуванні". Це фактично перше для України дослідження, присвячене баченню роботодавців у працевлаштуванні ветеранів та ветеранок. 

Його підготували та провели аналітики Українського ветеранського фонду Мінветеранів за підтримки компаній Lobby X та Work.ua. Команда аналітиків опитала 475 роботодавців, а також провела 10 глибинних інтерв’ю із представниками українського бізнесу та керівниками підприємництв. 

Отже, лише третина нами опитаних роботодавців поділилася, що вже має досвід роботи з ветеранами. У майже 7% — він значний. А у 25% – невеликий.

А от абсолютна більшість — 65% респондентів — відповіли, що досі не мають досвіду прийому на роботу та співбесід кандидатів-ветеранів.

Щодо досвіду найму на роботу ветеранів, то понад 35% із тих, хто вже приймав ветеранів на роботу та співпрацював із ними, зазначили, що цей досвід був позитивний. І тільки 8% опитаних обрали варіант відповіді "скоріше негативний".

Показово те, що роботодавці без досвіду є відкритими до ветеранської спільноти, адже велика її частка складається з їхніх мобілізованих працівників. Вони відчувають відповідальність за умови, в яких працюватимуть ветерани в цивільному житті й, не дивлячись на власні побоювання, виявляють готовність до роботи з ветеранами без досвіду працевлаштування.

Чого бояться роботодавці? 

Основні побоювання та ризики, за які хвилюються роботодавці при працевлаштуванні ветеранів, полягають у впливі їхнього психоемоційного та фізичного стану на роботу та взаємодію в колективі. 

Таку ж думку висловлювали як роботодавці під час глибинних інтерв’ю, так і більшість ветеранів, говорячи про те, що проблеми з фізичним здоров’ям (28,3%) та власний психоемоційний стан (25,8%) є поширеними перешкодами при працевлаштуванні. 

І хоч на практиці, згідно з опитуванням, ці побоювання та ризики підтверджуються рідко, думка про нестабільний психоемоційний стан ветеранів має вплив на сприйняття його як кандидата на працевлаштування. 

Поряд з тим, понад 30% роботодавців висловились про скоріше чи однозначно позитивний вплив ветерана чи ветеранки на внутрішню комунікацію в колективі. 

Що хвилює самих ветеранів?

Військовослужбовці та ветерани переживають непевність та недовіру до цивільного життя, що очікує їх після демобілізації. Війна неабияк вплинула на їхнє сприйняття себе не лише як особистості, але і як фахівця, вартого гідних умов праці та розвитку. 

Ветерани потребують особливої підтримки у відновленні власних компетентностей та освоєнні нових, а також визнання та усвідомлення цінності власного бойового досвіду як релевантного для роботи в мирному житті.  

Говорячи про навички ветеранів, які можуть сприяти їхньому працевлаштуванню та кар’єрному розвитку, роботодавці відзначили навички роботи в команді, критичне мислення, відповідальне лідерство, водіння та роботу з технікою, навички роботи з комп’ютерними системами та ПЗ, навички з інженерії та будівництва, навички з логістики. 

Відтак, можемо зробити висновок, що частково навички, здобуті ветеранами за час служби, можуть робити їх перспективними кандидатами на цивільному ринку праці, адже є запит від роботодавців.

Зокрема, водіння та робота з технікою, робота з комп’ютерними системами та ПЗ, навички з інженерії, будівництва та логістики, за результатами опитування, має переважна частина опитаних ветеранів, що робить їх релевантними кандидатами на працевлаштування вже сьогодні. 

Що далі? 

Однозначно, ветерани повертаються вже. І їм потрібні можливості для реалізації у цивільному житті, гідний вихід на попередню роботу, прийняття колективу, повага і вдячність як колег, так і суспільства. 

У межах нашого дослідження ми довідалися, що абсолютна більшість опитаних роботодавців вважає необхідним формувати та розвивати культуру поваги до ветеранів на ринку праці та в суспільстві в цілому. 

І зі свого боку вони виявили готовність інвестувати у різні напрямки особистісного відновлення та розвитку членів ветеранської спільноти. 

Також результати опитувань у межах дослідження потреб та перешкод при працевлаштуванні ветеранів вказують на поширення тенденції руйнування стереотипів щодо ветеранів у робочому середовищі. 

Роботодавці з досвідом працевлаштування ветеранів рекомендують своїм колегам:

• працювати над адаптацією не лише ветерана, а й всього колективу; 
• не ідеалізувати ветеранів. Так, вони — наші герої, а ще вони — люди зі своїми чеснотами та вадами;
• не нав’язувати пільгових умов роботи та особливої уваги, що негативно впливає на розвиток та мотивацію ветеранів. Ера "пільговиків" відходить у минуле;
• сприймати ветеранів як повноцінних та повноправних членів колективу та суспільства, незалежно від фізичних та психологічних наслідків участі в бойових діях.