Новые правила ареста счетов: в поисках баланса

Воєнний стан суттєво вплинув на фінансову систему України і на статки громадян. Через більш ніж рік війни в пошуках компромісного варіанта вирішення проблеми величезної заборгованості перед кредиторами та одночасного надання соціальних гарантій громадянам українська влада внесла зміни до поточного законодавства.

Ухвалений закон №8064 розблокував процедуру виконання рішень у країні, однак тепер арешту підлягатимуть не всі кошти боржників на рахунках. Для фізосіб запровадили поняття "мінімально захищена сума". Це недоторкана сума коштів на місяць, яку не можна арештовувати. Таке рішення відповідає міжнародній практиці.

Нормативно-правовий акт, раніше відомий як законопроєкт №8064, набув чинності на початку травня 2023 року. Документ передбачає низку фундаментальних нововведень у сфері правосуддя і фінансово-господарської діяльності, проте ключовим з них є нові правила арешту банківських рахунків.

У країні скасовується заборона на стягнення зарплати та інших доходів боржника. Проте фізособам-боржникам гарантується мінімально захищена сума: два мінімальні розміри зарплати на місяць (у травні – близько 13,4 тис грн). Ця сума може використовуватися лише протягом одного місяця і не є накопичувальною.

У ЗМІ були спроби розігнати негативну хвилю щодо повернення примусового стягнення коштів з рахунків українців під час воєнного стану. Такий крок влади може виглядати як антисоціальний. Проте якщо детально проаналізувати суть нововведень, стане зрозуміло, що тепер громадяни стали більш захищеними.

Поняття "мінімально захищена сума" – певна сума коштів на місяць, якими боржник може користуватися вільно, – існує в багатьох країнах ЄС. Такий підхід зберігає баланс між правами кредитора і боржника: надає соціальні гарантії громадянам і, водночас, залишає чинною процедуру примусового стягнення.

Якщо раніше численні картки українців були заблоковані і рух коштів на них був відсутній, то тепер громадяни отримали можливість вільно розпоряджатися коштами в межах двох зарплат, незважаючи на наявність боргу та його суми.

Якщо в боржника кілька рахунків, то користуватися грошима він зможе лише з одного незалежно від кількості виконавчих проваджень. Аби визначити, який саме рахунок це буде, боржнику слід звернутися із заявою до відповідного виконавця.

Мінімально захищена сума коштів буде функціонувати на зазначеному в заяві рахунку. Усі інші підлягатимуть арешту до виконання рішення в повному обсязі.

Вирішується і давня проблема примусового виконання рішень: арешт "зарплатних рахунків". Поточне законодавство дозволяє стягувати із зарплати 20% коштів. Решта зараховується боржникові на картку, яка потім може бути арештована постановою про арешт коштів, винесеною державним або приватним виконавцем.

Проте в Україні відсутнє чітке законодавче визначення зарплатного рахунку, відповідно немає і рахунків боржників з відповідним статусом, на які мала б поширюватися заборона арешту. Проблемою не раз займався Верховний Суд, надаючи різні оцінки. Перша позиція судової влади – кошти на картці вже не є зарплатою, тому на них не поширюється заборона арешту.

Тим не менш, у Верховного Суду є і протилежна позиція. Вона полягає в тому, що з рахунків, на які нараховуються зарплатні кошти, треба знімати арешт. Таким чином, суд навряд чи вирішить цю проблему. Її першопричина комплексна: відсутність в Україні повноцінної системи автоматизованого арешту коштів, до якої на засадах обов’язковості мали б бути приєднані всі банківські установи в країні.

Рано чи пізно владі доведеться зробити цей непопулярний для багатьох крок. Тимчасом запровадження мінімально захищеної суми – ідеальний варіант для збереження балансу між правами кредиторів та громадян.

Україні в системі примусового списання коштів варто запозичувати провідний світовий досвід автоматизації процесів у банківській сфері і сфері правосуддя.

У Литві виконувати судові рішення судовим виконавцям допомагає Інформаційна система грошових обмежень (PLAIS). Вона направляє в усі фінансові установи країни рішення про арешт виконавцем грошей боржника, автоматично списує кошти та переказує їх на рахунки судового виконавця в необхідному розмірі.

Після списання достатньої кількості грошей для задоволення вимог стягувача з решти рахунків арешт знімається автоматично. Недавно систему оновили і вона здатна генерувати суму коштів, необхідну для задоволення мінімальних потреб кожного позичальника на одному з його рахунків, з якого неможливо списати борг.

Підтримує систему Центр реєстрів Литви, аналог українського державного підприємства при Мінʼюсті "Національні інформаційні системи" (НАІС).

Керівник Палати судових приставів Литви Довіле Саткаускене стверджує, що PLAIS можна буде використовувати навіть при розробці рішень штучного інтелекту в процесі виконавчого провадження, оцінки платоспроможності боржників та прогнозування їхньої фінансової поведінки. До такого рівня технологій впевнено йдуть країни ЄС. Тимчасом наша система нагадує підходи минулого століття.

Тим не менш, окремі прогресивні кроки в системі арешту коштів простежуються і запровадження нових правил арешту рахунків боржників з мінімально захищеною сумою – один з них. Безумовно, це важливий крок із суспільно-політичної точки зору. Після перемоги і скасування воєнного стану влада може зробити цю норму постійною разом з повною автоматизацією виконавчого провадження.

Така автоматизація принесе користь не тільки виконавцям і стягувачам, а й захистить боржників від надмірних обмежень. Уряд зможе визначати мінімально захищену суму для боржників залежно від певної соціальної градації, наприклад, наявності в сім’ї дітей, фінансового становища родини, наявності пільг.

Таким чином, мінімально захищена сума – це вагомий крок назустріч бажаному балансу між виконанням зобов’язань і наданням громадянам соціальних гарантій, які можуть функціонувати не тільки під час воєнного стану, а й у мирний час.

Найближчі місяці покажуть ефективність нових норм, проте вже зараз можна сказати, що система правосуддя поповнилася вагомим нормативно-правовим актом, покликаним наблизити нашу країну до провідних світових стандартів.