Адаптация рабочих мест для людей с инвалидностью
Инновации в действии
За даними Державної служби статистики та Міністерства у справах ветеранів, в Україні мають інвалідність 2,7 мільйона цивільних осіб та майже 500 тисяч учасників бойових дій.
Однак, через війну, на превеликий жаль, ці числа будуть лише зростати. Такі люди потребують не тільки державної підтримки, соціального захисту, але й працевлаштування та комфортних умов праці.
А ми як суспільство повинні подбати про достойну адаптацію людей з інвалідністю як в соціумі, так і особливо — на ринку праці. Про кроки України в цьому напрямі та міжнародний досвід — розповім детальніше.
Адаптація робочого місця
Адаптація умов праці для людей з інвалідністю є актуальним питанням, оскільки, за даними Міністерства соціальної політики, в Україні більш як 1,5 млн таких людей перебувають у працездатному віці, а понад 30% людей з інвалідністю не задоволені умовами праці.
Серед них: розташування робочого місця, обладнання приміщень, санітарно-побутова сфера.
При створенні робочого місця для особи з інвалідністю необхідно враховувати особливі потреби людини, а також рекомендації Медико-соціальної експертної комісії.
Однак наразі чинним законодавством України не передбачена спеціальна атестація робочого місця такого працівника. Атестація таких робочих місць проводиться на загальних підставах, згідно з постановою КМУ "Про організацію робочих місць для працевлаштування інвалідів".
Ми бачимо, що сьогодні, на жаль, дезадаптовані працівники зустрічаються частіше, ніж успішно адаптовані. Тому роботодавці, наймаючи на роботу людину з інвалідністю, мають враховувати основні фактори для комфортної роботи в колективі:
- біологічна адаптація працівника (відповідність санітарно-гігієнічних умов стану здоров'я);
- соціальна адаптація (атмосфера в колективі, рівень культури поведінки, мовлення);
- професійна адаптація (процес ознайомлення з професійними обов'язками);
- психологічна адаптація (становище в колективі та рівень задоволеності особистим статусом).
Коли роботодавець створює достойні умови праці для людини з інвалідністю, її концентрація опиняється не на власній ваді, а на тих якостях, якими вона володіє.
Така людина проявляє більшу соціальну активність, вона прагне займатись суспільно значущою працею, комфортно почуває себе в колективі, здатна до саморозвитку та самореалізації.
Створення комфортних та безпечних умов праці для таких людей значною мірою залежить від законодавчого регулювання правовідносин між працівником та роботодавцем.
Контроль за виконанням таких норм має брати на себе держава та сприяти створенню робочих місць для людей з інвалідністю.
Водночас і роботодавці мають підвищувати культуру ставлення до людей з інвалідністю і спрямовувати зусилля на створення інклюзивного середовища та умов праці.
Міжнародна практика
Україна може брати до уваги успішний міжнародний досвід. Для порівняння, за даними Інституту законодавства Верховної Ради України, на ринку праці Німеччини — близько 69,4% від загальної кількості людей з інвалідністю, у Китаї працюють 80% осіб з інвалідністю, у Великобританії – 40%, у США – 29%, в Італії – 55%, у Швеції – 68%.
Наприклад, у Німеччині діє комплекс законів, який максимально сприяє повноцінній участі осіб з інвалідністю на ринку праці. Квота на працевлаштування таких людей в країні складає 5%, але роботодавці працевлаштовують значно більше людей.
Проте передбачені і досить високі штрафи за недотримання квоти — за рік до бюджету країни може потрапити близько 200 млн євро таких штрафів.
Також успіх Німеччини у працевлаштуванні осіб з інвалідністю полягає насамперед у тому, що до участі таких громадян на ринку праці готують ще під час навчання.
У багатьох університетах функціонують спеціально створені Центри по роботі зі студентами з особливими потребами.
Саме там виявляють рівень готовності знань студентів, допомагають визначитись щодо спеціальності, інформують про індивідуальні технічні засоби навчання, інтегрують в групу та колектив.
А от у Швеції допомога в пошуку й збереженні робочих місць для людей з інвалідністю – обов’язок держави.
Підприємствам, які наймають таких людей, надають субсидії з бюджету. Також уряд стимулює роботодавців виплатою індивідуальних дотацій на кожного, хто працює.
Самі ж особи з інвалідністю отримують соціальну допомогу згідно зі своїм статусом і заробітну плату. В країні також на законодавчому рівні визначено надання технічних засобів для пересування, занять спортом для даної категорії громадян.
Крім того, передбачено обладнання квартир для проживання цих людей спеціальними адаптаційними пристроями.
Як в Україні?
В Україні рівень працевлаштування осіб з інвалідністю досить низький. За даними Міністерства соціальної політики, у 2021 році були працевлаштованими лише 17% осіб з інвалідністю.
А через збройну агресію російської федерації проблема буде лише загострюватися, оскільки кількість осіб з інвалідністю зростатиме.
Тому Україна має розвивати інклюзивний ринок праці, а для цього необхідні зміни у законах щодо забезпечення прав осіб з інвалідністю на працю. І країна вже зараз робить поступові кроки у цьому напрямі.
Уряд вже розробив План заходів на 2023-2024 роки з реалізації Національної стратегії щодо створення безбар’єрного простору в Україні. Що є важливим кроком в побудові інклюзивного суспільства.
А також на розгляді законопроєкт "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав осіб з інвалідністю на працю", яким передбачено, зокрема те, що будь-який роботодавець, який працевлаштує 50% свого штату і більше людей з інвалідністю, може розраховувати на підтримку, пільги, а також — на соціальний супровід.
А саме залучення спеціально підготовлених фахівців, які допоможуть людині адаптуватися на роботі, розкажуть в колективі, які є особливості працевлаштування певного працівника з інвалідністю, як з ним поводитися, які є нюанси.
Такі зміни мають у першу чергу стимулювати у роботодавців розвиток рівного ставлення до працівників, незалежно від будь-яких ознак.
Крім того, сьогодні в Україні передбачається квота для працевлаштування людей з інвалідністю - 4% середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, тобто одне робоче місце — якщо працюють від 8 до 25 штатних працівників (ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні").
Однак, як правило, це стосується приватного бізнесу, адже державні підприємства хоч і мають обов'язок працевлаштовувати людей з інвалідністю, але вони не зобов'язані сплачувати штраф за недотримання квоти.
Натомість якщо приватний сектор не працевлаштовує таких людей, то раз на рік сплачує адміністративно-господарську санкцію.
Зазначу, вже сьогодні роботодавці в Україні досить відкриті до кандидатів з інвалідністю та учасників бойових дій і це підтверджується нашими даними.
Так, за останні п'ять місяців із параметром фільтру "для людей з інвалідністю" та "зі статусом УБД" на OLX Робота можна знайти наступні пропозиції роботи у категоріях:
- Роздрібна торгівля / продажі / закупки — 7 630 оголошень;
- Виробництво / робітничі спеціальності — 2 585 оголошень;
- Логістика / Склад / Доставка — 2 560 оголошень;
- Колл-центри / Телекомунікації — 2 440 оголошень;
- Адміністративний персонал / HR / секретаріат — 1 450 оголошень;
- Реклама / дизайн / PR — 226 оголошень — 1 180 оголошень.
Наприклад, у категорії роздрібна торгівля / продажі / закупки найбільше шукають менеджерів з продажу (2 708 оголошень) із заробітною платою в середньому 18 тисяч гривень, менеджерів по роботі з клієнтами (1 547 оголошень) — за таку роботу роботодавці готові платити 19 тисяч гривень за місяць та продавців (1 544 оголошень) — 10 тисяч гривень.