Оставьте бизнес в покое и он будет развиваться: работает ли эта формула во время войны?

Згортання податкових стимулів і кредитної підтримки бізнесу в 2023 році з високою вірогідністю гальмуватиме відновлення економіки. 

Але вже понесені гігантські втрати і націленість на відбудову економіки мали б змістити акцент політики на активізацію державної підтримки економіки під час війни.

Від початку російського вторгнення Україна втратила суттєву частину внутрішнього виробництва, а темпи зниження реального ВВП в 2022 р. становили 29,2%. Суттєвих втрат від війни зазнала промисловість: за 2022 рік виробництво впало на 36,7%. 

Темпи падіння реального ВВП в Україні перевищують показники більшості країн під час воєн середини XX – початку XXI ст. За даними ЄБРР, у середньому війна призводить до падіння ВВП на душу населення на 9%. 

Для порівняння втрат від війни в Україні з іншими країнами ми скористалися показниками "Maddison Project Database". До уваги бралися історичні епізоди, які мали ознаки широких міжнародних конфліктів - 10 епізодів часів ІІ світової війни, 2 епізоди югославських воєн, 2 війни у Перській затоці, 1 арабо-ізраїльська війни, 2 епізоди російсько-української війни і 1 російсько-грузинська війна.

На діаграмі 1 наведено дані щодо темпів падіння ВВП у перший рік військових дій. Бачимо, що за темпами падіння реального ВВП в 2022 р. (на 29,2%) Україна займає ІІІ місце серед 18 країн вибірки. 

Більш руйнівними були війни тільки в Іраку в 1991 році (падіння на 60,2%) і в Австрії в 1945 році (на 58,7%).

У 2023 році макроекономічна ситуація в Україні трохи покращилася, а реальний ВВП почав повільно відновлюватися. МВФ прогнозує темпи економічного зростання України в 2023 році у діапазоні від +1% до +3% ВВП. 

Основним драйвером пожвавлення економіки є зростання приватного споживання, високі видатки бюджету та інвестиції у відновлення. Поряд з цим нормалізувалася ситуація з енергопостачанням для бізнесу і населення після терористичних атак на енергетичну інфраструктуру взимку. 

Однак вклад зовнішньоекономічних факторів залишається негативним. Все зростаюча частка внутрішнього попиту задовольняється за рахунок імпорту. 

Експортні можливості України стримуються руйнуваннями виробничих потужностей у металургії й добувних галузях, перекриттям транспортних маршрутів для експорту, окупацією й мінуванням сільськогосподарських земель, забороною на імпорт продовольчих товарів з України до 5-ти країн ЄС. 

За 2022 рік експорт товарів і послуг з України скоротився на 30% відносно попереднього року, а імпорт майже не змінився. За січень-травень 2023 року експорт додатково зменшився на 9,3% відносно січня-травня 2022 року, а імпорт зріс – на 22,6%. Таким чином, розширення внутрішнього попиту в Україні супроводжується помітним нарощуванням імпорту й дає дуже слабкі імпульси для внутрішнього виробництва.

Низка фундаментальних факторів, які діяли в минулому році, стримуватимуть активізацію економічної діяльності і в 2023 році. Йдеться про безпекові ризики для ведення бізнесу; руйнування внутрішніх та зовнішніх виробничих зв’язків між підприємствами; логістичні обмеження для зовнішньої торгівлі; високу вартість позичкових коштів в економіці; підвищення вартості електроенергії та викопного палива; мобілізацію трудових ресурсів для військово-оборонних потреб; людські втрати в умовах військових дій; перебування значної кількості українських біженців за кордоном.

Очевидно, що дуже скромні темпи економічного зростання, які прогнозуються на поточний рік (до +3%), після падіння на 29,2% у 2022 році не в змозі суттєво покращити стан реального сектору економіки та вплинути на рівень внутрішніх доходів. 

А тому першочерговими завданнями економічної політики в Україні, поряд із забезпеченням військово-оборонних потреб, мали б стати підтримка відновлення економіки та зміцнення фінансово-економічного потенціалу держави. 

На сьогодні одним із основоположних програмних документів для Уряду та Національного банку є Меморандум економічної політики за програмою EFF Міжнародного валютного фонду (МВФ). 

У контексті воєнних викликів доцільно проаналізувати, наскільки інструменти політики, прописані Меморандумом, узгоджуються з цілями відновлення та активізації економічної діяльності в Україні.

Узагальнення положень Меморандуму та супроводжуючих аналітично-прогнозних матеріалів указує на те, що, крім традиційної боротьби з корупцією, дерегуляцією та зміцненням правової системи, в 2023 році буде модифіковано певні інструменти державного впливу на економіку. Серед іншого, передбачається:

• відхід від ліберальних умов оподаткування, введених на початку війни, та розробка законодавчих змін, які підвищуватимуть рівень податкових вилучень на користь держави; 
• збереження жорстких грошово-кредитних умов для всієї економіки при введенні більш обмежуючих умов банківського кредитування бізнесу за програмами державної підтримки. 

Так, до 1 серпня українська влада зобов’язувалася ввести в дію закон No. 8401, який позбавляє права великий бізнес перебувати на спрощеній системі, анулює пільгову 2% ставку з обороту та відновлює податкові перевірки. 

Крім того, Уряд зобов’язався скасувати податкові пільги й відстрочки, які були запроваджені під час воєнного стану. Оголошено також, що пільги на імпорт товарів військового призначення повинні мати строго цільовий характер і не використовуватися для звичайної бізнес-діяльності. 

Однією з важливих фіскальних реформ, зафіксованих у Меморандумі, є мобілізація до бюджетів адекватних доходів для задоволення потреб у соціальних видатках і відбудові фізичних об’єктів. 

Реалізуватися вона повинна через посилення "простоти, справедливості й ефективності" податкової системи, та прийняття до кінця 2023 року Національної стратегії доходів. 

Компонентами Національної стратегії доходів мають стати:

• перегляд спрощеної системи оподаткування і припинення ерозії податків на працю, переведення трудових відносин під юрисдикцію цивільного законодавства; 
• узгодження правової бази для ПДВ і акцизів з нормами спільного законодавства ЄС (EU acquis); 
• план податкової реформи, що враховуватиме потреби у ресурсах для поствоєнного відновлення і реконструкції (включаючи першочергові інвестиції та відновлення промисловості), реформування системи охорони довкілля та підтримки процесу вступу до ЄС.

Щодо кредитних інструментів підтримки бізнесу, то за оцінками МВФ, програма "Доступні кредити 5-7-9" має значні фіскальні ризики, які породжуються такими вадами конструкції програми:

• державна підтримка, яка може надаватися бізнесу під час війни, не обмежується; 
• не лімітуються суми, які банки можуть надавати в позику; якщо банки приймають на себе надмірні ризики, то їх збитки покриватимуться з бюджету; 
• при невиконанні зобов’язань за цими позиками фінансовий тягар у першу чергу несе державний бюджет, і лише в другу чергу використовується приватна застава.

Водночас потрібно враховувати, що під час воєнного стану і особливо після підвищення облікової ставки НБУ в червні 2022 року кредитування на ринкових умовах фактично було поставлено на паузу, а більшість банківських кредитів бізнесу надавалися за програмами "Доступні кредити 5-7-9" і портфельних гарантій. 

За першою програмою під час воєнного стану було укладено 31 тис. кредитних договорів на суму 122 млрд грн. Запас накопичених кредитів зараз становить близько 2,3% ВВП. 

45 із 65 українських банків беруть участь у цій програмі. Найбільшими реципієнтами кредитів у галузевому розрізі є сільське господарство (54% всіх кредитів), торгівля (23%) та промисловість (14%). 

Меморандумом з МВФ фіксується зобов’язання Уряду оцінити потенційні умовні зобов’язання для державного сектору, пов’язані з програмою "5-7-9". Уряд до вересня повинен розробити концептуальну записку з пропозиціями щодо виключення великих компаній з числа потенційних реципієнтів пільгових кредитів. 

Передбачається також посилення моніторингу і відновлення контролю Міністерства фінансів над програмою для зменшення її фіскальних ризиків.

Додаткові обмеження вводитимуться і для програми державних гарантій на портфельній основі. Уряд має подати до Верховної Ради проєкт закону, яким відновлюється стаття Бюджетного кодексу щодо надання державних гарантій за кредитами на рівні не більше 3% доходів загального фонду держбюджету із чіткими критеріями для отримання державних гарантій. 

Необхідність запровадження таких змін знову ж таки пояснюється потребами зменшити фіскальні ризики та відновити стійкість державного боргу України.

В той же час ринкові умови для отримання суб’єктами господарювання банківських кредитів залишаються вкрай несприятливими. За останній рік запас банківських кредитів, наданих нефінансовим корпораціям, номінально зменшився на 6,2%. При цьому надані банками гривневі кредити скоротилися на 9,3%.

Причинами такого стану є як значні кредитні ризики для банків під час війни (які, проте, є не настільки гострими у західних і центральних регіонах України), так і висока облікова ставка НБУ.

У червні 2023 року за рівнем реальної ключової ставки Україна була абсолютним рекордсменом серед європейських країн з ринками, що формуються, і провідних розвинутих країн. 

Така ставка центрального банку в Україні становила +9,7%, а в США - +1,2%, у єврозоні -2,2%, у Японії -3,3%, у Великобританії -4% річних. 

Середня реальна ставка у європейських країнах з ринками, що формуються, дорівнювала -1% річних, при тому, що в Польщі вона становила -6,3%, у Чехії -4,1%, у Сербії -8,6%. Найближчими сусідами України за рівнем цієї ставки є Грузія (+9%) і Вірменія (+9,2%). 

Не зважаючи на критичний стан реального сектору та надвисокі процентні ставки, Меморандум не передбачає істотних змін монетарної політики, крім запізнілого реагування на двократне зниження річних темпів інфляції. 

Зокрема, у Меморандумі є така теза: "Оскільки реальні відсоткові ставки ex ante зараз є суттєво позитивними, а темпи інфляції послідовно знижуються, НБУ може розглянути питання більш раннього зниження облікової ставки при збереженні позитивних реальних ставок для підтримки жорстких монетарних умов".

В цілому деяке покращення умов для роботи бізнесу в 2023 році пояснюватиметься пожвавленням споживчого попиту та зменшенням інтенсивності бойових дій у певних регіонах; але цільові заходи економічної політики щодо підтримки українського бізнесу матимуть досить вузький периметр застосування, а під тиском МВФ навіть ці точкові заходи ставатимуть менш дієвими.

Більш активна роль держави у підтримці економіки воєнного стану має спиратися на такі заходи податкової та грошово-кредитної політики:

• збереження податкових пільг, критично важливих для військово-промислового комплексу України і галузей реального сектору економіки, що найбільше постраждали від військових дій;
• відкладення фундаментальної податкової реформи з орієнтацією на європейські стандарти оподаткування на післявоєнний період з можливістю негайного впорядкування спрощеної системи оподаткування згідно настанов Меморандуму;
• зниження облікової ставки НБУ до рівня 12-15%, що було б достатнім для компенсації інфляційного знецінення заощаджень та інвестицій при одночасному відновленні бізнес-кредитування на ринкових засадах;
• застосування зважених підходів до оптимізації програм портфельних гарантій і "Доступні кредити 5-7-9" при забезпеченні пріоритетності кредитування бізнесу, що створює нові робочі місця і має значні мультиплікаційні ефекти;
• зниження привабливості для банків операцій з депозитними сертифікатами НБУ для переорієнтації банків на кредитну діяльність (через впровадження специфічного дизайну процентних ставок, нових норм обов’язкового резервування тощо);
• введення Національним банком інструментів цільового пільгового рефінансування банків, що залучені до кредитування важливих інвестиційних проєктів (за аналогом TLTRO Європейського Центрального банку).

Поряд з цим, країні потрібен дієвий розворот фіскальної та структурної політики на цілі відновлення й піднесення економічної діяльності. 

Заходи такої політики мають розроблятися з орієнтацією на максимальне використання наявних економічних ресурсів (трудових, матеріальних, фінансових) та інтенсифікацію інвестиційних вкладень у виробничу сферу та сектори, постраждалі від російської агресії. Серед таких заходів ключову роль мають відігравати:

• введення інструментів страхування підприємницької діяльності від воєнно-політичних ризиків, залучення ресурсів міжнародних донорів для цих завдань;
• продовження застосування та розширення переліку інструментів підтримки бізнесу - пільгові кредити, гранти, страхування, державні гарантії, специфічні територіальні стимули - і формування системи доступу підприємців до цих механізмів за принципом "єдиного офісу";
• започаткування державних програм цільової підтримки розвитку високо-технологічних виробництв, включаючи енергетичне і транспорте машинобудування, металургію з високим ступенем обробки продукції, фармакологію і виробництво медичної техніки, виробництво сучасних озброєнь за стандартами НАТО, ін.;
• поширення дії закону "Про індустріальні парки" на підприємства військово-промислового комплексу і становлення коопераційних зв’язків українських підприємств з виробниками озброєнь на замовлення урядів-членів НАТО;
• заснування в Україні банку розвитку, функціями якого стануть кредитна, гарантійна та страхова підтримка пріоритетних інвестиційних проєктів (з можливістю використання потенціалу Фонду підтримки підприємництва та профільних підрозділів державних банків);
• створення спеціальних програм за участі Державної служби зайнятості, що будуть націлені на залучення ветеранів війни, людей з інвалідністю, жінок-репатріантів до продуктивної зайнятості і відновлення економіки (вони виконували б важливі соціальні функції та зменшували дефіцит трудових ресурсів);
• розробка дієвої системи стимулів для надходження до України прямих іноземних інвестицій з країн ЄС і Північної Америки, що були виведені з росії і продовжують виходити з Китаю в умовах посилення гео-економічної фрагментації світового простору.

У процесі такої роботи не варто забувати, що фундаментом стійкого економічного зростання та фінансової стабілізації в довготривалій перспективі є формування міцного та конкурентоспроможного реального сектора; тому саме на вирішення цього завдання мають спрямовуватися більшість інструментів економічної політики держави.