Быстровозводимые дома: панацея для ВПЛ или временное решение?

За даними Мінінфраструктури, станом на середину січня пошкоджено/зруйновано понад 152 тис. будинків загальною площею близько 54 млн кв.м.

Із них — 18 тис. багатоквартирних будинків (площею 49 млн кв.м.) та 134 тис. індивідуальних садибних будинків (площею 4,2 млн кв.м.).

Враховуючи значні масштаби руйнувань українці потребують швидких рішень, що дозволять забезпечити їх житлом. Технологічно є два можливих варіанти відбудови, а саме класичне будівництво та швидкомонтовані технології. 

Класичні технології, такі як будівництво із газобетону чи цегли на бетонному фундаменті, є популярним рішенням, насамперед за радянських часів. Однією з головних проблем того періоду було відновлення звичайного житла після війни. 

Перші партії газобетону у СРСР зійшли з виробничих площ ризького заводу в 1937 році. Почалось розгортання масового житлового будівництва, яке спочатку розвивалось як малоповерхове через відсутність необхідної виробничо-технічної бази, а вже пізніше з'явились квартали та будинки із великих бетонних блоків, впроваджувались порівняно дешеві індустріальні методи будівництва. 

На початку 1950-х років перед радянськими архітекторами й інженерами було поставлене завдання розробити швидкомонтований панельний житловий будинок. Вершиною експерименту став пробний зразок індивідуального житлового будинку в Ленінграді. 

Однак, цей проєкт (як і багато інших) був зупинений, та у 1954 році перший секретар ЦК КПРС Хрущов жорстко розкритикував будівельників, архітекторів, проєктувальників, науковців, зазначивши, що "вони розуміють архітектуру занадто естетично, як творчу діяльність, а не як засіб задоволення базових потреб населення, витрачають народні гроші на нікому не потрібну красу, замість того, щоб будувати простіше, але більше". 

У цьому ж році вийшла постанова "Про розвиток виробництва збірних залізобетонних конструкцій та деталей для будівництва". Швидкомонтовані будинки на металевому каркасі також не будувались, адже метал економили для масового будівництва споруд.

На противагу пострадянським країнам, в усьому цивілізованому світі швидкомонтовані технології є досить поширеним явищем та представлені технологіями із використанням дерев’яних каркасів з різноманітними утеплювачами (мінераловатними, конопляними, солом’яними тощо), металевих каркасів з утеплювачами, сендвіч-панелей, SIP-панелей, CLT-панелей та ін. 

Враховуючи відсутність усталеної класифікації швидкомонтованих технологій в Україні, варто зазначити, що швидкомонтовані будинки можуть бути збірними та модульними. 

Збірні конструкції – такі, що збираються на будівельному майданчику повністю або частково. Часткова збірка означає, що певні матеріали, насамперед панелі, попередньо виготовляються на заводі, тим самим мінімізуючи час монтажу на локації. 

Модульні конструкції збираються за межами будівельної ділянки на заводах у контрольованих умовах для створення готових конструкцій будь-яких форм. Після виготовлення модулі транспортуються та встановлюються на локації. 

Існують два основні типи модульного будівництва: постійні модульні конструкції (Permanent Modular Construction) та мобільні будівлі (Relocatable Buildings). 

Постійні модульні конструкції – стійка та інноваційна технологія будівництва, у якій використовуються методи віддаленого виробництва для будівництва одно- та багатоповерхових будівель із модульних секцій, що дозволяє витримувати жорсткі вимоги коротких строків. 

Мобільні модульні будівлі повністю виготовляються на заводах та у готовому вигляді транспортуються на земельну ділянку, з якої потім так само легко можуть бути релоковані.

У міжнародній практиці будинки, які попередньо виготовляються у заводських умовах та доставляються на майданчик у максимальній комплектації, іменуються "prefabricated homes"/ "prefab homes"/ "prefabs".

Довідково: префаби були основним рішенням боротьби з недостатністю житла у Великобританії після Другої світової війни. У березні 1944 р. вони були законодавчо передбачені в Житловому законі Вінстоном Черчиллем (план у 500 тис. префабів за 5 років).

Префаби є популярним рішенням та широко використовується у більшості країн. 

Світовий ринок префабів у 2020 році сягав 106,1 млрд доларів США, а до 2026 року за прогнозами, сягатиме 153,7 млрд. 

Ринок префабів у США оцінюється у 20,2 млрд доларів США (18,3% світового ринку), до 2026 року ринок Китаю сягатиме 38,2 млрд доларів США, а ринок Європи — 41,4 млрд доларів США.

В Україні оцінити ємність ринку швидкомонтованих будівель вкрай важко, враховуючи відсутність унормування галузі. Однак, вона представлена в Україні більш ніж 200 компаніями, до 10% з яких експортують продукцію за кордон. 

Натомість, в умовах повномасштабної збройної агресії проти України та значних руйнувань, саме швидкомонтовані технології є безпрецедентним рішенням з точки зору коротких термінів виробництва та будівництва, що дозволяють забезпечувати якісним житлом постраждалих та внутрішньо переміщених осіб.

Враховуючи, що цей ринок є порівняно новим для України й тільки в останні роки почав стрімко розвиватись, відсутні певні стандарти, нормативно-правові акти, які б регулювали "правила гри" та забезпечували підвищення кваліфікації виробників. 

Це може призводити до демпінгу та дискредитації технології з боку окремих представників бізнесу. Однак, варто наголосити, що подібні явища є характерними й для інших технологій чи видів бізнесу, а у сфері швидкомонтованих технологій це є скоріше виключенням, ніж правилом. 

Водночас, швидкомонтовані технології є абсолютним аналогом класичних при дотриманні всіх технічних вимог. 

Ці технології також відповідають засадам екологічності та енергоефективності. Таким чином, будинки, виготовлені за швидкомонтованими технологіями, заслуговують на увагу з боку споживачів, насамперед з боку осіб, житло яких зазнало значних пошкоджень/руйнувань, та можуть використовуватись як постійне довготривале рішення.