Как россияне торгуют топливом из ЕС вопреки санкциям

Не лише український бізнес прилаштовується до умов війни, а й російські підприємці намагаються адаптуватися до нових економічних реалій та знову повернутися до торгівлі товарами на втрачених ринках Європи.

Донедавна українські експортери, наприклад, продукції з деревини, не фіксували значної ділової активності росіян на міжнародних ринках, що вказує на дієвість заборон, запроваджених ЄС з 10 липня 2022 року.

Однак останнім часом ситуація кардинально змінюється, адже дедалі більше й частіше європейським контрагентам надходить різні "цікаві" пропозиції. 

Про що мова? 

Попри розв’язану війну представники бізнесу держави-агресора вдаються до створення фірм-прокладок в юрисдикціях Туреччини та Грузії. 

Таким чином намагаються оминути санкції і не лише відновити, а наростити товарообіг з країнами Європейського Союзу. Не в останню чергу за рахунок вкраденої в Україні сировини.

І зараз мова йде не про "хороших" росіян, а про дієвість запроваджених міжнародних економічних санкцій проти країни-агресора.

Російський експорт продукції з деревини через Туреччину

Для уникнення міжнародних санкцій велика російська деревообробна компанія "СевЛесПил" нещодавно організувала склади з власною продукцією у Стамбулі. Для чого? 

В результаті елементарних юридичних маніпуляцій така продукція, що виготовлена з деревини, а відповідно – заборонена для імпорту відповідно до п’ятого пакету санкцій ЄС, масово перетворюється з російської на "турецьку", а згодом без жодних перешкод прямує до європейських країн.

Представники "СевЛесПил" активно контактують з європейцями та люб’язно запрошують контрагентів оглянути склади у Туреччині, зокрема, пелети преміум класу з сертифікатом EN Plus, які уже упаковані в біг-беги та готові для подальшої відправки зацікавленим покупцям.

Чи це поодинокі випадки? Виглядає, що ні. Таке, на жаль, стає системним явищем, що відзначають національні експортери та іноземні контрагенти. 

Схоже, що російська бізнес-спільнота не збирається миритися з втратою європейських та інших ринків, тому веде реальну боротьбу за кожного клієнта будь-якими можливими та доступними методами.

Продаж російських паливних гранул з соняшника через Грузію

Підприємці держави-агресора також намагаються експортувати продукцією, наприклад, з соняшника, який може бути вкраденим в Україні.

Через 3 дні після запровадження ЄС п’ятого антиросійського пакету санкцій, – 13 липня 2022 року, — в Брянську поблизу України створюється товариство з обмеженою відповідальністю "Трейдагротранс", яке пропонує європейським клієнтам паливні гранули – пелети з переробленого насіння соняшника. 

Робиться таке під "прикриттям" грузинського сайту та іноземної поштової адреси. Однак при прямих контактах ніхто не приховує російське походження сумнівних товарів.

Фокус в тому, що новостворене російське підприємство якимось чином за короткий час отримало доступ до великих експортних об’ємів товарів з соняшника. 

Більше того, пропонує відвантаження з тих локацій РФ (Воронеж, Ростов-на-Дону), куди примусово відвозиться вкрадений окупаційними військами український соняшник для подальшої переробки. 

Також варто звернути увагу, що новостворена комерційна компанія "Трейдагротранс" пропонує європейським клієнтам оптові поставки товарів лише з зерна (борошна) та паливні гранули з переробленого насіння соняшника, тобто тієї продукції, яку найбільше окупаційні адміністрації викрадають та вивозять для подальшої переробки на територію РФ. Тому ризики у іноземців придбати саме вкрадену в Україні продукцію доволі високі.

Водночас недружні українцям сусіди вперто переконують довірливих покупців, що продукція, хоч і є паливом, однак не є товаром з деревини, а з соняшника, тому під санкції ЄС не підпадає та жодних проблем не створює.

Висновки

"Економічний фронт" перестає бути якимось абстрактним поняттям, а перетворюється на реальну боротьбу за національні інтереси та виживання України у цивілізованому світі.

Якщо росіянам вдається успішно оминати заборони та торгувати на розвинутих європейських та інших ринках, останні заробляють кошти, з яких сплачують податки та збори до казни держави-агресора. 

Таким чином, спритні навіть дуже хороші російські підприємці безпосередньо фінансують збройну агресію проти України.

1. Вітчизняному бізнесу, а особливо – експортерам, профільним організаціям необхідно об’єднати зусилля для системного відслідковування спроб "обходити" антиросійські санкції і спільно з компетентними національними та міжнародними органами протидіяти таким спробам.
2. Можливо, варто розглянути створення координаційного економічного центру при Кабінеті Міністрів України або на базі Ради національної безпеки та оборони України в якому збирати, систематизувати та використовувати за призначенням усю актуальну інформацію, що стосується економічного фронту України, зокрема, щодо уникнення санкцій російськими компаніями.
3. Важливо разом з міжнародними партнерами України розробити та запровадити сертифікацію ланцюжків від виробництва до поставок усієї продукції, яка потрапляє у санкційні списки ЄС тощо (за аналогією FSC). 

Тобто до вільної торгівлі на цивілізованих ринках допускати лише ті товари, які пройшли таку сертифікацію, незалежно від національної прив’язки компанії або продукції.