"Децентрализация" системы электроснабжения: взгляд изнутри

Сьогодні українці стикнулися з небаченим за всю історію людства варварством – спробою знищення енергосистеми цілої країни. 

Ракетні обстріли виводять з ладу магістральну і розподільчу мережу, генеруючі потужності. 

Кілька темних місяців і героїчна цілодобова робота енергетиків з відновлення електропостачання змушують нас замислитися над тим, як оптимізувати електропостачання країни, щоб підвищити його надійність і життєздатність енергосистеми після цих "форс-мажорних умов".

Що вкладається в поняття "децентралізація"

Останнім часом можна почути багато думок щодо децентралізації електропостачання. 

Поняття "децентралізації" на побутовому, непрофесійному рівні, вочевидь, передбачає заходи, які дозволять при ураженні ворогом важливих об’єктів енергосистеми, забезпечити надійне постачання енергії на об’єкти критичної інфраструктури (водоканали, котельні, лікарні тощо), а також в наші домівки – квартири в багатоповерхівках та приватні будинки. 

При цьому є ще необхідність електропостачання промисловості, в тому числі оборонної, сфери обслуговування (яка зараз "висить" на генераторах) та інших бізнесових структур, які зрештою і наповнюють державний бюджет податками. 

Що вкладається в зміст децентралізації? Дехто каже, що після Перемоги потрібно не відновлювати великі теплові електростанції, а будувати нові – меншої потужності, в більшій кількості, розосереджені по території. 

Традиційно пересічні українці добре розбиралися у футболі та політиці, а тепер фахових знань додалось у військовій справі і енергетиці. 

Коли я чую гарячі дискусії на цю тему, пригадую як Китай в роки культурної революції доганяв перше місце у світі по виробництву чавуну, будуючи чи не в кожному подвір’ї доменні печі. 

Перше місце за кількістю майже догнали, а якість цього "чавуну" – була чи не на останньому. Боже збав дивитись на перспективу енергосистеми через призму "бензогенератор у кожну квартиру".

Потрібно розуміти, що енергосистема – це не розетка на кухні, а надзвичайно складний механізм, для проєктування, управління та експлуатації якого потрібні фахівці надзвичайно високого класу з величезним практичним досвідом.

Енергосистема України до руйнівних обстрілів була і залишається однією з найкращих у світі з її можливостями резервування, паралельного заживлення, маневрування генеруючими потужностями у відповідь на різкі зміни попиту. 

За весь час її мирного існування наша країна жодного разу не пірнала в блекаут, на відміну від окремих штатів США та й деяких інших країн з розвиненою і збалансованою економікою, які за останні півстоліття відчули це по декілька разів. 

Навіть той факт, що після масованих обстрілів у жовтні і листопаді не відбулось розділення єдиної енергосистеми України на "острови" і вона продовжує функціонувати (хоча і з обмеженнями), яскраво свідчить про її надійність і керованість. 

За всю історію жодна країна, жодна енергосистема не проходила таких випробувань на міцність, гнучкість і ремонтопридатність.

Чи потрібна децентралізація системи?

Чи варто вести дискусії про "децентралізацію" системи електропостачання? Нормальним способом життя цивілізованого суспільства є мирне співіснування, а не стан війни, варварства, тероризму і безладу. 

І саме з цих позицій повинні будуватись усі технічні, наукові, економічні і гуманітарні фундаменти суспільства. 

Захистом від зовнішньої агресії мають слугувати не технічні заходи з "децентралізації" медицини, освіти, соціального захисту, енергетики, а Збройні сили Держави, її оборонний потенціал. 

Не варто придумувати нову конструкцію унітаза, який намертво вмуровується в залізобетонну плиту, щоб уберегти від крадіжки варварами.

Концепція відновлення має розроблятись фахівцями, а не голосуватись на референдумі. Перспектива дійсно потребує внесення деяких коректив в існуючі програми розвитку. Є приклади енергосистем Європи, штатів США та інших держав. 

Усі вони побудовані на принципі балансу попиту і виробництва з урахуванням розподілу цих показників по територіях і наявності логістики.

При цьому у них відбувається обережне і поступове заміщення генеруючих потужностей на викопному паливі – на альтернативні: сонячні і вітрові. 

Але покривати попит в пікові години ці нові джерела не здатні, тому і виникла потреба в системах накопичення енергії. Чи можна назвати такий підхід децентралізацією? Навряд чи! 

Виробництво енергії має бути максимально наближене до місць високого попиту і розвинутої логістики. Цей постулат залишиться незмінним ще багато років, аж допоки не буде винайдено принципово нове джерело енергії та/або спосіб її передачі.

Бачення щодо відновленої системи електропостачання

Відновлена повоєнна система електропостачання має:

1. Позбутись нарешті цінових перекосів і перехресного субсидування на електроенергію для різних категорій українських споживачів. Ціна має бути економічно обґрунтованою. Роздріб платить дорожче, гурт має бути дешевшим.

2. Ринок має саморегулюватись ринковими механізмами завдяки конкуренції, а не керуватись вручну як маріонетка на шнурках.

3. Енергосистема України має бути єдиною і об’єднаною.

4. Наша об’єднана енергосистема має бути інтегрована в енергосистему ЄС і мати можливість експорту/імпорту.

5. Підхід до розробки нової концепції має враховувати розподіл попиту за територіальною ознакою і логістичного потенціалу з урахуванням перспективи.

6. Розподільчі мережі усіх рівнів напруги повинні мати резервування і більший запас пропускної спроможності, ніж сьогодні.

7. Мають бути створені умови для інвестицій в розвиток альтернативних джерел і систем накопичення.

8. Генерацію з невеликою одиничною потужністю, в тому числі альтернативну, доцільно влаштовувати в районах з невисокою щільністю населення в непромислових і неурбанізованих зонах. 

Приватні домогосподарства в обов’язковому порядку доцільно оснащувати СЕС або ВЕС. В першу чергу новобудови. Необхідно розробити і запровадити систему стимулів і компенсацій.

9. Не варто знову винаходити велосипед. Європейський досвід і сучасні технології мають бути використані максимально.