Как война изменила строительный рынок или Подводные камни послевоенного восстановления

Наразі на будівельному ринку бачимо з одного боку зниження платоспроможного попиту, а з іншого зростання собівартості будівельних робіт. Маржинальність падає. 

Поки зростання собівартості частково стримується нижчим за довоєнний об’ємом ринку. Але за умови повернення до довоєнних об’ємів, вартість будівництва злетить до критичних показників.

Це обумовлено трьома факторами: зростанням собівартості та дефіцитом будівельних матеріалів; здорожчанням логістики; дефіцитом компетентних кадрів.

Багато заводів-виробників будматеріалів знаходилося на сході. Багато було зруйновано, багато призупинено. Внутрішні об’єми виробництва будматеріалів суттєво впали і дефіцит не з’явився лише тому, що обсяги будівництва також зменшилися. 

В той же час, припинено імпорт з Росії – тепер для нас існують лише дорожчі європейські альтернативи.

Але основні логістичні коридори, порти, досі не працюють. Альтернативні, сухопутні, логістичні шляхи ще не здатні перекрити дефіцит повністю – а очікуване повернення акцизу на паливо призведе до ще більшого здорожчання логістики.

З іншого боку, на нас тисне нестача кваліфікованих кадрів. Якісних випускників українських ВНЗ стає дедалі менше; не кажучи про те, що студенти виїжджають. Ті, що навчаються за кордоном, не поспішають повертатися у воюючу країну, тому влаштовуються на роботу за місцем перебування.

Багато компетентних спеціалістів вступило в лави ЗСУ, перекваліфікувалося через падіння обсягів будівництва чи виїхало закордон. Професіоналів, що поїхали, радо беруть іноземні компанії. 

Так само, як і студенти, ці люди формують нові зв’язки на новому місці – і питання вірогідності їх повернення залишається відкритим.

Кадровий дефіцит призведе до нечуваного підвищення зарплат, що також вплине на зростання собівартості будівництва. Але навіть при збільшенні зарплат, компетентних кадрів бракуватиме.

Після перемоги доведеться багато будувати і відбудовувати. Вже зараз треба формувати стратегії подолання наведених викликів – інакше вони заскочать нас зненацька.

Пом’якшити дефіцит будівельних матеріалів можна створивши лояльні умови для будівництва нових чи відновлення пошкоджених будівельних заводів. Наприклад, надавати ділянки в безоплатне користування на перші 2-3 роки. 

Також, нові заводи можуть звільнятися від податків громади на перший час, отримувати пільгові умови підведення інженерних комунікацій, тощо.

Логістичні потреби також можна частково вирішити створенням привабливих умов для західних інвесторів. Якщо заводи з виробництва будівельних матеріалів з’являтимуться на території України, логістичні шляхи скоротяться, так само як і логістичні витрати.

З кадрами складніше. Їх треба мотивувати повертатися – це питання створення привабливих умов для повернення та якісної комунікації. 

Осучаснення освіти з активним залученням студентів у практичну діяльність на реальних об’єктах допомогло б пришвидшити підготовку нових спеціалістів, як наслідок пришвидшити подолання кадрового голоду.

Ці рішення треба готувати заздалегідь, поки ринок дозволяє не відчути кризу повною мірою. Коли попит наблизиться до довоєнного – часу на роздуми не буде. Ситуація швидко набуде критичних масштабів і потребуватиме термінових дій.