Прецедент Абрамовича: как направить деньги российских олигархов на восстановление Украины

Уряд Великої Британії заборонив використовувати гроші, отримані від доходу з продажу футбольного клубу "Челсі", за межами України. Про це повідомив голова фонду допомоги постраждалим від війни Майк Пенроуз у статті для The Times.

За домовленістю між британською владою та російським бізнесменом Романом Абрамовичем, фонд повинен був використовувати гроші для допомоги "всім жертвам війни в Україні". 

За словами Пенроуза, ця умова була зафіксована у документах про продаж "Челсі", які затвердив уряд Великої Британії.

Втім, через рік влада Великобританії змінила умови. Тепер фонд зможе отримати гроші, якщо обмежить свою діяльність "географічними кордонами України".

Фонд виступив проти такої умови. Там вважають, що кошти необхідно спрямувати на допомогу українським біженцям у різних країнах, зокрема й у Великій Британії.

Передісторія

У червні 2023 року газета Daily Mail заявила, що Абрамович відмовляється підписувати угоду щодо надання Україні коштів від продажу "Челсі", оскільки він хоче, щоб частина цих коштів була спрямована на "росіян, які постраждали від війни". Ні британський уряд, ні Європейська комісія не погодяться з таким кроком, доки існують санкції проти росії.

У квітні 2023 року влада Великобританії затримала переказ $2,9 млрд від Романа Абрамовича до фонду допомоги постраждалим від війни в Україні, а кошти були заморожені на британському рахунку. Після продажу клубу Абрамович сам запропонував створити благодійний фонд і передати всі доходи від угоди на допомогу постраждалим від війни в Україні. 

Однак виникли перешкоди при відправленні матеріальної допомоги через санкції, які застосовуються до Абрамовича.

У березні 2022 року Великобританія та Європейський Союз ввели санкції проти Абрамовича через його зв'язки з російським урядом. Абрамович заперечував свої фінансові зв'язки з Кремлем і подав до суду для скасування санкцій. 

Україна включила Абрамовича до свого санкційного списку. У січні Wall Street Journal повідомляла, що Абрамович продовжує брати участь у переговорах між Україною та росією, але українські, американські та європейські офіційні особи не вважають його ключовою фігурою у цих переговорах.

Ця історія є показовою щодо ідеї "відкупних", яку постійно просувають російські олігархи як умову зняття санкцій. Хоча для деяких іноземних чиновників цей шлях є досить привабливим, аби швидко залучити такі необхідні для України кошти, як з моральної, так і з юридичної сторони, поки такий інструмент є неприйнятним для України, яка повинна добиватись компенсації усієї завданої шкоди. 

Нещодавно уряд Великої Британії заявив, що розробляє механізм добровільного вивільнення підсанкційних активів задля підтримки відновлення та реконструкції України. 

Але знімати санкції за такі "пожертвування" не будуть. Важливо, аби остання умова не змінилась, бо без детальних, а відверто кажучи мало вигідних для російських олігархів умов, такий механізм несе більше ризиків.

Конфіскація активів російських олігархів для компенсації

Незважаючи на показову ненависть до всього західного, відомо, що російські олігархи, політики і пропагандисти люблять ховати свої багатства саме за кордоном, а не на "родине".

Від початку повномасштабного вторгнення країни-союзники, водночас з накладенням санкцій, почали активно виявляти та заморожувати активи росіян. Наразі сума заморожених приватних активів сягає близько $100 млрд. 

Зокрема, Абрамович мав стати першим громадянином росії, чиї активи були б конфісковані після накладення санкцій. Ще наприкінці 2022 року уряд Канади повідомив, що починає процес конфіскації $26 млн, які належать Абрамовичу задля подальшої передачі їх Україні. 

Активи, які потрапили під санкції, належать його компанії Granite Capital Holdings. Однак, до цього часу, процес конфіскації так і не було розпочато. Також під санкції потрапили його маєтки вартістю $50 млн в США, вартістю $340 млн у Франції, два літаки в США, активи в офшорній зоні Джерсі, яка входить до британської юрисдикції, на $7 млрд. І це лише активи Абрамовича - одного з десятків російських олігархів близьких до путіна.

Бачимо, що країни-партнери, у яких розміщені російські багатства не поспішають їх конфісковувати та передавати кошти Україні. На заваді цього стоїть свого роду "священне" для західних демократій право приватної власності. 

Але чи не повинне воно бути обмежене, якщо особа-власник сприяє найбільшій сучасній агресії на Європейському континенті? Риторичне питання.

Наразі, збитки від війни оцінюються Світовим банком у $411 млрд. Проте стягнуто лише близько $1 млрд заморожених російських активів, левову частку яких складають російські державні активи. При цьому 99% з цієї суми були стягнуті в Україні. 

Україна залишається єдиною країною, в якій діє механізм конфіскації заморожених активів підсанкційних осіб. На сьогодні ВАКС підтримав 24 позови Мін’юсту щодо стягнення українських активів пособників війни.

Водночас, поки єдиним робочим механізмом конфіскації приватних активів в державах-союзниках України є стягнення в межах кримінального обвинувачення за ухилення від санкцій. 

Саме за допомогою такого інструменту, хоча й за порушення санкцій накладених ще до повномасштабного вторгнення, були конфісковані в США та передані Україні активи російського олігарха Малофєєва. 

Тому українським урядовцям, дипломатам та громадськості вкрай важливо переконувати використовувати для компенсації та відбудови саме російські гроші. Це єдине джерело, яке здатне забезпечити покриття хоча б більшої частини збитків, жодна держава-партнер не має таких власних ресурсів.

Наразі ми вбачаємо 5 найбільш потрібних кроків, які дозволять наблизити компенсацію збитків за рахунок країни-агресора та її пособників. 

1. Аудит усіх російських активів і синхронізація даних. Досі не всі країни володіють інформацією про заморожені на своїй території активи і не надають її іншим. Тому створення реєстрів з відкритими даними щодо основної інформації стосовно таких активів наразі є критичним для моніторингу активів та їх збереження.

2. Створення стратегії та єдиного фонду задля гарантування ефективного управління замороженими активами. Відсутність стратегії управління замороженими російськими активами не дозволяє їх ефективне використання та власне спрямування цих коштів на швидку відбудову України. 

За останніми оцінками, ця сума може складати від 3 до 10 млрд доларів щорічно. Ефективний управлінець зможе забезпечити значну частину для "термінової" відбудови України, яка, за оцінками Дениса Шмигаля, складає 14 мільярдів доларів.

3. Криміналізація ухилення від санкцій та контроль за дотриманням санкційних режимів. Поки це єдиний реалістичний шлях конфіскації активів олігархів на заході. 

Такий крок допоможе значно обмежити можливості обходу санкцій через загрозу реального ув’язнення та величезних штрафів, а також є додатковим та цілком зрозумілим для інших країн інструментом для компенсації завданої війною шкоди через можливість конфіскувати активи, які намагались вивести з-під санкцій. Враховуючи цілі юридичні галузі, які розвиваються на заході з метою обходу санкцій, такий крок є вже давно назрілим.

4. Вдосконалення чинних та запровадження спеціальних цивільних процедур конфіскації активів пособників війни. Країни-партнери повинні розробити юридичні механізми цивільної конфіскації активів підсанкційних осіб та активно використовувати вже існуючі інструменти. Важливо закріпити положення, які б передбачали спрямування конфіскованих активів Україні.

5. Запуск Глобального компенсаційного механізму. Після ухвалення рішення про створення міжнародного реєстру збитків, наступним кроком повинна стати величезна робота над Міжнародною багатосторонньою угодою. 

Саме вона стане частиною міжнародного права і визначить підстави для стягнення російських активів як адекватну реакцію на агресію, яку вчиняє надпотужна ядерна держава, член Ради Безпеки ООН, щодо сусідньої незалежної суверенної держави.

Оскільки бажання підписувати таку угоду у багатьох країн не достатньо, це має стати окремим адвокаційним фронтом як уряду, так і громадськості. Це забезпечить наповнення Фонду за рахунок російських активів і уможливить компенсацію збитків десяткам тисяч українських жертв.