Как зачистить украинский бизнес от россиян и не взломать ему позвоночник

В Україні врешті на рівні закону ухвалили рішення про те, що особи, пов'язані з державою-агресором, не зможуть заробляти на українських надрах. 

Проте, як позбавитись таких осіб, не втративши підприємства, які забезпечують роботою громадян та наповнюють бюджет держави та громад, сплачуючи податки. 

У чому проблема?

Російський агресор, ще до початку повномасштабного вторгнення, намагався поглинути Україну економічно, інвестуючи в український бізнес, викуповуючи активи, беручи участь у приватизації, скуповуючи частки в різних компаніях. 

Пріоритетними для загарбника були такі галузі як енергетика, авіабудування, надрокористування, металургія, телекомунікації тощо.

Країна-агресор та бізнес з орбіти російської влади сконцентрували у своїх руках величезну кількість активів і, на жаль, у зв’язку із цим отримали вагомий вплив на економіку України. 

Як держава протидіяла цьому?

Перші кроки, які були спрямовані на викорінення російського впливу на українську економіку, були зроблені ще в 2014 році. 

Прийнятий Закон України "Про санкції" від 14.08.2014, мав на меті захистити національну безпеку і територіальну цілісність від російських загарбницьких рук. Центральним органом в питаннях застосування санкцій було визначено РНБО України.

Безсумнівно, видобувна галузь є однією із ключових галузей України, що впливають на її національну та економічну безпеку. Тому не викликає подиву участь РНБО України у процесі захисту цієї сфери.

Активна участь РНБО України у відносинах надрокористування почалася із рішення РНБО України від 02.12.2019 "Про невідкладні заходи щодо забезпечення енергетичної безпеки", введеного в дію Указом Президента України від 02.12.2019 № 874/2019.

Перші санкції у вигляді анулювання спеціальних дозволів на користування надрами було застосовано, рішенням РНБО України від 18 червня 2021 року "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)", введеного в дію Указом Президента України від 24.06.2021 № 266/2021. 

Новий вектор розвитку галузі надрокористування було задекларовано рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 16.07.2021 "Про стимулювання пошуку, видобутку та збагачення корисних копалин, які мають стратегічне значення для сталого розвитку економіки та обороноздатності держави", введеного в дію Указом Президента України від 23.07.2021 №306. 

З цього моменту, держава почала звертати особливу увагу на осіб, які здійснюють вирішальний вплив на надрокористувачів, а також на стратегічні корисні копалини, що знаходяться в межах території України. 

Що змінилося з початку повномасштабного вторгнення

Було прийнято закон №2805-Х, який набирає чинності 28.03.2023. Він вносить зміни до Кодексу України про надра. Ці зміни стануть законодавчою основою для недопущення та викорінення росіян зі сфери надрокористування. 

Відповідно до положень статті 13 Кодексу України про надра (в редакції Закону України від 01.12.2022 №2805-Х), для осіб, які певним чином пов’язані із державою, що визнана Верховною Радою України державою-агресором, доступ до українських надр - заборонений.

Чому не все так просто?

Якщо ситуація із отриманням дозвільних документів на користування надрами в Україні, є зрозумілою, то щодо чинних користувачів надр, виникає багато питань.

На жаль, в Україні чимало компаній, де у певній формі власності відслідковується російський слід. Але найгіршим є те, що ці ж самі компанії формують левову частку податкових надходжень. 

Для прикладу наводимо кілька відомих підприємств, доля яких зараз вирішується:

• ТОВ "Демурінський гірничо-збагачувальний комбінат". Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду ухвалила рішення про конфіскацію підприємства. Актив належав російському мільярдеру Михайлу Шелкову, до якого за рішенням Ради національної безпеки і оборони, були запроваджені санкції у червні 2021 року.
• ТОВ "Глухівський кар'єр кварцитів", ТОВ "Миколаївський глиноземний завод", ПрАТ "Хустський кар'єр", ПрАТ "Жежелівський кар'єр". 

Майно арештовано та передано в управління АРМА. ТОВ "МГЗ" тимчасово перестав працювати, а управлінців до ТОВ "Глухівського кар'єру кварцитів" досі не знайшли. Власником активів був Олег Дерипаска, до якого застосовано санкційні обмеження у 2022 році.

Цей список можна продовжувати, але наведені приклади свідчать про те, що ворог встиг глибоко проникнути в економіку України.

В суспільстві існують різні позиції щодо того, як вчинити з надрокористувачами, зокрема, підприємствами, в яких присутній російський слід. 

Однак, варто пам'ятати, що кожний надрокористувач забезпечує місцем праці наших громадян, сплачує податки, створює ВВП держави, зрештою, є частиною нашої економіки. 

Саме через це не варто просто та безапеляційно позбавляти такі компанії дозвільних документів, адже такими діями ми насамперед шкодимо собі. Анулювання дозволів на користування надрами – це фактичне знищення компанії-надрокористувача. 

Важливо усвідомити, що небезпека від будь-якої зброї залежить насамперед від особи, яка нею володіє. Саме тому, якщо є можливість, потрібно забрати і використати її проти ворога. Але не знищувати те, що приносить, або може принести згодом користь. 

Проте, чинне законодавство функціонує зараз за протилежним принципом. Оскільки навіть передача корпоративних прав цих компаній в управління АРМА не рятує їх від анулювання, адже не встановлює будь-яких винятків.

Насправді виходить парадокс, борючись проти росіян у цій сфері, саме такими методами, ми насамперед боремося проти власної економіки. За таких обставин, не зважаючи на правильність ідеї, не до кінця сформовані методи її реалізації, можуть стати руйнівними саме для суспільства.

А як бути, коли є російський слід, але відсутній їх вирішальний вплив?

Законодавство не дає чіткої відповіді на питання, як діяти в таких ситуаціях. На практиці все залежить від якості роботи правоохоронних органів. 

Якщо їм вдалося визначити частку росіян в певній компанії, тоді арештується лише така частка, якщо ж ні тоді корпоративні права компанії арештовуються цілком.

При цьому порушується право власності осіб, частка яких арештується разом із часткою підсанкційної особи. 

Насправді такі ситуації матимуть негативні наслідки не лише для таких осіб, але й для держави. Адже, не зважаючи на воєнний стан, ніхто не скасовував дію принципу верховенства права та, зокрема, принципу законності.

Саме порушення цього принципу може стати підставою для міжнародних судових процесів, де непідсанкційні власники захищатимуть своє порушене право власності. 

Якщо суд стане на сторону таких осіб, збитки завдані їм державою, будуть відшкодовуватись з державного бюджету. 

Що буде з вартістю такого активу?

Очевидно, що у разі анулювання дозвільних документів надрокористувача - актив втрачає свою первинну цінність. 

Адже процедура отримання нового дозволу займає щонайменше рік, а при наявності поточних витрат та відсутності доходів, неминуче банкрутство.

У випадку тимчасової заборони (зупинення) користування надрами, ситуація залежатиме від тривалості його зупинки, адже надто довга пауза також призведе до банкрутства компанії.  

Що робити далі?

Не виключено, що з набранням чинності закону №2805-Х, список компаній, яким анулюють дозвіл на користування надрами поповниться.

Однак досі, ні арешт майна, ані передача в управління АРМА, не принесло економічної вигоди для українського суспільства.

Саме тому держава мала б створити єдиний ефективний механізм, при якому росіяни будуть позбавлені юридичного та фактичного права власності й мати будь-який вплив на такі активи. 

При цьому, такі активи обов‘язково повинні бути передані державі і в подальшому належати лише українцям та інвесторам, не пов’язаним із агресором.