Нужна ли налоговая реформа в условиях войны

Про необхідність проведення ефективної податкової реформи ми чуємо мало не відтоді, як Україна здобула Незалежність, але з тих чи інших причин вирішення цього чутливого питання щоразу відкладали. 

Виправляти диспропорції, що накопичувалися у системі, вдавалося лише у короткі проміжки часу, що виникали після знакових, але часто трагічних подій в історії нашої держави. 

Спочатку це була Помаранчева революція, потім Революція Гідності. Чи стане війна тим вікном можливостей, коли податкову реформу вдасться довести до кінця? 

Нині спостерігається невтішна картина. За оптимістичним сценарієм, за підсумками року розмір економіки України скоротиться на 30%. 

Натомість, з урахуванням інфляції 30%, доходи державного бюджету фактично залишаться на минулорічному рівні. Також бачимо, що з початку року кількість активних платників ПДВ скоротилась з 230 до 200 тисяч. 

Тож нарахування ПДВ у жовтні склало 25 млрд гривень (майже як минулого року), а відшкодування 10 млрд. 

Це вказує на те, що активність платників ПДВ не наздоганяє інфляцію. Більше того, приріст кінцевих споживчих витрат населення за 2022-2023 рр. прогнозується на 34%, а приріст ПДВ за цей же період — лише на 11%.

Ухвалений Держбюджет на 2023 рік теж не вселяє оптимізму. Власні доходи бюджету за загальним фондом визначені у розмірі 1173 млрд грн. 

Доходи включають надходження від податкової, митниці, Нацбанку та державного корпоративного сектору включно з держбанками. 

Натомість витрати, закладені у головний фінансовий документ на наступний рік, майже вдвічі перевищують податкові та митні надходження. Зрозуміло, що майже половина видатків припаде на сектор державної оборони та безпеки.

Однак є видатки, які не залежать від військових дій, але є суттєвими і системними для державних фінансів України. Сумарно вони дорівнюють усім власним доходам за 2023 рік. 

Так, видатки на соціальну сферу заплановані на рівні 445 млрд грн, зокрема 272 млрд підуть на трансфер Пенсійному фонду. 

Витрати на охорону здоров‘я складуть 175,7 млрд грн, на освіту – 155 млрд грн. На обслуговування частково реструктуризованого державного боргу буде спрямовано ще 331 млрд грн.

Загалом більше 50% державних видатків уряд планує профінансувати за рахунок міжнародної допомоги, зокрема за рахунок кредитів і грантів ЄС і США у розмірі 1,5 млрд євро та 1,5 млрд доларів відповідно. 

Проте варто розуміти: якщо міжнародне фінансування зменшиться, то фіскально-бюджетна модель в Україні постане перед екзистенційними викликами. Навіть після нашої Перемоги.

Що необхідно зробити вже зараз, щоб підготувати країну для подальшого розвитку та відбудови?

Варто нагадати, що станом на сьогодні в Україні існує дві системи оподаткування: загальна та спрощена. Зокрема, до спрощеної системи можна віднести:

⁃ ФОПів та юридичних осіб, які перебувають на 1-3 групі спрощеної системи оподаткування;

⁃ Платників податків із спеціальним статусом: венчурні фонди, КУА, підприємства інвалідів, сільгоспвиробників - платників с/г податку;

⁃ Неплатників ПДВ, які надають освітні, медичні послуги тощо.

Усі форми спрощеної системи на практиці співіснують, взаємодіють і доповнюють загальну систему. Це уможливлює практично необмежене в інструментах податкове структурування вітчизняного бізнесу будь-якого розміру. 

Єдиний периметр, який більш-менш стримує неконтрольовані "витоки" завдяки власній системі електронного адміністрування — це податок на додану вартість.

Однак останніми роками бачимо невтішний загальнодержавний тренд — зменшення платників ПДВ і натомість збільшення так званих спрощенців. 

Цей процес ще більше посилює нерівність платників податків та спричиняє "ерозію" фіскальної та бюджетної політики держави.

Аналогічна ситуація спостерігається і у сфері оподаткування фізичних осіб. Варто зазначити, що основні доходи українців у вигляді зарплати оподатковуються за двома ставками: 18% та 5% для ФОПів на спрощеній системі. 

Крім того, в обох випадках сплачується 1,5% військовий збір. Також у випадку звичайної зарплати сплачується ЄСВ у розмірі 22% з бази від 1 до 15 МЗП. ФОПи ж сплачують ЄСВ з 1 мінімальної заробітної плати.

Таким чином, спрощена система дає можливість фізичній особі сплачувати у 4-5 разів менше податків, ніж коли би він перебував на загальній системі. 

Більше того, єдиний податок від ФОПів зараховується до місцевих бюджетів, що з точки зору державних фінансів робить ситуацію ще більш викривленою.

Ще один приклад диспропорції – це оподаткування доходів від інвестицій в облігації внутрішніх державних позик (ОВДП). 

Вони повністю звільнені від оподаткування у той час, як доходи від депозитів навпаки — оподатковуються. Насправді для держави вартість таких запозичень – це не відсоткова ставка за ОВДП, а відсоткова ставка + 19.5% несплачених податків. 

Адже кошти від продажу ОВДП використовуються для фінансування дефіциту бюджету та скеровуються у більшості випадків на поточні витрати (пенсії, соцвиплати тощо).

Отже, система оподаткування в Україні не є рівною для усіх субʼєктів, які по суті займаються однаковою діяльністю. Пільгові та спрощені податкові режими не відповідають первісним цілям, оскільки використовуються практично необмеженою кількістю суб’єктів. 

Це призводить до невідповідності бази оподаткування очікуваним фіскальним результатам. Відтак, нинішня бюджетна система не може адекватно існувати. 

Якщо і далі зберігати подібний нерівний та викривлений підхід до оподаткування, доходи державного бюджету будуть зменшуватися, а потреби у зовнішньому або неподатковому фінансуванні витрат будуть збільшуватися. Як результат, це призведе до неминучого та болісного колапсу нинішньої системи державних фінансів.

Війна, економічна, фінансова, логістична та енергетична кризи лишень прискорили і оголили ці дисбаланси. Щоб відновити фіскальну стійкість держави, на мою думку, треба негайно вжити наступних заходів:

1. Провести реформу оподаткування доходів фізичних осіб:

- ввести пропорційну систему оподаткування. Доходи на рівні мінімальної заробітної плати на місяць мають оподатковуватись на рівні 5%;

- доходи від 15 МЗП на місяць мають оподатковуватися за ставкою 25%;

- правила ЄСВ мають залишитися без змін.

2. Реформувати спрощену системи оподаткування для фізичних і юридичних осіб:

- зменшити ліміти до рівня 500-700 тис грн на рік;

- збільшити ставки єдиного податку до 10-15%.

3. Обмежити використання сільськогосподарського податку виключно для малих фермерських господарств (наприклад, 100-200 га землі в обробітку).

4. Тимчасово обмежити використання венчурних фондів для цілей отримання пільги з податку на прибуток до кінця військового стану.

5. Розробити та ввести військовий податок на "супердоходи", зокрема на видобуток газу, нафти, руди, експорт зернових, металу, виробництво і експорт електроенергії, транспортування нафти і газу з урахуванням собівартості та ринкових цін.

6. Провести аудит ІТ-систем податкової та митниці та фізично перенести їх на територію ЄС.

7. Здійснити повторне кадрове перезавантаження податкової та митної служб, а також Бюро економічної безпеки шляхом навчання та атестації працівників згідно з вимогами та за участі Євросоюзу. 

Оптимальним виглядали б спеціальні курси перепідготовки із подальшим складанням іспиту на території Євросоюзу за аналогією із процесом навчання наших військових.

8. Ввести мораторій на введення податкових пільг до кінця війни, не пов‘язаних безпосередньо з війною (автівки, паливо, виробництво озброєнь тощо) та позаплановою відбудовою критичної інфраструктури (наприклад, енергетика).

На мою думку, ці кроки у середньостроковій перспективі стабілізують фіскальну ситуацію в Україні та стануть надійним підґрунтям до її подальшої трансформації.