Как государству извлечь максимальную пользу от конфискованного на таможне имущества

За оцінками експертів, у середньому до бюджету потрапляє лише 10-та частина вартості майна, конфіскованого за матеріалами митниць.

Зараз в Україні діє система, за якою державні виконавці розпоряджаються майном, яке було конфісковане у справах про порушення митних правил. 

Ця система була прийнята ще у 2001 році задля удосконалення процесу судового розгляду та забезпечення своєчасного виконання судових рішень. Проте, багаторічна практика показує протилежне.

Організація розпорядження конфіскованим майном, що було вилучене митними органами, передбачає досить тривалу процедуру виконавчого провадження, що включає відкриття виконавчого провадження, його опис та арешт державним виконавцем, повторну оцінку на замовлення державного виконавця, прийняття рішення про спосіб розпорядження (реалізація, безоплатна передача, знищення), вжиття низки інших заходів. 

За час реалізації усіх цих процедурних заходів на складах українських митниць накопичується суттєва кількість конфіскованого майна, загальна вартість якого станом на квітень 2023 року склала близько 258,6 млн гривень. 

Значна частка цього конфіскованого майна з часом втрачає свою вартість через закінчення термінів придатності, завершенням гарантійних строків тощо, а отже - зменшуються потенційні обсяги бюджетних надходжень від реалізації такого майна.

Загалом, за оцінками експертів, у середньому до бюджету потрапляє лише 10-та частина вартості майна, конфіскованого за матеріалами митниць.

Під час роботи з вилученим митницями майном, щодо якого прийнято рішення суду про конфіскацію, державні виконавці не вживають заходів примусу, оскільки таке майно вже вилучено у порушника та перебуває на складі митниці. 

Тобто, фактично робота державного виконавця з примусового виконання такого рішення суду полягає в описі та арешті конфіскованого майна (хоча майно вже знаходиться на складі митниці), визначенні зберігача такого майна (переважно ним залишається митниця, якою таке майно було вилучено), призначенні оцінки майна (хоча у справі про порушення митних правил майно вже оцінювалося митницею), здійсненні низки інших заходів, передбачених процедурою виконавчого провадження.

Таким чином, відбувається дублювання дій двох державних органів (митниці та державної виконавчої служби), що призводить до нераціонального витрачання державних коштів на організацію такої роботи, затягування строків розпорядження конфіскованим майном та в результаті - спричиняє низьку ефективність розпорядження ним.

У зв’язку з цим, вбачається доцільним повернення до механізму, що існував до 2001 року, за якого розпорядження всіма видами майна, що вилучається при перетині державного кордону України, у тому числі конфіскованим за рішенням суду, здійснювалося безпосередньо митницями. 

При цьому слід залишити механізм розпорядження конфіскованим майном – конкурсний продаж на електронному аукціоні.

Повернення митницям права самостійного розпорядження конфіскованим майном, що ними вилучалось, може мати низку очевидних плюсів. 

По-перше, це забезпечить оперативне виконання рішення суду про конфіскацію майна, яке не потребує вжиття заходів примусового впливу (через уникнення тривалої процедури виконавчого провадження). 

Крім того, це дозволить раціонально використовувати кадровий потенціал державних органів (вдасться вивільнити посадових осіб державної виконавчої служби для належного виконання їхньої основної функції – примусового виконання рішень судів). 

Також, це дасть змогу уникнути подвійного витрачання державних коштів на зберігання, оцінку, проведення досліджень та інших заходів щодо конфіскованого майна. Допоможе організувати централізований бухгалтерський та складський облік конфіскованого майна, адже наразі такий облік органами виконавчої служби не ведеться.

Також, це має підвищити загальний рівень відповідальності за конфісковане майно, оскільки лише один конкретно визначений орган матиме повноваження розпоряджатися ним. До того ж, це дасть змогу запобігти неконтрольованому потраплянню в обіг товарів, що не пройшли митного контролю, через унеможливлення їх реалізації без урахування митних платежів, забезпечення дотримання митних формальностей при їх поверненні власникам тощо.

Тож, уповноваження митних органів на виконання постанов суду про накладення адміністративних стягнень за порушення митних правил у частині конфіскації має сприяти підвищенню ефективності розпорядження таким майном, покращенню загального стану виконання судових рішень в Україні завдяки зосередженню державних виконавців саме на виконанні рішень, що дійсно потребують заходів примусового впливу, а також - забезпечить зростання надходжень до державного бюджету.