Военный коммунизм на фондовом рынке

Україна знову зробила подарунок інвесторам. Раптом, під прикриттям воєнного стану, держава Україна просто взяла і забрала всі акції "Мотор Січі" та "Укрнафти", які є в обігу. 

Просто ви думали, що у вас є щось, а потім раз, одного чудового ранку, у вас цього не стало. Просто тому, що так вам і треба, буржую.

Воєнний комунізм — найкращий спосіб створити інвестиційний клімат у країні. Приходьте інвестори.

Поки що не зрозуміло, чи компенсуватимуть щось попереднім власникам.

Так, звичайно, спочатку приємно, що, судячи з усього, у Коломойського забрали 42% акцій "Укрнафти". 

Довго не могли придумати, що з ним зробити, як з ним розлучитись, а тут раптом взяли і забрали. З усією своєю пролетарською ненавистю.

Але біда. Що робити зі святим правом приватної власності? Навіть якщо це приватна власність олігарха. Як завжди, є простий шлях та складний шлях. 

Складний – через суди, вигравши суд у Лондоні, забрати у нього акції "Укрнафти" як компенсацію за ПриватБанк. Довго, нудно. Але ж законно. 

А є найпростіший шлях – реквізувати. Забрати не тому, що це Коломойського, а просто тому, що можуть забрати чи вирішили, що можна забрати, адже війна. 

І у Коломойського забрати, і у Васі Пупкіна. Із ризиком програти потім суд і залишитись ще винним олігарху. І головне, щоб як із облгазами Фірташа не вийшло. Коли забрати їх у Фірташа забрали, а керують все одно його люди. 

І якщо люди Коломойського залишаться біля керма "Укрнафти", то він навіть не нічого втратить. Він завжди сидів на потоках, а не створював капіталізацію.

І ще момент. Можуть забрати не безплатно. Можуть заплатити. Поки не зрозуміло, платитимуть чи не будуть і скільки платитимуть, якщо будуть. 

І ось тут питання. Чи має держава зайві гроші, щоб викупити у Коломойського "Укрнафту"? І за якою ціною це робитиметься? І чи не буде Коломойський у такому разі дуже вдячний державі Україна?

Фішка в тому, що, на відміну від націоналізації ПриватБанку, така форма націоналізації не дозволяє розділити міноритарних акціонерів та Коломойського. 

Тобто або Коломойський отримає компенсацію так ніби він звичайний Вася Пупкін, або будь-який приватний інвестор отримає дулю.

Але справа навіть не в Коломойському. Справа в тому, що акціонерами "Укрнафти", та й "Мотор Січі", були не лише олігархи та колаборанти. Там було багато маленьких українських інвесторів. І навіть були іноземні інвестори. 

І ось їм одного прекрасного дня сказали "було ваше, стало наше". І додали "а взагалі ми тут збираємося розвивати фондовий ринок, ви ж знаєте? 

Скоро робитимемо IPO. Приходьте, будь ласка, інвестуйте в Україну. Ми ще й пенсійну систему хочемо розвивати, інвестиційну складову…".

Як ви вважаєте, що скажуть інвестори, у яких тупо забрали їхню власність? Чи прийдуть вони знов інвестувати. Чи вирішать, що Україна – це та сама Венесуела у профіль?

І ще питання – а навіщо? Історія з "Мотор Січчю" – це окрема історія. Але й там була логіка лише забрати акції у Богуслаєва, а не чіпати простих українців, які мають у власності акції. 

Але навіщо забирати акції "Укрнафти" в той момент, коли держава й так там має більшість. Понад 50%. 

І якщо вже вирішили, що це вкрай важливо контролювати "Укрнафту" у зв'язку з енергетичною безпекою країни, те, що заважає керувати компанією, особливо в умовах воєнного часу, коли можна просто завести свій менеджмент.

Найважливіше – принцип. Приватна власність в успішних країнах – святе. Це наріжний камінь. 

А якщо ви йдете шляхом свавілля, то виходить тільки бідна країна. Без інвестиційного клімату І без інвестицій.

Опубліковано з дозволу автора

Оригінал допису